Рада європейської корупції: що спільного між скандалом у ПАРЄ та покаранням Росії

“Ми в глибокій, дуже глибокій кризі. Дуже-дуже глибокій кризі!” — ці слова повторював генсек Турбйорн Ягланд, виступаючи на засіданні ПАРЄ. “Те, що відбувається зараз, підриває репутацію всієї Ради Європи, а не тільки асамблеї”, — погодився з ним чинний голова Комітету міністрів РЄ, очільник данського МЗС Андерс Самуельсен.

Хоча і досі не всі усвідомили нову реальність. Приміром, резолюція ПАРЄ, яку ухвалили з цього приводу в четвер, виявилася вкрай беззубою.

Ситуація справді складна. Надто довго у Страсбурзі ігнорували звинувачення у корупції і надто високого рівня вона сягнула.

Та й криза не обмежується лише ПАРЄ. Вона справді “дуже глибока”.

І не лише проблема корупції б’є по Раді Європи.

Про це не кажуть офіційно, але в Страсбурзі остаточно поховали ідею провести історичний саміт Ради Європи. Зустріч 47 лідерів, над якою так довго працювали генсек та його команда, не відбудеться. Надто багато в Раді Європи виявилося президентів, з якими ніхто не хоче стояти поруч.

Понад те, схоже, вже наступного року РЄ доведеться робити кроки назустріч виключення окремих країн-членів.

Інакше про нинішню, “корупційну” кризу в Страсбурзі згадуватимуть як про дрібне непорозуміння.

“Мужній крок сміливої ПАРЄ”

“Європейська правда” детально писала про звіт незалежної слідчої групи щодо проблем системної корупції в асамблеї.

Три колишніх і один чинний лідер політичних груп, колишні голови комітетів асамблеї, авторитетні політики і, зрештою, екс-президент ПАРЄ Педро Аграмунт — всіх їх об’єднала любов до коштовних подарунків, азербайджанської розкоші, чорної ікри та, щонайменше у деяких випадках, до грошей.

Чимало висновків слідчої групи були очікуваними (хоча деталі та масштаб корупції, що охопила асамблею, справді вразили).

Останніми роками про корупційні звички у ПАРЄ говорили журналісти-розслідувачі (про це читайте також минулорічну статтю “Асамблея політичної корупції”). А відсьогодні буде офіційно зафіксовано, що про цю проблему чудово знали також самі депутати. Про це йдеться у резолюції, що одноголосно схвалена профільними комітетами та винесена на голосування в залу.

Звіт розкриває (корупційні) практики, про які мало хто з депутатів не знав особисто. Але саме депутати дозволили цим практикам процвітати так довго — завдячуючи їх мовчанню, байдужості та пасивній причетності.

Проект резолюції ПАРЄ щодо звіту Зовнішньої слідчої групи

Термінові дебати, призначені на ранок четверга, мали на меті хоч трохи “очистити” асамблею від корупційного шлейфу. Але вийшло не дуже переконливо.

Цитата, наведена вище — одна з небагатьох у проекті документа, яка демонструє реальний масштаб проблем. Але чимало інших пунктів викликають сумніви у тому, чи здатні депутати ПАРЄ адекватно сприймати реальність.

“Хоробрий крок, щоб зняти з себе звинувачення”, “Асамблея твердо просуває принципи чесності”, “довіра до чесності ПАРЄ та її 600 членів може бути відновлена”, “тінь недовіри несправедливо лягла на багатьох стійких відданих парламентарів” — це лише частина патетичних висловів з проекту резолюції. Підкреслимо ще раз: проекту, який був затверджений одноголосно.

Складається враження, що депутати ПАРЄ не ставлять за мету вирішити проблему корупції чи то “очиститися”. Схоже, перш за все вони прагнути зняти підозри особисто з себе. Мовляв, “це Аграмунт і компанія — гидкі хабарники, а ми були і лишаємося чесними; а про те, що ми роками знали про проблеми і мовчали, краще зайвий раз не згадувати”.

Група парламентарів (в тому числі українські) подали поправки, які вичищають цю патетику. Ключові з них зняли ще на етапі комітетських слухань, згодом це рішення підтвердила асамблея. Отже, те, що чимало західних депутатів дуже дивно ставляться до проблеми корупції, вже є доконаним фактом.

