Митний союз виснажив Білорусь і Казахстан

Білорусь на вивіз

Здається, ніби Білорусь повернулась у початок 90-х: з магазинів майже зникли ковбаси, за м’ясом стоять величезні черги, а вартість цих товарів на ринках відтепер є недосяжною для пересічних громадян. Так, ціна на сирокопчені та сиров'ялені ковбаси тільки протягом одного тижня у вересні піднялася майже удвічі. Натомість, девальвація білоруського рубля спричинила неабияке зростання популярності білоруських продуктів харчування у російських споживачів. Дійсно, лише 1 тисячу російських рублів можна обміняти на 300 тисяч білоруських і придбати 6 кг гарної свинячої вирізки.

У білоруських ЗМІ сьогодні темою номер один є розповіді про російські продовольчі десанти у прикордонних областях. Ситуація набула такої гостроти, що у сусідній республіці вже зафіксовані непоодинокі випадки “рукопашних” у продуктових магазинах між росіянами та білорусами. У місцевій блогосфері особливого резонансу отримав конфлікт, який стався в місті Мстиславі в черзі за молоком. Автор оповідання стверджує, що бійка почалася після того, як російські покупці в грубій і образливій формі відмовили місцевій жительці у можливості купити літр молока без черги.

В Білорусії продовольчий ринок жорстко регулюється адміністративними важелями, і для внутрішнього споживання продукти мали продаватися по так званій соціальній ціні — а експорт, у першу чергу в Росію, обмежувався. Нині у межах Митного союзу товари мають переміщуватися без обмежень. А це означає, що сильніша російська економіка неначе пилосос висмоктує ресурси “союзників”.

Навіть представники білоруської влади визнають, що продовольство масово вивозиться у Росію. Нещодавно заступник міністра сільського господарства Василь Павловський зазначив, що моніторинг фахівців міністерства показав: 70% прикордонної торгівлі в Росії припадає на білоруські молочні та м'ясні продукти. А глава комітету держконтролю Олександр Якобсон поскаржився, що “кордонів та митних перешкод на шляху цього бізнесу немає, а з продуктами вивозиться бюджет країни, адже виробництво м'яса і молока в Білорусі дотується з бюджету”.

З іншого боку, внаслідок погіршення торговельного балансу з Білорусі швидко вимивається іноземна валюта. Лише за три весняні місяці білоруські банки недорахувалися $1 млрд., які були на рахунках громадян — саме так в країні вибухнула “валютна паніка”. Першим кроком до неї стали чутки через можливий примусовий обмін валюти вкладників на білоруські рублі. Ситуацію так і не вдалося приборкати, а обмін валюти відбувається лише за наявності паспорта і в дуже обмеженому обсязі.

Експорт російських товарів збільшується, а імпорт з Білорусі загалом зменшується не тільки в РФ, але й в країни ЄС, які наклали санкції на основні експортно-орієнтовані підприємства республіки. Росія не поспішає купувати у Білорусі промислові товари, що погіршує платіжний баланс — у той час як російські громадяни скуповують продукти, що сприяє товарному дефіциту і підсилює паніку серед населення. Страждає і економічна безпека: Білорусь контролює дедалі меншу частку своєї економіки. Президент Лукашенка вже пообіцяв “Газпрому” не тільки ту половину акцій “Бєлтрансгазу”, яка поки лишається у власності країни, але й акції інших підприємств, зокрема нафтопереробних. Імовірно, що саме акціями підприємств доведеться повертати кредит у $3 млрд., який Лукашенка випросив у росіян для подолання кризи.

Звісно, Білорусь мала дуже специфічну економічну модель, яка почала тріщати по швах ще з кінця минулого року. Однак у іншого учасника Митного союзу, Казахстану, відбуваються дуже подібні до білоруських процеси — хоча і структура економіки, і її сила суттєво відрізняються від білоруської моделі.

