“Обстріли енергосистеми точно будуть, росіяни готуються”. Інтерв'ю з головним диспетчером “Укренерго”

З одного боку, за майже два роки великої війни енергосистема України пережила чимало викликів: роботу в ізольованому режимі в умовах вторгнення, окупацію найбільшої атомної станції Європи, ракетні та дронові атаки і як наслідок — масштабний блекаут. І попри усе це колапсу в енергетиці не сталось.

З іншого — гарантувати стабільність роботи енергосистеми в умовах нових атак ворога не може ніхто.

Наскільки високою є вірогідність відключень населення в поточних умовах? Зайченко запевняє, що такого сценарію можна уникнути. Але для цього на користь України має скластись величезна кількість чинників.

Чому нові атаки ворога неминучі, чи готова до цього енергосистема та за яких умов друга половина опалювального сезону може пройти без відключень?

Про атаки на “Укренерго”, втрату АЕС і можливий блекаут

— Який день з початку великої війни був найскладнішим для енергосистеми?

— Спочатку ми думали, що найбільш складним був перший день. Саме тоді наша енергосистема перейшла в ізольований режим роботи в рамках підготовки до синхронізації з ENTSO-E. Вторгнення почалося, коли енергосистема України була відділена від Росії та Білорусі, а автономний режим — це фактично найгірший період для її роботи. На щастя, у той період не було направлених атак на енергосистему. Ми впоралися, успішно провели всі випробування.

Проте в березні 2022 року стався наступний виклик: окупація Запорізької АЕС і зупинка там двох блоків. Ми відбалансували систему і все пройшло добре.

— Повертаючись до перших днів та окупації ЗАЕС. Коли росіяни пройшли Херсон, далі вони рухалися не в бік Одеси, як багато хто подумав, а…

— Вони йшли на Південноукраїнську АЕС. Ця інформація була вже після того, як захопили Запорізьку АЕС. Я тоді бив на сполох, намагався достукатись через уряд до військових, що потрібно зупинити рух у сторону Південноукраїнської АЕС.

— Якби й вона була окупована, що було б з енергосистемою?

— Наслідки були б непередбачуваними. У цьому випадку було б важко утримати систему цілісною. Південноукраїнська АЕС розташована посередині країни, через неї йде багато зв’язків, обійти її зайняло б час. Крім того, втрата ще 3 гігаватів генеруючої потужності теж сильно б вдарила по енергосистемі.

Найважча аварія для диспетчерів — це блекаут 23 листопада. Відбулося майже повне погашення всієї енергосистеми, тільки частина залишилася працювати з ЄС та невеликі “енергоострови” ТЕЦ, що виділилися в ізольовану роботу.

Це була доволі холодна пора року і потрібно було забезпечити живлення критичної інфраструктури — водоканали, лікарні. Уже за дві години ми відновили основний кістяк енергосистеми і синхронізували її з Європою (Євросоюзом — ЕП), а за 14 годин повністю відновили всю енергосистему.

— Чи можливе повторення блекауту?

— Ми розуміємо, що в нас війна, агресор накопичує ракети. Ми бачимо, що йдуть поставки озброєння з Північної Кореї, Ірану. Гарантувати, що не буде блекауту, абсолютно неможливо, удари можуть бути абсолютно різні. Утім, якщо винести ризик обстрілів “за дужки”, то я не бачу ризиків для масштабної системної аварії.

— Чи були спроби росіян знищити диспетчерський центр ракетами чи хакерськими атаками?

— Хакерські атаки на нас відбуваються щоденно, сотнями.

— Досі?

— Так, вони тривають, але в нас потужна команда з кіберзахисту, тому жодної успішної атаки не було.

— А ракетами або дронами?

— 17 жовтня 2022 року наш диспетчерський центр був атакований дронами. Можна дати 100% гарантії, що це була атака саме на диспетчерський центр. У нас на будівлях досі видно пошкодження.

— Оскільки падає температура повітря, останнім часом багато розмов про можливі відключення. Чи можливі вони зараз?

— З хороших новин: економіка відновлюється.

— Зростає споживання з боку промисловості.

— Зростає не лише з боку промисловості, а й з боку населення. Учора (інтерв’ю записане 11 січня — ЕП) у нас був черговий рекорд споживання з початку війни. Цей рекордний рівень нам вдалося покрити завдяки трьом чинникам.

