Примушування до кризи

І в той час як більшість експертів обраховують формули перемоги того чи іншого кандидата, прогнозують перекидання голосів та результати судових війн, єдиним реальним запитанням є: що чекає суспільство після виборів?

Системні політичні кризи останньої п'ятирічки завжди мали трьох суб'єктів, двоє з яких і вийшли до другого туру. Тому, в другому турі однозначно переможе вона — політична криза (с).

Даремно Віктор Федорович переміг в першому турі з роковим відривом в 10%. Якщо б розрив був хоча б на 2-3% менший, бютівські штабісти зберегли б надію на перемогу через волевиявлення.

Даремно Яценюк, Ющенко, і Тігіпко не підігрують Тимошенко. І тоді б голосування виборців в другому турі зберегло б сенс для БЮТу. А так, до чого вдасться загнана в кут Юлія Володимирівна можна тільки уявляти. І щоб ми не уявляли, одне нам і в голову не прийде — це мирний відхід в опозицію.

Тому завершення першого туру для прем'єр-міністра означає необхідність пошуку будь-яких шляхів боротьби за владу. Тут можливі декілька сценаріїв, і всі вони кризові.

Примушування до перевиборів

Минуле Віктора Федоровича постійно наздоганяє його, але в даному випадку мова йде не тільки про кримінал. Новим минулим для лідера ПР є фальсифікації на його користь в 2004-му.

І хоча в ході цих виборів у нього зовсім немає необхідності вдаватись до таких кроків, якщо це станеться, доводити свою непричетність буде вкрай важко. Тому першим логічним сценарієм розвитку подій для Тимошенко є зрив виборів фальсифікаціями за Януковича.

Відверті і грубі фальсифікації дають більше підстав для визнання виборів недійсними в подальшій судовій тяганині. Але за умов особливої цинічності такі фальсифікації будуть мати більше психологічний ефект на мобілізацію потенційних голосів за Тимошенко.

Суспільне та світове обурення Віктором Януковичем — це потужний капітал на третій тур виборів, якого наразі не має прем'єр. А от ситуація для лідера регіоналів і справді буде прикрою: довести комусь, що опоненти фальсифікували на твою користь — практично неможливо. Для втілення такого сценарію у Юлії Володимирівни достатньо передумов. Вона володіє необхідним адміністративним ресурсом і, що важливо, через Луценка зберігає контроль над міліцією.

Єдиним хто може стати на заваді такого сценарію — це все ще чинний президент Віктор Ющенко. Однак, тут знову ж таки присутнє тимчасове співпадіння інтересів: відсутність переможця на виборах збільшує термін перебування Ющенка при владі.

Будь-який сценарій, який не забезпечує перемогу Януковича в другому турі, автоматично веде до його подальшого програшу. Якщо регіонали не зможуть відстояти свій результат, то команда психологічно надламається і не зможе забезпечити ефективну виборчу кампанію на третій тур.

З іншого боку, такий розвиток подій зміцнить середовище Тимошенко, і навіть ті, хто вже нагострив лижі в іншу коаліцію, ще раз переглянуть свою позицію.

Примушування до широкої коаліції

Зрозуміло, що другий тур виборів не закінчиться одним проголошенням результатів. Криза, яка розгорнеться, може затягнутись на декілька місяців. Однак, на сьогодні регіонали акумулювали достатню підтримку в ЦВК, судах, та на майданах, щоб уникнути сценарію 2004 року.

Якщо все-таки їм вдасться досягнути визнання Януковича президентом, то це ще далеко не кінець для Тимошенко. Як в останні роки довів Віктор Ющенко — президентські повноваження можуть бути дуже умовними, коли їм системно протидіяти.

Розвиток подій за таких умов з боку БЮТ передбачає блокування роботи парламенту та блокування указів президента в судах. Якщо парламент буде заблокований, то спікер елементарно не зможе оголосити про розпад коаліції, а це означає збереження влади в руках Юлії Володимирівни.

