Одинадцать свідків Луценко

Проти екс-міністра внутрішніх справ висунуто звинувачення за трьома епізодами.

Перший — це працевлаштування водія Луценка Леоніда Приступлюка на посаду старшого оперуповноваженого з подальшою видачею квартири. Зайнявши місце в Департаменті розвідно-пошукової діяльності, він отримував вищу зарплатню, ніж якби значився простим водієм МВС.

Другий епізод — дозвіл на піврічне продовження стеження за одним з фігурантів у справі отруєння Ющенка. Третій — розтрата 360 тисяч гривень під час святкування Дня міліції в 2008-2009 роках.

Після допиту потерпілих та тритижневої перерви, у суді розпочався масштабний етап — виклик 147 свідків по всіх трьох епізодах.

Щоправда, із розглядом справи суддя не поспішає. 11 свідків — саме стільки було допитано у справі Луценка впродовж восьми засідань. З таким темпом допити не завершаться до Нового року. І обвинувачений має всі шанси другий Новий рік відсвяткувати у СІЗО.

Незважаючи на незначну кількість опитаних, уже можна виокремити тенденції допитів по цій справі.

1. Свідки не впізнають свої протоколи

“Один за всіх та всі за одного” — цей вислів може слугувати ілюстрацією до допитів постраждалих і свідків у справі Луценка. Інакше як пояснити, що на стадії судового слідства причетні почали масово відмовлятись від попередніх свідчень?

Не двоє і не троє, а всі 11 свідків наголошують на тому, що в прокуратурі їм приписали чужі міркування про Луценка.

Як і постраждалі в даній справі, свідки зазначають: деталі “злочинної діяльності” Юрія Луценка їм повідомили в прокуратурі. У протоколах їх допитів — шаблонні фрази про “чистку кадрів” та особисті “незаконні вказівки Луценка”. На суді свідки стверджують, що прокуратура перекрутила їх слова.

— Чому з кожним допитом ви згадували все більше деталей про особисті вказівки Луценка? — питають адвокати в співробітника відділу розвідувально-пошукової діяльності МВС Миколи Сороки.

— Луценка? Такого не було.

— Чи вказував Луценко призначити Приступлюка (водія) на цю конкретну посаду (в міліцейській розвідці)? — уточнює захист.

— Ні, він не давав такої вказівки. Ні особисто, ні через третіх осіб.

— А про “чистку кадрів” — це ваші слова?

— Ні, таких свідчень я не давав. Це не мої слова, — заперечує Сорока.

Аналогічна ситуація й із іншими свідками. Однакові протоколи, однакові питання в суді, однакові заперечення попередніх фактів.

— Те, що Приступлюка взяли на роботу незаконно — це ваша думка чи думка слідчого? — питають адвокати Луценка в екс-начальника Департаменту розвідно-пошукової діяльності Сергія Левченка.

— Це не моя думка! — свідок дивується тому, що записано в протоколі.

І так далі. У результаті, на суді жоден зі свідків не визнав, що Леонід Приступлюк був влаштований на службу незаконно. Навіть якщо спочатку в них виникають сумніви, після уточнюючих питань всі приходять до висновку про законність дій Луценка.

Тут виникає закономірне питання. З якої причини 11 дорослих чоловіків (співробітників МВС!) так неуважно прочитали протоколи перед їх підписанням? Всі вони посилаються на “психологічний тиск” і “багатогодинні допити” — хоча складно повірити, що досвідчені працівники правоохоронних органів стали жертвами пресингу.

Штучність їх поведінки у суді підсилює те, що йдеться не про цивільних осіб, які можуть не знати законодавства. Всі допитані працювали в центральному управлінні МВС. Більшість із них — на керівних посадах: це начальники відділів та їх заступники. Вони керували десятками оперуповноважених або виконували доручення міністра. При чому на етапі допитів жоден з них не написав скаргу на тиск з боку слідчих.

Свідки пояснюють свою поведінку по-різному — хтось каже, що хворів і не міг повноцінно вичитати свій протокол, хтось — що йому було важко провести п'ять годин на допиті.

2. Свідки скаржаться на тиск прокуратури

“Там, у прокуратурі, морально було дуже важко”. “Слідчий сказав, що будь-хто може отримати 10 років, і в нього можна знайти вину”. “У мене хворе серце. Я хотів піти додому, і підписав протокол, щоб швидше залишити приміщення...”.

