Найджел Фарадж — “британський Трамп”? Що відомо про політика, який струсонув виборчу кампанію і змусив говорити про війну в Україні

Він виголосив її притихлим депутатам Європарламенту відразу після того, як у червні 2016 року Сполучене Королівство на референдумі проголосувало за вихід із Євросоюзу.

Фарадж вважав цей вихід із ЄС справою всього свого життя, задля якої очолив партію UKIP (Партія незалежності Сполученого Королівства) і всіляко розхитував спільний європейський проєкт ізсередини, виголошуючи суперечливі, як на вухо євродепутатів, антиєвропейські гасла на сесіях Європейського парламенту в Брюсселі і Страсбурзі.

І хоча він пішов з посади лідера партії UKIP відразу після референдуму 2016 року, Фарадж залишався найпотужнішим у Великій Британії критиком об’єднаної Європи і одним із яскравих євроскептиків континенту.

Восени того року він багато часу провів у Сполучених Штатах, де збирав кошти на агітаційну кампанію Дональда Трампа.

Саме Трампу належить перше публічне використання вислову “містер Брекзит” — такими словами він представив Фараджа на мітингу своїх прихильників у штаті Міссісіпі.

А після перемоги Трампа на виборах між ними спалахнув справжнісінький “броманс”, і новообраний президент США всупереч усім нормам дипломатичного протоколу зажадав був, аби саме Фараджа призначили британським послом до Сполучених Штатів.

На що отримав ввічливу, але рішучу відмову від Бориса Джонсона, тодішнього міністра закордонних справ.

У Європі Найджел Фарадж продовжував підтримувати тісні відносини з євроскептичними і праворадикальними політиками у Німеччині, Франції та Австрії.

Невдоволений надмірною, на його погляд, м'якістю уряду Терези Мей на переговорах із ЄС про умови виходу Британії, в 2018 році він став співзасновником нової політичної сили — партії Brexit.

В основі її ідеології було обстоювання “жорсткого брекзиту” — повного і негайного розриву торгово-економічних зв’язків без перехідного періоду.

Перейменована під час пандемії на Reform UK, партія Фараджа на минулих загальних виборах у Британії не здобула жодного місця. Зате на останніх для британців європейських виборах у 2019 році вона перемогла.

В цьому один із парадоксів британської виборчої системи: популістська євроскептична політична сила, яка практично не мала представництва в Палаті громад британського парламенту, двічі — у 2014 і 2019 роках — перемагала на виборах до Європейського парламенту.

Вибори-2024 і феномен Фараджа

Коли наприкінці травня Ріші Сунак оголосив дату дострокових виборів у Британії, Фарадж був почесним головою партії Reform UK, у персональному заліку якого було сім невдалих спроб потрапити до британського парламенту.

Його партія, яка відігравала маргінальну роль на політичному небосхилі, не становила великої загрози ні урядовим консерваторам, ні опозиційним лейбористам.

Аж допоки 3 червня не розлетілася новина: Найджел Фарадж із почесного стає дійсним лідером партії і висуває свою кандидатуру від округу Клактон.

Власне, сама виборча кампанія була нудною, допоки зберігалася інтрига: а чи візьме в ній участь Фарадж, який залишався найяскравішим оратором на британській політичній сцені.

На його тлі промови і виступи інших партійних лідерів виглядають прісно і нецікаво.

“Рубає з плеча”

Секрет популярності Фараджа, як і глибоких почуттів, що його постать викликає як серед палких прихильників, так і затятих критиків, криється в його здатності знаходити спільну мову з усіма співрозмовниками, незалежно від рівня освіти і роботи.

Його політичне амплуа — такого собі “свого хлопця”, з яким можна пожартувати, не боячись наслідків і того, що вас неправильно зрозуміють, пояснює політичний оглядач ВВС Шон Карран.

Фарадж не цурається конфліктів, провокацій і суперечок, він вправний оратор і знає, як “завести аудиторію” популістськими гаслами і силою переконань.

Його низький прокурений голос, невимушеність у спілкуванні і те, що він не боїться видатися комусь смішним, роблять Фараджа успішним агітатором на зустрічах із виборцями.

“Він рубає з плеча, каже те, що ми всі думаємо, але не всі наважуємося говорити вголос”, — пояснював своє рішення підтримати партію Найджела Фараджа один виборець у Клактоні.

Про успіх “персонального бренду” і харизми Фараджа говорить такий простий факт, що його виявив британський телеканал ITV: за один лиш тиждень на початку червня, коли Фарадж очолив партію Reform UK, кількість її членів виросла на 50%, до 45 000.

“Бомба” про Путіна

Здавалося, політична зірка Фараджа зійшла, і він упевнено перемагає в рейтингах найпопулярніших лідерів партій.

Але тут він висловив суперечливу для британського суспільства думку про Путіна і війну в Україні, чим показав свою вразливість для критики з боку провідних партій.

Отією інформаційною бомбою, яка може перекреслити шанс Фараджа на перемогу, стала його ремарка в інтерв’ю ВВС, що російського лідера на агресію проти України спровокував Захід.

У серії передвиборчих інтерв’ю з лідерами партій на ВВС Найджал Фарадж так пояснив свою думку автору рубрики Ніку Робінсону: “Мені було очевидно, що невпинне розширення на Схід НАТО і Євросоюзу давало цьому чоловіку підстави сказати російському народу “вони знову на нас ідуть”, і відтак почати війну”.

Журналіст ВВС уточнив, що така позиція перегукується з мотивами самого російського президента і може сприйматися як виправдання агресії проти суверенної держави.

Та Фарадж, замість пом’якшити свою ремарку, на це заперечив: “Але, зачекайте-но, це ми спровокували цю війну. Розумієте, так, він винен, але він використав зроблене нами як підставу”.

Осуд агресії і війни

Практично відразу Фараджа почали критикувати зусібіч — і консерватори, і лейбористи, і ліберал-демократи.

В британському суспільстві в питанні оцінок війни і підтримки України до перемоги над агресором існує консенсус.

Найджел Фарадж порушив цей консенсус, але не кається і не відступає.

Після шквалу критики він написав колонку для Telegraph, у якій заперечив, що виступив апологетом Путіна

“Я не є і ніколи не був апологетом чи прихильником Путіна. Його вторгнення в Україну — аморальне, ганебне і йому немає виправдання. Як захисник державного суверенітету, я переконаний, що Путін не мав жодного права вторгатися в суверенну державу Україну”, — пише Фарадж.

Водночас він додає, що попереджав про цю війну десять років тому, а нині — ставить під сумнів “політичний конформізм” у питанні України.

“Посилення британської підтримки для війни в Україні навіть не стоїть на порядку денному в нинішній виборчій кампанії, позаяк усі старі партії з цим погоджуються”, — з жалем констатує політик.

Найджел Фарадж висував свою кандидатуру до британського парламенту сім разів. Він сім разів програвав.

Результати восьмого стануть зрозумілі 5 липня, як і те, чи не прорахувався політик, який пишається політичним ярликом популіста, коли спробував знайти виправдання тому, чому британське суспільство виправдання не бачить — російській агресії в Україні.

Реакція України

Британські суперечки на прохання ВВС прокоментував радник голови офісу президента України Михайло Подоляк.

Він назвав короткозорою і морально огидною будь-яку пропозицію, що штовхає Україну до капітуляції.