Море хвилюється

Днями Туреччина дала попередню згоду на будівництво у своїх територіальних водах так званого «Південного потоку» – газопроводу, що з’єднає Росію з Європою. Прем’єр-міністри Росії і Туреччини Владімір Путін і Реджеп Ердоган підписали протокол про співпрацю в газовій сфері. Україну цей проект стосується безпосередньо: по-перше, «Південний потік» створюється фактично заради того, щоб російський газ для Європи міг обходити Україну стороною. По-друге, наслідки техногенної катастрофи в Чорному морі у разі аварії на газогоні, якщо така станеться, будуть відчутні й на українській території. Тиждень намагався з’ясувати, наскільки ризиковану справу розпочинають наші сусіди.

До італійського столу

«Південний потік» пролягатиме з Новоросійська до Балкан, а далі – до Австрії та Італії. Практика спорудження морських газопроводів досить поширена в Європі. Один газопровід між Росією та Туреччиною Чорним морем вже побудовано – він називається «Блакитний потік» і свого часу викликав обурення російських екологів. «Спорудження газопроводу по дну моря в будь-якому разі несе в собі небезпеку, – розповідає хімік, фахівець кримської республіканської асоціації «Екологія і мир» Едуард Березовський. – Перед початком будівництва має бути проведена повна екологічна експертиза, що визначить ризики конкретніше».

Для будівництва знадобляться дозволи всіх країн, що мають вихід до Чорного моря. «Усі причорноморські країни мають взяти участь у проведенні екологічної експертизи проекту, – розповів Тижню заступник директора Українського наукового центру екології моря Віктор Коморін. – Розмови щодо участі України в експертизі вже почалися, але конкретних домовленостей поки що немає. Думаю, наразі ні Росія, ні Туреччина не знають, які екологічні наслідки може мати будівництво «Південного потоку». Різні ситуації бувають на дні моря, особливо на глибині до 2 тис. м і в агресивному середовищі сірковод­­ню (Чорне море насичене цим газом)».

Сіркою та воднем

Перша очевидна небезпека – можливий виток газу. «100% надійності не надасть жодна система, – каже Едуард Березовський. – Будь-яка споруда може зламатися, тож теоретично можливий і прорив трубопроводу. А це отруєння всіх живих організмів, риб та дельфінів». У разі масштабного витоку газу, на думку хіміка, можлива навіть пожежа на поверхні моря.

Прогнозували пожежу і російські науковці, ще коли тільки обговорювався проект «Блакитний потік». Тоді вони пригадували випадок у 1927 році, коли під час землетрусу сірководень піднявся з глибин Чорного моря і загорівся. Стіна вогню розтяглася на кілька десятків кілометрів і сягала 500 м заввишки. Підводні роботи з будівництва газопроводу можуть порушити баланс сірководню в морі (а його рівень, за свідченнями екологів, у Чорному морі поступово піднімається і подекуди наблизився до 100 м до поверхні води).

«Не виключено, що катастрофа переросте в глобальну, коли спалах сірководню в суміші з природним газом призведе до ланцюгової ядерної реакції важкої води», – писала в 1997 році Незалежна екологічна служба Північно-Західного Кавказу. Ще один «апокаліптичний варіант» – метан із прорваного газопроводу розчиняється в морській воді, й ця суміш тисне знизу на сірководневий газовий мішок. У результаті обидва гази, що легко займаються, вийдуть на поверхню і підпалять море. З одного боку, «Блакитний потік», якого так боялися екологи, працює без катастроф уже шість років. З іншого – обладнання зношуватиметься і з кожним роком ставатиме небезпечнішим, особливо якщо врахувати пострадянську халатність у роботі з небезпечними об’єктами.

На кладовищі кораблів

Паралельно з обговоренням «Південного потоку» Росія веде перемовини щодо прокладання «Північного потоку» дном Балтійського моря. Балтійські та скандинавські країни зустрічають російський газопровід не дуже радо, висловлюючи побоювання щодо екологічної небезпеки проекту. Зокрема, Державний центр геологічних досліджень Фінляндії прогнозує, що в результаті підземних робіт дно моря зміниться настільки, що слідом за ним змінюватимуться і морські течії. А це спричинить ерозію газопроводу і вплине на донні відкладення. Фінський екологічний інститут SYKE заявляє, що концентрація небезпечних речовин у донних відкладеннях Балтійського моря може виявитися такою великою, що їх доведеться утилізувати на суші.

Усе це актуально і для Чорного моря, адже в ньому, як і в Балтійському, велися активні воєнні дії, поховано чимало кораблів, зброї, боєприпасів. Буквально місяць тому біля півострова Тамань знайшли два затонулі кораблі з небезпечним вантажем. «Звісно, решток кораблів у Чорному морі багато, і боєприпасів чимало, – каже Едуард Березовський. – Величезна кількість припасів лежить під Севастополем, але повз нього «Південний потік», на щастя, не проходитиме».

Утім, є шанс, що «Південний потік» узагалі не буде побудовано. По-перше, домовленості про його спорудження лише попередні. По-друге, фахівці ставлять під питання економічну доцільність такого проекту.

Віра КОВАЛЕНСЬКА