Наркотики — вперед!

На жаль, Україна аж ніяк не виняток. Вона й раніше завдяки дуже вигідному географічному положенню викликала цікавість міжнародної наркомафії як головний перевалочний пункт і латиноамериканського кокаїну, і афганського героїну в багату Європу.

Але війна, санкції щодо Росії та виникнення на території України “чорної дірки” на Донбасі зумовили великі зміни в міжнародному трафіку наркотиків — у наш бік. Можна констатувати, що країна має всі шанси перетворитися на одного з основних транзитерів різноманітного наркозілля до ЄС. За активною участю як російсько-се­па­ра­тист­­ських бандформувань та їхніх кремлівських кураторів, так і злодійкуватих вітчизняних правоохоронців.

ЗМІНА МАРШРУТУ

Нещодавно Європол укотре виступив проти спрощення візового режиму з Україною. Європравоохоронці стверджують, що злочинні угруповання із країн колишнього СРСР і Балкан зможуть скористатися цим для вільного пересування по ЄС задля збільшення трафіку наркотиків та зброї. Особливо з огляду на дуже складну війсь­ково-політичну ситуацію в регіоні. На жаль, вони таки мають рацію.

Україна традиційно в полі зору міжнародних наркокартелів, які вже давно оцінили й гео­графічну зручність (межування з кількома державами ЄС, вихід до Чорного моря), й фантастичну корумпованість правоохоронців. А від кінця 2000-х ця цікавість посилилася в рази. Ще два роки тому Тиждень писав (№ 29/2013): “...після того як європейська поліція всерйоз стала боротися з албанською мафією, що раніше через Балкани завозила левову частку наркотиків у Європу, колумбійські наркокартелі та афганські опійні королі почали шукати нові шляхи поставок дурману. І вони пролягли через басейн Чорного моря, зокрема через три порти: болгарську Варну, румунську Констанцу та українські Одесу з Іллічівськом. Традиційний героїновий шлях через Туреччину та Кавказький регіон тепер також пролягає через чорноморські порти, бо албанську та нігерійську мафії, які цим займалися, зараз сильно затисли не тільки поліцейські, а й конкуренти з циганської та російської мафій. Україна перетворюється на наркотичні ворота в Європу, і ця обставина значно утруднює її євроінтеграцію”. Від того моменту ситуація тільки в багато разів погіршилася, адже до вказаних факторів додалися війна й загальна нестабільність у державі.

На жаль, тоді, на початку 2010-х, коли ще можна було все зупинити кількома гучними за­­­триманнями, “кришуванням” наркотрафіку займалися “сімейні” брокерські контори в Одеському порту, що допомагали за хабарі безконтрольно розмитнити будь-що. Тому про реальну боротьбу з наркокартелями не йшлося. Окрім хіба що спорадичних зусиль деяких працівників правоохоронних органів або випадків, коли перехоплення здійснювали за міжнародною наводкою і не провести їх у корумпованих чиновників просто не було можливості.

До того ж саме в останні два роки президентства Януковича проводилася реформа сфери боротьби з наркотрафіком, що в теорії мала сконцентрувати всю цю царину в руках одного уповноваженого орга­­ну. Так, від Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС усі функції хотіли передати новоствореній Державній службі України з контролю за наркотиками. Планувалося, що й СБУ в перспективі перестане займатися цим питанням. Одначе реформу так і не довели до кінця. Натомість скоротити оперативних працівників устигли.

Відтак виникла ситуація, що на цей момент у нас не ви­явилося навіть єдиного державного органу, відповідального за протидію міжнародним наркокартелям. А коли в Україну прийшла війна і просто на кордоні з Росією з’явилася 400-кілометрова дірка, крізь яку можна провезти будь-що, аби потім контрабандними каналами відправити вантаж далі на територію держави, то результати, як кажуть, не забарилися.

ГЕРОЇНОВИЙ БУМ

Зовсім недавно, 12 червня цього року, Служба безпеки України, подейкують, за наводкою американських спецслужб провела масштабну спецоперацію, в результаті якої було вилучено 500 кг героїну — це приблизно 1,5 млн доз. Його орієнтовна вартість на наркоринку майже 1,4 млрд грн. Затримана партія є рекордною для нашої країни за всю історію. Більше наркотиків заарештували в тому-таки Одеському порту тільки 2010 року, коли вдалося перехопити 1,2 т (!) кокаїну, що прийшли з Венесуели. Хоча про гучні затримання цього наркотику за останні два роки нічого не чутно, за словами оперативних працівників СБУ, з якими поспілкувався Тиждень, це говорить про майстерність наркодилерів та продажність наших силовиків, а не про те, що товар перестали возити.

