Пастка “спільного моря”. Війна за Азов

“Азовська криза” — так події останніх двох тижнів називають експерти. Мова про ситуацію в Азовському морі на Приазов’ї. 19 травня російські прикордонники почали зупиняти торговельні судна з різних країн для термінової перевірки: роздивлялися документи, опитували екіпаж.  Великі суховантажі мусили розвертатися, робити незручні маневри. Такі дії тривали від двох до десяти годин.  Після чого кораблі відпускали. 

“Спочатку прикордонники  пояснювали свої дії тим, що неподалік в Азовському морі начебто тривають навчальні стрільби. Навіть окреслили квадрат навчань. Проте, реально жодних стрільб не було”,- розповідає Андрій Клименко, експерт фонду “Майдан закордонних справ”. За його підрахунками, за період з 22 травня по 5 червня російські прикордонники затримали щонайменше 24 цивільних кораблів. 

Скріншот з сайту трекінгу кораблів. Одне з перших затриманих суден.

Що роблять російські прикордонники в українських водах, спитаєте ви? Проблема в тому, що Азов формально спільний. Україну фактично змусили це визнати. 

У грудні 2003 року  Верховна рада ратифікувала “Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки”. Там йдеться, що це “внутрішні води України та Російської Федерації” . І так, зазначили, було історично. Цей документ парламент розглядав у гарячі дні так званого “конфлікту навколо Тузли”. Острову, який виник у Керченській протоці ще у 1925 році в результаті шторму. Три квадратних кілометри суші були українськими, хоча Росія ніяк не хотіла цього визнавати. Щоби стати ближчою до цього клаптика, Москва почала засипати піском, щебенем, камінням Азовське море, наближаючись до Тузли. Так тривало з 29 вересня до 23 жовтня 2003 року. Після перемовин, офіційних нот МЗС України, висадки десанту вітчизняних прикордонників на українську Тузлу, будівництво дамби зупинили. І тільки пізніше стало відомо, що фізичного протистояння вдалося уникнути за рахунок компромісу, плоди якого ми пожинаємо нині. 

Лінія кордону, посеред Азовського моря, яку можна побачити на мапах google умовна. Це результат невдалої спроби України змусити Росію визнати, що береги розділені офіційно. Кремль відмовився підписувати оновлений Договір. Тепер ми розуміємо, чому. Адже, нині юридично перебування кораблів прикордонників ФСБ Росії в Азовському морі не є порушенням. Вони, як і українські колеги можуть вільно там пересуватися, затримувати кого хочуть, обурюється Андрій Клименко: “Це психологічний тиск, який має на меті створити хаос у Маріуполі і Бердянську. Змусити такими діями судновласників відмовляти Маріупольському та Бердянському портам,  вантажовласникам у надані суден. Уявіть лише, корабель зупиняють, висаджують туди оглядову групу, оглядають екіпаж, судно, перевіряють документи. Це ще й фізичний тиск. Це — елемент блокади. А згідно із “Законом про оборону”, блокування портів транспортних комунікацій — це акт агресії”. 

Реагувати на такий акт агресії офіційний Київ не поспішає. Жодних офіційних заяв від керівника зовнішньополітичного відомства чи військових, служби безпеки не було. В коментарі журналістам речник Державної прикордонної служби Олег Слободян запевнив лише, що загони морської охорони спостерігають за ситуацією в морі.

“Якихось правових порушень в цьому немає. У відповідності до діючого законодавства, Азовське море — море спільного користування. І, з міркувань безпеки, Росія може оглядати судна, які слідують ближче до їхнього узбережжя. Але питання в тому, що раніше РФ цього не робила і, в поєднанні з іншими гібридними заходами впливу в регіоні, це швидше говорить про тенденцію. Про те, що Росія намагається встановити свій одноосібний контроль над Азовським морем”. 

Завадити “встановленню одноосібного контролю” Україна начебто не може. Не вистачає сил. Мовляв, самі прикордонники агресію з моря не спинять, якщо війна на Азові таки почнеться. А представництва Військово-морських сил України там немає. В такій ситуації катери морської охорони могли би хоча би і собі зупиняти кораблі для огляду. Ті, які прямують з російських портів. Але, наші захисники кордону на такий крок, схоже, не наважуються. Вони показали себе лише на другий тиждень Азовської кризи. Вийшли на навчання в море із журналістами. Відпрацьовували якраз супровід цивільних суден, відбиття ймовірних атак, ведення бою на морі.

Навчання прикордонників

“Це перевірка реакції офіційної української влади. Їм вдалося. Мої коментатори, яким я довіряю, проводять аналогії з ситуацією по Дебальцевому. Коли експерти, блогери, волонтери криком кричали декілька тижнів, робіть щось, а інакше там буде оточення. Нічого не робили і отримали те, що отримали у Дебальцевому. Ще один приклад — коли наші військові в оточенні в гарнізонах в Криму в березні 2014 року чекали команди на прорив, на відкриття вогню. Їм казали — почекайте, потерпіть. Тобто, в таких випадках реакція Міністерства закордонних справ має бути миттєвою. Ми розуміємо, що може військові штаби, спецслужби можуть і повинні зберігати мовчанку, бо щось роблять. Але в такій ситуації мовчання Міністерства закордонних справ — це нонсенс!” — каже Андрій Клименко. 

Росіяни нічого просто так не роблять. Крім зазначеної вище мети — економічно зашкодити Маріупольському та Бердянському портам, причиною масових затримок може бути і відволікання уваги. В “Майдані закордонних справ” нагадують, що під Одесою, всього у 100 кілометрах від міста, на захоплених росіянами нафтових платформах розташувалися військові країни-агресора. І не виключено, що ФСБ Росії в Азові відволікають увагу, щоби активні дії вести у Причорномор’ї. 

Україна може в односторонньому порядку денонсувати Договір про спільне використання моря. 31 травня про необхідність такого кроку заявили в Представництві  Президента в АР Крим. Голова представництва Борис Бабін вважає, що парламентарі мають терміново прийняти Закон “Про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону”. Це б дозволило юридично закріпити 12 мильні територіальні води. Тобто частину моря, яка є продовженням України. І до якої запливати іноземним суднам, а особливо військовим не дозволено. От тільки є одна проблема. Закон цей аж ніяк не новий. Його депутати прийняли у першому читанні ще у липні 2003 року. І відправили на доопрацювання в комітети, де він і завис. Нині ж маємо наслідки таких зволікань, відтягувань, нерішучості приймати важливі для країни рішення.

Фото російський катер під час переходу в Ростові-на-Дону 21.05.2018

Тим часом відомий аналітик зі США Пол Гобл пише, — поки Україна думає, як реагувати на вільне пересування російських катерів, Москва перекинула п’ять військово-морських суден з Каспійської флотилії до Азовського моря.  І цю додаткову військову присутність окупант може використати для захоплення нових територій.

Дарина ФЕДЕНКО