Мінприроди запустило процес створення “лісової монополії”. До чого тут Юрушев та “Слуги народу”?

Попри опір народних депутатів та працівників лісової галузі, Міністерство навколишнього середовища та природних ресурсів продовжує проштовхувати через Кабмін так звану реформу лісового господарства, яка несе ризики “приватизації” лісів України.

Мова про плани розпорядженням Кабінету міністрів створити держпідприємство “Ліси України”. Детальніше про це можна прочитати в нашому попередньому матеріалі “Для чого Шмигаль хоче створити монополіста з лісозаготівлі”.

“Реформа” має змінити принцип, який існує в Україні з початку незалежності. Зараз усі ліси знаходяться у державній власності та поділені на окремі зони. Кожною зоною керує лісгосп — державне підприємство, яких загалом 157.

Необхідність існування окремих лісгоспів пояснюється зокрема тим, що ліси на Волині та на Херсонщині — це дуже різні за характеристиками, і потребують індивідуального підходу. Але усі ці лісгоспи підпорядковані Державному агентству лісових ресурсів.

В сусідній Польщі працює саме така структура управління лісами.

В Україні принципи управління лісами не є ідеальними, однак лісгоспи працюють з прибутком і мають ресурси для відновлення лісових ресурсів.

“РЕФОРМА”, ЩОБ ВКРАСТИ ЛІСИ?

Коли підприємств, які управляють лісами , більше 150 — це ускладнює процес використання лісових ресурсів для потреб великого бізнесу, адже лісгоспи намагаються конкурувати.

Саме тому, час від часу, відбувається спроби створити монополію, яка б керувала лісами України на користь визначеного кола осіб.

Представники галузі, а це як керівники лісгоспів так і деревопереробники, лобістом створення монополії під парасолькою ДП “Ліси країни” називають бізнесмена Леоніда Юрушева — власника найбільших в Україні лісопилень.

Деревообробний бізнес Юрушев побудував після зняття імпортних податків на ввезення обладнання, а також встановлення обмеження на експорт необробленої деревини у 2014-2015 роках, коли уряд очолював наближений до бізнесмена прем'єр Арсеній Яценюк.

Юрушеву належить Коростенський заводу МДФ — найбільше в Україні підприємство такого профілю, а також великий лісопильний комплекс “Українська холдингова лісопильна компанія” (також Коростень), яка щорічно може переробляти 600 тис куб. м ділової деревини. Для таких потужностей потрібно чимало сировини.

Створення лісової монополії позиціонують як реформу від Міністерства природи. Вона передбачає, що замість 157 лісгоспів буде створене ДП “Ліси України”, в яке передадуть усі ліси. Наступним кроком “Ліси України” перетворять на акціонерне товариство.

Це суперечить Державній стратегії управління лісами України до 2035 року. Згідно з нею, в процесі реформування лісового господарства України, державні лісгоспи залишаються у статусі юросіб, а їхня приватизація заборонена. Стратегію затвердив Кабмін, який намагається її і порушити.

Що буде після перетворення ДП “Ліси України” в акціонерне товариство, можемо здогадатися.

За більш як 30 років незалежності ми неодноразово спостерігали такі перетворення та їхні наслідки. Різного роду “ДАКи” та “НАКи” здавали майно в оренду, а потім втрачали його в процесі банкрутства.

Тому ризики того, що після оптимізації лісгоспів і об'єднання їх в ДП “Ліси України”, яке потім буде корпоратизоване, в Україні з'являться приватні ліси шляхом оренди на 50 років — досить високі.

Так було з українським флотом, заводами, копалинами та енергомережами. Наприклад, у 1990-х роках великі стратегічні підприємства України спочатку перетворили у ДАКи, а потім приватизували чи просто вкрали через спільні підприємства. Згадаймо приватизацію по частинах УкрРудПрому, після якої в Україні з'явилася ціла плеяда олігархів — учасників першої десятки Forbes.

Цього разу небезпека є значно більшою, адже ліси є природніми ресурсами. Ці ресурси мають належати не одному олігарху, а усім громадянам України, як вода чи повітря.

Нам є що втрачати. Україна посідає шосте місце в Європі за запасами деревини та дев’яте за площею лісів. До лісового фонду країни належить 10,4 млн га лісових ділянок, з них вкриті лісовою рослинністю — 9,6 млн га. Половина лісів України має штучне походження, вони створені людиною і потребують посиленого догляду.

