Мобільні оператори недооцінюють значення контенту

Із розвитком телекомунікаційного сектору усе більше відходять на другий план власне засоби зв`язку. Спочатку ті ж Інтернет та мобільний зв`язок були чимось новим. Вони давали можливість вирішувати завдання, які раніше неможливо було вирішити.

Але світові тенденції останніх п`яти, а в Україні — останніх двох років, показують, що розширятися тут вже нема куди. Усе що можна було зробити — зробили.

І тут гостро постає питання контенту. Бо споживач хоче отримати завдяки зв`язку додаткові послуги. Питання у тому, яку інформацію ти можеш отримати. Наприклад, які сайти відвідати тощо.

Власне на самому зв`язку більше певних меж вже не заробиш. Тарифи так чи інакше все більше знижуватимуться. Інтернет сам по собі теж стає усе дешевшим. Це відбувається через конкурецію, яка підсилюється: як технологічну (новації), так і цінові пропозиції.

Між тим, саме контент дає можливість заробити чималі кошти. У розвинених Японії та Гонконзі половину прибутку мобільним операторам приносить саме він. В Україні ж цей показник поки складає 5-7%.

Тим не менш, зростання ринку в Україні спостерігається саме у контенті, а не у звязку — за рахунок різних додаткових послуг, які надаються за допомогою того ж мобільного зв`язку.

Одні й ті ж самі речі можна здійснити швидше чи повільніше, краще чи гірше. Той, хто зможе послугу надати швидше та якісніше, отримує на ринку перевагу. Та здійснити це можна лише за наявності достатніх коштів.

На цьому ринку вже є системні венчурні інвестори. Вони фінансують start-up проекти — контент та різні допоміжні послуги. Йдеться про десятки мільйонів. З одного боку — це краще порівняно з тим, що було на початку, з іншого — ще недостатньо, ми десь на середині шляху.

У той же час, неурегульованість відносин між операторами мобільного зв`язку та контент-провайдерами в Україні заважає розвивати контент достатньою мірою.

У Японії контент-провайдери отримують 90% від прибутку. У Європі — 75%. Навіть Apple віддає контент-провайдерам 70%. І це вважається жорсткими умовами — те, що вони 30% забирають. Але при цьому вони рекламу дають, просування, площадку тощо.

У нас мобільні оператори отримують 50% від валового прибутку. Просто тому, що їм так хочеться. Тому, що вони монополісти. Розвивати ж бізнес, віддаючи 50% з обороту доволі складно.

Це призводить і до зловживань, бо деякі контент-провайдери, яким грошей не вистачає, починають обдурювати клієнтів. Наприклад, хтось вирішує: хай кожна друга транзакція буде проходити, а послуга не надаватиметься.

Можливість повернути гроші у користувача є, але це занадто складно: умовно кажучи, напишіть 148 листів та прийдіть на світанку до центрального офісу. Хто ж піде. При цьому крайніх не знайдеш. Самі мобільні оператори не виявляли зацікавленості у створенні прозорих умов.

Цими питаннями давно варто було б зайнятися Антимонопольному комітету України та Національній комісії з питань регулювання зв`язку України. НКРЗ ж лише нещодавно почала цікавитися: що ж це за номери короткі? А хіба на них не потрібні дозволи?

Вона створила відповідну робочу групу і пообіцяла до кінця року розібратися з нюансами роботи. Наразі проводяться перевірки, розсилаються вказівки.

Аби можна було покарати винних у суперечливих ситуаціях, використання номерів має здійснюватися через іменні дозволи. Оператори дозволів не оформлювали.

Якби контент-провайдер мав офіційне оформлення, йому б також не довелося половину віддавати оператору. Так, відсоток за фінансове посередництво повинен бути. Але він має бути десь 5-15%. Навіть за користування дорогими кредитними картками комісія складає 3%. А суть послуги одна й та сама: обробка та перекачка коштів.

За нинішніх же умов тягар лягає на споживача. Якби ж відсоток за посередництво був меншим, ціна на послугу для споживача теж була б меншою. Провайдери надавали б послуги дешевше, клієнти замовляли б їх більше, а відтак, прибуток збільшився б.

Від цього виграли б і самі оператори. У згаданій Японії 10% від продажів контенту дає оператору 50% усього прибутку.

Те ж, що є зараз в Україні — це спроба обдирати ринок, як липку і подивитися, чи буде він і надалі рости. Відповідь очевидна: не буде.

Олександр СЕРЕБРЯНИК, голова правління Громадської організації “Асоціація інформаційних систем”