Коли грянуть парламентські вибори?

Головною інтригою найближчих тижнів, схоже, стане очікування відповіді на запитання, коли Партія регіонів вирішить провести наступні парламентські вибори. У відповідності до Конституції 1996 року — в останній тиждень березня 2011 року, чи шукатиме можливості відкласти їх до осені 2012 року. Результати місцевих виборів показують, що вони доволі впевнено контролюють ситуацію в більшості “регіонів” і за рахунок адмінресурсу можуть забезпечити необхідні собі результати. Але не все так просто...

За якої системи легше фальсифікувати результати

По-перше, постає проблема, за якою схемою їх проводити. Це напевне не буде нинішня система, яка передбачає вибори виключно за партійними списками. У ПР розуміють, що в цьому разі самі вони не отримають більшості в парламенті, а домовлятися з кимсь їм хочеться дедалі менше, адже партнери з більшості можуть бути надто примхливі та ненадійні. Тож скоріш за все нас очікує повернення до змішаної системи.

Чому не повністю мажоритарної? Річ у тім, що за чистої мажоритарної системи вибори переносяться з загальноукраїнського рівня на рівень окремих виборчих округів. І фальсифікація результатів у найбільш контрольованих регіонах нічого не додає ПР на загальнонаціональному рівні. Результати в 105 відсотків у Донецькій чи Луганській областях ніяк не докладеш до необхідних голосів, наприклад, у мажоритарному окрузі в Полтавській чи Київській області. Тому значно вигіднішою для ПР буде саме змішана система, яка даватиме змогу завищувати кількість отриманих за ПР голосів за партійними списками в базових для неї регіонах, а на додаток вона максимально сприятиме своїм кандидатам у мажоритарних округах.

Це врешті може допомогти їм сформувати контрольовану парламентську більшість.

Хоча для ПР мажоритарники — окрема проблема. У більшості своїй це будуть доволі багаті люди, котрі лобіюватимуть передусім власні інтереси й у будь-який момент можуть влаштувати вибрики й проголосувати зовсім не так, як потрібно на Грушевського чи Банковій. Отже, з кожним із них доведеться домовлятися в індивідуальному порядку, що може виявитися завданням не менш складним, ніж вести переговори з партійними бонзами фракцій.

Не врятує навіть адмінресурс?

По-друге, зміна формату виборів, та й узагалі проведення їх навесні наступного року, робить цей склад парламенту мало прогнозованим і неефективним. Якщо дотримуватися норм Конституції, то підготовку до парламентських виборів потрібно офіційно оголошувати вже в листопаді. Тобто політичні партнери ПР — Блок Литвина та комуністи — очевидно де-факто стануть опозиційними до уряду та його законопроектів і перетворяться на “великих захисників” простих людей. А уряду потрібно вже найближчими тижнями вносити проект бюджету на 2011 рік, який, очевидно, буде не дуже популярний. Фінансувати наш бюджетний дефіцит у тих розмірах, який Україна мала у 2009 та 2010 роках, ніхто у світі не буде, тому витрати доведеться скорочувати дуже суттєво, що неминуче зачепить мільйони громадян. За цих умов проводити вибори для будь-якої влади справа дуже невдячна. У такій ситуації навіть адмінресурс та масові фальсифікації можуть не спрацювати.

Окрема проблема в разі проведення виборів навесні виникне також у значної частини депутатів, котрі не зможуть потрапити в прохідні частини списків рейтингових партій, тому їхня поведінка взагалі неконтрольована. Дехто взагалі може послати своїх партійних вождів куди подалі, вирішуючи особисті питання протягом періоду, який їм залишилося депутатствувати. Решта займатимуться виключно своєю виборчою кампанією, і їм буде не до урядових проблем.

Отже, проведення виборів навесні наступного року стане добрячим головним болем для уряду. Хоча не виключено, що саме на це розраховують на Банковій.

Ситуацію “врятує” Конституційний суд?

Водночас для перенесення парламентських виборів шляхом внесення змін до Конституції часу вже нема. У конституційний спосіб це потрібно робити на двох сесіях, а вибори потрібно оголошувати вже в листопаді. Крім того, чи вистачить для цього голосів? Річ у тім, що 300 голосів можна не назбирати навіть вдаючись до підкупу та тиску. БЮТ та значна частина НУ-НС не погоджуватимуться голосувати за зміни до Конституції, бо матимуть певні гарантії з боку як Тимошенко, так і Яценюка й Тігіпка, які дуже зацікавлені в конвертації електоральної підтримки в депутатські мандати для своїх політичних сил. Ураховуючи це, такий варіант видається доволі проблематичним щ точки зору втілення його в життя.

Найбільш імовірним, незважаючи на повну абсурдність та невідповідність Конституції, виглядає прийняття рішення щодо проведення виборів у 2012 році Конституційним судом.

Після низки останніх ухвал авторитет цього органу впав нижче плінтуса, тож таке рішення видається цілком можливим. Одним неконституційним рішенням більше, одним менше, — це не змінить для членів КС абсолютно нічого. Поки що вони задоволені життям та впевнені у своїй безкарності.

А чи вистачить суспільству відповідальності притягнути їх до кримінальної відповідальності за все, що вони вже наухвалювали з початку року, — це питання майбутнього і, ймовірно, неблизького.

Борис КУШНІРУК