Попов стає новим “космонавтом”

Ідея Попова від самого початку була приречена на провал. Підполковник КДБ у відставці не врахував, що на відміну від СРСР у незалежній Україні релігію не вважають опіумом для народу. Навпаки, дві третини українців — віруючі, і більшість з них — православні. Тому, починати Велику київську толоку 7 квітня, в день одного з найбільших свят — Благовіщення, було, м´яко кажучи, нерозумно. Адже за давньою традицією цього дня полишаються всі справи й турботи, бо, як кажуть, на Благовіщеня навіть “птах гнізда не в´є”.

Безглуздою виглядала і своєрідна “розминка”, яку Попов провів за день до початку толоки — 6 квітня. Влаштовувати суботник у п´ятницю, швидше за все, персональне ноу-хау Олександра Павловича. Навряд чи в підручниках з політагітації, які він студіював під час служби в КДБ, були настільки безглузді ідеї. Враховуючи, що переважна більшість киян у п´ятницю працює, захід Попова мешканці столиці проігнорували. Рятувати ситуацію довелося за допомогою студентів, яких замість навчання, змусили працювати двірниками.

Судячи з усього, така ж ситуація станеться і в день апогею толоки — 12 квітня — День космонавтики. Адже це — робочий день. Однак сам Попов, переконаний, що менеджери середньої ланки відразу після роботи, не знімаючи ділових костюмів аби не витрачати дорогоцінний час, з радістю візьмуться за граблі та лопати і почнуть скопувати газони, прибирати собачі екскременти й виносити сміття. Тобто, виконувати роботу, за яку вони справно платять комунальним службам. Але як би кумедно це не звучало, саме так, на думку Попова, і має відбутися сьогодні.

“Чистий четвер — такий день, коли не тільки правильно, але й природно приводити все до ладу. Безумовно, що за рішення основних задач візьмуться комунальні служби міста, але корисною буде допомога кожного, хто приєднається до нашої ініціативи. Я особисто теж вийду на суботник, тому й усіх киян запрошую приєднатися. Толока проходитиме протягом всього дня, тому долучитися ніколи не пізно”, — заявив Попов.

Найбільше в його словах ріже вухо слово “суботник”. Мабуть, Олександр Павлович досі подумки живе в Радянському Союзі і в його свідомості зберігається пам´ять про суботники як про світле свято безкоштовної праці. І тепер його завдання — змусити полюбити цей захід усіх киян. Виходячи з базових радянських підходів, любов будуть прищепляти за допомогою адмінресурсу.

Задоволені скасованими заняттями, вийдуть прибирати Київ студенти, чиновники покинуть насиджені крісла в кабінетах і показово посадять дерево. А до них підтягнуться “активісти” силових відомств, і навіть артисти. Звісно “зірки” першої величини махати граблями не вийдуть, а ось мало кому відома молодь, така як співачка Еріка і група “Час і скло”, або забуті “старички”, наприклад, сім´я Білоножків, не проти попрацювати на свіжому повітрі. Судячи з усього, своєю участю в толоці ці артисти вирішили застовпити за собою місце на прийдешніх агітаційних концертах і корпоративах.

Однак, як би не працювали студенти, чиновники, “зірки” і сам ініціатор дійства Олександр Попов, у загальній масі комунальних проблем міста їх трудовий подвиг залишиться непоміченим. Адже нікому ще не вдавалося за допомогою безкоштовної роботи непрофесіоналів позбутися проблем, які за гроші не можуть вирішити фахівці. Більш того, основна маса жителів столиці не розуміє, чому має безкоштовно робити чужу роботу. Тут можна нагадати Попову, як провалився його задум спільного прибирання снігу. Взимку Олександр Павлович закликав киян допомогти комунальникам, але ніхто його заклик не почув.

Ні для кого не секрет, що єдині прояви громадянського солідаризму з владою, які були помічені за останні роки, пов’язані лише з акціями, де люди виступали партнерами влади. Так, свого часу в кількох районах столиці були зроблені ремонти десятків під’їздів, в яких район надавав до 75% коштів, а інші гроші збирали мешканці. Люди брали участь в озелененні дворів коли влада пропонувала їм саджанці. Більше того, за цими під’їздами і за цими саджанцями люди завжди дивилися і не давали їх паплюжити. Що ж до толоки Попова, то вона мала зовсім інше ідеологічне навантаження — показати всім нам, що Попов “хазяйновитий мер” і голосувати треба за нього.

І останнє. Можна не сумніватися, що після завершення “Великої толоки” Попов буде дякувати всім нам з усіх рекламних площ за те, що ми допомогли прибрати місто. І це при тому, що всі ми знаємо — Попову ніхто без допомоги адмінресурсу не допомагав і не збирався допомагати.

Влад РУДЕНКО