Перше — була відновлена достатня частина генерації. Усе, що можна було увімкнути, ми увімкнули.

Друге — через теплий грудень є велика проточність води по Дніпру і Десні. Учора був максимальний за всю історію для зими виробіток електроенергії на ГЕС.

Третє — негода, через яку вчора було вимкнено понад тисячу населених пунктів, це понад 600 мегават. Якби не відключення, весь дефіцит ми могли б не покрити.

Окремо відзначу, що ранкові тривоги нам також трохи “допомагають”. Під час тривог споживання падає — приблизно на 300 мегават.

— Тобто ми були за крок до обмежень?

— Так, на краю. Бог з погодою допоміг, “Укргідроенерго” більше виробило, ракетна небезпека знизила споживання, через негоду знеструмлені населені пункти. Це недобре для споживачів, але “плюс” для балансування системи.

Треба розуміти, що імпорт у такі холодні періоди заходить не дуже, тому що ціни в Євросоюзі вищі і кон’юнктурно імпорту немає. Аварійну допомогу в такі холодні періоди зазвичай теж дуже важко отримати, тому що наші сусіди самі працюють на межі можливостей. Тому так тоненько-тоненько пройшли.

— Чи реально в такому режимі протриматися до кінця зими?

— Можна впевнено сказати, що до кінця зими так балансуватися ми не зможемо, тому що вода для ГЕС закінчується. Гарантувати, що до кінця зими вистачить водного ресурсу, який ми використовували вчора, абсолютно нереально.

— Треба готуватися до обмежень?

— Є два варіанти: обмеження або імпорт електроенергії. Сьогодні була чергова нарада в Кабміні щодо забезпечення імпорту електроенергії відповідно до постанови про направлений імпорт електроенергії.

— Це коли бізнес імпортує певні обсяги для власних потреб?

— Так, і це дозволяє йому гарантовано уникнути відключень.

— У 2024 році хто-небудь це робив?

— Минулого року це було, у цьому році теж є, але в малих обсягах. Якщо говорити про баланс, то це 600 мегаватів або три блоки теплової електростанції. Це той обсяг, якого нам може не вистачати.

Якщо не буде імпорту та аварійної допомоги, то єдиний варіант для диспетчера, щоб збалансувати систему — ввести обмеження. Першими під обмеження в такому випадку потрапляють промислові підприємства. Нам би цього не хотілося, бо промисловість це — кров економіки. Населення теж страждатиме, якщо підприємства будуть стояти, але їм запропонована альтернатива.

— Є такий термін — “запас міцності енергосистеми”. Скільки ми втратили через обстріли? Умовно, до війни було 100%, а як зараз?

— До війни було не 100%, а 200%, тому що наша енергосистема будувалася під власне споживання, яке було вдвічі більше, ніж зараз, і під транзитні перетоки електроенергії з СРСР в Європу. Тобто в нас були надлишкові потужності, які допомогли під час обстрілів. Ми змогли зруйноване обладнання швидко замінити.

Це так званий внутрішній канібалізм: звідкись забрали, кудись переставили. Крім цього, ми отримуємо нове обладнання, яке постачається за допомогою міжнародних організацій та надане нам операторами європейських енергосистем.

Однак запас міцності впав і досить сильно. Після атак падіння становило близько 30%, зараз ми його відновили якщо не на 100%, то на 85-90% точно.

— Час від часу “Укренерго” закликає громадян економити електроенергію. Ці заклики дають результат?

— Треба подякувати тим, хто дослухається. Якщо ж говорити про загальний рівень, то його не дуже видно. Хотілося б, щоб це було більш ефективно.

— Що б ви сказали людині, яка почула заклик, але не зменшила споживання?

— Якщо люди не зменшуватимуть споживання, то будуть примусові обмеження.

Про зміну тактики обстрілів, російських енергетиків-консультантів та ефективність укриттів

— Як змінилося споживання електроенергії населенням і промисловістю після початку великої війни?

— Ця цифра є, але я не хотів би її озвучувати. Можна сказати, що загальне падіння споживання становить 30-33%.

— Більше впала промисловість?