Подібні розповіді свідків можна було почути на кількох засіданнях проти Луценка. Одна з показових історій — це свідчення екс-заступника керівника апарату міністра Валерія Мельника. Він був давнім соратником Луценка, ще з часів Соціалістичної партії. Ставши міністром, Луценко запросив товариша на посаду свого радника та заступника керівника апарату МВС. Мельник був особисто близький до Луценка — в оточенні міністра йому дали дружнє прізвисько “Хусейн” за зовнішню подібність до екс-лідера Іраку.

Як один з найвпливовіших людей в міністерстві, Мельник також був запрошений на допит до прокуратури. Він стверджує, що за два тижні до першого виклику переніс операцію. Однак слідчі дії все одно тривали багато годин поспіль.

— Допитувати хвору людину з дев'ятої ранку до дев'ятої вечора — це знущання! — розповідав Мельник на допиті в суді. — Я думав про одне: як вийти з кабінету і прийняти ліки. Вони ходили зі мною в туалет, де я змінював пов'язки. Я казав: “Вельмишановний, давайте я завершу лікування і дам свідчення”, але це все було зроблено дуже поспішно. У мене метелики літали в голові, і я не міг читати текст протоколу.

— Дочитався до того, що я перекреслив протокол на першому допиті і пішов. Вони (слідчі) бігли за мною до дверей, але я був мокрий від крові. Мене зустрів син і повів до госпіталю. Так я давав свідчення прокуратурі…, — додав він.

— Я кажу слідчому: мені потрібно отримати укол чи поміняти пов’язки. Нуль емоцій. Кромішнє пекло було в Афганістані, але я це пережив. Більш кромішнє пекло я пройшов у Генеральній прокуратурі. Вибачте мені, прокурори, якщо я вас образив, — продовжував Мельник.

Однак ця розповідь не вразила прокурорів, присутніх на суді. Вони спокійно запитали у Мельника, скільки скарг на дії слідчих подав екс-радник міністра.

— Про які скарги ви говорите? Соромно говорити в суді, але для мене було важливо втекти, зробити перев'язки. Які скарги?

— Питання було: скільки вами було подано скарг? — повторює запитання прокурор.

— Я вже відповів, — говорить Мельник.

Тобто, скарг Валерій Мельник все ж таки не подавав.

Ініціатива переходять до сторони захисту. Адвокати Луценка вже знайшли відмінності між протоколами та свідченнями в суді.

— Є два протоколи, датовані 8-м грудня. Один датований з 10:30 до 15-ї години, і одразу другий протокол допиту з 15 години до 17:30. Тобто, ви перебували там більше 8 годин. Це відповідає дійсності?

— Ні. Я приїжджав в прокуратуру, як завжди, вранці. Мене тримали біля охорони внизу, як прив'язаного. Я тільки хотів вийти на вулицю, але охорона не дозволяла це робити. Я, вибачте, розстібав штани і показував, що в мене кровиться по'язка. Тоді охоронець мене вів в туалет. І тоді — вибачте, що я імпульсивно говорю — коли я почав сваритись і кричати, прийшли, спустились і мене забрали. Це була 12-а година. То з якого часу вважати, що мене допитували: з 15 чи з 9 ранку?!

— Правда, що вас викликали і у вихідні дні?

— Так точно, — за звичкою відповів Валерій Мельник. — Викликали і в суботу, і в неділю. Дзвонили по телефону, казали: “Ми приїдемо в госпіталь”. Я відповідав: “Не хотів би”. Впродовж багатьох років, після Афганістану, я там лікувався. Мене в госпіталі всі добре знають. І можете уявити: приходять в палату слідчі брати покази. Я розумію, що це по справі, що це потрібно, але як оточуючі це сприйняли б? Я був категорично проти, і просив лікаря дозволити о 10-й ранку в понеділок поїхати і підписати покази, але лікар казав: “Ви не повинні кудись їздити”. Я питав у слідчого, чому така поспішність. Він сказав: “Нам потрібно закрити справу”.

— На вас після завершення досудового слідства ніхто не тиснув?

— Було два телефонних дзвінки. Мені сказали, що треба говорити те, що й на досудовому слідстві. На що я відповів: я не пам'ятаю, що казав на досудовому. Тому скажу те, що було насправді.

— Хто це дзвонив? — одразу ж цікавиться захисник Луценка Олексій Баганець.

— Я подивився, з цього телефону мені дзвонили під час досудового слідства. І знову подзвонили за два дні до суду. Це номер слідчого прокуратури на Подолі. Олександр Сергійович, чи Сергій Олександрович. А прізвище…

— Це Деркач, — реагує Ірина Луценко, присутня на суді.

