“Нафтогазмережі” збережуть для Москви?

ряд намагається зрозуміти, що йому робити з компанією “Нафтогазмережі”. Наприкінці 2009 року на баланс цієї “дочки” НАК “Нафтогаз України” було передано всі розподільчі газопроводи, які раніше експлуатувалися облгазами. Після всіх судових розглядів мережі таки залишилися на балансі цієї компанії.

У березні-червні мали закінчитися ліцензії більшості приватних газорозподільчих компаній, після чого Кабмін Юлії Тимошенко розраховував усунути їх від роботи. Єдиним оператором усіх цих газопроводів повинні були стати “Нафтогазмережі”.

Однак на лютневих і березневих засіданнях Національна комісія регулювання електроенергетики, очолена “регіоналом” Сергієм Тітенком, продовжила дію ліцензій облгазів, які контролює Дмитро Фірташ, а на квітневих — інших облгазів.

Цікаво, що дата розгляду справи тієї чи іншої компанії не залежала від строку закінчення його ліцензії, а лише від того, хто його власник.

Тепер залишається зрозуміти, як облгазам за цими ліцензіями працювати, адже формально користуватися розподільчими мережами вони не мають права. Для цього вони повинні укласти договори оренди з “Нафтогазмережами”.

Зараз тривають переговори про те, як цю ситуацію врегулювати. До закінчення перемовин зацікавлені державні структури не погоджуються коментувати ситуацію.

Втім, джерела “Економічної правди” в одній з державних структур стверджують, що наразі обговорюються діаметрально протилежні варіанти: від ліквідації компанії до продовження її повноцінної роботи.

Звісно, нове керівництво “Нафтогазу”, близьке до Фірташа, а також дружній до нього уряд могли би просто скасувати передачу газопроводів “Нафтогазмережам”. Однак цю компанію якраз і створював 2007 року тодішній міністр палива та енергетики Юрій Бойко.

У цей час вона мала допомогти групі Фірташа перебрати на себе контроль над облгазами. Однак його вдалося досягнути, просто скупивши облгази у поставлених в скрутні умови колишніх власників.

Тепер на компанію можна було би “повісити” відповідальність за технічний стан газових мереж, які вже знаходяться на її балансі, а всі прибутки від реалізації газу залишити облгазам, що фактично цими мережами користуватимуться.

Щоправда, таким чином облгази втратять іншу суттєву статтю своїх тіньових прибутків: можливість замовляти ремонт газопроводів у дружніх до власника структур за завищеними цінами. Проте якщо змінити керівника “Нафтогазмереж”, то з такою роллю впорається і ця компанія.

Можливе також збереження нинішнього формату її роботи, адже “дочка” “Нафтогазу” з 2007 року працює із споживачами Чернівецької області, а з 2009 року — ще й Вінницької області.

“Ми постачаємо газ населенню та бюджетним організаціям двох областей — Чернівецької та Вінницької. У всіх інших областях ми працюємо з промисловими підприємствами. В основному, це малий та середній бізнес. Обсяги поставок газу у березні складають 175 мільйонів кубометрів. Рівень розрахунків за регульованим тарифом сягає 98%, за нерегульованим — 100%”, — повідомив “Економічній правді” прес-секретар “Нафтогазмереж” Сергій Мілютін.

Зрештою, зосередження розподільчих мереж в одній компанії може знадобитися ще й для того, у чому політики давно підозрюють одне одного: мовляв, “Нафтогазмережі” створені для “зливання” внутрішнього ринку росіянам через продаж частки у них “Газпрому”.

У контексті останніх газових переговорів, які уряд обіцяє завершити за кілька днів, ця версія виглядає цілком реалістичною.

Артем ЗАХАРЧЕНКО