Нацгвардійці, прикордонники, поліцейські — значна складова Сил оборони України. Наразі на передовій перебуває практично чверть від усього штату МВС Україні. Рятувальники ДСНС працюють на місцях “прильотів” — гасять пожежі, розбирають завали, рятують цивільних, деблокують тіла. Психологічна стабільність військових МВС на фронті і в тилу — компонента безпеки всіх українців.
На досвід яких країн спираються військові психологи, чи є єдиний підхід до підготовки бійців до фронту та реабілітації до цивільного життя, як мотивувати військових дбати про власне ментальне здоров'я та чи існує насправді поляризація “військовий — цивільний”, — відповіді психологів МВС, які щоденно працюють з військовослужбовцями.
Старший офіцер центру оперативно-психологічного забезпечення Нацгвардії Анатолій Бондар
Моделювання бойових ситуацій та перевірка реакцій
Яким чином військові психологи готують бійців Нацгвардії до виконання бойових завдань?
Це комплексний підхід: психологічний супровід є від самого початку і триває стільки, скільки потрібно бійцю. На початковому етапі, коли підрозділ готується на виїзд, потрібно вивчити цей єдиний організм, встановити, чи є в ньому ті, яких не має бути, бо не всі зможуть в екстремальних умовах працювати повноцінно, а задачі потрібно виконувати.
На другому етапі починається формування команди, знайомства. В цей період часу ми даємо знання і навички, як діяти під час гострих стресових реакцій. Люди за своїм психотипом не завжди можуть бути готові до ведення активних бойових дій. Тобто, до фізичної підготовки і військових знань потрібно додати готовність психіки до умов війни — щоб мінімізувати вплив негативних психологічних факторів на особистість, надаємо максимальну можливість зрозуміти, з чим саме вони можуть стикнутися.
Зокрема, відпрацьовуємо стани, які можуть виникнути при виконанні бойових завдань, щоб побратими змогли надати першу психологічну допомогу.
Коли виникає стресова ситуація, відключається практично все, залишаються тільки інстинкти. Тому, якщо в голові бійця “записаний” правильний алгоритм дій, це покращує виконання поставлених задач. Як результат — менше психогенних втрат і швидкість відновлення після виходу з позиції.
Вже під час виїзду, в зоні виконання бойових завдань, бійців супроводжує один чи два психологи, в залежності від підрозділу. З ними проводиться робота перед виходом на позицію. Певний проміжок часу бійці знаходяться на позиції, потім — ротація і максимально ідентичний час для відпочинку, щоб задовольнити базові потреби — поспати, помитися, поспілкуватися із сім'ями, переключитися на щось інше.
Адаптація до війни та розуміння рідних
Наскільки важливий вплив сім'ї на психологічний стан бійця?
В кожній родині можуть бути свої проблеми і буває таке, що сімейні складнощі можуть гальмувати реакції бійця. Він виконуватиме бойові задачі, а думками буде вдома. В таких ситуаціях психолог спілкується і з сім'єю, і з бійцем, щоб стабілізувати військового, переключити.
Після ротації психологи також працюють із сім'єю, бо родичів потрібно підготувати, навчити зважати на ті умови, в яких був боєць. Ми даємо розуміння, що людина змінилася, але це не є чимось критичним чи негативним. Так, можуть змінитися цінності, погляди, але в жодному разі це не має бути приводом для конфліктного спілкування. Якщо в сім'ї позитивна атмосфера, військовослужбовцю набагато легше.
Бойові дії — це неприроднє явище для людської психіки. Чи можливо взагалі адаптуватися до цього?
Ми не народжені для війни, але цю роботу потрібно робити. Ми адаптуємося. Людина — такий організм, який звикає до всього. Тільки комусь потрібно для цього менше часу, комусь — більше.
За допомогою і підтримкою психолога можемо зменшити період адаптації з півроку до одного-двох місяців, в залежності від напрямку виконання задач. Зрозуміло, що ніхто не відправляє без адаптації на “нуль”, в самий вогонь, але під час професійно-психологічної підготовки максимально моделюємо ситуації, які можуть виникнути, поступово готуємо.