Паралельно буде організований суспільний тиск через акції протесту. Вся ця затяжна війна має примусити Януковича до широкої коаліції як виходу з політичної кризи. Сценарії розпуску парламенту та додаткових виборів не дадуть регіоналам більше можливостей ніж широка коаліція.

Оскільки вибори будуть затягувати час, впродовж якого крісло прем'єра залишатиметься у Тимошенко. Одною з підстав укладення широкої коаліції можуть бути зміни в Конституцію. Це поле для компромісу цікаве і Януковичу як президенту. Зробити це разом з БЮТ набагато легше ніж через референдум чи невизначену конфігурацію нової ВР.

Примушування до парламентської республіки

Нажаль, президентські вибори не стали не тільки змагання програм, а й всупереч очікуванням — змаганням Конституцій. Суспільство і політики знову забули про головний документ, який багато в чому визначав політичні кризи з 2004 року.

Боротьба за прийняття нової Конституції може стати цілим фронтом мобілізації суспільства після перемоги Януковича. Тема змін актуальна для всіх політичних гравців. Очевидно, що у випадку перемоги Януковича повернення повноважень посаді президента буде одним з першочергових завдань.

Скоріше за все регіонали організують процес прийняття змін до Конституції через два паралельних процеси: скасування політичної реформи 2004 року та створення конституційної більшості в парламенті.

Обидва сценарії складні до втілення, оскільки в першому випадку потрібна підтримка Ющенка для проведення відповідного рішення через Конституційний суд, а в другому важко знайти в парламенті союзників, які добровільно збільшать повноваження чинного президента.

Розгортання конституційної кризи буде залежати і від крісла прем'єра, яке може бути предметом обміну в торгах за конституційні повноваження. Питання тільки в тому, чи спочатку регіонали будуть вести боротьбу за посаду прем'єра, чи відразу за зміни до Конституції. І в тому і в іншому випадку буде мати місце затягування політичної кризи.

Однак, будь-які рухи навколо основного документу країни грають на руку БЮТу. Основне завдання для Тимошенко — це проштовхнути чисту парламентську модель. Цей варіант однозначно влаштовує більшість сучасних політичних гравців, оскільки сильний Янукович-президент не потрібний нікому.

Спроба регіоналів переглянути конституційну реформу через суд допоможе бютівцям мобілізувати народ на “захист демократії” і спровокувати кризу, наслідком якої мають стати дострокові вибори до парламенту.

За результатами таких виборів в парламент, окрім ПР та БЮТу, проходять Тігіпко, Яценюк та Ющенко, які теж скоріше будуть схилятися до ідеї парламентської республіки. За нової конфігурації парламенту,, Януковичу буде складно отримати конституційну більшість для внесення змін на свою користь.

Фактично, в такій ситуації у регіоналів може залишитись тільки один шлях конституційних змін — це референдум. Втім, досягнути бажаного результату через підтримку суспільства ще складніше. Але головне — референдум ще більше продовжить і поглибить політичну кризу.

Вибір зроблений українцями у першому турі багато в чому визначив результат другого. Нажаль, кого б ЦВК не оголосила переможцем президентських виборів, стати справжнім президентом йому вдасться не скоро. В цілому на Україну чекає чергова політична криза, але хвилюватися і переживати простим громадянам не варто.

Криза — це один із не багатьох способів перерозподілити капітал на користь народу. Тисячі українців зможуть легко заробляти до 200 гривень в день за підтримку тої чи іншої сторони, на майданах триватимуть концерти і виступи улюблених політиків.

Політична криза на індивідуальному рівні буде вирішувати кризу економічну. Але все це разом нестиме нас у все глибше падіння рівня життя. І тому виникає ще одне логічне запитання: коли ми припинимо вибирати тих, хто і є носієм кризи?

Віктор АНДРУСІВ, Тарас СЛУЧИК, Інститут ДемАльянсу ім. Р. Шумана