Лідер львівських “регіоналів” Писарчук: “Ми працюємо з тими, хто розчарований у всіх”

Рятувати ПР вони мають намір від нинішнього керівника її львівської обласної організації, бізнесмена і депутата Верховної Ради Петра Писарчука.

Екс-керівники львівської ПР і, як заявляють “писарчуківці”, тепер уже і екс-“регіонали”, звинувачують Писарчука у бездіяльності, пристосуванстві, недемократичності і перетворенні крайового осередку ПР у кишенькову структуру з виключно лояльним йому керівництвом на чолі.

Петро Писарчук, своєю чергою, стверджує, що кишеньковою структурою львівська ПР була за часів попереднього керівництва — трохи більше ніж рік тому він змінив на посаді голови ЛОО ПР Олексія Радзієвського. Радзієвський, судячи з усього, потрапив в опалу — його не тільки позбавили посади в ЛОО, але й наділили завідомо непрохідним місцем у списку ПР на дострокових парламентських виборах.

Саме колишній керівник ЛОО ПР надихає сьогодні “комітетчиків”, вважають у Писарчука. А у Львові навіть подейкують про те, що диригують цією справою заступниця лідера парламентської фракції Партії регіонів Ганна Герман і міський голова Львова “нашоукраїнець” Андрій Садовий.

Всі ці здогади краще залишити на совісті їх авторів. Єдине, що варто тут відзначити, — це що Петро Писарчук вважається у Львові одним з найголовніших претендентів на мерське крісло, поступаючись по рейтингам лише Садовому. Саме мерськими амбіціями ніби пояснювалася заява Писарчука про складання з себе повноважень голови львівської Партії регіонів. Заява була відкликана.

Нинішня посада може значно зашкодити Петру Писарчуку у майбутній виборчій кампанії. До того ж важко уявити “регіонала” головою міської ради, де засідають виключно “нашоукраїнці”, “бютівці” и “свободівці”. У те, що до них долучаться ще й “регіонали”, повірити важко, у те, що вони увійдуть у більшість — тим паче. Але чим Бог не жартує. У будь-якому разі крапки над “і” розставлять вибори Президента.

— Петро Іванович, виборча кампанія, по суті, вже стартувала. Чим відзначається її перебіг для Партії регіонів на Львівщині?

— Є багато складових виборчої кампанії. Є шумова, піар-технологічна. Я думаю, що її вплив на результати виборів буде незначним. Тому що ми маємо три основних кандидати, Віктора Федоровича, Юлію Володимирівну і Арсенія Петровича, які вже достатньо пропіарені, давно знані. Напевне, будуть брудні технології. Ми цього не боїмося, тому що у 2004 році все, що могли видумати про нашого кандидата, видумали. Нічого нового, я думаю, сьогодні сказати про Віктора Федоровича, незважаючи на всі потуги, не зможуть наші політичні опоненти.

Львівщина трошки відрізняється від Донеччини. На жаль, вибори в Україні останнім часом проходять за схемою “свій-чужий”. І людям тут, на заході, вбили в голови, що Віктор Федорович для них чужий, з Донецька, що Віктор Федорович несе загрозу суверенітету України і прагне перетворити Україну ледь не у васала Росії. І, нажаль, враховуючи трепетне ставлення до України галичан, ці страхи мали благодатний ґрунт, і хоча минуло вже досить багато часу і люди змогли дещо зрозуміти, вони все ще актуальні. Тому сказати, що на Львівщині сьогодні одностайно підтримують нашого кандидата, нажаль, неможна. Але ми зробимо все можливе для того, щоби Віктор Федорович отримав гідну підтримку на Галичині.

— Яким чином ви збираєтеся це зробити?

— Ми не шукаємо, по-перше, собі ворогів, а шукаємо друзів. Ми працюємо з тими, хто сьогодні розчарований у всіх політичних силах, а таких дуже багато. І намагаємося їх переконати, що вони не пошкодують, коли проголосують за Віктора Федоровича Януковича. Оце є наша база. Тому що, знаєте, війни з симпатиками Олега Тягнибока, Тимошенко, Яценюка, нічого корисного не дадуть, ми тільки самі замажемося брудом. Ми відкидаємо цю тактику і поступаємо за християнськими принципами: якщо нас б’ють по одній щоці, ми підставляємо іншу.

