Небезпечний флірт Авакова з Ахметовим

Із моменту виникнення осередку тероризму на Донбасі та масового кровопролиття, яке розпочалося після цього, пройшло вже понад рік. На жаль, керівники силових відомств країни жодних позитивних висновків із цих драматичних подій так і не зробили. Найяскравіше це виявилося в тій кадровій політиці, яку весь цей час сповідує Міністерство внутрішніх справ, очолюване Арсеном Аваковим, а точніше — її відсутності як такої. Якщо, звичайно, не вважати нею оптовий продаж посад, який, відзначу, відбувається на тлі всюдисущого посилення переслідувань українських патріотів.

Навряд чи народний депутат Тетяна Чорновол, яка зробила собі ім’я за рахунок боротьби з донецькою мафією, серйозно цікавилася тим, яких людей сьогодні призначають на ключові пости в МВС. Інакше вона, напевно, посоромилася б називати Міністерство внутрішніх справ “еталоном”. Адже доки пан Аваков старанно бореться зі злочинністю у Фейсбуці, найвидатніший представник донецького клану та натхненник сепаратизму на сході країни Рінат Ахметов послідовно відновлює свою могутність в Україні, строго дотримуючись нетлінного сталінського принципу — “кадри вирішують все”.

“Люстрація? Ні, не чув”

Близько місяця тому активісти “Дорожнього контролю” побіжно згадали, що глава української міліції тайком проводить “донецьких” до Департаменту МВС по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, розчищаючи їм місця за рахунок звільнень колишніх співробітників, які засвітилися в резонансних скандалах. Ця інформація, безумовно, потребує перевірки. Проте, факт загравань Авакова з Ахметовим і без того підтверджується повною мірою.

Мені стало відомо, що найближчими днями радником міністра МВС стане екс-начальник міліції Донецької області — Костянтин Пожидаєв. Наказу щодо його призначення ще немає, але всі матеріали для узгодження кандидатури Костянтина Миколайовича вже готові. Цікаво, що спеціально під Пожидаєва була навіть вигадана нова посада — радника міністра МВС з питань морських портів. Лобістом же кандидатури Пожидаєва є ніхто інший, як Рінат Ахметов. Це зовсім недивно, якщо врахувати левові апетити олігарха відносно портового бізнесу. Вже зараз його фінансова група володіє Маріупольським та Бердянським торговельними портами. Як вважають експерти, незабаром держава за безцінь передасть в концесію ахметовському “Портінвесту” Південний порт.

Не останню роль у бажанні Ахметова контролювати порти грають й інтереси угруповання “ДНР”. Не так вже давно їх публічно озвучив колишній ватажок “уряду” терористичної “республіки” Олександр Бородай. Він зізнався, що вся економіка сепаратистів істотною мірою залежить від можливості експортувати продукцію підприємств Ахметова, які працюють на окупованих територіях, морським шляхом. Збіг же інтересів олігарха зі сподіваннями терористів у свою чергу забезпечує повну безпеку його бізнесу.

Про тісний зв’язок Пожидаєва з Ахметовим і донецькими кримінальними авторитетами я пишу давно. 7 березня минулого року в статті для Радіо Свобода я висловив свої побоювання з приводу призначення Аваковим колишнього начальника служби безпеки ахметовського ДТЕК головою Донецької обласної міліції. І, як показали подальші події, мої прогнози перевершили самі себе. Команда Пожидаєва здала Донецьку область терористам “із потрохами”. Причому, головний міліціонер Донеччини брав у цьому процесі найбезпосереднішу участь.

Наприклад, 22 квітня минулого року, відразу після переговорів Юрія Луценка з сепаратистами в донецькому готелі “Вікторія”, який належить молодшому бізнесу-партнерові Ахметова Ігорю Гуменюку, Пожидаєв спільно з екс-мером Донецька Лукьянченком інструктував підопічних “народного губернатора” Губарєва відносно їхніх подальших дій. А двома тижнями раніше, у блокуванні однієї з українських військових частин на Донеччині брали участь двоюрідний брат і племінник Пожидаєва — Олег та Сергій.

