Мрія про чисте довкілля в Україні може стати реальністю

Росія пошкодила чи зруйнувала багато українських промислових підприємств, і під час їхньої відбудови залишиться спокуса зробити це швидко й дешево. А значить, зі старими підходами і такою ж старою технікою. Тоді як наявність законодавчих вимог використовувати сучасні обладнання та практики стимулюватиме відбудовуватися з думкою не лише про економію грошей, а й про здоров’я та безпеку людей і довкілля.

І це можливо зробити вже зараз, якби в депутатів було достатньо політичної волі, аби захищати інтереси народу України, а не промислових забруднювачів. Попереду тривалий шлях відновлення всього зруйнованого Росією, в тому числі й промислових об’єктів. І від того, яким буде цей шлях, залежить, чи стануть реальністю омріяні міста із чистим повітрям. Відродити промисловість замало, необхідно відбудовувати її “зеленішою” із використанням найкращих доступних технологій і практик. Наші економіка та держава повинні відмовлятися від радянського промислового спадку не лише заради економічного поступу, а й заради екології.

Наприклад, ще до великої війни, у грудні 2021-го, сталося кілька вибухів на Бурштинській ТЕС — одному з найбільших підприємств-забруднювачів повітря в Україні. Потенційними причинами вибухів називають зношеність обладнання. Державна екологічна інспекція України (ДЕІ) як орган екологічного контролю мала б наглядати і запобігати виникненню подібних загроз для довкілля та місцевих жителів, але до планових і позапланових перевірок інспекторів не допустили, а підприємство отримало мізерні штрафи за недопуски. До речі, зараз такий штраф становить лише 760 грн. Отак дешево обходяться життя і здоров'я людей найбільшим забруднювачам.

Є дві новини: одна хороша, друга — не дуже. В Україні вже розроблені інструменти, які могли б запобігти шкоді від Бурштинської ТЕС і подібних підприємств. Це законопроєкт №6004-2 “Про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля” (далі — №6004-2) і законопроєкт №3091 “Про державний екологічний контроль” (далі — №3091).

Друга ж новина полягає в тому, що у довоєнний час народні депутати не дуже поспішали ці законопроєкти розглядати, а промисловість і наближені асоціації не дуже хотіли, щоб їх узагалі проголосували. Тож зараз тим паче будь-які питання довкілля “не на часі”. Хоча процеси відновлення України вже розпочалися, і ці законопроєкти є важливими впродовж усього періоду.

Нижче розберемося, чому ж в Україні нічого не робили для покращення якості довкілля і чи може ситуація змінитися після перемоги.

На перший-другий розрахуйся! На кого працюють альтернативи до №6004

Законопроєкт №6004 ідентичний законопроєкту №4167, що його народні депутати розглядали тричі й остаточно провалили у липні 2021 року.

Цей законопроєкт передбачав встановлення одного інтегрованого дозволу, який підприємства мали б отримувати замість трьох різних (вода, повітря, відходи), а при його видачі брався би до уваги саме сукупний вплив підприємства на довкілля. А ще передбачалась електронна система видачі інтегрованих дозволів, яка зробила б процедуру максимально прозорою. Також інтегрований дозвіл встановлював би вимоги для застосування найкращих доступних технологій і відповідного моніторингу та контролю за діяльністю підприємства. Його наступника №6004 зареєстрували в Раді вже у вересні 2021 року, а разом з ним і дві альтернативи.

№6004-1 представляє інтереси бізнесу і дозволяє основним забруднювачам ще 20 і більше років не модернізуватися. Натомість варіант №6004-2 — ідентичний основному законопроєкту, але з певними нововведеннями у частині моніторингу з використанням автоматизованих систем вимірювання в режимі реального часу, процедури видачі та анулювання інтегрованого дозволу з питань довкілля.

Без нього підприємство не може провадити чи розпочинати свою діяльність. І якщо підприємство вже працює, як-от Бурштинська ТЕС, то муситиме модернізуватися, щоб його викиди не перевищували граничних норм, а також впроваджувати найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ), які допоможуть знизити шкоду для довкілля і вже довели це на практиці в країнах ЄС.

Усі підприємства, що забруднюють довкілля, муситимуть вести постійний моніторинг викидів на трубі, дані якого повинні бути доступні цілодобово. Такі заходи сприятимуть поліпшенню екологічної ситуації у промислових регіонах і, найголовніше, збережуть здоров’я і життя громадян.

Також кожне підприємство буде зобов’язане щорічно звітувати про дотримання умов інтегрованого дозволу. Якщо ці умови буде порушено, що становитиме загрозу для здоров’я населення та матиме негативні наслідки для довкілля, то підприємство буде зобов’язане призупинити свою роботу до виконання умов інтегрованого дозволу.

