Хто стоїть за футбольними погромами у Єгипті

У єгипетському Порт-Саїді сталася одна з наймасштабніших трагедій у історії футболу. Попри виграш місцевої команди “Аль-Масрі” з рахунком 3:1 над столичними гостями “Аль-Аглі”, агресивні фанати “Аль-Масрі” вчинили побоїще.

Розлючені вболівальники після фінального свистка кинулися на поле й атакували футболістів “Аль-Аглі” та їхніх фанів. Нечисленна поліція переважно втекла. Фанати “Аль-Масрі” прийшли на матч зі зброєю, а причиною їхньої агресії нібито став один із плакатів на трибуні гостей із Каїра. Внаслідок бійки і тисняви загинули 74 особи, до тисячі травмовані. У Країні Пірамід знову панує неспокій та атмосфера революції — цього разу проти військових, які, на думку фанатів і їхніх прихильників, винні в трагедії.

У пошуках винних

Фанати звинувачують військових. Вони, мовляв, влаштували провокацію, щоб показати, що без сильної руки у країні запанує хаос і армія зможе довше не віддавати владу парламенту.

Військові кажуть, що винуватцями трагедії є фанати. Протистояння вилилося в протести та насильство в Каїрі та по великих містах країни. Кілька тисяч осіб зайняли столичну площу Тахрір, де розгорталися головні події лютневої революції 2011-го.

Вони спробували взяти штурмом будівлю МВС. Розганяючи учасників акції, поліція застосовувала сльозогінний газ. Демонстранти у відповідь закидали стражів порядку камінням і коктейлями Молотова. Фанати вимагають усунення від влади Вищої військової ради з фельдмаршалом Мухаммедом Хусейном Тантаві на чолі.

Футбольні фанати відіграли важливу роль у революції, під час сутичок із поліцією та армією. Вони вважають, що влада тепер мститься їм: після падіння режиму Хосні Мубарака військові проводять жорстку політику, саджаючи за ґрати найбільших критиків свого режиму.

Уряд намагається втихомирити ситуацію. У відставку пішло все керівництво Футбольної федерації Єгипту, губернатор провінції Порт-Саїд і керівники місцевих силовиків. Але фанати залишаються на площі Тахрір — вони вимагають відставки Тантаві.

Тиждень опитав мешканців Єгипту та експертів з приводу останніх кривавих подій у країні

Ранія Аль-Малкі, головний редактор TheDaily News Egypt

Пастка для фанатів

Один із моїх друзів дитинства поховав сина. Хлопцю було 22. Його звали Омар. У нього все життя було попереду. Ніхто не міг навіть уявити перед матчем, що Омар і 73 інші хлопці повернуться з футболу в трунах. Це була спланована контрреволюційна акція, щоби посіяти ненависть єгиптян один проти одного, щоби виправдати владу військових.

Когось затоптали у тисняві, інші померли від ножових поранень і вогнепальних ран. Очевидці кажуть, що, коли люди намагалися втекти зі стадіону, то опинилися в пастці, адже всі виходи були перекриті військовими ззовні. Натовп спробував вибити ворота, але через тисняву багатьох задавили. Інших скидали з трибун — вони розбивалися. Чомусь головний матч прем’єр-ліги проігнорували губернатор провінції та глава місцевої служби безпеки.

Поза сумнівом, якби були належні заходи безпеки, то трагедії можна було б уникнути. Це не було футбольне хуліганство. Або військовим випадково не вдалося гарантувати безпеку, або вони співучасники злочину. Остання стає дедалі більш очевидним після року їхнього правління — вони карають єгиптян за революцію. Це ті самі силовики, які роками вірно служили Мубараку.

Протягом двох місяців парламентських виборів по всій країні армія гарантувала абсолютну безпеку по країні. А тут не змогла забезпечити її на одному матчі? Вони кажуть, що не можуть пильнувати за кожним кутком, бо передали владу парламенту і скасували надзвичайний стан. Але ж вони відповідальні, позаяк залишаються гарантами безпеки.

