Паралельний Майдан: Як українці бойкотують бізнес влади

Неділя. На вулиці мінус п’ятнадцять. Біля одного з входів у гіпермаркет “Епіцентр” у Львові вже четверту годину стоїть пара з транспарантами в руках. Вони звертаються до людей, які заходять або повертаються з магазину, зі словами: “Пам’ятайте, на їхніх товарах кров наших братів!”, “Ваші гроші підуть на “Беркут”!”, “Епіцентр — спонсор убивць!”.

Це подружжя, як і ще два десятки львів’ян, відгукнулося на заклик прийти в неділю з інформаційним пікетом до торгового центру. У соцмережах уже два місяці триває ініціатива “Економічний бойкот регіоналів”. Українців закликають не купувати товари торгових марок, що належать представникам Партії регіонів і депутатам, які підтримують владу в центральному чи місцевих парламентах.

Крім споживчих товарів, до переліку “затаврованих” потрапили торгові мережі, банки, готелі та ринки. Рахунок брендів, що їх бойкотують, іде вже на сотні, і список постійно збільшується.

“Не куплена банка “Вересу” чи пляшка “Плакучая ива” — це теж “коктейль Молотова”, але його без страху може кинути кожен”, — закликають небайдужих українців активісти.

Барикади довкола гіпермаркету

“Епіцентр”, біля якого молоді люди влаштували акцію, належить депутату-регіоналу Олександру Герезі та його дружині Галині Герезі, яка є секретарем Київради.

Активісти прийшли під гіпермаркет із самого ранку з двома дітьми віком десять і п’ять років. Але за кілька годин через сильний мороз відправили малечу відігріватися до друзів.

Обоє доволі зайняті люди, вона — директор у мовній школі, він — системний адміністратор. Щоб їздити в Київ на Майдан, чоловік узяв відпустку за власний рахунок.

— Ви знаєте, кому ви платите гроші? — запитує він у жінки, яка виходить із магазину зі щойно придбаним ворсовим килимком для взуття.

— Знаю. Тій банді, — сором’язливо відповідає жінка. — Я чула про вашу акцію, теж хотіла мітингувати. Але от вирішила зайти подивитися, що продають, і не стрималася — купила. Наступного разу я до вас приєднаюся, якщо людей буде більше.

Більшість людей, за словами учасників пікету, з розумінням ставляться до акції. Але підтримують частіше на словах. Лише одного разу чоловік вибачався за свою дружину, яка не знала, кому належить магазин, і пішов повертати товар.

“Ці гроші підуть на фінансування “Беркута”, подумайте!” — закликає активіст Роман, але люди, які заходять усередину, роблять вигляд, що не чують. Він стоїть біля іншого входу в “Епіцентр”, представляється будівельником і колишнім покупцем цього гіпермаркету.

“Цей процес не є миттєвим, — переконаний активіст. — Але люди замислюються. Перший-другий раз щось тут куплять, а потім зрозуміють, що той самий товар можна знайти в іншому місці. Я теж колись сюди ходив, але без проблем знайшов альтернативні магазини і приватних постачальників, і навіть дешевше вийшло”.

Але вистачає і обурених коментарів. “Тут працюють прості люди. Хочете, щоб вони без роботи залишилися?!” — відповідає на заклик “не купувати” жінка літнього віку. “Я не маю часу їздити по всьому місту! В мене кран тече!” — злісно відреагував інший чоловік.

Іще за декілька хвилин на заклики активістів зупиняються двоє хлопців: чорні спортивні штані з білими лампасами, в одного — підпухле обличчя зі слідами синців під очима. Вони уважно вслухаються в розповідь активістів, затягуючи цигарку без фільтру.

Врешті один із них бере слово. “Я, чесно говоря, підтримую (бойкот, — авт.). Ми тут просто подивитися. Я реально приїхав на таксі на “Торпєду” (радіоринок поряд, — авт.), але там закрито. Максимум, що я куплю тут, гачки для рибалки. Більше нічо принципово не буду тута купляти, я атвічаю”, — несподівано для всіх відповів юнак.

Більше незадоволених діями протестувальників можна нарахувати за тридцять метрів від входу. Там із десяток активістів заблокували в’їзд автомобілей на парковку “Епіцентру”. Учасники акції спочатку ходили по “зебрі”, обмежуючи рух, а потім просто засипали снігом сам заїзд.

— Почистіть проїзд! Я зараз через вас поїду! — кричить водій із чорного джипу.

— Які проблеми? До входу близько, можете пройтися, якщо вам дуже треба! — відповідають активісти. Той, лаючись, таки залишає авто і йде пішки.

А в цей час на іншому кінці Львова, де розташований іще один “Епіцентр”, активістам вдалося заблокувати роботу магазину майже повністю. Там на в’їзді побудували барикади з мішків, які змушують потенційних покупців розвертатися та їхати геть, оскільки до головного входу йти доведеться кількасот метрів.

Технологія бойкоту

Заклики бойкотувати торгові марки та підприємства, що належать “регіоналам”, зі сцени Євромайдану у Львові лунали з самого початку.