Чому №6004-2 не влаштовує промисловців

Будь-яка модернізація промисловості потребує значних фінансових вкладень. Тому основні забруднювачі відверто не хочуть використовувати європейські НДТМ, а планують зробити свої, “національні”. Вони ж пропонують виключити моніторинг на трубі, щоб не можна було контролювати викиди, або ж створити так званий перехідний план, який відтермінує реальну модернізацію на 20 і більше років. Тобто підприємства та профільні асоціації намагаються різними способами заблокувати проходження євроінтеграційного законопроєкту №6004-2. Тим часом народні депутати не поспішають його розглядати і виносити до сесійної зали ВРУ.

Наразі законопроєкт мають доопрацювати в екокомітеті Верховної Ради та ухвалити у парламенті. А в умовах активного спротиву забруднювачів, сумного досвіду з проваленням попереднього законопроєкту та постійного “не на часі” громадськості також варто пильно стежити за процесом і нагадувати, що після перемоги ми продовжимо жити в цій країні, тож маємо зробити її чистішою.

Виконувати не можна ігнорувати. Як змусити промисловців дотримуватися норм

Уявімо, що наша утопія стала на крок ближчою, законопроєкт №6004-2, нарешті, ухвалено і промисловість змушена зменшувати свій вплив на довкілля. Та чи буде боротьба за чисте довкілля виграною? Не зовсім.

Навіть найдосконаліші норми не працюватимуть, якщо їх можна порушувати і залишатися безкарними (або, як у випадку з тією ж Бурштинською ТЕС, відбутися незначним штрафом). Тож, окрім суворих вимог, має бути й не менш суворий нагляд, якого головний контрольний орган у цій галузі — Державна екологічна інспекція — забезпечити не може, адже не має необхідних важелів і повноважень.

І тут у бій вступає другий рятівний законопроєкт — №3091, покликаний реформувати поточну систему державного екологічного контролю. Тут не йдеться про реформування ДЕІ, — її ліквідують і створять натомість орган із повноваженнями, що допоможуть ефективно запобігати, виявляти та фіксувати порушення екологічного законодавства і притягувати основних забруднювачів до відповідальності.

Як саме це працюватиме на практиці

Якби №3091 ухвалили раніше, орган екологічного контролю міг би безперешкодно законно провести перевірки підприємства — тієї ж сумнозвісної Бурштинської ТЕС. По факту проведеної перевірки видати акт перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони довкілля. Якщо є порушення, то скласти припис для усунення порушень. У відповідний термін Бурштинська ТЕС мала б їх усунути, і тоді її діяльність відповідала б екологічним нормам, тобто вибуху можна було б уникнути.

Якби Бурштинська ТЕС не усунула порушень, то орган екологічного контролю міг би через суд зупинити діяльність підприємства, і вибуху можна було б уникнути, а разом із ним забруднення довкілля, завдання шкоди працівникам і місцевим жителям, смерті працівника. У випадку, якщо Бурштинська ТЕС відмовилася б допускати інспекторів до перевірки без обґрунтованих причин, то заплатила б штраф у розмірі 100—300 мінімальних заробітних плат, а не 760 грн. Така діяльність органу державного екологічного контролю забезпечила би право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, а не право заробляти на здоров’ї українців. Так працює європейський принцип “забруднювач платить”, на противагу радянському підходу “аби робило”.

Хто тисне на гальма із №3091

Зрозуміло, що Бурштинська ТЕС або будь-яке інше підприємство не зацікавлене ні у сплаті штрафу, ні у зупиненні підприємства. Тому воно безпосередньо або через профільні асоціації стримує або й навіть блокує розгляд і ухвалення законопроєкту. Тому бізнес надалі використовує прогалини у законодавстві: не допускає інспекторів, змінює робочий час підприємства або його місцезнаходження.

15 липня 2021 року на позачерговому засіданні ВРУ народні депутати ухвалили №3091 у першому читанні. Здавалося б, перший крок зроблено, і протягом кількох місяців його розглянуть у другому читанні і приймуть у цілому. Проте минув майже рік, а його навіть не почали доопрацьовувати в екокомітеті.

Тож історія із цим законопроєктом ідентична до попереднього — промислове лобі опирається, депутати затягують, а люди продовжують наражатися на ризик через забруднення довкілля. Однак і рішення для обох цих законопроєктів доволі прості, якщо мати достатньо здорового глузду. Депутатам час подбати про післявоєнну безпеку своїх виборців, доопрацювати законопроєкт в екококомітеті та якнайшвидше ухвалити його в цілому. А уряд і відповідальні міністерства після того мусять так само оперативно прийняти всі необхідні зміни, аби реформа екоконтролю сприяла активній роботі.

Бо що швидше депутати ухвалять законопроєкти №3091 і 6004-2, то ближчою до реальності стане мрія про чисте повітря. Військові та волонтери нині борються за нашу країну із російськими загарбниками, і завдяки їм ми можемо й далі працювати — кожен і кожна у своїй сфері. І ми маємо продовжувати будувати сучасну країну, в тому числі в екологічній галузі.

Марія ДЯЧУК,  фахівчиня відділу екологізації промисловості ГО “Екодія”

Марина РАТУШНА, експертка відділу екологізації промисловості ГО “Екодія”