Треба не лише контролювати вирубку — а і контролювати насадження нових. Минулого року було висаджено 240 млн деревних рослин. У тому числі, у рамках програми Президента “Зелена країна” — 59 млн сіянців. За рік реалізації цієї програми, яка передбачає висадку 1 млрд дерев по всій Україні, станом на початок червня уже висаджено 174,8 млн дерев.

При цьому, галузь прибуткова, навіть попри війну. Тож незрозуміло, нащо “реформувати” прибуткову галузь, яка дозволяє зберегти ліси України у державній власності?

Поясненням може бути бажання перетворити “Ліси України” в джерело сировини та прибутків для визначеного кола осіб.

Українські ліси можуть бути приватизовані через схеми “стратегічного інвестора”, “спільного інвестування”, оренди чи “виходу на IPO”. Всі ці бізнес моделі передбачають скорочення видатків і збільшення прибутків. Ніхто не готовий чекати 40 років повернення інвестицій.

ДО ЧОГО ТУТ МІНЕКОЛОГІЇ ТА НАРДЕПИ АЛІКСІЙЧУК ТА ІВАНІСОВ

Очолити майбутнього монополіста — ДП “Ліси України”, за нашими даними, може заступник міністра природних ресурсів Сергій Власенко.

Що відомо про цього чиновника? Власенко отримав посаду у Міністерстві зовсім нещодавно, у червні 2022 року. До цього лише півроку проробив у Держлісагентстві, але не зміг там утриматися.

За даними джерел, його призначення на посаду заступника міністра лобіював Леонід Юрушев, який є тестем колишнього “Слуги народу” та ексголови Черкаської ОДА Олександра Скічко.

Керівники лісгоспів розповідають, що деяким вже пропонують “скинутись”, аби їх залишили керувати своїми підрозділами у майбутньому ДП “Ліси України”. Фігурують цифри у $10тис за призначення на рік та у $50тис — за п'ять років.

Розповідають, що координацією займаються народний депутат від “Слуги народу” Олександр Аліксійчук та його колишній колега за фракцією Роман Іванісов. Обидва походять з Рівненської області та мають там бізнес-інтереси.

При цьому Аліксійчук поставив підпис під проектом постанови ВРУ щодо недопущення створення “Ліси України”.

Іванісова рік тому вигнали з фракції “Слуга народу” через скандал. Виявилося, що він був засуджений за групове зґвалтування. “Слуги народу” не хотіли виключати свого, але зробили це через суспільний резонанс.

Попри це Іванісов залишається близьким до партії влади. Зокрема, він підтримує тісний контакт з головою екологічного комітету Верховної Ради Олегом Бондаренко. Можливо, саме Бондаренко допоміг Іванісову призначити керівника екологічної інспекції в одному з районів Рівненської області, яка відома незаконним видобутком бурштину. Адже ліси — це не лише деревина, а і землі, у яких містяться корисні копалини.

Ліси теж не є чужою темою для Іванісова. Його мати володіє мисливським господарством “Корчинське”. Для цього господарства Іванісов лобіював виділення 5,5 тис гектарів лісів на Рівненщині. Поки що цей процес загальмувався у місцевій раді.

Вже зараз, як кажуть, Алексійчук та Іванісов опікуються лісгоспами. Прізвища тих керівників, які не достатньо вмотивовані, щоб домовитись і втриматися на посаді, передають до Міністерства екології. А звідти до Держлісагентства надходять вимоги звільнити “непокірних” керівників — наприклад, за недбалість чи за будь-яким іншим звинуваченням.

Тож перевірки лісгоспів, які розпочалися нещодавно з особливою інтенсивністю, — це не про наведення порядку. Навпаки, це може бути свідченням перерозподілу ринку лісових ресурсів України.

Для досягнення своїх цілей Власенко, Аліксійчук, Іванісов та інші фігуранти використовують політичний ресурс “Слуги народу” та Володимира Зеленського. Цікаво, чи знає Президент, як використовують його ім'ям?

В Україні триває війна, сотні українців віддають життя, щоб зупинити російського агресора. А чим у цей час займаються Кабмін, Міністерство екології та народні депутати?  

Василь МЕЛЬНИК