Керівник “Центренерго”: “Можна укласти сотні контрактів. Питання — хто тобі постачатиме вугілля”

В лютому Міненерговугілля передало акції ПАТ “Центренерго” Фонду державного майна. Підприємство вже давно готують до приватизації. Чергова дата його продажу — початок 2017 року.

ПАТ “Центренерго” — остання генеруюча компанія, контрольний пакета акцій якої знаходиться у власності держави. Більшість теплової генерації контролює енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова. Ще одна компанія — “Донбасенерго” — офіційно належить Ігорю Гуменюку.

“Центренерго” керує трьома теплоектростанціями — Трипільською в Київській, Зміївською в Харківській та Вуглегірською в Донецькій областях.

Вуглегірська ТЕС працює на вугіллі марки “Г” (газове), яке видобувається державними шахтами. Дві інші спалюють антрацит та пісне вугілля, які видобуваються лише на неконтрольованих територіях Донбасу.

За півроку 2016 “Центренерго” спрацювало з прибутком 686 млн грн. Основними проблемами підприємства є дефіцит антрацитового вугілля, яке доводиться завозити з Донбасу, або імпортувати з інших країн.

У зв'язку з цим, підприємство постійно опиняється в центрі скандалів, пов'язаних із закупівлею палива для ТЕС. Учасники енергетичного ринку на правах анонімності стверджують, що неабиякий вплив на “Центренерго” має народний депутат від БПП Ігор Кононенко, який є соратником президента Петра Порошенко.

Про джерела постачання вугілля, стосунки з народними депутатами та перспективи переобладнання “антрацитових” енергоблоків на “газові” БізнесЦензор розповів в.о. гендиректора “Центренерго” Олег Коземко.

Під час погодження інтерв'ю, склалося враження, що керівник ЦЕ відповідає не на питання, які турбують громадськість, а редагує протокол свого допиту для правоохоронних органів.

Майже кожна відповідь містить ремарку про додержання закону, або відповідної постанови державного органу.

Менеджера держкомпанії можна зрозуміти — в останні роки всі його попередники йшли з посади через кримінальні впровадження. Втім, діяльність згідно з законами та постановами їх не врятувала.

- Хто запросив Вас очолити “Центренерго” (ЦЕ) у вересні 2015 року? Міністр енергетики Володимир Демчишин?

— Зрозуміло, що з міністром була зустріч. Я раніше працював в “Центренерго” не малий період часу. В вересні 2015 року компанія переживала не прості часи. Напевне, що міністр зустрічався не тільки зі мною, а з багатьма людьми. Зрозуміло, що рекомендація міністра була, але призначав мене не він. Призначала Наглядова рада Товариства (Наглядова рада ПАТ “Центренерго” на той момент складалася з представників Міненерговугілля та НАК “ЕКУ” — БЦ).

- Ви змінили на цій посаді Ігоря Балабанова, який фігурував в кримінальних провадженнях, що стосувались корупції в ЦЕ. Чи були у вас проблеми, коли він передавав вам справи?

— Ні. Він пішов, я прийшов. Ніяких проблем не було.

- До якої команди ви відноситесь? На кого орієнтуєтесь?

— До лютого 2016 року орієнтувались на міністерство, тому що контрольний пакет акцій ЦЕ був в міністерстві. А після того акції були передані до Фонду державного майна (ФДМУ), намагаємося плідно співпрацювати з Фондом. Відповідно, були різні завдання. Міністерство — це стратегія, а ФДМУ — підготовка до приватизації.

- Як ви особисто ставитесь до приватизації ЦЕ?

— Моя позиція: компанія в будь-якому випадку має бути приватизована, прозоро приватизована. Але, треба розуміти, що з 23 енергоблоків компанії 22 відпрацювали свій ресурс. Пройшла лише перша черга реконструкції 2-го енергоблоку на Трипільській ТЕС.

Друга черга — це будівництво сіркоочисної установки. Ще в 2008 році була реконструкція одного блоку на Зміївській ТЕС, блоку №8. Але на сьогодні і цей блок вже можна вважати застарілим.