Пригальмований злет

Сьогодні Казахстан змушений вдаватися майже до білоруських прийомів: заморожувати ціни на соціально значущі товари, запроваджувати державне регулювання цін — для врегулювання ситуації на казахстанському споживчому ринку довелося створити цінову комісію під керівництвом першого віце-прем'єра Умірзака Шукеева. А ситуація дійсно складна — у всякому випадку незвична для благополучного Казахстану. Так, ледь не в два рази подорожчали цукор, рослинна олія, крупи, м'ясо-молочна продукція. Наприклад, гречка в порівнянні з минулим роком підвищилася в ціні в 2,5 рази, яловичина стала дорожче на 40%, баранина на 33%. А фактична купівельна спроможність населення різко знизилася. Зростання на основні продукти харчування і збільшення цін на комунальні послуги б'ють в першу чергу по малозабезпечених верствах: пенсіонерах, студентах і дрібних підприємцях.

Казахські експерти та чиновники прямо пов’язують економічні негаразди із входженням країни до Митного союзу. Як зазначають навіть російські ЗМІ, підприємливі російські бізнесмени закуповують вирощувану в Казахстані гречку, упаковують її в російську обгортку і продають в Казахстан як російський продукт удвічі дорожче. Такий же фокус, за думкою казахстанських чиновників, росіяни зробили із паливно-мастильними матеріалами — ціни на паливо вже несумірні з доходами казахстанців. Президент Казахстану вже отримав низку звернень та відкритих листів за підписом громадських діячів, політиків, представників ЗМІ із вимогою денонсувати угоду про приєднання країни до Митного союзу. Автори не просто зазначають ті втрати, що зазнає держава від участі у об’єднанні, а й відкрито погрожують постановкою питання про відставку керівництва країни, включаючи президента. І це в країні, яка хизувалася стабільним зростанням економіки і пристойними соціальними стандартами, могла залучати іноземні інвестиції і з оптимізмом дивилася в майбутнє. Однак, пішовши на дружбу з РФ на російських умовах, Казахстан обмежив можливості для подальшого злету.

Результати об’єднання

І в Білорусії, і в Казахстані експерти пророкують масові акції протесту, які загрожують соціальним вибухом. Крім цього, варто зазначити ще дві принципові проблеми, про які відкрито говорять вже в самій Росії, і які можуть стати актуальними й для України.

По-перше, мова йде про розпочаті торгівельні війни МС проти сусідів та окремих номенклатур товарів із так званого далекого зарубіжжя. Можливо, такий протекціонізм на деякий час дозволить забезпечити певне промислове зростання та відрапортувати про чергові успіхи Митного союзу. Однак такий підхід ставить великий та жирний хрест на планах модернізації усіх учасників Митного союзу. Бо важко сперечатися, що російські комбайни, комп’ютери, електроніка тощо суттєво відрізняються від своїх японських, європейських чи американських аналогів. Отже, Митний союз може не просто законсервувати технологічне відставання зазначених країн від усього передового світу, він зробить цей розрив буквально нездоланним. Отже, гарантовано та назавжди прописує своїх учасників у гетто за назвою “третій світ”.

По-друге, бідою Митного союзу може стати цунамі контрафакту. І ця проблема вдарить і по державах, і по рядових споживачах. За повідомленнями Прикордонної служби ФСБ, 43% затриманої контрабанди припадає на кордон з Казахстаном. Наслідки зникнення цього кордону прогнозувати ніхто не береться. І тут постає низка серйозних викликів. Це і надзвичайно низька якість контрабанди, що вдарить по безпеці громадян. І великий обсяг, який вдарить по виробництву в країнах Митного союзу. Що робити із цим — ніхто поки що не знає.

Тож в України є шанс досконало вивчити досвід учасників Митного союзу, зробити належні висновки і не імпортувати зайвих проблем — коли своїх накопичилось — хоч продавай.

Олександр ЛЕОНОВ