Поки я це пишу, набирає обертів третя хвиля революції. Сутички протестувальників з поліцією вже забрали два житті в Суеці та ще два в Каїрі. Ще 1,5 тис. поранені. Генерали нічого не навчилися, як і їхній колишній бос Мубарак. Ми не робили революції заради відставки Мубарака, а заради справжніх змін. Чи стануть ці чорні дні початком звільнення Єгипту від керування військових? Можливо.

Кейт Дурхам, редактор Egypt Today

Футбол — це гра, а не війна

Першу половину матчу фанати обох команд кричали, кидали на поле фаєри й поводилися агресивно. Коли пролунав фінальний свисток, фанати місцевої команди кинулися на поле. Каїрських фанатів захищали два кордони поліції. Але, коли на поліцію побігли фанати, то правоохоронці почали тікати. Фанати бігли з ножами, арматурою. Зазвичай весь удар у таких ситуаціях припадає на поліцію, а тут вона втекла.

Але хіба нормально на футболі кидатися камінням і приходити на матч із ножем і пістолетом? Прикро, але це звичайна поведінка єгипетських ультрас. Ультраси зафарбовують насильство в революційні кольори. Час задуматися, чому для них кидати каміння — норма. Кожен, хто винен, має відповісти за свою частку провини. Але слід почати з фанів. Годі звеличувати ультрас як героїв революції. Футбол — це гра, а не війна.

Мохаммед Салах Аттіа, головний редактор The Egyptian Gazette

Організований хаос

Сутички між фанатами могли б вважатися нормальним явищем, але деталі інциденту свідчать про зворотне. Команда “Аль-Ахлі” перемогла сильнішого суперника. Після цього фани переможців вибігають на поле, щоби бити фанатів переможеної команди. А, що б вони накоїли, якби їхня команда програла?

Те, що фанати прийшли озброєні, свідчить, що вони готувалися до бійні, незалежно від результату матчу. Попри спроби сил безпеки навести лад у країні, останні події дають змогу підозрювати, що режим час від часу навмисне доливає оливи до вогню, аби зберегти контрольовану анархію. Події в Порт-Саїді переповнили чашу терпіння єгиптян. Пора покарати їхніх архітекторів. Перед тим, як піти геть, Мубарак сказав, що у єгиптян є вибір — між ним і хаосом. Мабуть, він знав, що його соратники робитимуть.

Мохаб Магді, старший спортивний редактор Sports.maktoob.com

Єдине, що єднало ультра, — нелюбов до Мубарака

Єгипетські ультрас почали формуватися в організовані структури з 2007-го. Рік тому вони були одними з перших, хто виступив проти режиму Мубарака. Ультрас були від початку й до кінця на площі Тахрір, охороняли її. Неприязнь між столичними і порт-саїдівськими ультрас дуже давня. На час революції між ними було перемир’я. вони мали спільну мету — повалити Мубарака. Це їх єднало. Після досягнення свого стара ворожнеча спалахнула з новою силою. Це був уже шостий інцидент між ними за кілька місяців. І він виявився фатальним.

Ігор Семиволос, експерт-сходознавець

“Брати мусульмани”, які перемогли на парламентських виборах, саме ведуть переговори з військовими щодо передачі влади. Тому це не остання провокація і надзвичайна ситуація. За півроку до президентських виборів військові ще не раз спробують довести свою потрібність. Складність у тому, що 80% населення схвалює дії Військової ради. Натомість три чверті голосують за ісламістів, цілі яких зовсім інші, ніж у військових. Армія не довіряє ісламістам, але їм треба домовлятися. Триває торг.

Частина населення невдоволена військовими та вимагає ледь не судити їх. Недавно був у Єгипті. Там намагаються підтримувати лад. Більшості єгиптян не до революції, їх радше хвилює, як заробити на життя, непокоїть, що туристи не їдуть. Ситуація соціального невдоволення у чомусь наближається до нашої. 80% єгиптян бідні. Вони не бачать світла в найближчому майбутньому, що посилює напруженість. Висока частка безробітної молоді. Решта 20% — це середній клас. Вони оптимістичніші. Сутички там мають відносно локальний характер і більшості населення не до них.

Ігор ТИМОЦЬ