Обезголовлені: ізоляція Тимошенко породила кризу в БЮТ

Скандал довкола “перевороту в БЮТ” засвідчив: розрахунок влади на те, що ізоляція Тимошенко від її політичної сили призведе до помилок останньої, справджується випереджальними темпами

“Я і партія “Батьківщина” — єдине ціле з усіма нашими помилками, перемогами, розчаруваннями та успіхами”. Про це написала з СІЗО екс-прем’єрка Юлія Тимошенко. Відкрий лист, що має розвіяти чутки про підкилимний переворот у “БЮТ-Батьківщині”, в інтернеті з’явився 20 грудня. Між тим гасити скандал треба було ще місяць тому. А в ідеалі не треба було давати для нього приводу.

Скуті ланцюгом помилок

Ще у вересні стало остаточно зрозуміло, що Тимошенко залишиться в ув’язненні надовго. Тож вирішення поточних завдань, що стоять перед партією та парламентською фракцією, лягло на плечі соратників ЮВТ на чолі з Олександром Турчиновим, який уже півтора десятиліття відіграє роль її правої руки. Спілкування з лідеркою для них максимально ускладнено. Протягом останніх місяців зустрічатися з Тимошенко міг лише керівник її групи захисту, нардеп Сергій Власенко. За цих умов серед рядових партійців неминуче мали з’явитися щонайменше сумніви в надійності комунікації або й гірші думки.
І вони виникли після 17 листопада, коли фракція БЮТ підтримала президентський законопроект про вибори народних депутатів. Гостроти ситуації додало те, що провладна більшість і без того мала достатньо голосів на підтримку документа, тож 62 “за”, віддані БЮТ і лояльними до Арсенія Яценюка парламентаріями, багато хто сприяняв як відверту зраду.
Перед голосуванням Турчинов терміново зібрав наявних депутатів і “засмученим”, як стверджують свідки, голосом повідомив: а) фракція голосуватиме у вільному режимі; б) Тимошенко не має категоричних заперечень, але: в) зв’язатися з нею безпосередньо зараз неможливо. Перевірити цю інформацію депутати, певна річ, не могли. Зерно сумніву було посіяно.

Ситуація різко погіршилася через 20 днів, коли у відставку був змушений подати лідер фракції БЮТ Іван Кириленко. Сталося це після його публічної заяви про те, що Блок готовий “підтримати непопулярні законопроекти” влади в обмін на звільнення Тимошенко. За наказом Турчинова заяву негайно дезавуювали, і на зборах фракції Кириленко повідомив про відставку, а на його місце затвердили Андрія Кожем’якіна. Скандал намагалися зам’яти: Кириленко сам публічно схвалив свій же відхід. Проте було пізно: у ЗМІ активно заговорили про “підкилимний переворот”, влаштований Турчиновим та “гебістом” Кожем’якіним (екс-генералом СБУ). Тимошенко ж у цій версії видавалася таким собі Лєніним у Горках: ізольованою від партії та світу й близькою до смерті, можливо, не лише політичної.

Новий виток скандалу стався після візиту до СІЗО єврокомісара Штефана Фюле. 14 грудня посол ЄС в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейра запросив до себе низку опозиційних політиків із різних таборів і в ході спілкування розповів зі слів пана Фюле, що Тимошенко дуже критично відгукнулася про голосування її фракції за виборчий закон. Зранку інформація потрапила у ЗМІ. Бютівець Сергій Соболєв, який теж був на зустрічі, кинувся все заперечувати, і дарма, бо жоден з інших її учасників його не підтримав. Навпаки, ті з них, хто взагалі погоджується коментувати, підтверджують слова, приписувані Тейшейрі.

“Пізно” — це те саме, що “ніколи”

Реконструкція подій, виконана Тижнем після низки розмов “оф-рекордз” та зіставлення почутого, має такий вигляд. Тимошенко справді була не в захваті, дізнавшись, що БЮТ підставився в очах своїх прибічників, проголосувавши за правила виборів, пропоновані Банковою. Проте в підсумку соратники переконали її, що їхні дії були вимушеними: якби не гарантії підтримки закону, який усе-таки враховував низку технічних поправок опозиціонерів, провладна більшість провела б свій проект, сприятливіший для фальсифікацій.