Однак повернімося до героїну. Згадані півтонни його прибули в Україну через митний пост “Іллічівськ” Одеської митниці на поромі Cheng A у вантажівці з рулонами гідроізоляційного бітуму. Для зручності сувої із зіллям були спеціально промарковані. Наркоділки намагалися переправити його з України до Польщі через митний пункт пропуску “Ягодин” на Волині. Саме там їх і затримали — “вели” з порту через усю територію країни.
Як сказано в повідомленні СБУ, таким чином було викрито стійкий транзитний канал контрабанди героїну із Близького Сходу до країн ЄС (Іран — Туреччина — Україна — Польща). До складу транснаціонального організованого злочинного наркоугруповання входили організатор — громадянин однієї з європейських держав — та п’ять українців.

У квітні 2015 року в Одесі тим-таки СБУ та Державною фіскальною службою була “накрита” ще одна величезна партія — майже 150 кг героїну, заховані у вантажі із сіллю. Під час проведення митного контролю в морському торговому порту на судні серед майже 900 мішків солі силовики виявили 15 згортків із наркотиком загальною вагою 146,8 кг. Служба безпеки встановила й затримала кількох іноземних громадян, яких підозрюють у причетності до вказаного контрабандного каналу. Оперативники стверджують, що вантаж ішов за маршрутом Іран — Грузія — Україна — Нідерлан­ди. Тобто так званим кавказьким, який в останні два-три роки почав діяти безперебійно й чітко саме через чорноморські, зокрема й вітчизняні, порти, а не через Туреччину, як доти. Ним афганський героїн іде до країн ЄС. І якщо раніше чимала частина цього товару курсувала через територію Росії, то тепер, в умовах війни з Україною та санкцій проти Кремля, себто посиленої уваги до будь-яких вантажів, які йдуть безпосередньо з РФ до ЄС, наркоділки вирішили змінити напрямок. Тепер усе це линуло через Україну, передусім через три порти: Одеський, Іллічівський та Скадовський. У перспективі оперативники кажуть і про можливість використання Ренійського порту на Дунаї, особ­ливо після того як від 1 січня 2016 року остаточно має запрацювати економічна частина Угоди про асоціацію України з ЄС.

Ще раніше, в листопаді 2014 року, харківська міліція затримала двох іноземців, у яких було вилучено 20 кг героїну. Як виявилося, вони намагалися організувати міжнародний канал постачання наркотиків із Пакистану транзитом через Одесу й Харків. Потім зілля планували переправити для реалізації в Італію.

Як розповіли в обласному УВС, один із підозрюваних, 53-річний громадянин Пакистану, проживає на території України від 2000 року. Останнім часом він мешкав на зйомній квартирі в Харкові, а його спільник, 36-річний іспанець, прилетів до України тиждень тому як турист. Підозрювані розфасували наркотик у 53 пакети і сховали їх у порожнині деталей меблів. “Якби ця партія була продана в Україні, то принесла б наркоторговцям більш ніж $2 млн прибутку. Це приблизно 100—150 тис. доз “важкого наркотику”, — розповів голова обласного УВС Анатолій Дмитрієв. А потрапив дурман до Харкова, за словами правоохоронців, з окупованої території Донбасу.

Цей приклад показує другий великий шлях наркотику через Україну, який тепер пролягає теренами “ДНР-ЛНР”. Наведені випадки — це тільки найгучніші затримання. Тоді як у приватних бесідах працівники правоохоронних органів відверто кажуть, що насправді їм вдається зупинити зовсім невеликий відсоток того, що наразі йде через нашу територію.

НОВИЙ ХАБ “ШОВКОВОГО ШЛЯХУ”

В останні роки правоохоронці різних країн реєструють справж­ній героїновий бум: площа посівів маку в Афганістані та Пакистані зростає в геометричній прогресії. І дедалі більші партії наркотику надходять двома маршрутами “Шовкового шляху”, за термінологією Європолу та DEA (американської спецслужби із протидії наркотрафіку), яким постачають зілля з Азії до Європи: південним та північним. Південний — це вже вказаний кавказький, через Іран, Азербайджан, Дагестан, Чечню, Інгушетію та Кабардино-Балкарію, Грузію/Абхазію і далі через Туреччину або Україну. Північний — це маршрут, який пролягає країнами Середньої Азії та центральними регіонами Росії і продовжується через Калінінград та країни Балтії в Європу. Найбільша проблема й тенденція останнього часу в тому, що південний і північний маршрути тепер нерідко перетинаються на території України й окупованих районів Донецької та Луганської областей. Саме там аналітики прогнозують формування нової перевалочної бази “Шовкового шляху”.

