Нацпроекти в Україні: інвестиційні чи соціальні?

Більше половини населення турбує зростання цін і в першу чергу, на продукти харчування. До 40 відсотків громадян переймаються низькими зарплатами та безробіттям, підвищенням тарифів на послуги ЖКГ та відсутністю реального соціального захисту.

Нещодавно Президент України виступив з ініціативою запровадження Інституту національних проектів в контексті економічного розвитку держави.

“Великі національні проекти — це дуже важливо. Національних проектів у нас буде небагато, але вони повинні бути такими, які створювали б умови на проривних напрямках. І я хотів би зробити наголос на тому, що такі проекти я буду брати під свій власний контроль”, — сказав Президент.

За його словами такі проекти мають бути спрямовані на вирішення найгостріших проблем у суспільстві, забезпечення невідкладних потреб наших співгромадян.

Тож, при запровадженні Інституту національних проектів Україні варто звернути увагу на необхідність поєднання економічних інтересів держави з інтересами якомога ширших верств населення, адже підвищення якості життя та добробуту українських громадян є ключовим завданням державної політики.

Згідно даних соціологічних досліджень GfK, більше половини населення турбує зростання цін і в першу чергу, на продукти харчування. Від 30 до 40 відсотків громадян переймаються низькими зарплатами та безробіттям, підвищенням тарифів на послуги житлово-комунального господарства та відсутністю реального соціального захисту людей похилого віку, малозабезпечених, багатодітних сімей.

В умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи, обмеженості фінансових ресурсів, дефіциту державного бюджету, перед Урядом України постає важливе завдання із забезпечення відбору найпріорітетніших проектів, які держава має можливості впровадити в якості національних.

У Росії програма пріоритетних національних проектів була сформульована Президентом у 2005 році. В якості пріоритетних напрямків було виділено чотири: охорона здоров'я, освіта, житло та сільське господарство. На всі чотири напрямки було виділено з бюджету біля 10 мільярдів доларів.

На думку експертів, національні проекти були для Медведєва своєрідним “трампліном для стрибка в президентське крісло”, завдяки яким він завоював симпатії виборців, адже зазначені пріоритетні напрямки було заздалегідь визначені за допомогою соціологічних опитувань населення.

Після виборів, у 2008 році нацпроекти були переформатовані під нові завдання, а сама назва поступово зникла з лексикона політиків.

Вихід з кризи і посткризового розвитку країни Уряд Казахстану бачить у частковій зміні парадигми економічної політики і проведенні в країні з 1 січня 2010 п'ятирічної Програми форсованої індустріалізації.

Передбачається здійснити відхід від глобальних експортно-орієнтованих проектів, продукція яких практично не мала внутрішнього споживача та переорієнтуватися на проекти і галузі, орієнтовані, в першу чергу, на внутрішній попит.

Оголошено сім пріоритетів: АПК і сільгосппереробка; розвиток будівельної індустрії та виробництва будівельних матеріалів; розвиток нафтопереробки та інфраструктури нафтогазового сектора; розвиток металургії та виробництва готових металевих продуктів; прискорення розвитку хімічної, фармацевтичної та оборонної промисловості; енергетика, включаючи розвиток чистої енергетики; розвиток транспортної та телекомунікаційної інфраструктури.

Під контролем Уряду Казахстану в даний час реалізуються і опрацьовуються 382 проекти в рамках ПФІР загальної вартістю близько 61 мільярда доларів, 37 з них визначені як проривні.

Під впливом світової фінансової кризи Китай прийняв рішення переорієнтуватися на задоволення внутрішнього попиту за рахунок пріоритетного розвитку сільської інфраструктури, підвищення якості комунальних послуг та рівня охорони здоров'я і освіти, широкомасштабного будівництва в агропромисловому секторі, збільшення доходів селян.

У 2010 році влада Китаю має намір виділити на будівельні проекти в західних регіонах країни 100 мільярдів доларів. Наразі Тибетський і Сінцзянь-Уйгурський автономні райони, провінції Сичуань і Юньнань є найменш розвинутими в Китаї, тому там передбачається реалізувати 23 інфраструктурні проекти.

Це, в першу чергу, автомобільні і залізні дороги, аеропорти та енергетичні об'єкти. Уряд Китаю має намір за рахунок масштабного будівництва підвищити внутрішній споживчий попит, щоб менше залежати від зовнішніх покупців китайських товарів.

Тож, аналіз міжнародного досвіду із запровадження національних проектів свідчить про доцільність їх використання в Україні, зокрема, досвід Казахстану, Китаю в частині переорієнтування на розширення внутрішнього попиту та стимулювання подальшого стійкого зростання економіки країни на основі інноваційних перетворень.

Водночас, запровадження нацпроектів в Росії в соціальній сфері було можливе завдяки значним обсягам бюджетного фінансування зі Стабфонду РФ.

