“Почав розмовляти, ніби був українцем”. Чому колумбійці їдуть в Україну воювати проти Росії

Специфічні умови Колумбії призводять до того, що чоловіки цієї країни їдуть на інший континент та беруть зброю до рук. На прикладі цієї історії ми покажемо, чому колумбійці їдуть до України та як це все переживають їхні родини.

Смерть Германа за загадкових обставин залишила у його родини багато запитань, на які немає відповіді.

Солдат Герман Авіла перестав відповідати на телефонні дзвінки 25 березня.

На його відповідь з нетерпінням і тривогою чекала його дружина Нора Гамбоа, мешканка колумбійського міста Калі.

Минуло кілька днів, перш ніж їй нарешті подзвонили — але це був не Герман.

“У Германа стався тромбоз. Його відвезли в столицю Київ. Він в реанімації, але стабільний”, — повідомив Норі голос з України, куди її чоловік, військовий у відставці, поїхав воювати на боці України проти росіян.

Через кілька днів Авіла помер, залишивши у Нори багато питань без відповідей.

Після кількох тижнів паперової тяганини та невизначеності його тіло репатріювали до Колумбії. З ним приїхав документ із зазначенням причини смерті: ішемічний інсульт.

“Чому вони не дозволили мені поговорити з лікарем, який його лікував? Що спричинило його інсульт? Він був у бою? Його робота не мала включати участь у боях. Чи приховують від мене інформацію?” — питає вдова.

Схожі кошмари переживають кілька колумбійських родин, які втратили близьких у війні між Україною та Росією.

Дізнаватися про те, як справи у їхніх рідних, дізнатися, що вони мертві після днів мовчання, а потім повернути їхні тіла на батьківщину — це дуже травматична одіссея.

Гамбоа не знає, чи її партнер загинув у бою, від стресу війни чи від природних причин. І вона не збирається здаватися, поки не дізнається правду.

Іноземні добровольці на війні в Україні

Ані Україна, ані Колумбія не мають офіційних даних щодо того, скільки колумбійців воюють у цій війні.

Єдина публічна заява про кількість іноземців у Збройних силах України датована березнем 2022 року. Там нарахували 2 тисячі військових 52 національностей.

“Реальні цифри засекречені. Виходячи з армійських джерел, витоків інформації та моїх знань, я можу з упевненістю сказати, що більшість іноземних солдатів походять із США, Білорусі, Росії, Грузії та Колумбії”, — каже кореспондентка BBC News Україна Жанна Безп’ятчук.

Але одразу кілька людей, з якими спілкувалась ВВС Україна, кажуть, що зустрічали колумбійців або на фронті, або у навчальних центрах.

“Після десятиліть конфлікту Колумбія має дуже велику армію та багато молодих солдатів у відставці, яким по 40 років, чиїх пенсій не вистачає, щоб утримувати сім’ї”, — каже Андрес Масіас, експерт із безпеки та конфліктів у колумбійському університеті Externado.

Колумбійський ветеран розповів BBC Mundo, що їхні пенсії зазвичай становлять від 1 600 000 до 1 700 000 колумбійських песо, що еквівалентно приблизно 400 доларів США на місяць.

“Після виходу на пенсію багато людей зазвичай шукають роботу в охоронних компаніях або відгукуються на заклики іноземних армій, як-от українська, які готові платити за збільшення чисельності своїх сил”, — каже Масіас.

Там, за даними кількох опитаних джерел, вони можуть заробляти принаймні в п’ять разів більше, ніж пропонують їхні пенсії — понад 2000 доларів США на місяць.

Міністерство закордонних справ Колумбії заявляє, що з лютого 2022 року відповіло на майже 300 запитів колумбійців про евакуацію з України.

Ця організація має інформацію про понад 50 жертв війни, участь у якій вони взяли “добровільно”.

Нора каже, що, окрім грошей, мотивація Германа полягала у тому, що він хотів бути потрібним і приносити користь після десятиліть служби.

Так почався її кошмар, про який вона розповіла BBC Mundo.

Рекрутинг у WhatsApp

Ми з Германом були разом три роки, коли я почула про Україну.

Він уже деякий час був на пенсії, але солдатська пенсія не покриває всіх потреб. Особливо для таких, як він — у нього є дві дочки-підлітки, які мали вступати до університету.

Він пішов на курси слюсарів і деякий час займався будівництвом.

Ми купили земельну ділянку на околиці Калі, і він багато працював над будинком, який ми будували.

Але уявіть собі, що ви йдете на пенсію в 39 років після 20 років служби в армії. Я думаю, що це трапляється з багатьма відставними солдатами: його фізичне та психічне здоров’я вимагає від них чогось більшого. Солдат ніколи не перестає бути солдатом.

У середині 2023 року у ветеранських групах WhatsApp почала циркулювати інформація про Україну.

Автор фото Cortesía

Нора прожила з чоловіком близько трьох років, коли він вирішив поїхати в Україну воювати проти російських військ

Ми чули гарні відгуки про умови, але також дуже погані речі про небезпеку, яку це становило.

