Напередодні півфіналу виборів президента

Якщо шукати аналогій, то вибори президента України-2010 проходять під знаком іншого гірськолижного курорту — французького Куршевелю.

За дивним збігом обставин, у перший тиждень цього року там зібралися олігархи, які зробили ставку на Віктора Януковича — Ахметов, Фірташ, Коломойський, Григоришин, Ярославський. Лише Пінчук віддав перевагу Мальдивам.

Але з'їхалися вони туди не для того, щоб домовлятися про підтримку Януковича. Ці люди вже давно зійшлися на його кандидатурі.

Куршевель-2010 став символом впевненості клубу “українських мільярдерів” у перемозі Януковича. У самий розпал виборів вони спокійно роз'їхалися відпочивати під гіпнотичним впливом соціології, яка майже не залишає надії Юлії Тимошенко.

Телемарафони кандидатів

Останній тиждень перед 17 січня пройде в традиційному для цих виборів режимі. Тимошенко і Янукович планують декілька регіональних поїздок. Наприклад, обидва вони, хоч і в різний час, побувають у Запоріжжі.

Янукович проведе до дня виборів один великий захід — багатогодинний ефір на каналі “Інтер” з включенням із обласних центрів. Заплановано це шоу на наступну п'ятницю.

Таким чином, Янукович закриє агітаційний сезон найрейтинговішого каналу країни — бо в ніч на суботу в Україні буде заборонена передвиборча пропаганда.

Таке завершення виборів можна вважати символом всієї віртуальної кампанії-2010. Кандидати втомилися їздити до людей — тому нехай тепер люди за допомогою телесигналу приходять до них в теплу студію.

Юлія Тимошенко також розраховувала побувати на “Інтері” до першого туру — але ефір 8 січня скасували в зв'язку з відпусткою ведучого Євгена Кисельова.

Натомість 14 січня Тимошенко проведе підсумкову прес-конференцію — і також з регіональними телемостами. На два дні раніше, 12 січня запланована така сама прес-конференція у Ющенка — з неодмінним включеннями з регіонів. Зрозуміло, що ці заходи транслюватимуть лояльні телеканали.

Довідавшись про плани конкурентів, не витримав і Володимир Литвин. За повідомленням його прес-служби, 12 січня спікер у виставковому центрі також проведе “міжрегіональну прес-конференцію”.

Всепоглинаюча технологічність досягнула абсурду: ворожі штаби продають один одному “вудочників” — людей, які з прапорами в руках створюють ілюзію підтримки того чи іншого кандидата. Оплата — погодинна.

Вибори — це велика машина з пожирання грошей. І якщо Тимошенко могла за рахунок бюджетних коштів “зекономити” на власному пересуванні та заохоченні виборців, то Януковичу, який менш ніж двома літаками не подорожує, довелося вивертати кишені своїх однопартійців.

Джерела в Партії регіонів розповідають, як на Липській не витримали та зрештою почали викликати до штабу депутатів не першого ешелону, які проходили в список за гроші, щоб вони увійшли в становище та виділили хто скільки зможе на кампанію Януковича.

Страх Тимошенко — соціологія

Події останніх днів викрили головні комплекси кандидатів. У випадку Тимошенко це — соціологія.

За результатами досліджень авторитетних соціологічних служб, їй так і не вдалося вийти на скорочення розриву до 10%.

Показово, що протягом останніх місяців не публікуються цифри “Українського демократичного кола”, близького до Миколи Томенка. Хоча, якби це зменшення інтервалу відбулося, можна не сумніватися, що цифри тут же стали б надбанням громадськості.

З огляду на відсутність довгоочікуваної позитивної динаміки, заборона на публікацію соцопитувань була сприйнята у БЮТ з небаченим ентузіазмом.

“ЗМІ усіх форм власності, які діють на території України, з 2 січня повинні припинити поширення результатів опитувань громадської думки щодо кандидатів на посаду президента”, — виступила Тимошенко зі спеціальним повідомленням, оголивши свої справжні страхи.

Остання оприлюднена соціологія “Демократичних ініціатив” виглядала невтішною для Тимошенко. Перший тур: 33,6% проти 19,2% на користь Януковича; другий тур: 44.3% проти 28.0%.

Гасити цей негативний сигнал штаб БЮТ взявся перевіреними способом. У інтернеті масово з'явилися банери з посиланням на інше соцопитування зі значно оптимістичнішими цифрами: Янукович — 28,3%, Тимошенко — 22,1%. Це — начебто результати дослідження Всеукраїнської соціологічної служби Миколи Михальченка.

І мало кому відомо, що Михальченко — фактично підлеглий Юрія Левенця з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, який на цих виборах входить у технологічний штаб Тимошенко.

Але на цьому фантазія БЮТ не вичерпалася. Ще менший розрив навів міфічний Центр економічних і політичних досліджень “Київ — 21 століття”: Янукович — 29,1%, Тимошенко — 24,9%. Прес-конференцію цих псевдо-соціологів навіть протранслював “5 канал”.

Востаннє БЮТ витягав цього міченого козиря на виборах мера Києва 2008 року. Тоді фантомний центр “Київ — 21 століття” давав Турчинову аж 28,2%, тоді як у житті він набрав 19,1%.