На повій немає сил

У середу ввечері — майже до опівночі — в ПАРЄ проходило позачергове, не зазначене в програмі сесії засідання регламентного комітету.

На ньому депутати мали ухвалити рішення щодо колег-порушників. Такими є правила асамблеї: в той час, як питання накладення санкцій на країни вирішує ПАРЄ в цілому, персональні санкції накладає саме комітет. Ця зустріч проходила за закритими дверима, і недарма: там було що приховувати від преси.

Те, що відбувалося на цьому засіданні, розділило його учасників. Хтось залишив засідання шокованим, хтось — вважав, що переміг.

Ця зустріч підтвердила: готовності карати корупціонерів у Страсбурзі немає.

На комітеті не знайшлось голосів, щоб покарати корупціонерів та “друзів Алієва”.

Натомість дрібне порушення знайшли у діях єдиного фігуранта доповіді, який був критичний до режиму Алієва — австрійського доповідача Штефана Шеннаха. Австрійця покарали за те, що він передав проект своєї доповіді про Азербайджан для коментарів представникам критичної до Баку неурядової організації. Комітет вирішив, що він припустився “дрібного порушення” у своїх діях.

Варто зауважити, що така співпраця з неурядовими організаціями є доволі звичною практикою для ПАРЄ: так діє більшість парламентарів і досі за це нікого не карали.

Натомість на засіданні комітету не був покараний жодний із тих, кого слідча група звинуватила у порушенні етики на користь Азербайджану, а також жодний з тих, хто відмовився від співпраці зі слідчими.

Варто окремо зупинитися на долі нашого знайомого — Педро Аграмунта.

Його не було в Страсбурзі минулої ночі, а отже, дії скандального екс-президента комітет ПАРЄ розгляне в травні. І, мабуть, тоді його хоча б символічно покарають.

Але вже зараз політик святкує перемогу.

В середу Аграмунт провів прес-конференцію в Мадриді, на якій відкинув усі звинувачення, звівши їх до жартів. Попри те, що його звинувачували у цілком конкретних порушеннях етики, у викривленні звітів на користь Баку та в отриманні неправомірної вигоди, скандальний сенатор відбувся жартами про своє сексуальне здоров’я.

Аграмунт знайшов зачіпку в тому, що окремим його колегам у Баку пропонували повій в якості “подарунка”. Мовляв, оскільки він такі “подарунки” не брав, то і питань до нього немає. “Хотів би я, щоби у мене ще була така здатність”, — заявив депутат.

Але проблема не лише у жартах скандального сенатора.

Його політична сила також не бачить жодних проблем у корупційних звинуваченнях на його адресу. Керівництво партії стало на захист Аграмунта і не має наміру його карати.

Азербайджан чи Росія?

Під час розгляду резолюції про корупцію ледь не найгострішу дискусію викликало питання про те, чи користується корупцією лише Азербайджан, чи також інші країни. І що хоча в документах назви “інших” ніхто не називав, було очевидно, що йдеться саме про Росію

Поправку з цього приводу ледь не “зарубали” в комітеті, вона була підтримана з перевагою в один голос. У сесійній залі підтримка була значнішою. А чимало депутатів висловилися за окреме розслідування російського впливу на асамблею.

“Мені здається, що Азербайджан — не найважливіша країна. Роль Росії взагалі не помічена. Росія що — найчистіша країна, що обходиться без корупції?” — запитав у залу Кястутіс Масюліс, депутат з Литви.

“Якщо Аграмунт отримував грошову винагороду від Азербайджану, що заважало йому отримати винагороду також від Росії?” — додала українка Олена Сотник. “Ви вірите, що Аграмунт любить Росію просто так, задарма? Я нагадаю, що він був на виборах у Росії і заявив, що вибори пройшли чудово. Що вибори в окупованому Криму пройшли взагалі без проблем”, — додав Олексій Гончаренко.

Зрештою поправка про “інші країни” була підтримана.

Але чи будуть розслідувані випадки російської корупції? Швидше ні.

Численні джерела ЄП у дипломатичному корпусі, в апараті ПАРЄ та серед іноземних дипломатів підтверджують: до конфронтації з Росією ніхто не готовий.