Костянтин Пожидаєв не може повернутися на службу в органи навіть чисто формально, оскільки підпадає під дію Закону “Про очищення влади”. За часів президентства Януковича він керував міліцією Кіровоградської області, а під час Євромайдану його “орли” щосили пресували тамошніх активістів. Восени 2014 року Пожидаєв, який успішно здав Донецьку область терористам, подав у відставку та пішов на пенсію, не чекаючи люстрації. Сьогодні все це аж ніяк не бентежить Авакова, який знов повертає супротивника Революції гідності та пособника терористів на керівну посаду в міліцію.

Стандартні рокіровки Ахметова

Практично непоміченим широкою громадськістю залишилося призначення виконувача обов’язків начальника УМВС України в Чернівецької області Сергія Пілігріма. А даремно. Під час подій березня-квітня минулого року Сергій Вікторович був заступником глави ГУ УМВС в Донецької області, начальником кримінальної міліції. Простіше кажучи, керував операми. До Пожидаєва в заступники Пілігрим попав з посади зама начальника по безпеці Маріупольського порту, який належить Ахметову.

Цікава також доля Едуарда Коміссарова — очільника карного розшуку міліції Донецької області навесні 2014-го. Ще раніше він очолював службу безпеки на Маріупольському меткомбінаті імені Ілліча, власником якого також є Ахметов. Із відходом Пожидаєва на пенсію Коміссаров знову повернувся з міліції на службу до свого великого боса. Сьогодні він очолює службу безпеки Дніпродзержинського коксохімічного заводу, який є власністю СКМ. У свою чергу Коміссаров підпорядковується ще одному екс-голові Донецької обласної міліції Миколі Куп’янському, який відповідає за охорону всієї фінансово-промислової групи.

У чому-чому, а у виборі власного силового менеджменту хазяїнові Донбасу не відмовиш. У цій справі він набив руку ще в розпал кримінальної війни епохи 90-х. Результатом його старань тоді стало абсолютне підпорядкування керівників силових відомств регіону кримінально-бізнесовій владі, перетворення їх у вірних псів донецького клану.

Від захисту до нападу?

Сьогодні ставленики Ахметова забезпечують йому безпеку по обидві сторони фронту.

Наприклад, резиденцію Ахметова “Люкс” у Донецьку охороняють бойовики із організованого злочинного угруповання “Схід”, очолюваного Олександром Ходаковським, який був до самого початку істерії в Донбасі начальником донецької “Альфи”. На охорону ж ахметовської “Азовсталі” в Маріуполі в грудні минулого року був направлений загін із бійців “Азова”, підвідомчого МВС Авакова. Це подавалося як патріотизм під соусом забезпечення безпеки “градоутворювального” підприємства. За даними інсайдерских джерел, той же Едуард Коміссаров час від часу безперешкодно відвідує окупований Донецьк, заходячи у гості до свого старого друга Андрія Терещенка, який керував “Беркутом” у Донецькій області до літа 2014 року, а тепер очолює спецназ “поліції ДНР” та ще й відзначений винагородами керівництва терористичної так званої “республіки”. В Коміссарова трикімнатна квартира в центрі Донецька на вулиці Університетській.

За безпеку Макіївської філії ЄМЗ, якою володіє Ахметов, відповідає сьогодні полковник міліції у відставці Олександр Москаленко. Якихось пару-трійку років назад він служив начальником відділу охорони громадського порядку в Донецькій області. Зокрема, Москаленкові підкорявся донецький “Беркут”. Сьогодні його охоронна фірма перереєстрована в “ДНР”, хоча співробітники підприємства як і раніше отримують зарплату в гривнях.

Їй Богу, даремно Аваков грає в піддавки із Ахметовим. Ще весною минулого року нинішня влада довела, що доля України їй глибоко байдужа. В такому разі нехай замисляться хоч би над своїм найближчим майбутнім. Адже нібито воювати з “донецькими” вельми небезпечно. Авакову варто було б пригадати, чим закінчилися для екс-міністра МВС Луценка “чаювання” з Ахметовим, а Порошенку — про долю його кума, екс-президента Ющенка. Цього разу все може бути ще плачевніше — не треба скидати з рахунків і український народ.

Артем ФУРМАНЮК