Вітчизняні силовики вже кілька разів цього року скаржилися на те, що потік наркотиків через країну збільшився в рази. Якщо чорноморські порти в Україні вже давно є величезною зоною ризику з погляду наркотрафіку, який відстежує багато спецслужб, і не тільки українських, то території “ДНР-ЛНР” — це новий клондайк для наркотрафіку. Адже “чорна дірка” під владою бандформувань — прекрасна можливість для перевезення наркотиків без будь-яких проблем. Тим більше коли російські прикордонники майже не перевіряють вантажі, які прямують в Україну.

Оперативні працівники СБУ, з якими вдалося поспілкуватися авторові цих рядків, стверджують, що з окупованих районів Донбасу вже рухається чималий потік наркотиків. Зілля туди надходить або з Кавказу через Краснодарський край, або із внутрішніх територій Росії. Потоки об’єднуються в Ростові, звідки йдуть безпосередньо в Україну.

Курирують це питання найвищі керманичі сепаратистських “бантустанів” за сприяння російських спецслужб, які теж нагрівають на цьому руки. Так, згідно з інформацією, отриманою від джерел видання в українських спецслужбах, котру підтверджують деякі журналісти, головним щодо питань наркотрафіку є такий собі Заур Ісмаїлов, “генеральний прокурор ЛНР”. Саме він опікується поставками передусім афганського героїну, який надходить іранським маршрутом через Кавказ до Краснодарського та Ставропольського країв РФ, а потім і на окуповану територію. Користуючись контрабандни­­ми схемами, його ввозять на територію України. Свої канали мають, відповідно, чеченці, абхази та осетини.

Щодо обсягів, то конкретних цифр, звичайно, немає. Однак, за інформацією Тижня, в останні місяці ціни на важкі наркотики в усіх прилеглих до Донбасу областях різко обвалилися — майже удвічі. Це однозначно свідчить про збільшення пропозиції. І навіть за умови, що традиційно абсолютна більшість важких імпортних наркотиків, які потраплять до України, тут не залишається, а йде далі, в Європу. А оперативні працівники СБУ кивають на постійну контрабанду вугілля та металопрокату з окупованих територій. Усе це ввозиться фурами й потягами на територію України зовсім безконтрольно, за 1—1,5 тис. грн, сплачені на блокпосту. Саме в металі та між вугіллям приховують наркотики, які потім ідуть у Харків або Запоріжжя й далі на Захід. Звідтіля корумповані прикордонники та податківці пропускають зілля до Європи.

Понад те, ходять уперті чутки, що за з’ясуванням стосунків між різними кланами в “ДНР-ЛНР” стоять змагання за право очолити якраз наркотичний трафік. Наприклад, прихильники вбитого бойовика Бетмена й досі стверджують на своїх форумах, що їхнього лідера стратили, бо його батальйон заважав наркобізнесу луганських бойовиків на чолі з “головою ЛНР” Ігорем Плотницьким. Як писав ватажок диверсійної розвідгрупи “Русич”, відомий російський радикальний націоналіст Алєксєй Мільчаков, Бєднов (Бетмен) заарештував у Краснодоні місцевого “оператора” трафіку наркотиків на прізвисько Шико, бо сподівався сам очолити “ЛНР” і підім’яти під себе наркобізнес. Однак бойовики Плотницького звільнили Шико, а невдовзі з допомогою “приватної військової компанії Ваґнера” жорстоко розстріляли кортеж Бетмена. Цікаво, що Ваґнер, за чутками, які ходять поміж сепаратистами, — це безпосередній представник ФСБ, котрий керує групою зачистки неугодних кремлівським кураторам бойовиків. А Бетмен уліз у пряму схему, курирувану російськими спецслужбами, тому його доля була вирішена швидко й безальтернативно.

У світлі цього не можна не згадати й конспірологічної теорії про те, що у війні проти України Росія не цурається жодних методів, зокрема й посилення наркотрафіку через нашу територію. А коли згадати, що подібний досвід використання наркотрафіку для боротьби з ідеологічними противниками КГБ мало ще за радянських часів, коли допомагало мафії постачати героїн із Афганістану в Європу, то цей варіант уже не здається вигадкою. Збільшення наркотичного транзиту неодмінно розкладатиме й так слабкий державний апарат України. Особливо якщо на цьому можна ще й дуже добре заробити.

Богдан БУТКЕВИЧ