Тому майбутній власник має взяти на себе обов’язок реконструкції обладнання.

- Вже давно складається враження, що процес приватизації штучно тормозиться.

— Дирекція товариства не впливає на ці процеси. Наші повноваження — керівництво поточною діяльністю компанії, в тому числі покращення фінансово-економічних показників і звітування акціонерам та організація проведення аудиту фінансової звітності.

- Хто проводить аудит компанії?

— Незалежний аудит за 2014-2015 роки проводило ТОВ “Бейкер Тіллі Україна”, яке було обрано на конкурсних засадах відповідно законодавства та з урахуванням вимог урядової постанови №390.

Ми отримали умовно-позитивний висновок і по 2014 і по 2015 року. Щодо аудиту фінансової звітності у 2016 році — наразі буде оголошено процедуру закупівлі цієї послуги за допомогою системи Prozorro.

- Аудиторський звіт буде оприлюднено?

— Так. Після того, як в липні пройшли збори акціонерів, на яких звіти було затверджено, ми оприлюднили аудиторські висновки на сайті товариства.

- Ви вже рік виконуєте обов'язки директора ЦЕ. Чому, на вашу думку, досі не проведено конкурс, за результатами якого можна призначити повноцінного директора?

— Знов питання не до мене. Я б і радий був би, щоб він швидше закінчився. Я не приховую того, що приймав участь і в першому, і в другому конкурсі.

- В квітні Окружний адмінсуд Києва заблокував проведення конкурсу з відбору керівника ЦЕ…

— Компанія в суди не подавала. З позовом звертались міноритарні акціонери ЦЕ.

- А хто, крім ФДМУ володіє акціями?

— Наскільки пам'ятаю, 22-ма відсотками володіють близько 3000 акціонерів, та наразі жоден з них не володіє 5-ти відсотковим, або більшим пакетом (на порталі smida.gov.ua власники міноритарних пакетів акцій не розкриваються — БЦ).

- В яких стосунках ви з народним депутатом Ігорем Кононенко, якого вважають куратором енергетичної галузі від президента?

— Бачив його по телевізору.

- Не спілкуєтесь з ним? Він же перебуває в профільному парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу. Питання вашого підприємства відносяться до сфери діяльності цього комітету.

— Мене чомусь не запрошують на засідання профільного Комітету. Мені трошки образливо від цього. Бо я читаю експертів, які говорять про наше підприємство на комітеті, а нас туди не запрошують.

- Хто постачає вугілля для “Центренерго” та за якою ціною?

— На сьогоднішній день основним постачальником вугілля для Вуглегірської ТЕС, яка працює на вугіллі газової групи, є держпідприємство “Держвуглепостач”. Це близько половини всього обсягу вугілля, яке споживає ЦЕ. До речі, після приватизації новий власник обов’язково повинен викупати цей обсяг вугілля у державних шахт.

Дві інші ТЕС: Трипільська і Зміївська — унікальні. Вони спроектовані з можливістю спалювати марку “А” (антрацит) і “П” (пісне вугілля). Деякі українські ТЕС можуть спалювати лише марку “А”. Обидві ці марки видобуваються на Донбасі, на неконтрольованій Україною території.

На сьогодні в основному законтрактовано вугілля Шахтоуправління “Донбас” (належить Олександру Назаренко — БЦ), “ДТЕК Трейдинг” та “ДТЕК Свердловантрацит” (входять в енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова — БЦ).

Встановлена протоколом Міненерговугілля гранична ціна вугілля — 1200 грн за тонну без ПДВ.

- В червні ваша компанія оприлюднила дані контрактів з постачальниками вугілля, в яких вказані завеликі обсяги.

— Можна укласти сотні контрактів. Питання — хто постачатиме це вугілля. З 1 червня була призупинена поставка вугілля з неконтрольованої території. Після цього склади компанії значно скоротилися.

До червня на складах двох електростанцій було близько 460 тисяч тонн. На сьогодні залишилось близько 112 тисяч тонн на Трипільській і 77 тисяч на Зміївській. Тобто, майже 270 тисяч було спрацьовано зі складів. А постачальники в компанії тільки ті, що я вам назвав.