Ідея про те, щоби повернути Росію до ПАРЄ, має дуже велику підтримку в європейських урядах і, відповідно, серед депутатів. Тому обговорення цієї ідеї ведеться дуже активно. Саме цим опікується спеціальний комітет, засідання якого відбувається у Страсбурзі в четвер пообіді. Для участі в комітеті до Страсбурга приїхав скандально відомий російський депутат Леонід Слуцький, його навіть пропустили до Франції в обхід європейських санкцій.

Та й генсек Ягланд під час сесії вкотре чітко заявив, що він є прибічником повернення РФ до повноцінної роботи у Страсбурзі. ”Мене жахає можливість виключення Росії з Ради Європи”. Натомість росіяни відповіли, що цілком можуть остаточно припинити участь в організації.

Тим часом “Європейській правді” стала відома деталь, яка суттєво зменшує шанси на примирення Москви та Страсбурга.

За задумкою Ягланда, “примирювальною подією” мав стати саміт Ради Європи — епохальна подія за участю 47 держав, яку планували провести в травні 2019 року чи то у Страсбурзі, чи то в Парижі. Планувалося, що на цій зустрічі Рада Європи урочисто відзначить 70 років від свого створення і почне “жити по-новому”. Донедавна організація цією зустрічі була пріоритетом Ягланда.

Але тепер плани генсека зруйновані. Саміт не відбудеться.

Цю інформацію “Європейській правді” підтвердили два джерела, незалежних один від одного.

“Кілька країн вважають неможливим легітимізувати окремих лідерів, давати їм привід для рукостискань лише через те, що вони — у складі Ради Європи. Йдеться також і про Путіна”, — заявив один зі співрозмовників.

Причому останні обставини, пов’язані з корупційним скандалом, додатково руйнують можливість для такої зустрічі — адже багато хто із західноєвропейських лідерів не хоче опинятися поруч із лідером Азербайджану Ільхамом Алієвим.

А останні події в Туреччині, де влітку відбудуться вибори (попри надзвичайний стан!), додають до переліку також Ердогана.

Отже, шанси на те, що Росія відновить роботу в РЄ, потроху падають до нуля. А шанси на її вихід з Ради Європи — зростають.

Рада європейської корупції?

Хай там як, навіть без примирення з Росією Страсбург не вирішує всіх проблем, які нині б’ють по життєздатності Ради Європи.

І тут варто знову повернутися до “корупційного звіту”.

Нехай асамблея і ухвалила бравурне рішення про те, що вона “зняла із себе звинувачення”, але проблеми ж від того не зникли!

Про це заявив і генсек Ягланд, згадавши, що тривалий час асамблея, продаючи голоси за гроші та за ікру, підривала роботу всієї Ради Європи. “Доки ми працюємо над тим, щоб ця країна звільнила політв’язнів, дехто в асамблеї працював проти нас. (У звіті згадані) Три лідери політичних груп — і ви самі їх вибрали. І саме ви обрали Аграмунта — “велику рибу” в цьому звіті — президентом ПАРЄ!” — заявив він у виступі в пленарній залі.

“Нам нема чому аплодувати. Це чорний день для асамблеї”, — обурився під час дебатів швейцарський депутат Альфред Геєр.

А французька парламентарка Марівонн Блонден поставила колегам запитання: “Як ми в Раді Європи тепер можемо встановлювати стандарти боротьби з корупцією, якщо у нас у самих є проблеми у боротьбі з корупцією?”.

Депутатам не було що на це відповісти. Адже цього дня вони не змогли покарати навіть Аграмунта.

Корупційний скандал справді перевів Раду Європи у нову реальність.

Азербайджанська корупція (або, принаймні, спроби дати хабар) не обмежувалася співробітниками та депутатами ПАРЄ — зі звіту слідчої групи це достеменно відомо. Поза сумнівом, те саме стосується і корупції з боку РФ.

То чи будуть тепер сприйматися всерйоз поради щодо боротьби з корупцією, які лунають зі Страсбурга? Запитання риторичне — звісно ж, ні.

Принаймні доти, доки в Раді Європи не навчаться боротися з корупціонерами у власному домі.

Сергій СИДОРЕНКО