Мені відомо, що високопоставлені колумбійські чиновники, які звільнилися з армії, контактують з іншими солдатами, чинними чи відставними, і допомагають їм зв'язатися з українськими солдатами.

Вербування часто відбувається через Whatsapp, TikTok, відгуки знайомих.

Колеги Германа почали туди їхати, і у вересні 2023 року він почав казати мені, що теж бачить у цьому для себе можливість.

“Мені подобається ця ідея, і я відчуваю, що все, що я роблю в Колумбії, не робить мене щасливим”, — казав він мені.

Йому сказали, що зарплата може коливатися від 2000 до 6000 доларів США на місяць залежно від ризику, який він готовий взяти на себе. Ті, хто займаються логістикою, заробляють менше. Більше заробляють ті, хто воює на передовій.

Він збирався спробувати воювати кілька місяців на позиціях з низьким ризиком.

21 січня 2024 року він приєднався до батальйону “Карпатська Січ”.

Пекельні умови війни

Одне з джерел BBC Mundo, яке спілкувалося з колумбійськими ветеранами, каже, що багато хто їде в Україну, не маючи достатньої інформації, і опиняється віч-на-віч із більш жорстокою війною, ніж вони думали або до якої звикли, коли боролися проти партизанів і наркокартелів.

Вони страждають від труднощів, з якими стикаються українські війська після понад двох років конфлікту: втома, розчарування, численні втрати. Вони як можуть протистоять ворогу, який перевершує їх зброєю та людьми.

“Росія наступає на кількох напрямках і проводить постійні обстріли по всій країні”, — каже Жанна Безп’ятчук.

“Практично неможливо обіцяти комусь завдання з низьким ризиком замість бойових дій на фронті”, — додає журналістка. Росіяни обстрілюють ракетами та дронами позиції ЗСУ навіть глибоко в тилу — далеко від фронту. І від цього гине багато людей.

Як стало відомо BBC Mundo, ці ймовірні обіцянки безпеки, схоже, йдуть більше від колумбійських, ніж українських рекрутерів, особливо через відео в TikTok.

Автор фото WhatsApp

Через такі месенджери, як WhatsApp, солдати-ветерани діляться матеріалами, порадами та новинами про те, що відбувається на фронті в Україні

“Це пекло. Ми майже не стріляємо. Скрізь дрони. Кожен, хто протримається більше року, повинен отримати пам'ятник на свою честь. Люди йдуть на неймовірні ризики за кілька тисяч песо”, — йдеться в одному з дописів у групі у WhatsApp.

“Одного дня вони бомбили нас усім, чим можна. Більшість військових загинули. Надто багато втрат, а росіяни мають великий потенціал”, — йдеться в іншому дописі.

У МЗС повторюють, що “уряд Колумбії не заохочує і не сприяє вступу громадян Колумбії до української армії”, і рекомендує добровольцям “зважати на те, що нинішня ситуація в цій країні становить ризик для життя, зокрема і тих, хто має військовий досвід”.

Страждання і переживання родини

Через кілька днів я почала почуватися неспокійно.

Незабаром Герман розповів мені про колег, які думали про повернення, тому що вони їхали з однією ідеєю, а в реальності усе виявилося інакше.

Він намагався мене втішити, кажучи, що з ним такого не трапиться, що після рекрутингового центру, куди він потрапив, він вирішив поїхати в місто, де ситуація не така критична.

Але мені здавалося, що оскільки він колумбієць, а не українець, він не міг знати, які території небезпечні, а які ні.

Ми спілкувалися щодня, доки він не приїхав у Лиман, і п’ять днів я нічого від нього не чула.

Я зв’язався з його колегами, і вони сказали мені, що він був на місії, куди він не міг узяти мобільний телефон.

Автор фото Cortesía

Герман Авіла разом з іншими колумбійськими ветеранами, з якими він поїхав до України

Герман зв’язався зі мною через кілька днів і пояснив, що він працював біля кордону, в окопі.

Я здивувалася, бо ми ніколи не говорили про це. Ми вірили, що боїв там більше немає.

Після п'яти днів відпочинку він повернувся в окопи. Цього разу він їхав не на п’ять днів, а на сім. Він сказав мені, що може поїхати довше, до восьми і більше днів, тому що все змінилося, і в українців бракує людей.

Ось тоді й почалася тривога, бо все це дуже відрізнялося від тих уявлень, які в нього були, коли він туди їхав.

Ми з його родиною просили повернутися, але він змінився. Він увійшов у це, втягнувся, почав говорити зі мною так, ніби він був українцем.

Затребувані колумбійські військові

З початку 2000-х років чинні та відставні колумбійські солдати відгукувалися на заклики різних іноземних армій.

“Один із перших прикладів був на початку так званої “війни з терором” США в Афганістані”, — каже Масіас, колумбійський експерт з безпеки та конфліктів.

“США залучали підрядників, компанії, які почали наймати дешевшу робочу силу, крім американців і європейців. Колумбійських солдатів почали наймати для надання послуг зі спостереження”, — додає він.

Але в контексті збройного конфлікту, каже Масіас, багато з цих заходів спостереження в кінцевому підсумку перетворилися на наступальні операції проти збройних груп в Афганістані, а потім в Іраку.

