Попов тримає киян за “собачок Павлова”

Враховуючи стислі терміни виборчої кампанії в столиці (вибори столичного голови, очевидно, відбудуться в липні), зволікати з втіленням ноу-хау не стали, і на початку цього тижня, з благословення голови КМДА, пройшли перші збори ініціативної групи з організації в Києві загальноміського референдуму. Активісти окреслили коло питань, на їхній погляд, найбільш важливих для киян. Результатом напрацювань цієї команди стали три глобальні для столиці речі, які урочисто починаються словами “чи схвалюєте ви…”.

Звісно, почали з того, що може принести найбільше голосів нині діючому голові — “соціалки”. “Чи схвалюєте Ви обов`язкове включення в щорічний бюджет м. Києва надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам та надбавок працівникам бюджетної сфери столиці?”, — так має звучати питання міського плебісциту. Нагадаємо, напередодні березневих свят столичний голова вже виділив з міського бюджету малозабезпеченим киянам 13 млн. грн. (за підрахунками “Київ. Коментарі” кожен з них отримав по 32 грн.). А до Великодня в КМДА взагалі розщедрилися і дали ще 431 млн. (на кожного від 100 до 300 грн.). Як бачимо, Попов м’яко стеле собі шлях до мерства через кишені “бабусь Черновецького”. По суті, це те ж саме, що спитати “Чи хочете Ви, аби була гарна погода?”…

В основу наступного питання для референдуму лягла популістська ідея створення в столиці муніципальної міліції: “Чи схвалюєте Ви створення в Києві підпорядкованої міській громаді муніципальної міліції, яка повинна забезпечувати порядок у місті і безпеку жителів?”. При цьому киянам не скажуть, що муніципальні міліціянти, які фінансуються за рахунок податків самих же містян, не виправдали себе в інших містах. Головним чином тому, що їхня діяльність законодавчо не врегульована.

А ось — найцікавіший пункт — “Чи схвалюєте Ви основні проектні рішення нового Генерального плану розвитку Києва?”. Тут виникає безліч запитань. По-перше, який відсоток киян бачив в очі проект Генплану. По-друге, киян, по суті, тримають за собачок Павлова. Спочатку їм покажуть яскраві картинки проектів метро на Троєщину або Київ-сіті, а коли почнуть масово вирубуватись зелені зони чи споруджуватись в центрі міста чергові хмародери, будуть прикривати це папірцем з результатами плебісциту. Мовляв, ви ж самі дали на це добро.

Як тут не згадати громадські слухання, які влаштовувалися за часів Черновецького. Приміром, потрібно забудовникові спорудити якусь будівельну химеру у когось під вікнами, він оголошує громадські слухання, на які під виглядом місцевих мешканців приходили ряжані і підтримували плани забудовника. Звісно, це документально оформлювалося. А далі — екскаватори, будівельні крани, цілодобовий стукіт-грюкіт і купа інших проблем.

До речі, Попов вже не вперше висловлює ідею міського плебісциту (очевидно, цю технологію йому запропонували люди з команди політтехнолога влади Юрія Левенця, які працюють з Олександром Павловичем. Нагадаємо, пана Левенця називали ідеологом Кучминого референдуму 2000 року, який відбувся, проте його підсумками знехтували). Попов не може не знати, що закон про референдум у нас настільки застарілий і недосконалий, що його результати — це фільчина грамота. А новий закон про референдуми роками буксує в Мін’юсті, бо там чудово розуміють — справжній місцевий референдум може стати дієвою зброєю містян проти влади. Можна згадати про долю ініціативних груп, які хотіли свого часу провести міський референдум щодо відставки Черновецького. Вони збирали підписи, які потім передавали до мерії, де юристи знаходили десятки підстав для відмови противникам “космічного” мера.

І, останнє. Серед питань, які ініціюють винести на обговорення громади, немає жодного, яке б насправді її цікавило. Бо насправді Попову потрібне не рішення громади, а голоси. Це як в анекдоті: “Ви любите дітей? — Ні. Але сам процес — так”…

 Ольга ЛУКІНОВА