Відтак Тимошенко вирішила не виносити сміття з хати: у цитованому на початку цього матеріалу листі вона висловлює саме таку версію подій. Хоча прямо каже: рішення не схвалювала — його ухвалила “наша політична команда”. Не виключено, що навіть такі заокруглені формулювання далися Юлії Володимирівні непросто. Про те, що готується лист, автор цих рядків чув ще тиждень тому, але, за нашими даними, остаточну його версію узгодили з екс-прем’єркою лише в понеділок у другій половині дня. Інший відкритий лист — щодо “фальсифікації” нашумілого відео суперкомфортних умов камери, у якій Тимошенко нібито утримують у СІЗО, — з’явився значно оперативніше. Разом із тим тривалий період його підготовки непрямо підтверджує, що він схвалений ЮВТ. Якби формальна лідерка БЮТ-Б справді була цілковито усунута від справ, листи “від її імені” могли б з’являтися швидше.

Немає жодних підтверджень і поширеної низкою ЗМІ інформації про те, що Тимошенко особисто писала Турчинову записку з вимогою не підтримувати виборчий закон. На користь цієї версії може свідчити недолуга поведінка останнього, який у своїх коментарях по гарячих слідах не заперечив однозначно існування такої записки. Водночас незрозуміло, як “ізольована” соратниками лідерка могла б оперативно дізнатись про їхні наміри та ще й устигнути передати її.

Менше ясності з відставкою Кириленка. Хоча, як висловився в розмові з Тижнем один із депутатів БЮТ, його заміна на Кожем’якіна є лише “формалізацією” істинного стану речей: не секрет, наприклад, що саме останній диригує голосуваннями фракції, її діями під час блокування трибуни тощо і робив це, ще коли Тимошенко була на волі. Так чи інакше екс-прем’єрка взагалі не торкається цієї теми у своєму вівторковому листі.

Непевні перспективи

У листі Юлії Володимирівни йдеться про те, що чутки про розкол у її політичній силі — це “цинічна провокація” та одна зі спецоперацій, “які проводить оточення Януковича… руками вільних або невільних виконавців”. Підступи влади — ось канонічна для бютівців версія причин, із яких виникли ці чутки. Хоча зрозуміло, що вони не могли не з’явитися просто з огляду на обставини. Фактично навіть спроба журналістського розслідування призводить до того, що вас обізвуть “прихвоснем Банкової”, у чому пересвідчився і Тиждень. На політичному ж рівні, запевняють “польові командири” Тимошенко, її політсилу дискредитують руками нібито союзників по опозиції, передусім УДАРу Віталія Кличка та екс-міністра оборони Анатолія Гриценка, який розраховує на місце в “ударному” списку. Останній називає це “маячнею”. У розмові з Тижнем він підтвердив, що Жозе Мануел Пінту Тейшейра справді переказував слова екс-прем’єрки про невдоволення голосуванням БЮТ, але запевнив, що він, Гриценко, цієї інформації нікому з журналістів не повідомляв.

Цікаво, що при цьому, як дізнався Тиждень, тривають активні переговори БЮТ про спільне висунення кандидатів у мажоритарних округах із “Фронтом змін” Арсенія Яценюка і що нібито вже досягнуто домовленостей про розподіл частини округів між політсилами. Водночас перемовини про формування спільного списку не ведуться, і шанси на його появу впевнено тяжіють до нуля.

З наближенням виборів становище БЮТ, безумовно, не поліпшиться ані щодо комунікації з ув’язненою лідеркою, ані щодо співпраці з іншими “борцями з режимом”. Тим часом Тимошенко, залишаючись у статусі засудженої, не матиме права очолити виборчий список БЮТ, і в приватних розмовах її однопартійці визнають, що політсила піде на вибори без неї. Заява екс-прем’єрки в тому ж таки вівторковому листі, що “об’єднаний список опозиції” могла б очолити “високоморальна та патріотична людина рівня Ліни Костенко”, свідчить, що це розуміє і сама ЮВТ. Між тим відсутність Тимошенко в списку битиме по БЮТ-Б сильніше, ніж будь-які з наразі здійснених “провокацій влади” чи помилок самих бютівців. І що більше Турчинов та його оточення піддаватимуться нагнітанню істерії, то більше втрат вони зазнають у майбутній електоральній битві.

Олександр МИХЕЛЬСОН