Нелегальні старателі все ще у підпіллі

На таку небезпеку наражають себе й інші мешканці поліських сіл, які змушені шукати заробітку в такий спосіб. Адже в селах дуже складно знайти роботу. І що тривожить — залучають до копанок і дітей, що, звісно, не може не позначитися на їхньому здоров’ї, бо стояти в гумових чоботях у крижаній воді, коли вимивають бурштин, навіть дорослим важко.

— Наше господарство викупили інвестори, тепер у ньому працюють до десятка людей. А де решті знайти роботу, за що жити? — розмірковує берестівський сільський голова Микола Дашук. — У Дубровиці теж проблема з роботою. Отож люди і йдуть на нелегальні копальні, хоча їх і виганяє звідти міліція. Дуже великі сподівання покладали ми на закон про видобуток бурштину, ініційований народним депутатом України Миколою Шершуном, який добре знає цю проблему. Але...

Справді, не один рік народний депутат України Микола Шершун працював над законопроектом про видобуток бурштину. Для вивчення питання в область приїздили парламентарії—члени Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які на власні очі могли переконатися, наскільки актуальне прийняття згаданого закону. Адже відтоді, як на Рівненщині виявили поклади бурштину, в ліси ринули нелегальні старателі, які залишають після себе місячні пейзажі.

Законопроект під авторством Миколи Шершуна міг би впорядкувати розробку родовищ бурштину, які не мають промислового значення. Іншими словами — вивести нелегальних старателів з підпілля, дозволивши їм створювати спеціальні артілі, спростивши водночас отримання спеціальних дозволів на видобуток та переробку копалини на ділянках, які не мають промислового значення. Від цього мала б зиск і держава, оскільки закон забезпечував би дієве регулювання видобутку бурштину в Україні, сприяв запобіганню його незаконному видобутку та безумовному додержанню природоохоронного законодавства. До того ж, за попередніми підрахунками фахівців, місцеві бюджети орієнтовно могли б отримати близько трьохсот тисяч гривень у вигляді податків від старательських артілей.

І, що дуже важливо, старательські артілі, завершивши видобуток на певній ділянці, проводили б на ній рекультивацію. А нині окремі площі поліських лісів, попри всі спроби міліції завадити роботі нелегальних копачів, нагадують місця, що піддалися бомбардуванню: повалені дерева, вибоїни... Та, найголовніше, в артілях працівники знали б правила техніки безпеки, що унеможливлювало б такі трагедії, як в урочищі Сохи Дубровицького району, а також експлуатацію дитячої праці.

Закон про видобуток бурштину в Україні таки був прийнятий Верховною Радою у 2010 році, але заветований Президентом...

Тим часом на Рівненщині і далі процвітає нелегальне старательство. Щороку, за неофіційними даними, з України нелегальним шляхом вивозять близько п’яти тонн бурштину. Тож не дивно, що з ним працюють ювеліри Польщі, деяких інших сусідніх країн.

Як повідомили у ЦЗГ УМВСУ в Рівненській області, торік правоохоронці провели 29 рейдів щодо виявлення незаконних старателів, затримано 62 осіб. У них вилучено два автомобілі та знаряддя для видобутку бурштину — 24 мотопомпи і 13 пожежних рукавів, а також три кілограми бурштину-сирцю.

Звичайно, ця статистика не дає уявлення про повні обсяги нелегального старательства на Рівненщині, бо вберегти великі площі від копачів дуже складно. Та й спроби міліції боротися з нелегальним видобутком сонячного каменю не дають відчутного ефекту — штрафи за це порушення не дуже високі. Та й безробітним копачам нікуди подітися — сім’ї годувати потрібно. Вони зізнаються, що і їм самим було б набагато вигідніше не ховатися по лісах, а працювати легально. Тільки як це зробити, якщо закон заветовано, справедливо кажуть вони, припускаючи, що видобуток бурштину кришується кимось досить впливовим. “Інакше як він потрапляв би за кордон, та ще й у таких кількостях?” — ставлять зовсім не риторичне і цілком логічне запитання.

Підстави припускати, що люди мають рацію, дає і той факт, що навіть бажаючим розробляти в області промислові бурштинові запаси не так легко пройти через бюрократичні жорна міністерських кабінетів. Ходіння по них затягується на роки. Яскравим прикладом цього можуть бути поневіряння ТОВ “Сонячне ремесло”. Воно вже інвестувало у свій проект з видобутку бурштину на родовищі “Володимирець-Східний” у Володимирецькому районі 5,8 мільйона гривень. Виконало розвідку запасів бурштину і захистило їх, провело експериментальний видобуток на одному гектарі. Одне слово, пройшло майже всі бюрократичні етапи (на це пішло більш як два роки), щоб отримати спецдозвіл на користування надрами та акт гірничого відводу на згаданому родовищі. Але розпочати видобуток бурштину “Сонячне ремесло” не може через те, що його запаси перебувають на 18 лісних гектарах (а загальна площа родовища “Володимирець-Східний” — 98,9 гектара). І тільки Кабмін може розв’язати цю проблему, надавши відповідний дозвіл. Допоки триває бюрократична тяганина, “Сонячне ремесло” змушене охороняти гектари від незаконних старателів.

Рівному намагаються надати неофіційний статус бурштинової столиці: тут створили музей бурштину, проводять конкурси краси із врученням бурштинової корони... Усе це, звісно, добре і потрібно. Але дуже на часі прийняття закону, який поклав би край нелегальному розбазарюванню поліського сонячного каменю.

Ось такі місячні пейзажі залишаються після нелегальних копачів бурштину.

Нелегальний старатель у копанці

Фото надано ЦЗГ УМВСУ в Рівненській області.

Олександра ЮРКОВА