Міграція як нездоровий феномен

Вступивши до Ради Європи ще 1996 року, Україна взяла на себе низку зобов’язань щодо впровадження демократії на наших теренах, зокрема і з проведення чесних та прозорих виборів до представницьких органів влади. Тож підвищена увага з боку континентальної спільноти до цьогорічних перегонів не якась забаганка, а цілком закономірна річ.

У минулу п’ятницю делегація передвиборчої місії Тимчасового комітету ПАРЄ, що прибула до Києва, зустрілася з головою ЦВК Володимиром Шаповалом. Глава місії А. Гросс позитивно оцінив ухвалення нашою державою нового виборчого закону. Водночас недавнє законодавче запровадження відеоспостереження на виборчих дільницях та його трансляція в Інтернет-мережі (відповідно до постанови ЦВК від 7 вересня 2012 року №815) викликало подив у європарламентаріїв.

Вочевидь важко зрозуміти їм і природу нестримного потягу частини наших виборців до зміни місця голосування з одного округу на інший. “Цей нездоровий феномен масової міграції набув найвиразнішого поширення у кількох виборчих округах, — зауважив під час зустрічі і голова Центрвиборчкому. — Явище носить явно маніпулятивний характер, та ми найближчим часом знайдемо спосіб мінімізувати таку негативну практику”.

Є зауваження в зарубіжних спостерігачів до вітчизняної практики з підрахунку голосів і передачі даних щодо голосування у вигляді протоколів виборчими комісіями різних рівнів. Навряд чи можна переконливо пояснити живучість цього паперово-бюрократичного архаїзму на початку третього тисячоліття.

Утім, це питання законодавчої теорії. А допоки цьогорічна виборча практика рясніє великими і малими неузгодженостями та численними порушеннями. Десь відмовляють журналістам у наданні автобіографій кандидатів у народні депутати, посилаючись на закон “Про доступ до публічної інформації”, за яким розпорядник зазначеної інформації не має права її поширювати. За цією логікою виходить, що і поява цих біографій у день виборів на плакатах — також порушення згаданого закону?

Ще одне вітчизняне “ноу-хау” щодо висунення двійників (з однаковим прізвищем, ім’ям та по батькові) рейтингових кандидатів також додає роботи штабістам ЦВК. Спершу їх реєструють, а через тиждень скасовують реєстрацію, відволікаючи Центрвиборчком від важливіших справ. А хто в такому випадку відповідатиме за обман електорату?

Не шкодують поштових конвертів і окремі прокурорські інстанції. Приміром, Сумська обласна прокуратура замість розгляду заяви щодо порушення законодавства про вибори на місці відіслала її до ЦВК, хоча мала б сама докладно перевірити викладені в заяві відомості, а не перекладати цю справу на чужі плечі.

Та й самі кандидати і надалі наступають на ті самі граблі, порушуючи чинне законодавство: виготовляють і розповсюджують матеріали, що містять завідомо недостовірні відомості; розміщують свої листівки в не передбачених для цього місцях, причім без зазначення відомостей про замовника, установу, що здійснила друк, і тираж; використовують для агітації не лише приміщення органів місцевого самоврядування, а й сцену, де молодь грає в КВК; щедрою рукою роздають рис та гречку зі своїми портретами тощо.

Виникає закономірне запитання: якщо той чи той кандидат так часто порушує закон ще під час виборчої кампанії, чи не діятиме він таким робом у разі його обрання нардепом? Адже негативних звичок у дорослому віці, як відомо, вкрай складно позбутися.

22 вересня, як і обіцяв Володимир Шаповал, ЦВК внесла зміни до Порядку тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси, затвердженого постановою від 13 вересня 2012 року. Зокрема встановлено, що орган ведення Державного реєстру виборців може змінити місце голосування виборця на іншу звичайну виборчу дільницю в межах одномандатного виборчого округу, до якого такий виборець відноситься на підставі відомостей Реєстру про його виборчу адресу. Сподіваємося, що після цього виборчих мігрантів таки поменшає.

До речі. Станом на 21 вересня кількість зареєстрованих офіційних спостерігачів на нинішніх парламентських виборах уже перевищила півтисячі і становить 537 осіб.

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА