Хто керує ринком нафтопродуктів

За наявності безлічі міністерств, відомств, регуляторів і контролерів ніхто з них не в змозі або не має бажання впливати на цінову ситуацію. Реальний вплив на ринок має лише група “Приват”.

Кількома місяцями раніше можна було б сміливо писати, що кон’юнктура зовнішніх ринків є сприятливою. Зараз це не так. Якщо раніше українці молились на зниження цін, то зараз їм варто вимолювати у Господа підвищення ціни на нафту доларів на п’ять-сім.

Інноваційний закон про плаваючу ставку акцизного податку дискредитував дешеву нафту як позитивне явище. Тепер низька ціна на північноморську нафту не є запорукою зниження цін.

Закон передбачає: якщо ціна на нафту була нижчою за 105 доларів впродовж десяти днів, то акциз зростає. Наприклад, якщо середня ціна за декаду становила 100 доларів за барель, то акциз на бензин зросте на 38 євро, а кожен євро — додає копійку до вартості літру пального.

Перший же тиждень дії скоригованої ставки акцизного податку показав, що таке регулювання неможливе за відсутності контролю над цінами на ринку. А ним навіть і не пахне.

Заручниками “плаваючих” акцизів стали мільйони автолюбителів. Як і все, що плаває, цей підхід виявився не надто вдалою ідеєю. Не встигли внутрішні ціни на нафтопродукти подешевшати, як пішов угору акцизний податок.

Дивлячись на нинішні ціни, можна казати, що нас чекатиме принаймні ще одна декада підвищеного податку. І це при тому, що розмови про затягування світової кризи в світі сильнішають, а експерти прогнозують дешевшу нафту аж до кінця року.

Можливо, цей закон і має право на існування, але сьогодні можна впевнено сказати, що його дія заморозила ціни, які і справді могли б бути нижчими. Сталося це через те, що, як завжди, навіть стрімке падіння вартості нафтопродуктів та нафти на європейському ринку дуже повільно доходило до України.

До того ж не поспішала знижувати ціни і найбільша мережа АЗС, яку під різними брендами контролює “Приват”. Тому ціни, які так і не встигли скоригуватися, тепер застигли на певному рівні через одну лише звістку про зростання акцизів.

Замість цього з боку органів виконавчої влади ми чуємо лише безглузду дискусію на тему: “А хто ж придумав цей незручний “плаваючий” акциз?”. Хоча і без фактора акцизу, за оцінками деяких експертів, ціни на “п’ятий” могли стояти десь близько 10,5-10,6 грн за літр. У всіх криза, а в нас все гаразд — попереду лише покращення.

Зараз можна з ностальгією пригадувати активність Міненерговугілля та АМКУ минулого року, коли вони активно тиснули на імпортерів, говорячи про надвисокі маржі і “змову” імпортерів. Де цей запал та ентузіазм зараз?

Хіба нема потенціалу для зниження? Деякі експерти визнають, що багато хто готовий йти вниз на 20-40 копійок за літр.

Так, ціни і справді знижуються. Після того як наприкінці минулого тижня їх знизив “Приват”, вслід за ним пішли й інші мережі, які тримають від нього певну дистанцію. Зниження відбулося, але до 11 грн за літр 95-го.

Чому всі чекають на рішення Коломойського? Чи його внесено до Червоної книги нафтопереробки? Чи білоруські нафтопродукти, які імпортують російські компанії, — не той самий “критичний” імпорт?

Виходить, що ринок нафтопродуктів відданий на поталу одному з гравців ринку, і ніхто з посадовців не може або не хоче з цим нічого робити. Чи то через найнижчі ціни на пальне, чи то через фінансування маргінальних політичних проектів.

Адже скоро вибори, і популярний політичний “бот” для відтягування голосів вартий дещо більшого, ніж інтересів мільйонів виборців.

Данило НЕСТЕРОВ