На початку літа Державне агентство з інвестицій та розвитку України створило базу даних стратегічно важливих для держави і привабливих для інвесторів інноваційних та інфраструктурних проектів, реалізація яких потребує залучення інвестицій, у тому числі іноземних.

База сформована за регіональним та галузевим принципом і відображає основні економічні інтереси суб'єктів господарювання — розробників інвестпроектів.

А вже в кінці червня Кабмін утворив Державне агентство з управління національними проектами, основним завданням якого є забезпечення реалізації стратегічно важливих проектів, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України.

Проте наглядову функцію за нацпроектами скоріш за все буде мати Комітет економічних реформ, що підтверджується словами його Виконавчого секретаря, Першого заступника АП пані Ірини Кімової.

“Державна агенція “Укрнацпроект” впродовж 3 років залучить не менше 10 мільярдів доларів під реалізацію національних проектів”. За словами Ірини Акімової, дані кошти матимуть приватне походження і для реалізації програм агенції не витрачатимуться кошти держбюджету.

Окрім того вона додала, що реалізація національних проектів відбуватиметься за трьома рамочними напрямками: розвиток транзитного потенціалу країни (транспорт, в тому числі і для транспортування скрапленого газу); розвиток енергетичної ефективності і безпеки (диверсифікація енергоресурсів, розширення потужностей відновлюваних джерел енергії); розвиток людського потенціалу (соціальні проекти по покращенню медичного обслуговування та соціальної допомоги).

Стосовно вирішення соціальних проблем, що передбачено “Національними проектами розвитку”, заступник глави адміністрації президента зазначила, що розглядаються ініціативи щодо розробки програми з ефективних житлових субсидій, додаткових послуг для людей похилого віку, підтримки інвалідів.

Зокрема, планується відкриття для них додаткових поліклінік та лікарень. Серед освітніх проектів розглядається можливість пільгового вступу до вузів та інші питання.

В Україні десятки років йде фахова дискусія, які ж сфери мають бути стратегічно важливими з точки зору економічного розвитку. Узагальнивши деякі думки, спробуємо запропонувати власну версію пріоритетних напрямів розробки національних проектів в Україні:

— Підтримка імпортозаміщуючих виробництв, у першу чергу, в галузі енергетики, сільського господарства, машинобудування, фармацевтичної, харчової та легкої промисловості. Саме ці позиції переважають в товарній структурі імпорту України в останні роки, що призводить до негативного сальдо торговельного балансу України.

— Розвиток агро-промислового комплексу. Україна за своїм природно-ресурсним та аграрним потенціалом посідає провідне місце серед країн світу. Однак цей потенціал використовується вкрай неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС.

— Реалізація інфраструктурних і транспортних проектів. Серед таких проектів можуть бути реконструкція аеропортів, будівництво мостів, доріг, запуск високошвидкісних залізничних маршрутів, переоснащення портів, побудова ланцюга логістичних маршрутів, які з'єднували б сполучення між Європою та Азією.

— Проекти з енергозбереження, видобутку вуглеводнів. Енергозалежність України від однієї країни останнім часом негативно впливає на її енергетичну безпеку.

Більше того, через нестабільність і слабку прогнозованість цін на енергоносії потерпають більшість українських підприємств, частка енергоносіїв в собівартості яких є досить високою, і населення, сплачуючи підвищенні тарифи ЖКГ. В рамках проекту слід передбачити розробки стратегії з геологорозвідки, збільшення обсягів видобутку нафти та газу з внутрішніх джерел.

— Реалізація високоліквідних інноваційно-інвестиційних проектів, зокрема, щодо переробки та утилізації побутових відходів, розвитку гідро- та вітроенергетики; виробництва синтетичного газу з вугілля; розвиток нано-технологій.

— Сприяння діяльності високотехнологічних підприємств, в тому числі, підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК), літакобудування тощо. Україна досі входить в десятку експортерів продукції оборонного і військового призначення.

Однак, внаслідок потужної конкуренції на світових ринках, Україна поступово втрачає свої позиції. Без державної підтримки не відбувається практично жодна угода з продажу, офсету, лізингу чи післяпродажного обслуговування продукції ОПК.

До можливих критеріїв оцінки національних проектів варто віднести: охоплення багатьох суб'єктів, географічне покриття, впровадження енергозберігаючих та інноваційних технологій та вплив проекту на суміжні галузі.

При розробці цих проектів варто вивчити можливості підприємств та організацій державного сектору з метою максимального залучення їх потужностей при реалізації національних проектів та проаналізувати міжнародний досвід інвестиційної діяльності державних інвестиційних фондів (Sovereign Wealth Fund), стабілізаційних фондів та державних корпорацій.

Володимир ШЕМАЄВ, кандидат економічних наук, радник Міністра економіки України