— Юрію Віталійовичу, вибачте, в тому стані я не міг... — виправдовувався Мельник за покази проти Луценка.

— Це потім поговоримо, коли я вийду, — відповів екс-міністр. Допит завершується.

Схожа історія — в екс-керівника апарату МВС Володимира Шаповала.

— По-перше, мене здивувало, чому взагалі мене викликали на допит. По-друге, мене здивувало, що допит був вночі. Коли слідчий запросив на допит, мене не було в Києві. Я приїхав, передзвонив, і він сказав: “Приїжджайте зараз”. Я запропонував: “Може, завтра?”. Але він сказав: “Ні, зараз”. Я з дороги був. Приїхав, мене допитали, — розповів у суді Шаповал.

— А якийсь психологічний тиск був? — запитав у нього прокурор Дмитро Лобань.

Зазвичай питання про особливості досудового допиту ставить сторона захисту. Тож було навіть дивно, що цю ініціативу перехопила прокуратура.

— Психологічний тиск був, по-перше, тому, що допит проводився вночі, — заявив свідок. — По-друге, це питання, які мені ставили. На мою думку, як працівника з досвідом, ці питання не стосувались справи. Наприклад, вони питали: “Чи може бути Луценко міністром?”, “У нього була службова машина чи персональна?”. Я кажу: “Міністр — це така посада. Що ж йому, на трамваї їздити?”, — поскаржився на прокуратуру Шаповал.

Як і більшість попередніх свідків, Володимир Шаповал підтвердив: протокол його допиту містив неточності. Допит проводився двома слідчими, один з яких ставив питання, а інший записував відповіді. Та навіть після передруку протоколу помилки лишились. Свідок не розумів, як таке трапилось. На більшість питань адвокатів він відповідав:

— Не можу пояснити.

Втім, незважаючи на одноголосність свідків з приводу протоколів та досудових допитів, деякі їх покази видаються досить дивними.

Приміром, колишній начальник департаменту розвідно-пошукової діяльності Сергій Левченко входив до складу житлової комісії, яка займається виділенням квартир. У той же час, він погано ознайомлений із законодавством у цій сфері. За словами самого Левченка, законодавчі підстави для надання житла зазвичай оголошував голова комісії.

У свою чергу, прокуратура наполягає, що покази свідків видають порушення в діях Луценка. Вони доводять: перебуваючи в розвідці, його водій все ж лишався водієм.

— Твердження адвокатів про те, що справа розвалюється, це їхнє бажання — вони бажане видають за дійсне. Насправді свідки повністю підтвердили покази, які вони давали на досудовому слідстві, — повідомив журналістам прокурор Дмитро Лобань. — Він був дійсно водієм Луценка, а ніяким не розвідником.

Водночас, за твердженнями свідків, практика вигідного працевлаштування водіїв існувала ще за радянських часів та не припинилась до цього часу.

3. “Амнезія” свідків чи їх незначна роль у справі

Як виявилось, деякі допитані у справі свідки не пов’язані з жодним епізодом, за яким обвинувачують Луценка. Серед них — екс-керівник апарату МВC Володимир Шаповал. На питання щодо участі в якомусь із епізодів, він відповідав:

— Ні, я не брав у цьому участі.

Інші ж свідки не могли внести нічого нового ні на досудовому, ні на судовому слідстві. Показовим в цьому контексті є допит одного зі співробітників департаменту розвідно-пошукової діяльності МВС Андрія Браславського. Він не зміг відповісти навіть на перше питання прокурорів про місце роботи.

— Я не можу точно сказати. В 2005-му я був або заступником начальника відділу, або начальником, — непевно схарактеризував свідок свою посаду.

Загалом допит цієї особи тривав рекордні 20 хвилин. Після нього залишилось відчуття спантеличеності та незавершеності. Адже навіщо викликати на допит людину, яка не може пригадати важливі для суду події?

— Нам 147 свідків намалювали, і дві третини будуть такі, як цей. Вони не можуть нічого сказати про Приступлюка, але будуть використовуватись прокурорами для доведення значної доказової бази, — підсумував Луценко.

Раніше член “Народної Самооборони” Геннадій Москаль заявляв, що в справі Луценка є троє основних свідків. Це вже допитаний Валерій Мельник, а також екс-заступники міністра Михайло Клюєв та Володимир Євдокимов. Мельник вже допитаний, і його покази не підсилили державне обвинувачення проти Луценка. В публічній площині — так точно.

Катерина КАПЛЮК