В Україні, особливо в політиці, якщо ми хочемо добра на майбутнє, нам дуже потрібно заспокоїтися, позбутися будь-якої агресії, відмовитися від будь-яких звинувачень, навішування ярликів, нетерпимості до іншої позиції. Бо якщо це продовжиться далі, то ми просто ніколи не зможемо нормально працювати — будемо весь час у стані воєнних дій. От виходячи з цього наша виборча кампанія мирна, ми ідемо з любов’ю до людей і намагаємося їх переконати.

Партія регіонів ніколи на Львівщині не була при владі, вона абсолютно не несе відповідальності за всі ті інколи злочинні речі, які мали місце тут, особливо що стосується руйнування промислового комплексу і його розкрадання, комунального майна, неподобств на ринку землі. Не звинувачуючи нікого, ми намагаємося донести людям правду про той стан речей, який сьогодні є у нашому регіоні. І пропонуємо їм альтернативу. Нехай довіряться нам. Будемо ми злодіями і паскудами — повиганяють нас через п’ять років. Це одна річ.

І друга — тривалий час ми не мали реформи нашої структури партійних осередків. Здебільшого партійні організації були віртуальними структурами, побудованими за родинним принципом, і працювали тільки у період виборів. Я не скажу, що сьогодні ідеальна ситуація, але приємно, що партійна організація не віртуальна і почала поповнюватися успішними людьми, особливо молоддю, бізнесменами, які розуміють, що сьогодні основна загроза незалежності України лежить у площині економічній. Якщо ми сьогодні різко не поправимо справи в економіці, якщо ми не захистимо бізнес, не створимо йому нормальних умов для роботи, то всі балачки про Україну, українську мову, розвиток української культури залишаться балачками.

— Чотири тисячі членів Партії регіонів на Львівщині — це реальна цифра?

— Абсолютно. Рік тому я прийняв справи на Львівщині, ми провели звірку. Прикро, але мушу сказати, що з задекларованих нашими попередниками дванадцяти тисяч членів партії звірка виявила тисячу.

— Тобто, за рік ви набрали іще три тисячі?

— Ми не форсуємо цей процес. Якщо поставити собі на меті просто кількість членів партії, а не якість членів партії, то ми могли би набрати набагато більше. Я, може, інколи є об’єктом критики і у центральному апараті, і ще десь, але все ж таки затримуюсь — і вважаю, що правильно роблю, — щоби ми не перетворили партію у прохідний двір. Не кількістю, а вмінням все ж таки треба перемагати.

— За що Вас критикує центральний апарат?

— За низьку чисельність. У Тернополі показують, чомусь, у два рази більше.

— Чи є якийсь план по відсотках, що ви маєте зібрати для свого кандидата на виборах тут?

— Нам ніхто ніяких планів не встановлював, ми самі встановлюємо плани. Я абсолютно переконаний, що Віктор Федорович стане Президентом, але хочеться, щоб і Львівщина долучилася до того результату. Ясно, що ми не можемо дати такий результат, як в Одесі чи Запоріжжі, але якби хоча б кожен десятий виборець на Львівщині проголосував за Януковича, ми би вже мали якусь моральну сатисфакцію. І ми будемо все для цього робити.

— Але цей результат має бути не нижчим, ніж у Тернополі на виборах до обласної ради?

— Я не розділяю тої ейфорії по Тернополю, тому що то були зовсім інші вибори, там половина виборців взагалі не прийшла на них. Нам треба дивитися не на відсотки, а на кількість людей, які віддадуть голос за нашого кандидата. Ясна річ, що вибори мають багато складових, але одна із дуже важливих — це є технологічна складова. Це формування дільничних виборчих комісій, це протидія фальсифікаціям виборів. Наше завдання зробити так, щоб ці вибори пройшли максимально чесно, і голос кожного виборця був почутий.

— Лідер тернопільських “регіоналів” Орест Муц після тих виборів казав, що в ході кампанії вони не оперували програмними лозунгами Партії регіонів, а оперували виключно іміджем Віктора Януковича. Ваші опоненти на Львівщині звинувачують Вас у тому, що тут немає образу Віктора Януковича, тут є тільки Ваш образ.

— Я можу з цим погоджуватися чи не погоджуватися, але мені приємно, що опонентів серед людей стає все менше і менше. Якщо у 2004 році мене заносили у чорний список, оголошували ворогом українського народу, то сьогодні я їду у будь-яке село, збираю великі зали людей, і мені з ними можна говорити. Важко, інколи дуже важко, інколи дуже неприємні питання задають, але головне — люди хочуть слухати, чути, шукати собі правди.

