Перемога партії влади, що продовжує втрачати свої позиції

Вибори в Росії завершилися з давноочікуваним результатом. Власне, відсутність інтриги і була причиною доволі млявої та невиразної кампанії. До цього додалася деяка роздвоєність бюрократичного апарату. Путін у президенти, а Мєдвєдєв? Він після того, як тандем завершив своє існування, тепер хто? Як-то кажуть, чекайте на відповідь. Однак така ситуація для апаратників та бюрократів неприйнятна взагалі. І крутись тут, як можеш.

Формально партія “Єдина Росія”здобула більшість, радше за все, з урахуванням поглинання під час розподілу мандатів, до того ж абсолютну. За даними ЦВК, “Єдина Росія”отримає 238 мандатів у Думі, КПРФ — 92, “Справедливая Россия” — 64, ЛДПР — 56. Неабиякі результати у всіх, лише партія влади втратила майже 14% голосів.

Проблеми російської влади, котрі так наочно засвідчили підсумки виборів, мають системний характер.

По-перше, парламентські перегони відбувалися при трансформуванні конфігурації влади. Від правлячої діархії вона переходить до вертикалі та моноцентризму Путіна. Причому сам процес такого переходу доволі хаотичний та вкрай закритий. Складається враження, що плану для такого трансформування взагалі немає, натомість відчутний вплив випадкових та якихось кон’юнктурних обставин. Все це позначилося на середній, перш за все, провінційній ланці управління.

Побудова виборчої кампанії була геть непродуманою, як-то кажуть, без будь-якого стрижня. Неочікуване висування Мєдвєдєва головою партії та передвиборчої кампанії багатьох просто завело в глухий кут. Офіційною програмою партії на виборах стало звернення, що складалося з виступів двох учасників тандему. Величезний документ, котрий був підлаштований під Путіна, так і не був використаний. Проект Загальноросійського народного фронту виявився надлишковим та малосумісним з іменем нинішнього президента та його “модернізацією”.

Не готова до лідерства Мєдвєдєва у своєму виборчому списку, як виявилося, і сама партія влади, високопосадовці якої анонімно зізнавалися, що не розуміють, як будувати кампанію на ідеї модернізації, до якої, власне, путінський електорат ставиться байдуже, якщо навіть не вороже. Путін у перший період кампанії дистанціювався від “Единой России”, чи то випробовуючи Мєдвєдєва на політичну витривалість, чи то даючи йому можливість остаточно влитися до нової політичної реальності моноцентризму. Кампанія під Мєдвєдєва виявилася провальною. Форум прихильників, комітет, створений на його основі, проект “великого уряду”, а також рух “ДА!” на підтримку чинного глави держави стояли якось осторонь від кампанії партії влади та піддавалися радше глузуванням та сумнівам, ніж серйозному обговоренню. Сайт medvedev2012 взагалі припинив свою роботу.

Брак заздалегідь продуманої зрозумілої стратегії виборчої кампанії партії влади, що накладався на втому від тандему, призвів до зниження рейтингів обох лідерів зокрема та “Единой России” загалом. Однак діє ще потужна інерція на рівні чиновництва та партійної бюрократії. Губернатори відкрито вимагали досягти 65%, а глава Удмуртії Алєксандр Волков 99% підтримки, як для КПРС. Відповідно невеликі та геть маленькі керівники почали активно застосовувати адміністративний ресурс і вдаватися до фальсифікацій за допомогою відкріпних талонів, вкидань, підвезень виборців, каруселей тощо.

По-друге. Основною проблемою для партії влади у публічному просторі виявилася несистемна опозиція. Найбільш відчутні інформаційні загрози для “Єдиної Росії”становили незалежні громадські активісти, а також інтернет. Алєксєй Навальний став головним ворогом єдиноросів, ініціювавши кампанію проти “жуликов и воров”, яку підхопили майже всі критики партії влади.

По-третє, це перша виборча кампанія, в якій проявилася особиста неприязнь до лідерів країни. Яскравим прикладом став інцидент у комплексі “Олімпійський”, де освистали нинішнього прем’єра. Показовим є зізнання анонімного джерела, близького до Путіна, агентству Reuters. За його словами, країна стомилася від 12-річного правління Путіна та не має особливого бажання продовжити його ще на 10 років. “Він не втрачає влади, однак усвідомлює, що він втрачає людей”, — повідомило джерело.