Загальний негативний соціологічний тренд відбився і на гравцях у тоталізатор.

За останній місяць позиції Тимошенко упали в європейської букмекерської контори bwin. Зараз ставки за обрання Януковича президентом приймаються 1.3 до 1, тоді як за Тимошенко — 3.2 до 1.

Тобто, поставивши сьогодні 100 доларів на Тимошенко, можна отримати 320 доларів. А 100 доларів ставки на Януковича можуть конвертуватися лише в 130 доларів. Премія завжди менша в того, чиї шанси вищі.

Хоча місяць назад ситуація для прем'єрки виглядала не такою драматичною. Ще 11 грудня ставки на Януковича були 1,67 до 1, а на Тимошенко — 2,07 до 1.

Страх Януковича — Майдан

В останні дні 2009 року Віктор Янукович надіслав емісара до Америки. Планувалося, що до США поїде сам кандидат. Однак йому не змогли забезпечити зустрічі на пристойному рівні. Тому, зрештою, до Америки злітав Сергій Льовочкін, який провів неофіційні переговори в апараті Ради нацбезпеки та Державному департаменті США.

Після повернення Льовочкіна з Вашингтона Януковича було запрошено до посла США в Києві Джона Теффта.

Мотиви цієї непублічної дипломатії зрозумілі. Янукович хоче убезпечитися від повторення 2004 року, коли він втратив владу в тому числі через своє однозначне несприйняття Заходом. Натомість США прагнуть гарантій, що проросійські заяви Януковича — це лише виборча риторика.

Паралельно Янукович оголив свій інший страх — переродження акцій протесту опонентів у Майдан-2.

При чому сьогодні Партія регіонів сама дала гольову передачу Тимошенко для звинувачень у фальсифікаціях. Центрвиборчком голосами лояльних до Януковича членів ЦВК дозволив голосування на дому без медичних документів. Це явище масово спостерігалося в 2004 році.

Страхуючись від повторення Майдану, регіонали подали заявку до мерії Києва з інформацією про намір мітингувати на всіх головних площах столиці та біля центральних органів влади.

“З метою реалізації своєї статутної діяльності, Київська міська організація Партії регіонів повідомляє про намір провести громадсько-політичні заходи роз'яснювального характеру “Забезпечення дотримання конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина” у період з 17 січня 2010 по 20 лютого 2010 за адресами:

1) вулиця Михайла Грушевського 12/2 (біля будівлі Кабінету міністрів)

2) вулиця Михайла Грушевського, 5 (біля будівлі Верховної Ради)

3) вулиця Банкова, 11 (біля будівлі секретаріату президента)

4) площа Лесі Українки, 1 (біля будівлі Центральної виборчої комісії)

5) вулиця Московська, 8 (біля будівель Вищого апеляційного адміністративного сулу та Київського апеляційного адміністративного суду)

6) Європейська площа

7) Софійська площа

8) Михайлівська площа

9) Майдан Незалежності.

Під час проведення заходів планується розміщення пікетів з партійною символікою та роздачею інформаційних листівок”.

Якщо все інше більш-менш якось можна підлаштувати під формальну логіку, то намір “розміщувати пікети” біля Вищого адмінсуду однозначно виглядає як тиск на судовий орган, де може вирішуватися доля виборів президента.

Пасенюк — “пасинок” регіоналів?

Тим часом Вищий адміністративний суд перебуває у стані невизначеності.

Екс-голова Олександр Пасенюк, п'ятирічний термін повноважень якого добіг кінця у грудні, спромігся зачепитися за владу. У останні дні минулого року він отримав рішення конференції суддів адміністративних судів України, яка уповноважила його виконувати обов'язки до обрання нового керівника.

А обрати нового голову поки неможливо, тому що процедура законодавчо не врегульована. Рада суддів, яка займалася цим раніше, тепер вердиктом Конституційного суду позбавлена повноважень.

Питання має бути вирішено шляхом ухвалення закону, але до 19 січня парламент — на канікулах.

Водночас голова Верховного суду Василь Онопенко не визнає Пасенюка.

Підлегла Онопенку Рада суддів України єдиним повноважним керівником адмінсуду визнала Миколу Сіроша — першого заступника голови Вищого адмінсуду, близького до Онопенка.

Бо, за законом “Про судоустрій України”, у разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов'язки виконує перший заступник.

Але фактично влада у Вищому адміністративному суді — тобто головний кабінет з усіма атрибутами — перебуває у руках Пасенюка, який закріпився на цьому місці за підтримки Партії регіонів.

Виходить, що Тимошенко перехитрила сама себе. Бо наприкінці минулого року, після кількох невдалих судових рішень, вона відсторонила Андрія Портнова від спроб призначити Пасенюка на роль в.о. голови Вищого адмінсуду. Прем'єрка поклалася на Онопенка, який мав забезпечити проходження на це місце “правильної людини”. Але той задачу не виконав.

І тепер Тимошенко слід або миритися з Пасенюком, або готувати “набіг” на судову установу, де, з усією очевидністю, буде проходити “третій тур виборів президента”.

Сергій ЛЕЩЕНКО