— Промисловість упала доволі сильно.

— Можете сказати, яке співвідношення?

— Не можу сказати.

— Після початку обстрілів енергетичної інфраструктури струм, який надходить споживачам, часто не відповідає встановленому стандарту 220 вольтів. Можете пояснити природу цього явища? Що робити людям, у яких через це або некоректно працюють, або горять електроприлади?

— Є така історія. Почнемо з природи. Енергосистема була побудована і спроєктована під значне навантаження, удвічі більше, ніж зараз.

Після того, як споживання впало на 30%, вся вироблена електроенергія перестала споживатися, усі електричні мережі стали менш завантаженими. Коли почалися удари по об’єктах енергетики, ми втратили ті способи регулювання, якими ми регулювали напругу в енергосистемі.

На жаль, ситуація складається так, що варіант знизити напругу — це відключити магістральну мережу. Відключаєш магістральну мережу — не можеш передати електроенергію споживачу. Тому тривалий період у 2023 році мережа з підстанціями напругою 330 кіловольт працювала з напругою 400 кіловольт.

Ми нічого з цим не могли зробити. У мережах обленерго рівень напруги теж піднявся і засобів його компенсації немає. Єдиний варіант — відновлення обладнання, яке ми втратили в результаті обстрілів. Друге — ріст споживання. Це ми собі не можемо дозволити, тому що немає чим його покрити.

Моя рекомендація тим, у кого є прилади, чутливі до рівня напруг, — купити стабілізатор напруги.

— Є різні версії, навіщо росіяни в жовтні 2022 року почали обстрілювати енергетичну інфраструктуру. Чого, на вашу думку, вони хотіли цим досягти?

— Вони почали обстрілювати енергетичну інфраструктуру не в жовтні, а раніше — у вересні, а тягові підстанції, які забезпечують рух потягів, — у квітні. У Львівській області перші удари були зроблені для зупинки руху військової допомоги.

Коли Київ був у напівоточенні, енергетичні об'єкти відключалися лише через випадкові потрапляння снарядів. Коли окупантів відтіснили від Києва і Харкова, вони зрозуміли, що простої історії з триденним захопленням України і маршем перемоги не буде. Тоді почалася підготовка до геноциду українського народу.

— Тобто ваша відповідь — геноцид?

— Так, геноцид, який, на щастя, не вдався з першого разу.

— Не секрет, що ваші російські колеги консультують російських військових щодо того, куди і як завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі. Звідки в них інформація про те, як влаштована наша енергетична система?

— Вона ж була спроєктована як частина одного енергетичного об’єднання Радянського Союзу. І проєктувальники, і будівельники знали всю енергосистему.

Ми в рамках синхронної і паралельної роботи з енергосистемою Росії та Білорусі на щорічній основі обмінювалися результатами вимірювань. Вони знали, як усе побудоване, де яка підстанція, де яка електростанція. Раз на рік мали інформацію про завантаженість ліній та електростанцій. Тому вони мали досить чітку картину того, як вела себе енергосистема в передвоєнний період.

— Українська енергосистема в радянські часи, здається, навіть керувалася з Москви.

— Диспетчерський центр все одно був у нас, називався Оперативно-диспетчерське управління півдня (ОДУ “Юга”). Потім, коли ми стали незалежними, створили оперативно-диспетчерське управління України, а ОДУ “Юга” залишилося в них у П’ятигорську. Тобто вони знали все. Ми теж знаємо.

— Ми знаємо, як там усе влаштоване?

— Звичайно.

— Ми можемо це якось використати, з військової точки зору?

— Не знаю.

— У мирний час спеціалісти з різних країн зустрічалися та обмінювалися досвідом. Коли востаннє російські енергетики були в Україні?

— Важко згадати. Спільні наради проходили регулярно, раз на рік вони приїжджали.

— До 2014 року?

— Звичайно. Після — ні ми туди, ні вони сюди не наважувалися їхати. У нас бажання не було, а вони не їхали. Білоруси приїжджали після 2014 року.

— Як ви оцінюєте дії російських енергетиків, які допомагають російським військовим обстрілювати нашу інфраструктуру?

— Це, як мінімум, неетично з точку зору енергетики та з людської точки зору. Вони розуміють, чим мали закінчитися такі удари по об’єктах енергетики, до чого це призведе з точки зору забезпечення населення життєво необхідними функціями.

