Картопля “Привіт від фараона”

 Більш ніж утричі за останні чотири місяці зросла вартість бульби — на прилавках магазинів ціна за кіло “другого хліба” підскочила майже до семи гривень. Крім того, якість теж погіршилася: картопля часто дрібна, а ще й подекуди уражена гниллю чи хворобами. Українців починають лякати дефіцитом картоплі, а виробники подумують про збільшення імпорту продукту — з теплих країн. Проте експерти переконують: вирішити проблему можна простіше — налагодивши великотоварне виробництво та збудувавши достатню кількість сучасних овочесховищ.

Картопля українська — сім гривень

Подорожчання бульби відзначили всі регіони України: в середньому із 1,7 гривні в листопаді до теперішніх понад 4—5 гривень в оптовій торгівлі та до 7 гривень уроздріб. І це при тому, що обсяги виробництва — більш ніж достатні. “Значна частина картоплі, яка зараз присутня на ринку, вирощується в Україні для власних потреб. Це близько 20 мільйонів тонн при харчовому споживанні щороку близько 6 мільйонів. Тобто картоплі виробляємо з великим надлишком”, — відзначив експерт аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Андрій Товстоп’ят.

Проте якість вітчизняного продукту часто досить низька. “Зараз дійсно існує певна нестача пропозицій якісної картоплі, що пов’язано як зі зниженням внутрішнього виробництва, так і з ушкодженням частини картоплі, що була на зберіганні, морозами”, — пояснив керівник проекту “АПК—Інформ: овочі та фрукти” Андрій Ярмак.

Ще одна причина в тому, що понад 97 відсотків української картоплі — вирощені в домогосподарствах, тобто на сільських городах: відповідно, між населенням картопля розподілена нерівномірно. “Окрім того, для міського населення необхідно якось доставляти цю картоплю, проте організувати цей добре налаштований збут від домогосподарств не виходить”, — розказав Андрій Товстоп’ят.

З одного боку, це добре, адже значний урожай в одній області може покрити неврожай в іншій. “Наприклад, торік у нашому регіоні був неврожай через повітряні засухи. Але в західних і північних областях України з картоплею все нормально, так що особливих проблем цьогоріч в області не має бути”, — зауважує заступник директора Донецької дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва Української академії аграрних наук Сергій Марченко.

Однак картопля на Донеччині так само, як і по всій Україні, дорожчає — бо фізично завезти її ніяк. Недавні снігові бурі призвели до багатокілометрових заторів на трасах і навіть до закриття деяких доріг. І цим самим поставили під загрозу постачання харчів до великих міст. Проте навіть зараз, коли погода потроху нормалізувалася, посередники не поспішають ризикувати своїм транспортом. Водночас власне виробники з областей—лідерів вирощування бульби, найчастіше не в змозі перевозити її на південь самостійно, повністю залежачи від посередників. Тож подешевшання картоплі буде — як тільки прийде відлига й дороги стануть більш прохідними.

“Зараз ціна дещо стабілізувалася, бо підвищення середніх температур дозволило більшій кількості виробників відкрити сховища та почати продаж продукції. Крім того, певний вплив на ринок мають повідомлення про імпорт картоплі”, — констатував Андрій Ярмак. Суттєво дорожчати картопля не буде й надалі, вважають в Українському клубі аграрного бізнесу, бо “сім гривень за кілограм картоплі для України — це і так занадто”. Адже виробники — товарні господарства — восени продають картоплю по 1,3 гривні, що повністю забезпечує їхню прибутковість. “Різниця ж у ціні у більш ніж п’ять гривень іде посередникам. І така ситуація, коли вартість картоплі в чотири рази перевищує прибутковість, — ненормальна”, — наголосив Андрій Товстоп’ят.

Середземноморська — кіло по 10

Користуючись нагодою, українські компанії планують збільшити імпортні поставки картоплі, в основному — з Єгипту та Саудівської Аравії. Необхідність ввезення картоплі з—за кордону вони пояснюють двома причинами: нестачею української картоплі на внутрішньому ринку та її низькою якістю.

Чи приживеться на вітчизняних прилавках імпортна бульба — казати зарано. Не знають про це й імпортери. За їхніми прогнозами, в Україну буде ввезено на 30—40 відсотків продукції більше, ніж минулого року. Про те, яку частку із завезеної картоплі продадуть на внутрішньому ринку, а який обсяг пройде транзитом у Росію й Молдову, ще не знають. Чітко зрозуміло лише одне: ціни на заморську картоплю будуть вищими, за прогнозами імпортерів, у середньому на 20—30 відсотків.

“Імпортна картопля буде трохи дорожчою за вітчизняну, але вона тільки зібрана, тому її якість буде не гіршою, а в більшості випадків навіть кращою за нашу. Імпорт може бути також і з Росії, де ціни відчутно нижчі”, — вважає керівник проекту “АПК—Інформ: овочі та фрукти”.

Та суттєво вплинути на вітчизняний ринок імпорт не зможе, адже присутній він на українських прилавках кожен рік. Правда — в порівняно невеликих кількостях. “Ввозять єгипетську картоплю менше відсотка від загального споживання — для того, щоб на полицях супермаркетів була така собі красива картопля, схожа на молоду”, — відзначив Андрій Товстоп’ят. Єгипетська картопля заповнює невелику пропозицію у міжсезонні, коли стара картопля вже відходить, а молода в Україні ще не виросла.

Однак говорити про те, що українців нагодують єгипетською картоплею, на думку експерта, — “нонсенс”. “Якщо раніше тонну завозили, а цього року буде 1,4 тонни — хіба це суттєво. Там треба на обсяги дивитись, а не на відсоткове співвідношення. Проте й обсяги ці зовсім не великі”, — підсумував аграрний аналітик.

Сховищ — і побільше

Найкращім варіантом забезпечення потреб країни було б великотоварне виробництво. Його суть проста: великі господарства вирощують продукцію великими партіями, закладають її в овочесховища, де продукт добре зберігається. А потім рівномірними партіями впродовж року постачають на вітчизняний ринок картоплю. Відповідно, не повинно бути й різких стрибків цін. “Це ідеальна ситуація, але у нас, на жаль, великих виробників — лише три відсотки від загального виробництва картоплі”, — наголосив експерт УКАБ.

Тож єдиний доступний вихід сьогодні — організовувати ринок, зокрема збудувати більшу кількість якісних овочесховищ, які тримають температуру, вологу, дозволяють сортувати картоплю. Окрім того, в них є можливість діагностики, картопля зберігається більш компактними партіями, та й провітрювання значно краще. Тоді як старі радянські сховища й на половину наблизитись до цих вимог не можуть: якщо там всередину загальної партії потрапила гнила картоплина, то все навколо неї масово пропадає.

За підрахунками експерта, сучасних овочесховищ в Україні не більше десятка. “А треба на кожний районний центр хоча б по одному було. Хоча б 200 таких сховищ на Україну — вже було б нормально”, — підсумував Андрій Товстоп’ят.

Соломія СКОРИК