Перемога опозиції: хто, що, як, коли

Що ми повинні зробити для того, щоб їхня невідворотна поразка стала таки нашою перемогою?
Брати Капранови

У чому сила?

У правді — моральна сила, відповідності слів/ідей діям,

в організованості — увага-досвід-довіра-ефективність,

в комунікації — пояснення, легітимність і контроль,

в єдності — спільних правилах і їх непорушності.

Яким чином українська опозиція зможе досягти перемоги, використовуючи цю силу?

Опозиція: хто

Опозиція у цій статті — це люди, що програмно опонують мародерській самоокупаційній еліті (Тимошенко — також частина такої еліти) і є майбутньою владою України (мають бачення, волю, компетентність і вміють пояснювати).

Нову опозицію створять нові “реальні” люди і нинішні опозиціонери/люди влади, котрі мають іншу від мародерства мотивацію, відкинувши їх — втратяться напрацьовані досвід і довіра. Опершись на клас господарів — людей відповідальності за себе і інших, вона зламає бандитську матрицю сьогоднішнього суспільства “пацанів” і “лохів”.

З них сформується команда/декілька команд, котрі, співпрацюючи і якісно конкуруючи між собою, створять нове політичне поле. Ця опозиція буде спадкоємцем сьогоднішньої, котра в силу обставин несе “перехідне знамено”.

Опозиція: що

Новий порядок денний опозиції складатиметься із відповідей на такі запитання:

А. Ідея. Ідеологія/бачення

Якою повинна бути Україна через 50,100,500 років?

Як має виглядати вільне, здорове, справедливе, самореалізуюче, позитивне, безпечне, культурно цілісне українське суспільство майбутнього? Яким буде українець майбутнього — і що він дасть світові?

Які стратегічні ресурси необхідні для того, щоб довіку жити в нашій державі, маючи вищеназване — достаток і затишок буття? Які з тих ресурсів, що маємо у надлишку, можна обміняти на ті, яких не вистачає?

Як найефективніше керуватимуть собою наші нащадки? Як вирощувати, обирати, контролювати і змінювати владу?

Як ми взаємодіятимемо зі світом, як захищатимемо себе, яким буде український сегмент Всесвіту?

Б. Дія. Рolicy

Якими ресурсами — часовими, грошовими, інтелектуальними, інформаційними, тощо, володіє Україна зараз? Які — втрачено чи буде втрачено? Які — можна здобути?

Якою повинна бути Україна у найближчі 10-20 років для того, щоб змінитись? Які конкретні кроки у найважливіших галузях треба зробити, щоб ми йшли до нашої мрії? Скільки ресурсів потрібно на реалізацію цих кроків? Чим менш важливим треба буде тимчасово пожертвувати заради більш важливого?

Як вільним, здоровим, справедливим, самореалізуючим, позитивним, безпечним, культурно цілісним буде наше конкретне місто/село? Як почати його робити таким уже найближчим часом?

В. Пояснення.Message

Як знайти спільну мову між собою — називати стілець стільцем, а справедливість справедливістю? Як вибудувати і модерувати дискусію з опонентами? Як обговорювати і приймати рішення — і як пояснювати це рішення тим, хто його втілюватиме?

Якими словами пояснити дії всім людям, говорячи їхньою, а не своєю “пташиною” експертною чи політичною мовою? Якими каналами донести це повідомлення, як убезпечити ці канали і зробити їх ефективними?

Як берегти слова і змісти від знецінювання — щоб не стати німими і глухими?

Як збирати і опрацьовувати “зворотній зв'язок” — пропозиції і реакції від тих, хто відчує на собі дію згідно ідеї?

Відповіді на ці питання дадуть дві-три якісні конкуруючі національні мрії, з протилежними пріоритетами, з взаємовиключними методами.

Опозиція: як

Перший шлях перемоги опозиції — революційний, через протести, дострокові вибори, зміну законів і практик.

Його перешкоди — брак довіри, марне витрачання суспільної енергії. Його ризики — можливі безлади і загрози для суверенітету, дефіцит легітимності нової революційної влади, “вбивство дракона”, тобто заміна осіб у владі без зміни принципів дії.

Другий шлях — еволюційний, через строкові вибори, робот в парламенті, нарощення громадської довіри, перемогу на президентських виборах, міну законів і практик.

Його перешкоди — правила гри встановлює влада, яка водночас і суддя, і гравець. Його недоліки — велика втрата часу. Скоріше всього, у реальності буде поєднання двох варіантів.

Основні загрози опозиції — всередині неї самої, це — насильство, корупція і зрада. Насильство спокушає — влада Януковича сама нарощує агресію.

Досить іскри, і народний гнів спалахне — та чи пам’ятають політики, чим закінчилася Коліївщина? Чи можуть нинішні “опозиціонери” дати прозорий звіт своїм прибуткам і шикарному майну?

Зрада — причина поразки контреліти у 1999-му, 2002-му, 2004-му, 2006-му, 2007-му. Чи не є опозиціонери “підсадними качками”-партнерами Банкової, або тими, хто каналізує незадоволення чи піднімає фальшиві теми?

Якою є реальна система стосунків Тимошенко і Кремля — і скільки “тушок” очікувати в її майбутньому списку? Чи варто чогось чекати від середовища “Нашої України”, крім політичного самовбивства?

Опозиція: коли

Парламентські вибори-2012 — це проміжний етап президентських виборів-2015. Їх наслідки — засвітка нових облич на 2015 рік, де Рада буде площадкою для агітації.

Чи вдасться владі наростити силу поза 226+ контрольованих “штиків” до 300, а опозиції — провести хоча б 20-30 дієвих представників?

Максимум опозиції станом на 2011-й — це взаємне непоборювання (успішно застосуване НУ та БЮТ на виборах 2007 року), спільний контроль над виборчим процесом, можливо — висунення спільного опозиційного кандидата по окремих округах, де є гарантія перемоги у випадку мажоритарної системи.

Те, чого не буде — спільний список, спільна програма і спільна перемога: забагато амбіцій, зовнішніх впливів і колишніх гріхів.

Даю невисоку вірогідність тому, що якісній опозиції вдасться до 2015 року вийти на нового якісного президентського кандидата. Якщо президентом стане Тимошенко, ми матимемо стару еліту і старі порядки при владі — згадаймо Тендерну палату, земельне беззаконня Губського і правові експерименти Портнова.

Тому найбільш вірогідним часом змін виглядає 2020 рік — до того часу пройде гіркота від дискредитації Помаранчевої революції, і суспільство знову буде готове до дії і до змін.

Така сила (сили) сформуються до місцевих виборів-2015, шліфуючи себе у діях і опонуванні владі на місцевому рівні, готуючи себе до переобрання місцевої влади.

Участь/перемога на місцевому рівні дасть структури і кандидатів для участі в парламентських виборах-2017, а ті — силу для президентських виборів-2020.

Я підключаюся до процесу, творячи ОСББ у власному будинку — а ви?

Висновки

Якісна опозиція стане завтрашньою владою. Для цього вона повинна визріти як влада — ідейно і дієво, організаційно, інтелектуально, кадрово, ресурсно, і комунікаційно.

Критичні ресурси — люди, довіра і час: чи встигнемо?

Остап КРИВДИК