- Це ви говорите до того, що складно знайти постачальника вугілля?

— Коли розказують, що ЦЕ постачають якісь “копанки”, це не зрозуміло. Я запрошую усіх: принесіть в сертифікат якості на вугільну продукцію, принесіть технічні умови і, якщо вони відповідають характеристикам котлоагрегатів, продайте по 600 грн за тонну. І ЦЕ його купить. Але чомусь немає таких пропозицій. Товариство навіть при закупівлі по 1200 грн за тонну не може накопичити вугілля.

- Питання не в тому. Питання, чому ви не публікуєте повні данні з приводу своїх контрагентів?

— Це пов’язано із змінами законодавства: раніше інформація оприлюднювалась щоквартально у відповідності до Закону України “Про здійснення державних закупівель”, дія якого із 01 квітня 2016 року перестала поширюватися на ЦЕ.

Тепер ця інформація буде публікуватись згідно з законом “Про відкритість використання публічних коштів” (ст. 3, п. 1 розділ 2 — БЦ). Але там чітко вказані строки — раз на рік. Тобто, ми опублікуємо повну інформацію про закупівлі за 2016 рік до 31 січня 2017 року.

- Що вам заважає опублікувати її самим, не зважаючи на вимоги закону? Закон не забороняє оприлюднити її раніше.

— Кожен контрагент вважає, що інформація про закупівлі є комерційною таємницею. ЦЕ не може її публікувати, під ризиком подання судових позовів на підприємство за оприлюднення цих даних. Такі дані можуть бути оприлюднені виключно в порядку, передбаченому законом.

- З початку року через порти для ЦЕ було ввезено близько 250 тисяч тонн вугілля з південноафриканської республіки (ПАР). Які обсяги палива ви плануєте закупити до кінця року з далекого зарубіжжя?

— 25 липня було засідання робочої групи під головуванням віце-прем'єра Володимира Кістіона. Згідно з його результатами було надано усне доручення — до кінця року ЦЕ потрібно буде завезти близько 300 тисяч тонн через порти. Це 4 човна.

Компанії доручили диверсифікувати поставки. І я, як виконуючий обов'язки директора, це підтримую. Інше питання, по якій ціні купувати, і як вона компенсується компанії в тарифі. Для керівника основні показники ефективності — прибуток та рентабельність.

За половину поточного року Товариство заробило 686 млн грн прибутку. До бюджету в якості податку на прибуток нараховано близько 112 млн грн.  

- То, на яку ціну ви розраховуєте, коли будете купляти вугілля з ПАР?

— 289-ю постановою НКРЕКП була прийнята “Роттердамська формула”. Я вважаю, що вперше в Україні зробили правильний підхід з приводу того, що ціна на вугілля має визначений індекс.

- Так. І всі з цим згодні. Питання в тому, навіщо до індексу біржі в Роттердамі додавати транспортну складову?

— Давайте порахуємо. Товариству потрібно імпортувати 300 тисяч тонн вугілля. Його ціна буде вищою, ніж індикативна ціна в Роттердамі. Тим більше, гроші, які витрачено на закупівлю вугілля, повернуться в ЦЕ, як плата за електроенергію, лише в наступному місяці.

Зараз індикативна “роттердамська ціна” тонни вугілля з калорійністю 6000 ккал/кг складає близько $51 (за 12 місяців), плюс фрахт — близько $5.

Тобто, вартість вугілля, закладена в Оптову ринкову ціну (ОРЦ) — $56, або 1400 грн за тонну з калорійністю 6000 ккал/кг на умовах CIF (не враховуючи перевалку і залізничний тариф).

Найкраща пропозиція на вугілля з ПАР, яка надійшла до ЦЕ — $72 за тонну з доставкою в порт на тих же умовах.

Тобто, ціна найкращої пропозиції по імпортному вугіллю на $16 вище від “роттердамської ціни”. Роттердамська формула правильна, тому що ми можемо планувати, скільки імпортного вугілля можна купити, щоб можна було працювати з прибутком.

