Служба безпеки України офіційно підтвердила вручення підозри та повідомила, що у період з 2013 по 2020 рік Коломойський проводив операції з легалізації понад півмільярда гривень шляхом виведення коштів за межі країни з використанням інфраструктури контрольованих банківських установ.
Слідство, яке веде Офіс генерального прокурора, продовжує свою роботу.
Раніше у лютому поточного року СБУ та БЕБ провели обшук у будинку Ігоря Коломойського у Дніпрі в рамках кримінальних розслідувань, пов'язаних із підозрами у махінаціях навколо “Укртатнафти” та “Укрнафти”. Перед цим, восени минулого року, на користь держави у Коломойського було вилучено акції зазначених підприємств, що означало фактичне відібрання активів.
Враховуючи, що рішення щодо акцій приймали на засіданні Ставки верховного головнокомандувача, то й кримінальні справи і, відповідно, обшуки та інші слідчі дії не могли проводитися без відмашки Банкової. Хоча олігарх втратив активи та суттєву частину політичних інструментів, Ігор Валерійович залишається впливовим гравцем, який все ще контролює певні бізнес-процеси.
Якби хтось із правоохоронних структур “просто так” прийшов би на його підприємства або до нього додому з обшуками і тим більше врученням підозри, то одразу почалися б юридичні наслідки — догани, пониження на посаді тощо. Тим більше зараз, коли в умовах воєнного стану, Офіс президента жорстко контролює всю силову вертикаль.
Вже під час обшуків у будинку Коломойського існувала версія, що відібрання активів спеціально “завернули” у кримінальні справи, щоб потім олігарху та його партнерам після завершення війни було складніше “відбити” цю історію в судах. Якщо зазначена версія відповідає дійсності, то ініціатори можуть мати інтерес спочатку вилучити акції “Укртатнафти” та “Укрнафти” на користь держави, а потім за сприятливих умов розпочати процес приватизації, до якої допустять лише “потрібних” претендентів. Повторюся, це лише версія.
Вручення підозри Ігорю Коломойському в такій ситуації виглядає логічною процесуальною дією, що вкотре підтверджує, що ініціатори зазначеного дійства перебувають вище, ніж керівництво СБУ чи БЕБ. Офіс президента приносить у жертву інтереси Ігоря Коломойського заради збереження діалогу із Заходом, особливо США, де олігарх має суттєві проблеми із правосуддям.
Якщо дивитися на ситуацію ширше, то кримінальна справа та обшуки проти нардепа Олександра Дубінського, який виходить в орбіту Ігоря Коломойського, а також відібрання активів у іншого олігарха Дмитра Фірташа, вказують на те, що Офісу президента доводиться йти на поступки США, які через різні причини зацікавлені у тому, щоб олігархи “кучмівського призову” максимально втратили економічний та політичний вплив в Україні. Той факт, що святе місце порожнім не буває, і на їхнє місце можуть прийти олігархи “післявоєнного призову”, схоже, нікого не бентежить. У тому числі через те, що і після завершення бойових дій і нашої перемоги над РФ у Заходу все одно залишаться суттєві інструменти впливу на наш політикум.
Статті за шахрайство та відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, обрані були тому, що слідству, швидше за все, простіше зібрати за ними доказову базу, але тут важливо мати на увазі, що наш Кримінальний процесуальний кодекс, суттєво відредагований за часів Януковича, базується на європейських стандартах законності, а з іншого — жодної людини з великими грошима по ньому ще не посадили. Попереду судовий розгляд, під час якого буде ясно, хто реально краще підготувався — сторона звинувачення чи юридична команда Ігоря Коломойського.