А оцих опонентів, про яких Ви говорите (йдеться про представників Комітету порятунку Партії регіонів.), я би опонентами не назвав. Це політичні шарлатани, люди, які роками наносили шкоду як партії, так і іміджу власне Віктора Федоровича. Достатньо сказати, що більшість із них безробітні, які спеціалізувалися тільки на розкраданні виборчого фонду. І це можна легко довести.

І ці люди, які не згідні з прийнятими по відношенню до них рішеннями, і кажуть, що багато попрацювали для партії, могли б знати статут партії. Якщо член партії не згідний з тим чи іншим рішенням, яке прийняли рада чи виконком обласного осередку, він має звернутися з апеляцією в центральний орган партії. Вони цього не роблять, тому що знають, що якщо приїде комісія, і прискіпливо в усьому розбереться, то їм доведеться багато за що відповідати.

— За цими людьми хтось стоїть?

— Я не спіймав за руку, не буду робити ніяких домислів. Я думаю, що за ними стоїть якийсь диригент. І думаю, що диригент може бути нашим політичним опонентом. Їх лякає, що росте рейтинг Партії регіонів, їм на руку робити такі рухи. Ми до цього спокійно ставимося, караван іде вірною дорогою, і вибори покажуть, хто чого вартує.

— Ви сказали, що у Вас на Львівщині стає все менше опонентів. Але у Віктора Федоровича якщо і стає тут менше опонентів, то не набагато. І це може Вам сильно зашкодити на виборах мера, де Ви маєте серйозні шанси.

— Давайте ми проведемо вибори Президента. Хай там за мене дуже не переживають, що мені зашкодить. Я наведу тільки один факт із своєї біографії: у 2002 році я єдиний, не будучи членом “Нашої України”, переміг на теренах західної України у мажоритарному виборчому окрузі на виборах до Верховної Ради. Так що я якось розберуся з виборами мера. Заважає мені Партія регіонів, чи не заважає, це є мій вибір, я за нього несу відповідальність, і я з виборцями буду сам розмовляти.

Я думаю, що все більше і більше людей розуміє, що не може будуватися партія за територіальним принципом. Не може бути на Донеччині одна партія, а на Львівщині — інша. Зараз партії будують свої програми і свою діяльність на конфронтаціях. Але якщо таким шляхом іти, то конфронтація між різними регіонами України буде тільки наростати.

Сильна опозиційна партія мусить бути представлена і в міській раді, і в обласній раді — Партія регіонів у Львові, як і національно-патріотичні партії у Донецьку. От тоді буде все нормально.

— Але Ви можете припустити, що після президентської кампанії Ви залишите свою посаду у Партії регіонів, щоб займатися виключно власною виборчою кампанією?

— Посада для мене — не самоціль. Це дуже важка робота — розбудувати нормальну партійну структуру. Як я не пижуся, як я не намагаюся, самокритично скажу, що абсолютно я не задоволений нею. Бувають і безсонні ночі, і тривога, і велика відповідальність за репутацію цього виборчого процесу.

Я сам звертався з заявою, задовго до виборчої кампанії — будь ласка, є більш достойні — обирайте. На минулих виборах, 2005 року, я не був ні членом штабу, ні членом Партії регіонів, але можу сказати, що робив для перемоги Януковича на президентських виборах не менше, ніж весь цей штаб. Тому що для того у мене були і фінансові, і медійні, і інші можливості, я був народним депутатом. Точно можу сказати, я мав набагато більше зустрічей з виборцями, ніж тодішній начальник штабу. І одне на весь Львів висіло гасло на ринку “Південний” “Наш вибір — Янукович”. Так що якщо ти щиро займаєшся цією роботою, для того тобі посада не потрібна.

І кожен з цих “рятівників” — не обов’язково отримуючи зарплату, на волонтерських засадах — може так діяти, ми їм тільки подякуємо. Нехай беруть дві-три-десять дільниць і покажуть результат тридцять відсотків — та ми скинемо шапки, вибачимося перед ними, ще й заплатимо добре, і почесні грамоти дамо.

— Що змусило Вас забрати свою заяву про залишення посади керівника львівського осередку ПР?

— Мене ніщо не змушувало. Просто розставили всі крапки над “і”, я отримав відповіді на ті питання, які були поставлені…

— Які питання?

