Ще зовсім недавно в усьому світі — хто із захопленням, а хто з жахом — стежили за фантастичними успіхами китайської економіки, і найсвітліші уми людства гадали, коли ж вона наздожене і пережене економіку США (за паритетом купівельної спроможності економіка КНР перша з 2014 року). Однак останнім часом мабуть з неменшим азартом обговорюють проблеми, які обрушуються одна за одною на другу економіку світу. І сьогодні щодо Китаю звучать такі слова як уповільнення, стагнація, криза і крах.
Що ж насправді відбувається в китайській економіці, і чи справді їй загрожує повномасштабна криза?
За словами експерта аналітичного центру “Об'єднана Україна” Олексія Куща, як практично будь-яка країна, Китай проходить різні етапи у своєму економічному розвитку — зростання, уповільнення, падіння. Хоча якраз падіння у нього поки що не було.
“Відмінність китайської економіки від, наприклад, американської, в тому, що вона включає синтез приватних і державних механізмів регулювання, відповідно, це ж проявляється в реакції на економічні цикли, - розповідає Кущ “Апострофу”. - Тобто, якщо в ліберальній економіці все було б віддано на відкуп ринку, і все закінчилося б рецесією, то в Китаї ймовірність глибокої рецесії невисока, оскільки механізми державного стимулювання згладжують економічний цикл і не допускають рецесії. В результаті ті проблеми, які в США призвели б до падіння, в Китаї викликають просто уповільнення”.
Одним із таких механізмів стимулювання є вливання значних сум в економіку через банківську систему. До подібних засобів вдаються і уряди інших країн (можна, наприклад, згадати програму “кількісного пом'якшення” в США під час і відразу після “великої рецесії” 2008 року).
Проте Піднебесна традиційно вражає масштабами. Так, наприкінці минулого року Народний банк Китаю для підтримки економіки простимулював так звані “політичні банки”, які фінансують переважно затверджені урядом програми, на трильйони юанів. Регулятор почав активно вливати кошти в банківський сектор після початку пандемії COVID-19, але у 2023 році, особливо в останні місяці, суми значно зросли. Лише у грудні чисте вливання становило 350 мільярдів юанів (близько 50 мільярдів доларів). І на цьому влада КНР явно не зупиниться.
“Офіційний Пекін не збирається здаватися і вже анонсував зростання державних витрат на підтримку внутрішнього попиту. Вони планують стимулювати не лише купівлю нерухомості через іпотеку, а й автомобілів, побутової техніки, меблів”, — розповів виданню економіст, колишній член Ради Національного банку України Віталій Шапран.- Таким чином Пекін хоче замістити падіння попиту на китайські товари в усьому світі через високу глобальну інфляцію та бюджетний дефіцит”.
Старість — не радість
Але чим спричинені проблеми в економіці Китаю? Однією з головних причин є падіння світового попиту на китайські товари і, як наслідок, скорочення експорту. Цей процес розпочався не вчора, але його негативний ефект Піднебесна відчуває якраз сьогодні. Влада КНР намагається вирішити цю проблему шляхом збільшення внутрішнього споживання, зокрема за рахунок розширення кредитування. Але й тут далеко не все гаразд.
“Сектор споживання сповільнює зростання. У грудні річне розширення роздрібних продажів знизилося з 10,1% до 7,4%. Крім того, підріс рівень безробіття — у грудні індикатор досяг 5,1% проти 5% місяцем раніше, — розповідає “Апострофу” аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак. - Китайські споживачі не поспішають витрачати гроші, їхня активність низька. Це виражається в негативній динаміці цін. Тобто в Китаї зараз дефляція 0,3% рік до року. Це вірна ознака економічних проблем. Падіння китайського ринку акцій та банкрутство одного з найбільших забудовників Evergrande (наприкінці січня 2024 року суд ухвалив рішення про ліквідацію компанії, — “Апостроф”) - пряме тому підтвердження”.
Таким чином, значні проблеми в економіці Китаю пов'язані з сектором нерухомості, на який в останні роки припадало до 25% ВВП країни. Крім того, є проблеми із фондовим ринком.
“Ці проблеми можуть трансформуватися в проблеми з банками, — каже Олексій Кущ. - Якщо США страждають від високої інфляції, то в Китаї зараз з'явилася дефляція, а це — вплив стиснення внутрішнього платоспроможного попиту”.
Але в основі всіх бід Китаю демографія. Через державну політику “одна сім'я — одна дитина”, яка діяла в КНР у 1979-2015 роках, населення Піднебесної неабияк постаріло (до речі, Китай у 2023 році перестав бути світовим лідером за чисельністю населення, поступившись першістю Індії, в якій при цьому проблеми старіння немає). За прогнозами демографів, найближчими роками і навіть десятиліттями Китай продовжить старіти, що негативно позначиться на економіці країни.
Зачепить усіх
Проте очікувати, що вже завтра відбудеться обвал китайської економіки, не варто. Швидше буде її суттєве уповільнення. За прогнозом Міжнародного валютного фонду (МВФ), до 2028 року темпи зростання китайського ВВП можуть скоротитися до 3,5%.
“А якщо буде 3%, усі трубитимуть, що в Китаї колосальна криза”, — зазначив Олексій Кущ.
Справді, для більшості розвинених країн 3%-е зростання було б просто за щастя (ВВП США в 2023 році зріс на 2,5%, а в Німеччині взагалі сталося падіння на 0,7%). Але країнам, що розвиваються, такі темпи недостатні, і для Китаю це актуально повною мірою.
Тому навіть якщо у Піднебесній просто станеться суттєве уповільнення, наслідки цього, враховуючи розміри її економіки, відчують усі.
“Її масштаб настільки великий, що криза в КНР неодмінно спровокує світову кризу. Нікому не вдасться відвернутися від неї”, — каже Максим Орищак.
Напевно не вдасться й путінській Росії, яка після вторгнення в Україну помітно зблизилася з Китаєм. Але й катастрофічним цей вплив не буде.
“Китай закуповує в Росії сировину, і це, з одного боку, начебто має залежати від економічної активності. Але пропускна логістична здатність поставок до Китаю російських енергоресурсів набагато нижча, ніж можлива стеля скорочення попиту на них з боку КНР”, — пояснює Олексій Кущ. Як приклад він навів постачання російського газу трубопроводом “Сила Сибіру”, які в 2023 році були на рівні всього 23 мільярдів кубометрів, що становить крихітну частку від загального споживання цього ресурсу Китаєм.
Однак китайські товариші вимагатимуть від Путіна більшого дисконту щодо цін на газ, а також нафту та інші сировинні ресурси.
“І РФ буде змушена піти на ціновий диктат Пекіна, що, звичайно ж, негативно вплине на російську економіку”, — зазначає Віталій Шапран.
“Впаде попит на енергоносії, а за ним впадуть і нафтогазові ціни. Це позбавить РФ значної частини експортних доходів”, — підсумував Максим Орищак.