Якщо у компанії буде “мікс” із імпортного та українського вугілля, вона зможе працювати з прибутком. Якщо ЦЕ доведеться значно збільшити обсяг імпортного вугілля, компанія може стати збитковою. А в разі повного переходу на імпорт, ОРЦ, що встановлена НКРЕКП на 2016 рік, не покриє витрат.

- Останній раз ви завозили вугілля з ПАР в квітні по ціні $56 за тонну.

— Точніше, вугілля про яке ви питаєте, було завезене у лютому 2016 року, а митна декларація була виписана в квітні. Але ж то $56 за тонну при калорійності 5200 ккал/кг.

- Ви підписали контракт на нові поставки вугілля з ПАР?

— Компанія буде йти на диверсифікацію, тому що від цього залежить енергетична безпека країни. Але, потрібен висновок експертизи. Я і на засіданні антикризового штабу це говорив: компанія підпише угоду, після позитивного висновку державної експертизи.

Чекаємо отримання цього документу від Інституту судових експертиз. Це державна установа при Мінюсті. І у нас до неї одне питання: чи буде закупівля імпортного вугілля вважатися нанесенням збитків компанії?

- Але ж ви вже укладали угоди з південноафриканською компанією Osho SA Coal Ltd, бо в цьому році вугілля імпортувалося.

— Ті контракти були укладені до прийняття постанови НКРЕКП №289, яка затвердила “Роттердамську формулу”.

- В травні ЦЕ найняла маловідому вінницьку компанію “Екскомсервіс”  для перевалки вугілля з ПАР. Чому компанія не може сама забезпечити перевалку?

— Перша причина в тому, що “Центренерго” — це компанія, що виробляє електроенергію та тепло і до її функціональних обов’язків не входить перевалка вантажів. Це компетенція інших відомств, тому і було об’явлено тендер.

По-друге. Компанія тільки почала завозити вугільну продукцію човнами. Все життя вугілля доставлялося залізницею. Крім того, перший човен, який зайшов у грудні 2015 року, мав на борту 168 тисяч тонн вугілля. Це дуже великий обсяг. Його не міг прийняти один порт. Тому приймали два: державний порт “Південний” з перетяжкою в приватний ТІС (належить Андрію Ставніцеру та його родині — БЦ).

Нам сьогодні завжди потрібна компанія, яка б змогла швидко розвантажувати човен. ЦЕ публічно запрошувало всіх на тендер. Якщо човен простоїть в порту на рейді хоч одну зайву добу, це приведе до додаткових витрат близько $15 тисяч в залежності від тоннажу.

В травні цього року знов було проведено відкриті торги. На них прийшло всього декілька компаній. ЦЕ обрало найкращу  пропозицію.

- Ця компанія ніде до цього тендера не світилась. Її засновником та директором є одна особа, що викликає питання…

— Тоді у мене до вас зустрічне питання: чому порт “Південний” не прийшов на тендер? Мені все одно, яка компанія розвантажить човен. Головне, що ЦЕ зможе завести вугілля.

Товариство таким компаніям проведе оплату виключно по факту виконаних робіт. Законодавство жодним чином не порушується. І ще раз наголошую, що ця компанія обрана у результаті відкритих торгів.

- На початку року ЦЕ завезла з Російської Федерації близько 150 тисяч тонн вугілля. В митних деклараціях було вказано, що походження цього вугілля — ПАР. Можете це пояснити?

— Ви знаєте з ким у ЦЕ був договір на постачання цього вугілля? З держпідприємством “Укрінтеренерго”.

Перед тим, як закуповувати вугілля у якихось приватних структур, ЦЕ спочатку зверталося до державних компаній — ДП “Вугілля України” (коли воно ще не було в процедурі банкрутства — БЦ), ДП “Державна вугільна компанія”, ДП “Держвуглепостач” і до ДПЗД “Укрінтеренерго”. Остання запропонувала це вугілля. Вони дали всі документи. “Центренерго” прийняло.

- Але ж нелогічно завозити в Україну африканське вугілля через Росію. Є підозра, що це вугілля з Донбасу, яке було нелегально вивезено в РФ, а потім перепродано в Україну.