Так само в першому десятилітті 2000-х років Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) прагнули розширити свою армію іноземними військовими.

“Вони вербували відставних і чинних військових, приймали їх і давали їм резидентство, щоб пізніше вони могли офіційно долучитися до армії ОАЕ. Це ж саме продовжує відбуватися зараз в Ємені”, — пояснює Масіас.

Автор фото Getty Images

Згідно з рейтингом Global Fire Power, Колумбія має найбільшу армію в перерахунку на душу населення в Латинській Америці

Експерт каже, що колумбійські військові, які мають широку підготовку, дуже затребувані за кордоном.

Відповідно до щорічного рейтингу Global Fire Power, який вимірює військовий потенціал країн, Колумбія має четверту за чисельністю армію в Латинській Америці після Бразилії, Аргентини та Мексики.

Але в перерахунку на душу населення Колумбія є країною з найбільшою в регіоні кількістю активного, резервного та воєнізованого персоналу (близько 400 000), що становить 1% від загальної чисельності 51 мільйона жителів.

Інформації щодо колумбійців, які обрали воювати на боці Росії, Масіас не має, оскільки, “ймовірно, їй не потрібно стільки іноземних солдатів, як українській армії”.

Проте є повідомлення про іноземних новобранців із таких країн, як Непал чи Куба, які приєднуються до російських лав, щоб воювати проти України.

Без новин з фронту

Після розмови 24 березня вдень я більше нічого не чула від Германа.

Він вийшов з окопу на світанку 23 березня, бо прийшла його черга відпочити.

Оскільки була неділя, коли від нього не було новин, спочатку я подумала, що він заснув.

Наступного дня я писала йому, дзвонила, знову і знову, але відповіді так і не було.

Я телефонувала його колегам, але ніхто з них не мав про нього інформації.

Лише в середині наступного тижня мені зателефонував колумбійський сержант і повідомив, що Герман переніс певний вид тромбозу, що його доставили до реанімації гелікоптером до столиці, і що він перебуває в реанімації, але у стабільному стані.

Він провів у комі 13 днів.

За цей час у мене було кілька конфліктів із сержантом, бо він не дозволив мені поговорити з лікарем Германа, дізнатися більше про його стан та те, чи потрібно мені їхати в Україну.

Він був єдиним відповідальним і не міг надати мені інформації. Він сказав мені, що це не дозволено.

І лише 8 квітня, через два дні після смерті Германа, він подзвонив, щоб повідомити нам цю новину.

Автор фото Cortesía

Нора каже, що не зупиниться, поки не дізнається всю правду і не вшанує пам'ять свого чоловіка

Я досі думаю, чи був той тромбоз пов’язаний з війною, пораненням, переляком чи іншою ситуацією.

Вони провели два розтини, під час яких встановили, що причиною смерті став ішемічний інсульт. Коли прибуло його тіло, ми тут не виявили зовнішніх ушкоджень.

Але досі я не знаю, що стало причиною того інсульту.

Я постійно питаю, коли нам надішлють всю документацію про проведені процедури, а вони виправдовуються тим, що вони на війні і роблять те, що можуть.

Вони відключили його від апарату, не питаючи ані мене, ані його родину.

Отримати його речі також дуже важко через колумбійську бюрократію.

Чому бракує інформації про бійців

BBC Mundo та BBC Україна підтвердили, що Авіла перед тим, як його нібито переправили гелікоптером до Києва, спочатку потрапив у лікарню імені Мечникова у місті Дніпро, де приймають бійців із важкими пораненнями.

Вони надіслали Норі документ про його прийом, але в ньому був лише опис його речей. Жодної інформації про його стан здоров’я не було.

Фахівці, з якими консультується BBC Mundo, кажуть, що в травматичних ситуаціях, таких як війна, інсульт, подібний до того, що відбувся у Германа Авіли, може бути пов’язаний з хронічним стресом і його наслідками, такими як викид гормонів або тахікардія.

BBC Україна зазначає, що відсутність інформації у Нори Гамбоа не є винятком із правил, оскільки у військових госпіталях діє воєнний стан, і статус поранених бійців можна розкрити лише їхнім перевіреним родичам.

Гамбоа та Авіла мали статус фактичного подружнього союзу, але не оформили шлюб, однак решта членів родини загиблого військового також не отримали більш детальної інформації.

Гамбоа стверджує, що Авіла підписав контракт з українською армією, згідно з яким його родина має право доступу до медичних карт померлого.

BBC Mundo зв’язалася з кількома родинами в Колумбії, які повідомили про подібні ситуації в інших ЗМІ, а також з тими, хто вижив у війні. Багато хто відмовився ще раз розповідати про свій досвід, посилаючись на травму, біль та необхідність перегорнути цю сторінку.

Попри скарги Нори Гамбоа, які також стосуються колумбійських установ, Міністерство закордонних справ Колумбії заявляє, що постраждалим “надається необхідна консульська допомога”.

Гамбоа каже, що не зупиниться, доки не вшанує пам’ять свого чоловіка та не допоможе своєю розповіддю іншим родинам уникнути подібного.