— Всякі були тут. І я забрав заяву. Річ у тім, що я представляю трошки специфічний регіон, і маю ту чи іншу думку, яка не співпадає з думкою керівників центрального апарату. Я намагаюся їх переконувати. На сьогодні, я вважаю, у мене виходять нормальні стосунки з апаратом і є взаєморозуміння, але бувають інколи і емоційні вчинки, я теж людина. Щоб показати всім, що я не тримаюся зубами за партійну посаду…

— Тобто, правильно я розумію, що всі дражливі питання типу вступу до НАТО, другої державної мови будуть зняті з порядку денного цієї виборчої кампанії?

— Мається на увазі на центральному рівні?

— Підозрюю, що і на центральному теж. І що їх підніматимуть тільки місцеві “регіонали” на сході.

— Як на мене, не треба дуже перейматися статусом російської мови. Люди нагально потребують не галасливої, але фінансової підтримки розвитку української мови, культури тощо. Нам потрібні гроші, щоб видавати українські книжки, знімати українські фільми, просувати українську культуру на Захід. А у нас всі борються з російською мовою, а українська мова інколи знаходиться в загоні. І я думаю, що команда, яка представляє Партію регіонів, доведе, що вона підтримує і українську мову, і українську культуру.

Я завжди кажу, що ми отримали свою державу не для того, щоб кричати, хто її більше любить, а для того, щоб забезпечити її громадянам гідне життя. І якщо в Україні жити стане краще, ніж у Росії, ті три чи чотири мільйони українців повернуться в Україну, і заговорять українською мовою, і будуть співати українських пісень, і будуть дивитися українські фільми.

Нам треба не шукати того, що нас роз’єднує, а об’єднуватися навколо того, щоби зробити Україну нормальною цивілізованою державою, куди будуть іти інвестиції, де буде працювати бізнес, де будуть платитися податки, які не будуть розкрадатися, а будуть перетворюватися у благо для людей, і тоді все встане на свої місця — без насильства. Треба обрати для себе якусь планку, зосередити на ній свої зусилля, а все інше прийде.

— Ви будете вкладати свої кошти у цю кампанію на Львівщині?

— Це була біда наших попередників, що вони свою бездіяльність пояснювали тим, що нема фінансування. Я тішуся, що сьогодні наша партійна організація є самодостатньою і не чекає грошей з Києва.

— На внесках чотирьох тисяч осіб важко провести виборчу кампанію.

— А ні, буде виборчий фонд кандидата в Президенти, і всі, хто побажає, внесе свої кошти. Вибори Президента — це не партійні вибори. Це вибори глави держави. І його обирають громадяни України. І хочу сказати зі своєї практики, що інколи чоловік каже, що він у партію не хоче вступати, але хоче їй допомогти.

— Такі є у вас на Львівщині?

— Так. І ми їм за це дуже вдячні. Я маю приклади попередніх виборчих кампаній, коли безпартійні люди мали дар переконати своїх односельців, друзів, знайомих краще, ніж дуже активні і шумні наші партійці. Тому до виборчої кампанії ми би залучали всіх, хто проявить добру волю і буде мати переконання, що Президентом України треба обирати Януковича.

— У списках на дострокові парламентські вибори тільки Ви серед усіх керівників обласних осередків Партії регіонів на західній Україні мали прохідне місце…

— Хто про це знав — прохідне чи не прохідне? Політологи говорили, наші лідери говорили, що ми мали мати двісті п’ятдесят депутатів, двісті двадцять.

— Це вже з області фантастики. Третя сотня списку — це не тільки не серйозно, але і не почесно. Ви ж мали стовідсотково прохідний номер. За які заслуги?

— Ну не за гроші, я Вам точно скажу. Це з’їзд вирішував. Він формував списки. Хочу сказати, що я не метушився, не бігав. Коли наш шановний Президент розпустив парламент, мені все набридло, я взяв сім’ю і поїхав у Болгарію — відпочивати. І думав, що на все Божа воля. За тиждень отримав телефонний дзвінок із запрошенням до Києва з пропозицією очолити львівський штаб.

— На Донеччині ті бізнесмени, які співпрацюють не з Партією регіонів, а з іншими політичними силами, так чи інакше мають шукати компромісів з місцевою владою, з іншими місцевими бізнесменами з табору ПР. Думаю, таке ж становище і тут у Вас. Наскільки Вам вдається співпрацювати з місцевою владою?

— Важким був період 2005 року. Бо тоді було так заведено суспільство, що інколи до самодурства доходило, більшовики 37-го року відпочивають. Я був у шоці від того, що на чотирнадцятому році незалежності виявилася такою живучою ідеологія “хто не з нами, той проти нас, того треба знищити”. А зараз немає абсолютно ніяких проблем. Бізнес має бути позапартійним.