Інтернет-спільнота активістів тільки у Львові набрала майже чотири тисячі учасників. Сторінка загальноукраїнської акції “Бойкот Партії регіонів” має майже п’ятдесят тисяч прихильників.

Згодом акції з віртуальних перетворилися на реальні — списки з переліком “заборонених” брендів передавалася не лише через соцмережі, а й на друкованих листівках на вулицях.

Як розповідає один із координаторів акції у Львові Олег Радик, тиражі листівок уже сягають сотень тисяч. Їх розбирають дуже швидко, бо люди воліють ходити у магазин із “наочною інструкцією”.

Киянин Андрій Андрушків — один з ініціаторів бойкоту в столиці. За місяць разом з однодумцями роздав понад 140 тисяч листівок. Також ініціював “просвітницький пікет” під київським “Епіцентром”. Каже: попри масову підтримку ініціативи в соцмережах, реальних активістів у столиці поки що мало.

“На першій акції наприкінці грудня нас було лише одинадцять. Уже в перші п’ятнадцять хвилин відчули ефект. На в”їзді на парковку зупинилася велика Toyota. Пасажири секунд тридцять слухали наші заклики, почитали гасла на наших плакатах, урешті-решт розвернули машину, посигналивши нам на підтримку, і поїхали. Але були такі, які нас лаяли, мовляв, ми не хочемо самі працювати і не даємо іншим. Хоча насправді учасники пікету всі працевлаштовані й непогано заробляють. Це просто небайдужі люди”, — розповідає Андрушків.

Громадський активіст вважає, що байдужість киян, а інколи і гостра критика, є наслідком того, що люди просто незнайомі з такою технологією протесту як економічний бойкот. За словами активістів, у Європі в бойкотах бере участь 25% населення, а 90% заявляють, що за потреби готові долучатися.

“Найвідомішим і найуспішнішим у світі є бойкот індусами британських товарів під час боротьби за незалежність. Свіжий приклад з Європи — 2008-го німецькі профспілки бойкотували Nokia, бо ця компанія закрила фабрику в Німеччині. Або ж “Грінпіс” на початку 2000-х бойкотував Exxon за безвідповідальне ставлення до довкілля, а до скасування апартеїду багато країн бойкотували товари з ПАР”, — розповідає активіст спільноти “Економічний бойкот регіоналів” Ростилав Паранько.

Окремі активісти пропонують переходити до більш жорстких форм. Наприклад, купувати товари й одразу їх повертати, гальмуючи роботу касирів. Або ж заходити в ресторан чи кав’ярню, що належить недобросовісному, на їхню думку, власникові, займати всі вільні столики і нічого не замовляти.

Але для активістів важливо діяти в межах закону. У Львові вони спочатку хотіли “полегшити” покупцеві фільтрацію товарів і маркували “регіональні” мережі наліпками. Наприклад, кіоски “Родинна ковбаска”, продукція якої дуже популярна у Львові, обклеювали “тавром” — “Обережно! Власник-регіонал!”.

Але коли невідомі особи розмалювали кілька кіосків чорною фарбою, активісти вирішили відмовитися від агресивних методів і відмежуватися таким чином від “провокаторів”.

“По-перше, обклеюючи кіоски, ми додаємо роботи звичайним продавцям, які ні в чому не винні. Але їм доведеться це все віддирати. По-друге, ми виступаємо винятково за законні методи інформування. Ми нікому нічого не забороняємо, ні до чого не закликаємо, а просто людей інформуємо, що ці гроші йдуть у партійну касу Партії регіонів”, — пояснює Олег Радик.

Ефект відчутний

Самі об’єкти бойкоту спочатку не вірили в ефективність акції. “Безглуздою затією” назвав такі заклики власник мережі магазинів побутової техніки, депутат Львівської облради від Партії регіонів Олег Баляш. Мовляв, головний критерій для покупця сьогодні — якість, тому люди як купували, так і купуватимуть товари в його магазинах.

Представники “Родинної ковбаски” у своїй заяві нагадали, що їхня продукція — це “результат праці їхніх же земляків”. Мовляв, тільки львів’янам нашкодите.

Утім наслідки закликів таки відчутні. Один із франчайзі мережі “Родинна ковбаска” вже відмовилися від бренду, знявши вивіску з магазину.

Налякав бойкот і власника автозаправок WOG нардепа Ігоря Єремеєва, який, хоч і не є членом ПР, але голосує в парламенті в унісон із владою. Представники WOG постачали гуманітарну допомогу на Євромайдан, а також протягом тижня роздавали безкоштовно гарячу каву на всіх автозаправках на трасі Львів-Київ.

Днями не витримали й власники “Епіцентру”. У своїй заяві керівники мережі висловили підтримку Євромайдану і запевняють, що вони “з народом”. Тим часом, як зауважують львівські активісти, відвідувачів і покупців у цих магазинах стало в рази менше. Виключити ж бренди із “чорного списку” вони обіцяють лише тоді, коли їхні власники вийдуть із фракції чи Партії регіонів.

Марьяна ПЬЕЦУХ