Політик! Зменшуєш податки — не забудь і про видатки!

На початку жовтня в Україні завершила роботу чергова місія МВФ.

Вона, втім, не оголосила, що буде рекомендувати Раді директорів МВФ розглянути питання надання Україні нового кредитного траншу в розмірі 1,7 млрд дол в рамках програми фінансової допомоги EFF.

За моєю інформацією, найважливішим з невирішених питань є державний бюджет на 2016 рік.

Передусім, розуміння того, на якій податковій базі цей бюджет буде прийнято. Адже поки що консенсусу з цього питання нема в самому українському політикумі.

А від того, яку податкову реформу ухвалить парламент, якщо взагалі ухвалить у 2015 році, залежить дефіцит держбюджету, один з ключових параметрів для МВФ.

Потрібно розуміти логіку МВФ. Насправді, це природна логіка будь-якого кредитора.

Якщо ви знаєте, що позичальник хронічно збитковий, тобто постійно має дефіцит бюджету, і у нього нема чіткого фінансового плану — видали б ви йому кредит?

Запитання риторичне. Саме тому наявність чіткого плану державних фінансів, а не бюджетної невизначеності, завжди є принциповим для МВФ.

Збільшення бюджетного дефіциту, велике і незрозуміле

Один з найбільш ризикових моментів, які експерти фонду бачать у бюджеті-2016, — це бажання радикально скоротити податки, залишивши поза дужками питання бюджетного дефіциту.

Не треба соціологічних досліджень, аби довести: кожен громадянин хотів би мінімальних податків, непомітної роботи податкових органів та процвітаючої держави з європейською інфраструктурою.

Але між цими бажаннями є парадокс, що потребує компромісу. Без податків нема суспільних благ, які кожен суб'єкт економіки не спроможний забезпечити собі самостійно. Саме тому податкові питання не виносять референдуми.

В Україні запропоновано різні варіанти податкової реформи. Всі вони полягають у зниженні податків. Можна будувати моделі детінізації, розширення податкової бази під час зниження ставок, але відповідальному фінансисту очевидно, що не можна очікувати детінізації у перший рік чинності знижених податків.

Якщо такий позитивний ефект якимось чином відбудеться одразу, то цей “бонус” можна використати для погашення боргів, нових видатків чи скорочення бюджетного дефіциту. Але розраховувати на це і будувати на цьому реальні зобов'язання з видатків — зась!

За оцінками Міністерства фінансів, його модель податкової реформи означає щонайменше 30 млрд грн прямих втрат державного бюджету.

Але якщо Мінфін у своїй презентації податкової реформи запропонував можливі компенсатори, то “конкуруюча модель”, запропонована податковим комітетом Верховної Ради, жодних компенсаторів не передбачає. Між тим, вона означає втрату для бюджету 190 млрд грн — майже 40% доходів бюджету в 2015 році.

Ці цифри не означають плановий дефіцит бюджету. Це тільки додаток до того дефіциту, який ми маємо без податкової реформи. Плановий дефіцит державного бюджету за 2015 рік становить 76 млрд грн.

Що більше, наступного року скорочуються перерахування НБУ до бюджету та припиняється дія спеціального збору з імпорту. Це означає додаткову діру бюджету на 45 млрд грн. Додайте до цього втрати від податкової реформи — і ви зрозумієте занепокоєння експертів МВФ.

Їм фактично пропонують профінансувати знижені податки в Україні. Тобто зробити країни-члени МВФ головним платником податків в Україні. Абсурд? Так, але деякі політики відверто пропонують головному кредиторові саме це.

Ми просимо кредити та прагнемо реформ чи як?

На цьому тлі дивно виглядають заклики багатьох політиків щодо державних фінансів України та співпраці з МВФ. Все частіше можна почути, що Україна не повинна виконувати свої зобов'язання перед кредитором.

