Кіноприниження українців закінчиться судом?

Український глядач уже звик до того, що Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі періодично забороняє показ на широкому екрані стрічок порнографічного характеру або з надміром жорстокості. А тут уперше за роки незалежності України назріває скандал міжнаціонального виміру — новий російський пригодницько-фантастичний фільм “Ми з майбутнього-2”, прем’єра якого запланована на 18 лютого, в Україні можуть заборонити — через образу національних почуттів українців. Експерти спеціальної комісії Міністерства культури б’ють на сполох, мовляв, стрічка порушує кілька пунктів документа, яким керуються при видачі ліцензії фільмам. Мова — про пропаганду фашизму та неофашизму, приниження нації або особистості за національною ознакою і розпалювання національної ворожнечі. На рівні держави уже лунають заяви про те, що суперечливе трактування історії і тенденційне зображення українців російськими кінотворцями може спровокувати судовий процес на найвищому рівні — Україна-Росія.

У дусі “патріотичного виховання”. По-російськи...

Стрічка “Ми з майбутнього-2” режисерів Олега Погодіна (фільми “Катавасія”, “Непереможний”, “Батьківщина чекає”) і Дмитра Воронкова (серіали “Далекобійники”, “Кадети”), виробництва відомої російської кінокомпанії “Централ Партнершип”, переносить глядача у часи ІІ Світової війни. Це продовження першої частини стрічки “Ми з майбутнього”, яку зняв Андрій Малюков і яка вийшла на екрани два роки тому. Четверо друзів, “чорних археологів”, фантастичним чином опиняються у минулому — у 1942 році, у самому пеклі ІІ Світової. На фронті на хлопців чекають небезпечні пригоди, переживши які, вони повертаються у свій час — переосмисливши своє ставлення до історії. Друга частина патріотично-виховної історії має схожий сюжет, щоправда, переносить глядача у 1944 рік. Четверо друзів — двоє росіян і двоє українців (нові герої), граючись у наш час у “війнушки”, потрапляють до рук Української Повстанської Армії. Події відбуваються на території Західної України — бій під Бродами, в якому стикаються радянські та німецькі війська (до складу останніх тоді входив підрозділ української дивізії “Галичина”).

Олії у вогонь скандальності підливає той факт, що у картині знялися українські актори, зокрема син та онук знаменитого народного артиста України Богдана Ступки — Остап і Дмитро... Останній виконує одну із головних ролей — хлопця, який подорожує у часі. А Остап Ступка у “Ми з майбутнього-2” “перевтілюється” в чільника повстанців, до яких у полон потрапили “парубки з майбутнього”. Герой актора віддає наказ розстріляти мирних полонених жителів...

Ганна Чміль: “Потрібно врешті-решт почати захищатися!”

— Робочий матеріал фільму “Ми з майбутнього-2” переглянули четверо експертів комісії Міністерства культури і туризму України з питань видачі прокатних посвідчень на право демонстрування і розповсюдження фільмів, — розповіла  голова Державної служби кінематографії України Ганна Чміль. — Двоє із них заборонили показ стрічки в Україні (один із них — відомий кінокритик Алік Шпилюк. — Г. Г.). Загалом же в цій комісії — 19 осіб. На 11-12 січня заплановано, аби усі вони переглянули фільм. Опісля й винесемо свій вердикт: дозволити чи заборонити прокат картини. Міністерство культури або Держслужба кінематографії взагалі може подати на творців “Ми з майбутнього-2” до суду. Якщо у цьому фільмі принижують честь і гідність українців, їхню самобутність, і робиться це саме з огляду на національну ознаку, чому б не зробити цього? Чому ми уже звиклися з тим, що і за радянської доби, і сьогодні українець вимальовується або як зрадник, або як такий, який не здатен протистояти, упосліджений, лінивий?.. Потрібно врешті-решт почати захищатися! Самостверджуватися — у власних очах із власною гідністю і самобутністю. Такі процеси повинні ставати основою суспільного дискурсу. Гадаю, саме цей фільм і дасть підстави заговорити про усі ці моменти.

Алік Шпилюк: “Будь-який галас довкола фільму піднімає інтерес до нього...”

Член експертної комісії Міністерства культури з питань видачі прокатних посвідчень, кінокритик Алік Шпилюк у коментарі “Високому замку” сказав: “Ми передивилися робочий матеріал. Про завершений фільм наразі не йдеться. Офіційно для показу в Україні, а відтак — для отримання прокатного посвідчення, жодна з прокатних компаній цю стрічку ще не пропонувала. З того, що побачив у “Ми з майбутнього-2” я, у фільмі є мотиви, які, як на мене, можуть викликати негативну реакцію у деяких верств українського населення. За теперішньої політичної ситуації не варто нагнітати таку тендітну тему, як міжнаціональні відносини. У цій стрічці українці показані у не найкращому світлі, а тема УПА трактується у досить тенденційний спосіб. Неадекватне трактування двох українських героїв — особливо на тлі показу двох російських, які подаються як абсолютно позитивні. Хоча до кінця фільму українці “виправляються” — починають розмовляти російською (до того розмовляли українською)...

