Королевська у Брюсселі рекламувала себе заявами на захист Тимошенко і на підтримку євроінтеграції

“Мене не обходить те, що нинішні наїзди українських політиків до Брюсселя виглядають намаганнями заявити про себе як діячів європейського рівня, — сказав Тижню депутат Європарламенту від Польщі Марек Сівєц. —- Хай їдуть. Що більше їх тут буде, то краще. Хай налагоджуються зв'язки з Євросоюзом, хай українські політики дізнаються, як працює Брюссель”.

Пан Сівєц виявився одним із кількох найповажніших брюссельських політиків, яких посадили у президії невеликого зібрання, організованого 27 березня у столиці ЄС Фондом Наталії Королевської.

Загалом, окрім українських гостей на чолі з самою пані Королевською, за столом опинилися два євродепутати від Польщі, один від Литви і один від Великої Британії.

Те, хто приходить на обговорення українських питань у Європі, хоч і не науково, але наочно відображує приблизне коло прихильників України.

Висновки можна робити і з того, що відразу після власного виступу пішов геть британець, другим — поляк, десь до половини події досидів литовець, а до завершення протримався лише один депутат Європарламенту від Польщі.

Всі почувалися зобов'язаними розпочинати промови з подяк Наталії Королевській чи радше її фондові за організацію зустрічі, а сама українська депутатка усіляко намагалася бути господинею півторагодинної події з кількома десятками учасників, помпезно названої конференцією під гаслом “Наступні кроки інтеграції України в ЄС”.

Кроки у кожного свої

“Потрібно оновити українську політику, щоб до влади прийшли представники нового покоління”, — наполягала Наталія Королевська, а готовим підтвердженням того, що таке покоління вирішило бути разом із нею, був юний український депутат Євген Суслов, що сидів поруч у кріслі.

Пані Королевська доводила аудиторії, що “за 20 років в Україні сформувалося покоління, яке бачить майбутнє лише з європейськими стандартами і європейськими цінностями”, “ми віримо в Європу і віримо, що просування європейським шляхом триватиме...”, “українські вибори 2012 року повинні стати новим відправним етапом...”, “Юлія Тимошенко, Юрій Луценко та інші повинні отримати статус політичних в'язнів”, — наполягала гостя з України.

Британський євродепутат Чарльз Таннок натомість запропонував Києву дуже простий крок, який слід зробити негайно: “Звільнити Юлію Тимошенко — і це зрушить з місця чимало питань у Брюсселі!” Британець також побіжно згадав, що напередодні зустрічі з Наталією Королевською бачився з іншим українським гостем у Брюсселі, який сподівається на політичне щастя, Віталієм Кличком.

На конференції Королевської словополучення “виборча кампанія” не лунало, попри це, її промова нагадувала саме агітаційний виступ.

Справа Тимошенко як гальмо української євроінтеграції

Польський євродепутат Павел Залевський наголошував на тому, що в Брюсселі достатньо людей, які будуть раді, якщо Україна буде зупинена або сама відмовиться від курсу на зближення з Європою. Тому пан Залевський заявив, що він проти того, щоби ЄС пов’язував просування України на європейському шляху зі справою Юлії Тимошенко, нагадавши, що і сама ув’язнена закликала такої залежності не запроваджувати. Євродепутат привітав призначене на кінець березня (30.03) відкладене раніше парафування Угоди про асоціацію України з ЄС.

Ілюізія європейського масштабу

Але щодо перспективи власне підписання і запровадження цієї угоди ніхто з учасників брюссельського зібрання оптимістичних думок не висловлював. Брюссель дає зрозуміти, що чекатиме українських виборів і саме не результатів, а нагоди побачити, як вони відбуватимуться.

Павел Залевський був одним із тих, хто наголошував, що Україні треба не лише довести своїм друзям у Європі, що українські гасла європейських стандартів і цінностей не пустопорожні, але також і зменшити кількість людей в європейській столиці, яких “лякає те, що Київ колись зможе досягти Копенгагенських критеріїв”. Євродепутат, проте, не захотів називати ні країн, ні окремих політиків, яких лякає перспектива членства України в ЄС і навіть не сказав, наскільки їх багато у Брюсселі.

Сподівання на Нобеля

Окрім наймолодшого українського депутата, Наталія Королевська привезла до Брюсселя також і ветерана української політики Дмитра Павличка. “Мені вже за вісімдесят”, — із сумною усмішкою наголошував поет, який спробував і політичну, і дипломатичну діяльності. У програмі брюссельського заходу його було велично названо “патріархом”. “Я нікого не боюся і ніхто мені не потрібен, але якщо зможу щось зробити для виправлення ситуації в Україні, я готовий працювати з теперішніми політиками, хоч і розумію, що їхні слова та обіцянки треба слухати з обережністю”, — сказав він у відповідь на запитання, як близько він знайомий з пані Наталією. “І треба казати Королівська, а не Королевська”, — виправив мене ветеран національно-демократичного руху.

Павличко приїхав у Брюссель зі своєю конкретною надією — переконати депутатів Європарламенту звернутися до Нобелівського комітету з підтримкою ініціативи нагородити Юлію Тимошенко премією миру. Зібравши усі свої мовні таланти, Павличко зачитав англійською емоційний заклик, основна думка якого зводилася до того, що “президент Янукович не зможе тримати за ґратами лауреата Нобелівської премії!”

Польські євродепутати зустрічали колишнього українського посла у Варшаві радісними вигуками та обіймами, але ідею Нобелівської премії для Тимошенко вислуховували мовчки.

“Я не певен, чи одразу підписав би таке звернення. Слід подумати”, — сказав поза зібранням Марек Сівєц.

Нобелівська премія справді була би потужним інструментом для підважування камерних дверей Тимошенко. Річ лише в тім, чи вважатиме Нобелівський комітет сам лише факт її ув’язнення достатньою заслугою для присудження премії миру?

Різні мови

Дмитро Павличко додавав очевидної ваги делегації Наталії Королевської. Але він відмовився говорити мовою, яку обрала господиня заходу. Зі старечим запалом Павличко обурювався у кулуарах, що організатори заходу навіть не потурбувалися про перекладачів зі знанням української і таки знайшов вихід із ситуації, яка примушувала його до російськомовності. Солідарним із найстаршим гостем із Києва виявився і наймолодший — Євген Суслов, який також захотів спілкуватися українською. Поєдналися наймолодше та найстарше покоління, а літній голос лунав так само на трошки вищій ноті і, можливо, тому сприймався як емоційніший і щиріший разом із молодим.

Наталія Королевська промовляла поважно, без натяків на жарти, не жестикулюючи, майже не усміхаючись, але і не підвищуючи голосу навіть на словах, які мали би бути у Брюсселі найгучнішими закликами чи найпереконливішими гаслами.

Богдан ЦЮПИН