Закидають, що ціни на газ не потрібно було підвищувати взагалі, і можна було вдавати, що там все добре, нарощуючи борг уряду по 100 млрд грн на рік разом з аналогічними обсягами грошової емісії. Що потрібно радикально скоротити податки та не менш радикально збільшити соціальні виплати.

А бюджетний дефіцит, банальна математика і логіка — якщо десь даєш, то десь потрібно і забрати, — то вже ніби технічний нюанс.

Такі зухвалі аргументи можуть справити враження, що це ми робимо МВФ послугу, співпрацюючи з ними, а не фонд — нам. Деякі навіть кажуть, що МВФ “гальмує реформи в Україні”. Однак проблема в тому, що наші іноземні партнери, які разом з МВФ допомагають нам кредитами, вважають зовсім інакше.

Найчастіше саме пропозиції МВФ щодо реформ в Україні — радикальні, а українська влада та парламент з усіх сил гальмують процес.

Показовий приклад на сотню мільярдів — підвищення тарифів на енергоресурси, необхідне для оздоровлення енергетичного сектора і подолання багатомільярдної корупції у цій галузі. Українська влада багато років відмовлялася робити цей крок і лише у 2015 році нарешті почала рух у правильному напрямку.

Інший приклад — реформування пенсійної системи України, діра якої — близько 80-90 млрд грн на рік. МВФ багато років наполягає на вирішенні цієї проблеми, а українська влада — і колишня, і нинішня — відмовляється від найменших кроків. Як можна реформувати єдиний соціальний внесок без плану пенсійної реформи?

Саме Україна постійно випрошує у МВФ та інших донорів якісь паузи та перехідні періоди. Потім виявляється, що такі паузи можуть тривати десятиліттями. Подивіться на зміну ВВП України та сусідніх країн на захід від неї за останні 25 років і ви побачите, до яких результатів призводить постійне “ми ще не готові”.

Твереза реальність

Усім критикам співпраці з МВФ хочу нагадати, що на початку 2015 року Україна летіла у фінансову прірву. Згадайте курс під 40 грн за дол, страшенне прискорення інфляції, відтоки вкладів з банків. Саме отримання великого донорського пакета з програмою EFF як центральним елементом стало рятівним колом для України.

Забувати про це — велика невдячність. Якщо зараз забрати в України це рятівне коло, вона потоне. Фінансова система досі надто слабка, аби пливти самостійно.

Усі інші гроші міжнародної допомоги — кредити ЄС, гарантії США, гранти Норвегії чи кошти Світового банку — прив'язані до програми МВФ.

Припиниться програма — припиниться й інше фінансування. Втратимо МВФ — втратимо доступ до нових валютних надходжень. Надрукувати самим? Подивіться на цифри інфляції 1990-х років. А долари ми не друкуємо взагалі.

Співробітництво з МВФ — це не просто кредити. Це ключовий орієнтир для іноземних урядів у питанні співробітництва з Україною. Відмова співпраці з фондом буде розцінена цими урядами як відмова України в цілому працювати із західними партнерами за прозорими, зрозумілими, чесними правилами.

Чи може Україна дозволити собі це в час, коли їй потрібна не лише фінансова, а й потужна політична підтримка Заходу? Співпрацю України з МВФ не можна за бажанням “вимкнути”, а потім “увімкнути”. Такий підхід є руйнівним для нашої економіки, а за умов зовнішньої агресії — і для існування нашої країни.

Отже, питання невизначеності щодо дефіциту державних фінансів є основною загрозою для макрофінансової стабільності в Україні та її майбутнього. Без перебільшення.

Наявність дискусії щодо різних варіантів податкової реформи — дуже добре, але усі ці пропозиції повинні бути відповідальними. Пропонуєш скоротити податки — пропонуй скоротити видатки. Інакше це відвертий популізм, який вже занадто дорого коштував Україні.

Роман ШПЕК, старший радник “Альфа-банку Україна”