Будь-який галас довкола фільму піднімає інтерес до нього. Так було, наприклад, із фільмом “Бруно”, коли його заборонили. Хоча в незалежній Україні не пригадаю випадку заборони показу фільму з огляду на некоректні міжнаціональні чи історичні трактування. А ось у Росії два роки тому заборонили фільм Саші Барона Коена “Борат” — через образу національних почуттів казахського народу”.

Остап Ступка: “Нічого антиукраїнського у сценарії не зауважив”

Актор, народний артист України Остап Ступка нічого суперечливого чи упередженого у російському кінопроекті за своєї участі не бачить...

— Я ще не бачив фільму, тому навіть не знаю, як вам прокоментувати це, — казав Остап Ступка кореспонденту “Високого Замку”.

- Але ж сценарій ви читали?..

— Так. І нічого антиукраїнського у сценарії не зауважив. Тим паче, коли говорити про мою роль. Не думаю, що у ній є щось антиукраїнське.

- Ваш герой, чільник повстанців, надає наказ розстріляти мирних полонених жителів...

— Це так... Але, за сюжетом, є уточнення: це не просто мирні жителі. Серед них є червоноармійці плюс люди, які співчувають комуністичному режиму. Не думаю, що люди, які жили у землянках і боролися за свою свободу, на Різдво роздавали цукерки тим, хто співчував комуністичному режиму... Давайте згадаємо кадр із фільму “Білий птах з чорною ознакою” (український художній фільм режисера Юрія Іллєнка, відзнятий на початку 1970-х. — Г. Г.): коли головні герої прив’язують до трактора радянського офіцера — і підпалюють його... Боротьба була жорстокою. Люди у формі не займалися благодійністю. Це були жорсткі часи і жорсткі відносини.

- Тобто з боку творців фільму — росіян — ви не побачили навмисного знущання, глузування з українського народу чи перекручення історичної правди?

— Не думаю, що там є те, про що ви говорите. Яке перекручення історичної правди? Кожен, хто знімає фільм, намагається виставити щось своє. Але щоб там були якісь глобальні відхилення... Зрештою, треба подивитися стрічку...

- Одну із головних ролей у фільмі зіграв ваш син — Дмитро Ступка. Ваш герой віддає наказ до розстрілу, хлопці ледь рятуються із небезпеки. Сімейні стосунки не завадили вам грати у цій не вельми приємній сцені?

— Син знімається, я знімаюся. Ми ж актори, граємо ролі. А прив’язувати сюди якісь політичні моменти — не у наших правилах.

- Голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль каже, що цей кіноскандал може дійти до суду: українські відомства позиватимуться до авторів картини. Якщо так буде, що скажете на свій захист?

— Моя справа — маленька: я знявся у фільмі — й уже забув про це. А те, що робитимуть українські відомства, — їхня справа. Може, така негативна увага, навпаки, тільки збільшуватиме інтерес до цієї стрічки.

Ігор Петренко: “Після виходу цієї картини в Україні заборонять російську мову...”

— Щодо позиції українських акторів, то це — суб’єктивований контекст, — зауважує, коментуючи слова актора Остапа Ступки, голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль. — Справа кожного актора реалізовуватися так, як він хоче. Я вбачаю тут і вину нашої держави, яка, на жаль, не фінансує національного кінематографа. У 2009 році потреби кіновиробництва профінансували усього на рівні 4,1 млн. гривень. Чимало талановитих українських акторів нині стали акторами сусідньої держави — Росії. Тож на екранах представляють інші традиції, інші світоглядні орієнтири, іншу систему цінностей. І вони вже звикли до цього — дійшло до того, що не вбачають у таких речах нічого страшного... Хто дає роботу, той і музику замовляє. А кому платять, той змушений виконувати ту музику, яку йому замовляють. Не виправдовуючи Остапа Ступки, розділяю вину у цій конкретній ситуації і між державою, і між собою як головою Державної служби кінематографії...

Цікаво, що і в самій Росії у кіноколах фільм “Ми з майбутнього-2” набуває скандальної репутації. Відомий російський актор Ігор Петренко (“Зірка”, “Водій для Віри”, “Тарас Бульба”, “Коли її зовсім не чекаєш”), який у суперечливій стрічці Олега Погодіна і Дмитра Воронкова виконує одну з головних ролей, в недавньому своєму інтерв’ю заявив: “Це буде непроста, державна історія, де виникає проблема взаємовідносин з Україною. Боюся, після виходу картини “Ми з майбутнього-2” в Україні остаточно заборонять російську мову...”.

Галина ГУЗЬО