— В енергетиків немає своєї “клятви Гіппократа” — “не нашкодити”?

— На жаль, немає.

У нормальному режимі наші енергетики повинні забезпечити максимально надійний економічний режим роботи. Тобто зробити так, аби були мінімальні втрати електроенергії в мережах, і щоб електроенергія передавалася максимально ефективно і дешево, щоб споживач не платив більше, ніж потрібно.

Коли стається аварія, диспетчери переключаються в інший режим: зберегти енергосистему, зробити все можливе, щоб не було блекауту. Ми коли розповідаємо американцям і європейцям, як відновлюємо систему, вони говорять: “У нас плановий термін відновлення енергосистеми після блекауту — 72 години, не менше”. У нас — не більше чотирьох годин.

— Чому росіяни у 2024 році не обстрілюють енергетику?

— Готуються.

— Є інформація, що обстріли точно будуть?

— Так.

— Як змінювалася тактика обстрілів?

— Вони пробували різні варіанти. Починали з ударів по підстанціях 750 кіловольт. Потім були удари по підстанції видачі потужностей атомних електростанцій. Усі підстанції навколо атомних електростанцій були атаковані майже одночасно, щоб відрізати постачання. Ми пам'ятаємо, що атомні електростанції забезпечують 55-60% електроенергії в Україні. Якби це їм вдалося…

— Їм вдалося. Блекаут через це і стався.

— Ні, блекаут стався пізніше, коли був комбінований удар. Система була сильно пошкоджена і не було часу зробити достатній рівень відновлення. Був комбінований удар по ТЕС, ГЕС, наших підстанціях. Він був не такий масштабний, як перед цим, але оскільки раніше було кілька масштабних ударів, то цей комбінований удар призвів до того, що система розсипалася.

15 листопада 2022 року була наймасовіша атака, а та, що відбулася 23-го, досягла мети із знеструмлення — стався блекаут.

— Тобто обстріли точно будуть?

— Коли — не скажу.

— Ми готові до цього?

— Я ж сказав, що ми відновилися до рівня під 90%.

— Це в плані запасів обладнання чи відновлення пошкодженого?

— У плані відновлення пошкодженого. Але основна надія, звичайно, на Збройні сили, на ППО.

— У 2022 році прилітало все, що запускали?

— Так. Ракети, “Шахеди” прилітали, як до себе додому. Зараз світ каже, що в України найкрутіша система ППО. Але треба розуміти, що жодну країну світу і жодну енергосистему не били такою кількістю ракет та дронів одночасно.

— Наскільки ефективний такий спосіб захисту енергооб’єктів як укриття?

— Я не спеціаліст з укриттів.

— Є думка, що на ці гроші краще було б купити кілька запасних підстанцій, трансформаторів і тримати їх поруч.

— Моя думка трохи не така. Ці гроші краще було б вкласти в розбудову мережі, щоб побудувати більш надійну систему. Систему, про яку окупант би не знав.

— У 2022 році був значний експорт електроенергії в ЄС, зароблені великі гроші. Зараз його майже нема. У нас може з’явитися достатня потужність для того, щоб експортувати значні обсяги електроенергії в Євросоюз?

— У нас навіть у грудні 2023 року був експорт у ЄС. Був немалий експорт у вересні — на початку жовтня 2023 року. Прийде весна, зійде сонце, буде багато сонячної енергії — експорт зросте. Однак є технічні проблеми: у нас на поточний момент експорт обмежений 400 мегаватів.

Ми активно працюємо з європейськими сусідами, щоб його збільшувати. Сподіваємося, що найближчими днями отримаємо цифру 500 мегаватів.

— Коли може бути ухвалене це рішення?

— 500 мегаватів мають бути найближчим часом.

— Чи є потреба в розширенні перетину для імпорту?

— Звичайно. У нас війна, у будь-який момент може бути втрачена генерація. Наприклад, електростанція на сході країни щодня під прямими обстрілами. Там люди — герої. Імпорт нам потрібен, для нас це життєво необхідно.

Усі фото пресслужби “Укренерго”

Микола ТОПАЛОВ, Микола МАКСИМЧУК