— Вони привезли вугілля, ЦЕ перевірило його на якість. Воно відповідало умовам договору, який було укладено у повній відповідності до законодавства. Цей контракт перевіряли дві інспекції. Порушень не виявлено. Вугілля пройшло розмитнення у порядку, встановленому чинним законодавством, жодних претензій з боку митних органів не було.

Тим більше, за імпортоване вугілля “Центренерго” платить наперед банківським акредитивом, а “Укрінтеренерго” чекало на кошти, поки вугілля не приїхало. І це вугілля обійшлось дешевше.

- А ви можете при перевірці якості візуально визначити, де було видобуто це вугілля?

— Ніколи в житті. Не вірте нікому, хто скаже, що так можна. ЦЕ купувало по енергетичній цінності, тобто калорійності, згідно сертифікату та якості, визначеної на ТЕС.

- В кінці 2015 року борги “Центренерго” були викуплені декількома приватними компаніями, які пов'язані з групою “Енергомережа” Дмитра Крючкова. В вересні 2015 року для ЦЕ перестав діяти закон 2711 про мораторій на банкрутство стратегічних енергокомпаній. І кредитори звернулись до суду, щоб розпочати процедуру банкрутства. Що зараз з цими боргами?

— Касаційний суд визнав частину вимог кредиторів щодо банкрутства необґрунтованими. Зараз справа знову почала розглядатися в судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, ми написали в профільний парламентський комітет пропозиції, щоб законодавчо заборонити банкрутство “Центренерго” до приватизації. Тобто, компанія воює з банкрутством.  

- В 2015 році ЦЕ купило вугілля у приватної компанії “Торговий дім “Ресурс”, яка покупала це вугілля у держпідприємства “Шахта “Краснолиманська”. Чому не можна було купити напряму в “Краснолиманської”?

— “Центренерго” не продає вугілля, а продає електроенергію. Якщо “Краснолиманська” запропонує вугілля, Товариство розгляне пропозицію і підпише договір відповідно до чинного законодавства. Давайте пропозицію!

У ТД “Ресурс” ЦЕ купило вугілля дешевше, ніж у держкомпаній. А для державних компаній на той період ціна була 1100 грн за тонну не враховуючи ПДВ.

- Деякий час засновником ТД “Ресурс” був колишній помічник народного депутата від БПП Сергія Тригубенко. Ви знаєте Сергія Тригубенка?

— Сергія Тригубенка я бачив два рази в житті. І ми спілкувалися з екологічних питань.

- На початку року тодішній міністр Володимир Демчишин казав про те, що на Зміївській ТЕС заплановано переобладнання двох енергоблоків для того, щоб перевести їх з вугілля дефіцитної марки “А” на марку “Г”. Що зараз з цим проектом?

— Це прогнозний проект. Його ще немає. Але в принципі ми готові. Завдання на проектування погоджено рішенням Науково-технічної ради та протоколом наради Міненерговугілля.

Головне на сьогодні — віднайти кошти. Ми цим питанням займаємось. Але, навіть якщо з цього моменту підготовка до переобладнання буде відбуватися без перешкод, лише в квітні 2017 року ми зможемо запустити один блок.

Термін проведення технічного переоснащення з урахуванням виконання проектних робіт, державної комплексної експертизи проекту, отримання дозвільних документів та введення в експлуатацію котлоагрегату, складає до 9 місяців.

- Тобто, проект робіт ви ще не замовляли?

— Ні. Поки що на Зміївській ТЕС ми змішуємо вугілля газової групи з антрацитом. Ми беремо АШ з Ровеньків та Свердловську і змішуємо його з ГСШ з державних шахт. Перед спалюванням було виконано приготування пробної партії у супроводі фахових наукових організацій.

Ці заходи дозволили розширити паливну базу ТЕС за рахунок вугілля, що видобувається на контрольованій Україною території, а також збільшити обсяг товарної продукції й прибуток підприємства за рахунок використання більш дешевого вугілля. 

Сергій ГОЛОВНЬОВ