Бачите, ми всі родом звідти — з совецкого прошлого, і хоча й називаємося демократичними чи ультра демократичними, але філософія, підходи, нажаль, домінують більшовицькі іще. Бізнес надзвичайно зарегульований, чиновників більше за тих, хто працює. Руками чиновників просто нищиться держава, нищиться бізнес. Держава тримається на тих, хто працює і платить податки. Всі це ніби розуміють, а реальних кроків для того, щоб відкрити шлюзи і дати можливість людям працювати ще держава не зробила. Сподіваюся, що нова команда це зробить.

— Але якісь партнерські стосунки з місцевою владою Ви маєте? Вони до Вас якось дослухаються, чи Ви до них?

— Як з ким. Я як народний депутат намагаюся реагувати на звернення і допомагати у вирішенні соціально-економічних проблем. А все решта — я і не шукаю якихось неформальних стосунків з владою.

— У Вас були певні земельні суперечки щодо “Південного” (торгівельно-промисловий комплекс “Південний” у Львові належить Петрові Писарчуку). Вас ніби звинувачували у захопленні ділянки. Ці суперечки вирішені?

— Це питання з бородою. Воно вирішене у правовому полі. А до того, що мене звинувачують у багатьох речах, треба звикати, бо я є і об’єктом заздрощів, і для декого ідеологічно чужим. Я інколи наслухаюся такого — вуха в’януть.

— Ви встановили на території “Південного” пам’ятник жертвам Голодомору. Там ключове слово — “геноцид”. Партія регіонів не підтримує цієї точки зору на Голодомор. З цього приводу проблем з керівництвом партії не було?

— Партія регіонів ніколи не говорила, що вона не визнає Голодомору. Є тонкощі у формулюваннях.

Якщо говорити про 2006 рік — це була політична провокація з метою розвалити коаліцію. Якщо би Партія регіонів проголосувала за запропонований Президентом проект постанови, то комуністи вийшли би з коаліції. Простий розрахунок.

Якщо взяти 2003 рік, коли відзначалися сімдесяті роковини цієї трагедії, Партія регіонів голосувала за постанову Верховної Ради, яка набагато концептуальніше і ширше розглядала цю проблему геноциду, і ставила завдання перед органами влади по вшануванню тих невинно убієнних. Там було таке формулювання, що Голодомор — то був не геноцид українців, а геноцид українського народу.

— Багато “регіоналів” скаржаться на те, що їм важко доступитися до лідера, бо біля нього весь час чергує цербер у вигляді Сергія Льовочкіна. Ви часто спілкуєтеся з Віктором Януковичем?

— Проблем зі спілкуванням з лідером абсолютно нема. Коли є необхідність, я до нього маю можливість зайти. Біда в тому, що кожен вважає свої проблеми найважливішими, і кожен прагне засвітитися, похизуватися перед лідером. Я цю проблему, але в меншому масштабі, теж маю, коли з різним дріб’язком до мене намагаються зайти, і показати, які вони працьовиті, наскільки вони активні.

Людина не в стані прийняти сотні осіб, и при цьому ще працювати і щось вирішувати. Ті, хто звинувачує лідера у тому, що він їх не приймає, мали би його шанувати. Є багато людей навколо лідера, з якими можна нормально працювати, і погоджувати ті чи інші питання.

— Особисто Віктор Янукович цікавиться станом справ на Львівщині?

— Ну як не цікавитися? Я мав честь приймати Віктора Федоровича навіть на цьому об’єкті, ще у 2005 році. Потім він приїздив у Львів у 2007 році, я організовував зустрічі. Були зустрічі з інтелігенцією, з людьми інших позицій, і не було ніяких проблем. У 2007 році, коли він від’їжджав зі Львова, він сказав таку фразу: “Мені деколи здавалося, що я не у Львові, а в Донецьку”, так його люди тут гарно зустріли.

— Наступний візит планується найближчим часом?

— Напевне, що перед виборами буде. Так кажуть, що у вересні.

P.S. Джерело “ОстроВ”, наближене до Партії регіонів, стверджує, що на осінь Петро Писарчук має намір таки залишити посаду голови ЛОО ПР і очолити блок власного імені задля участі у місцевих виборах на Львівщині. Керівником виборчого штабу кандидата в Президенти Віктора Януковича у Львівській області, за інформацією того ж джерела, має стати “регіонал” Євген Геллер.

Юлія АБИБОК