Важко в навчанні — легко в бою. При підготовці використовуємо і холості постріли, і імітацію вибухів. По-перше, так ми бачимо реакцію бійця, по-друге, розуміємо, на чому треба сконцентруватися. Також розуміємо, що комусь, можливо, буде краще у підрозділах забезпечення.
Ступор, тремор, героїзм
Які сильні реакції психіки найбільш небезпечні для військового?
Під час виконання завдань може бути ступор. Це сильна реакція, яка виникає під час дії стресу. Всі падають, а один ціпеніє зі зброєю в руках. Звісно, що в умовах активних бойових дій приводити до тями нереально, тому “за бронік, на землю, легенький ляпас”. Особливо небезпечно, коли йде штурм, а боєць закляк.
Головна задача — забрати зброю та встановити зоровий контакт. В такому стані людина не відчуває ні себе, ні свого тіла. Тому побратими, командири, коли з'являється можливість, мають допомогти бійцю повернути чутливість: масажувати точки над очима, стиснути його руку в кулак, щоб долонями відчувалися нігтьові пластини. Коли з'являється зоровий контакт, починається відновлення когнітивного процесу, — треба називати ім'я. Може ще бути практика заземлення “які предмети бачиш, що чуєш, які запахи відчуваєш”.
Якщо у бійця сильний тремор, то слід дати можливість його тілу випустити тривожність самостійно через ці неконтрольовані рухи.
Героїзм — це теж психічна реакція?
Коли ти виснажений абсолютно — відкривається нове дихання. На мою думку, геройські вчинки — це мобілізація внутрішніх надресурсів, які до певного моменту сплять. Відкривається наша найпотаємніша складова, той ресурс організму, який є в кожному, але ніхто не знає, де саме він знаходиться і в який момент включається. Все, що відбувається в такі моменти, потім важко проаналізувати і зрозуміти.
Такі випадки трапляються час від часу на полі бою. Ти розумієш, що вже все, і включається виживання, організм мобілізує все, що в нього є. А потім йдуть “відкати”. Як наслідок — емоційне вигорання, але це відновлюється, потрібен час.
В екстремальних ситуаціях внутрішній ресурс можна відновити, візуалізуючи щось важливе і цінне для тебе — посмішку дитини, обійми… Треба знайти свою позитивну емоцію і завжди тримати її біля себе.
Вихід, скринінг, реабілітація
Який алгоритм роботи вже після ротації?
Коли відбуваються ротація з “нуля”, завжди працюють в парі психолог і медик, тому що фізичні травми, контузії також впливають на психологічний стан. Якщо на позиції була велика інтенсивність роботи, будуть наслідки для психологічного стану бійця, але завдяки навичкам саморегуляції психологічний стан швидко покращується.
Згідно наших керівних документів, коли підрозділ виходить із зони виконання завдань та прибуває до пункту постійної дислокації, бійці разом з командою психологів направляються на психологічну реабілітацію за програмою “Декомпресія” у медичні реабілітаційні центри. За цією програмою обов’язковими є медичний огляд, психодіагностика, дебрифінг, ігрова діяльність, всебічне інформування, техніка оптимізації внутрішнього потенціалу.
Після завершення заходів психологічної реабілітації члени робочої групи психологічної реабілітації на кожного військовослужбовця складають висновок-прогноз та надають рекомендації командирові.
Скільки триває декомпресія?
Декомпресія триває три дні. Група психологів проводить дебрифінг — це кризовий інтервенційний метод роботи з груповою бойовою психологічною травмою задля того, щоб мінімізувати наслідки для психічного здоров’я бійців.
Також протягом цих трьох днів ми проводимо психодіагностику, арт-терапію, проективні методики, вправи на саморегуляцію для покращення психоемоційного стану. Весь комплекс психологічних заходів спрямований на профілактику розвитку посттравматичних стресових розладів.
За результатами роботи групи психологів надаються рекомендації психологам військової частини. І вже безпосередньо психологи на місцях, маючи результати психологічного вивчення та проводячи візуальну діагностику, а де є потреба і індивідуальну психологічну роботу, визначають військовослужбовців, які потребують проходження психологічної реабілітації терміном 14 днів у відомчому медичному закладі.