Зростання неприязні, як до перших осіб, так і до партії влади, може бути пов'язане із дисонансом, що дедалі набирає обертів, між середнім класом та владою. Саме середній клас негативно поставився до рішення “проблеми-2012”, тоді як росіянам залишалося лише надати йому легітимності за допомогою виборів. Непорозуміння середнього класу та влади спалахнули ще до виборчої кампанії (після кризи оптимізм трохи зменшився та зросли претензії до рівня корупції та неефективного управління), але останнім часом вони лише посилилися. Це дало змогу покращити рейтинг диваннихопозиційних партій.

По-четверте, вибори супроводжувалися численними скандалами. Кореспонденти інтернет-видання “Газета.Ru”виявили фальсифікацію на дільниці №2945 в районі Хорошево-Мневники в Москві. Поліція, яку викликали, вкрай неохоче і лише під тиском депутата Держдуми від партії “Справедливая Россия” Ґєннадія Ґудкова розпочала розслідування. Напевно, тому Роскомнагляд звинуватив “Газету.Ru” в порушенні правил передвиборчої агітації. “Дивно, але жодних конкретних прикладів наших порушень нам не надав ніхто. Нам лише сказали, що поводимося погано, однак жодних доказів ми не отримали”, — заявив головний редактор видання Міхаіл Котов.

Зранку в день виборів DDoS-атак зазнали сайти “Голоса” (асоціації, котра відстежувала порушення виборчого законодавства), “Карты нарушений”, радіостанції “Эхо Москвы”, тижневика “Московские новости”, тимчасово припинив роботу “Живой журнал”, проекти PublicPostі Slon.ru, сайт журналу “Большой город”, з перебоями працювала інтернет-версія журналу TheNewTimes. Напередодні виборів DDoS-атаки зазнав сайт газети “Коммерсант”. Директор з інформаційних технологій ВД “Коммерсант” Ґєрман Мітрофанов заявив, що внаслідок хакерських дій 1 грудня відвідуваність сайта знизилася приблизно на 35%. Нагадаємо, що у квітні президент Дмітрій Мєдвєдєв обговорював хакерські атаки на сайти з головними редакторами деяких ЗМІ. “Президент наклав на наш лист про DDoS-атаки резолюцію: “Прошу залучити компетентних спеціалістів”. Про це повідомив газеті “Коммерсант”головний редактор “Новой газеты”Дмітрій Муратов. “Але жодних розслідувань проведено не було. Для мене це означає, що одна і та сама структура здійснює атаки та розслідує їх”, — заявив він. Все це свідчить про неабияку знервованість влади.

Як сказав президент Фонду ефективної політики Ґлєб Павловскій в ефірі радіостанції “Эхо Москвы”, “звичайна більшість у Держдумі залишиться, а от путінської вже немає — це дуже важлива новина, як на мою думку, нинішніх виборів”. Цікаву новину передав Інтефакс з Англії. Цілковиту перемогу на виборчих дільницях у Лондоні та Единбурзі здобула партія “Яблоко” з результатом 41% проти 11% “Єдиной Росії”. Як ми розуміємо, в англійській та шотландській столицях проживають не найбідніші росіяни. В цьому випадку представник одного північного народу Росії зауважив: “тенденція однак”.

Зважаючи на відомі заяви щодо підтасувань, вкидань та каруселей, можна зробити висновок, що вибори завершилися не перемогою, а приголомшливим провалом партії влади. Якщо після всіх напружених дій щодо вимальовування хоч якихось прийнятних підсумків втрати склали близько 14%, то насправді “Єдина Росія” отримала приблизно на 10—15% менше. Дехто з політологів каже про втрату майже 50% голосів. І це перемога, за Путіним та Мєдвєдєвим. А що в такому разі є поразкою?..

І наостанок ще один важливий аспект. За три місяці відбудуться вибори президента. Парламентська гонка створила для них не найкраще тло. Послаблення партії влади та зміна суспільної ситуації яскраво засвідчили про себе. Путін, звісно, перемогу здобуде. Адміністративний тиск, фальсифікації та інші атрибути суверенної демократії проявляться ще яскравіше. Однак, чи стане завдяки цьому держава потужнішою? Є неабиякі сумніви. Тож найцікавіше попереду!

Юрій РАЙХЕЛЬ