“Ну дайте їм мільярдик!”

Незважаючи на те, що Україна регулярно, вчасно і в повному обсязі розраховується за спожитий російський газ, прем’єр—міністр РФ Володимир Путін щомісяця виявляє власне занепокоєння. Коли до визначеної дати платежів залишаються лічені дні, Володимир Володимирович починає публічно сумніватися у нашій платоспроможності. Ці “сумніви” підхоплюють російські політики та урядовці нижчого рангу і...

Втім наближення президентських виборів в Україні суттєво вплинуло на активність Володимира Володимировича у листопаді. Спочатку він звернувся до свого шведського колеги Фредріка Рейнфельдта, чия країна нині головує в ЄС. Путін по секрету повідомив: йому надходять сигнали з Києва, у тому числі по офіційних каналах (!), про можливі проблеми з оплатою газу. І по—дружньому зазначив: можуть виникнути проблеми під час транзитування блакитного палива до Європи.

А поки Рейнфельдт обдумував московську інформацію, Путін зателефонував канцлеру Німеччини Ангелі Меркель. “Звичайно, я у двох словах сказав і про проблеми, які можуть виникнути у зв’язку із загрозою несплати наших енергоносіїв Україною, але я це питання не педалював. Сказав загалом”, — цього разу Володимир Володимирович був добрий. І щоби компенсувати цей раптовий приплив душевності, підняв тему “української загрози” й під час розмови зі шведським прем’єром Ларсом Лекке Расмуссеном.

Журналістам, які зібралися послухати ВВП, той проблему глобалізував. Мовляв, без фінансових вливань Україна за газ не розрахується. А тому, шановні європейські друзі, давайте рятувати їх усім світом! “Нехай Європа надасть фінансову допомогу у вигляді кредитів. Ми вже оплатили 2,5 млрд. дол., нехай вони хоча б мільярдик підкинуть, — сказав Путін у стилі, за який його так люблять у Росії. — Гроші у них є. Нехай не прижимаються, нехай розкошеляться трошки”.
Головним аргументом російського прем’єра мала стати розмова з його українським візаві Юлією Тимошенко. Як пояснив у телеефірі очільник уряду РФ, Юлія Володимирівна, мовляв, наскаржилася йому на українського Президента Віктора Ющенка. Що той, буцімто, перешкоджає нормальному співробітництву з НБУ, у розпорядженні якого знаходяться золотовалютні резерви, і уряд України блокує переказ відповідних коштів. “Ми цього не знаємо, — по—своєму дипломатично прокоментував Путін. — Ми не втручаємося у внутрішні справи України в рамках передвиборчої кампанії”.

У президентському секретаріаті подібні заяви Москви назвали недружніми і пояснили, що, незважаючи на проблеми, Україна виконує всі умови навіть такого кабального для неї газового контракту. У компанії “Нафтогаз України” нині триває реструктуризація боргів. Частину з них кредитори погодилися пролонгувати: 19 жовтня більшість власників євробондів “Нафтогазу” погодилася на вигідні для них умови — збільшити відсоткову ставку до 9,5% річних. Тож імовірний дефолт акціонерної компанії, перед загрозою якого вона свого часу опинилася, подолано. У “підвішеному” стані залишилося 1,15 млрд. доларів зовнішнього боргу. Саме цю проблему, мабуть, і має на увазі очільник Кремля, розповсюджуючи інформацію про нашу фінансову неспроможність.

Умови реструктуризації цього мільярда “Нафтогаз” виписав такими ж, як і для решти кредиторів: зростання ставки до 9,5%. Головні кредитори — швейцарський і німецький банки — у принципі, погоджуються зачекати. Єдине прохання з їхнього боку: створити правове підґрунтя для надання урядових гарантій. Саме над цим питанням до часу “Х” — 6 листопада — активно працює Кабмін. Так само, як і над джерелами надходження коштів: чи це будуть переважно емісійні гроші,  чи підприємства—пільговики нарешті зможуть заплатити за пальне.

Про підтвердження або спростування готовності НАКу платити журналісти сподівалися дізнатися вчора, сьогодні або завтра — на спеціалізованій виставці “Нафта і газ 2009 року”. Але прес—служба компанії розповсюдила інформацію: у зв’язку з епідемією свинячого грипу, всі підходи посадових осіб до преси буде скасовано.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