ПТСР може проявитися і через півроку, і через рік, тому краще пропрацювати ці моменти з психотерапевтами одразу, щоб в подальшому не мати серйозних проблем. Це наче рана: її потрібно продезінфікувати одразу, щоб не було ускладнень.
Сьогодення вимагає від психологів постійного розвитку для максимальної допомоги військовослужбовцю — стабілізувати, відновити, повернути до строю, реабілітувати до цивільного життя. Коли війна завершиться, військовий має спокійно зняти форму, повісити її в шафі і займатися своєю професійною діяльністю, з якої він прийшов, жити повноцінним життям.
Наскільки реальна соціалізація військових, з вашої практики?
Реальна. Хлопці соціалізуються завдяки тому, що є колектив, підтримка, можливість поговорити з психологом. Є державна підтримка, купа опцій допомоги для військових, щоб вони не залишалися наодинці зі своїми проблемами. Я бачу позитивну динаміку змін: це наче потяг, який вже рушив, і чим далі, тим впевненіше він тримається своєї колії.
Начальниця відділу психологічного забезпечення ГУ ДСНС в Києва Любов Кірнос
Спецодяг від негативних емоцій і реабілітація в санаторії
Яким чином допомагаєте рятувальникам не вигоріти емоційно від жахів, які вони бачать і відчувають на місцях “прильотів”?
В мене в команді шестеро психологів, працюємо як з цивільними потерпілими, так і з самими рятувальниками.
Що стосується безпосередньо рятувальників, то, по-перше, вони проходять психологічний відбір. Звісно, вони не залізні, тому вчимо кожного і пояснюємо, як захиститися від негативних емоцій.
Коли ти на виїзді в бойовому одязі, ти повинен захистити себе фізично і емоційно. Для емоційного захисту пропонуємо таку техніку: надягнути перед виїздом уявний костюм, наприклад, водолазний, який не буде пропускати емоції. Ти сприймаєш все лише як роботу, не співчуваєш людям, щоб не травмувати себе і не відчувати емоційного виснаження.
Можливо, не всі рятувальники користуються цією технікою захисту від негативних емоцій, але в кожного з них розбудований власний захисний механізм.
Скажу по собі: я більше не плачу, коли приїжджаю з виїздів, мені шкода людей, я засмучена, але їхній біль я більше не відчуваю.
Раніше ми активніше проводили з рятувальниками групові тренінги, зараз більше акцентуємо увагу на індивідуальних бесідах та консультаціях.
Якщо рятувальник виснажений емоційно, як допомагаєте?
Так, деякі рятувальники визнають, що втомилися і потребують відпочинку. Тоді ми рекомендуємо керівникам направити їх на медико-психологічну реабілітацію, за згодою самого рятувальника, звісно. І людина два тижні проходить реабілітацію у відомчому санаторії.
Відмова від психологічної допомоги доводить до лікарняного ліжка
А якщо рятувальник не бачить проблеми і не хоче на реабілітацію?
Інколи доходить до того, що прошу керівника дивитися за цим рятувальником. Взагалі, найважливішим елементом в роботі психолога є керівники, які безпосередньо працюють з рятувальниками на місці.
Інколи бувають такі стани у людей, коли я змушена рекомендувати звернутися до психотерапевта чи психіатра для подальшої роботи.
Які наслідки може мати відмова від психологічної допомоги?
До психосоматики, рідко — до психічних розладів.
Серед маркерів потреби в допомозі є порушення сну: якщо ти повноцінно не спиш без причин 14 днів і більше. Тобто, засинаєш довше, ніж 20 хвилин, прокидаєшся о 2-й ночі і до 5 ранку не можеш заснути. Якщо до цього додається маркер порушення харчової поведінки — надмірний апетит або його відсутність, — то це дзвіночки, що негайно потрібна допомога.
Якщо ми нічого не робимо з порушеннями сну і харчової поведінки як результату травматичної події чи довготривалого стресу, то з'являються психосоматичні розлади: проблеми із серцево-судинною системою, травленням. Не робимо самі для себе відпочинок — тоді наш організм через психіку робить відпочинок у лікарняному ліжку.
