Хотіли як краще. Краще не стало...

Схвильована першим варіантом бізнес-спільнота запропонувала близько двох тисяч поправок та змін до проекту. Влада на щиру розмову із платниками податків не пішла і вдалася до маніпуляцій: замість обіцяного проекту ліберала-ринковика Сергія Тігіпка запропонувала ледь оновлений урядовий варіант команди Азарова — Ярошенка

В Україні податкову політику визначають не політики, а її виконавці. Функцію голови в державному організмі в цьому разі виконують кулаки, тобто органи виконавчої влади, а саме — податківці-практики. І хоча керівник Державної податкової адміністрації Олександр Папаіка це категорично заперечує, міністр фінансів Федір Ярошенко спростовує твердження головного податківця. Він не приховує, що і його шеф Микола Азаров, і він сам бере активну участь у роботі над Податковим кодексом. Обидва урядовці тривалий час працювали на керівних посадах у Державній податковій адміністрації України (ДПАУ). Багаторічна зосередженість на наповненні бюджету зумовлює спосіб мислення цих діячів. Головний фіскальний орган завжди в українській владі сприймався як силовий. Не випадково свого часу це відомство очолював колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. А податкова міліція була й залишається для влади інструментом тиску, зокрема й політичного. Атака податкової міліції на ТРК “Чорноморська” у Криму це підтверджує. Ярошенко та Папаіка привселюдно запевняють, що прагнуть бути партнерами для сумлінних платників податків, але мимоволі прохоплюються: ДПАУ потрібен спеціальний підрозділ попри те, що він дублюватиме функції Управління по боротьбі з економічною злочинністю МВС. А про людське око миролюбний голова Державної податкової адміністрації стверджує, що появу такого департаменту потрібно сприйма¬ти лише як вияв внутрішньої реорганізації ДПА. Потрібна вона з огляду на численні звинувачення в корупції на адресу податківців. Отже, якщо вірити Папаіці, новий податковий спецназ допоможе позбутися хабарництва у лавах митарів.

На думку керівника податково-юридичної практики компанії Ernst&Young Володимира Котенка, не слід нехтувати багатим практичним досвідом податківців при створенні Податкового кодексу. Але визначальною при написанні основоположного для економіки документа має бути позиція політиків. “Оскільки податківці є носіями досвіду й добре знають, яким чином ухиляються від сплати податків, вони мали б передавати свої знання, але їхня позиція не може бути вирішальною”, — сказав пан Котенко.

Однак ідеологи податкового законодавства весь час губляться у суперечностях. За словами Федора Ярошенка, головна мета авторів кодексу — вдосконалити систему законодавства та звести до мінімуму можливість уникнення оподаткування. Тоді не зрозуміло, навіщо розширювати повноваження податкової та дозволяти в будь-який момент перевіряти платників без вагомих підстав. При цьому пан Ярошенко не вірить у сумлінність більшості підприємців. “Дірки в законодавстві все одно залишатимуться, адже бізнес “удосконалюється”, — сказав він, відповідаючи на питання “Главреда” про сенс додаткових повноважень для податківців. І хоча порівняно з першим варіантом, прийнятим у першому читанні Радою, у новій версії кодексу найбільш кричущі моменти прибрали (зокрема, дозвіл без рішення суду входити у помешкання підприємців), повноваження податкової міліції істотно розширили. “У контрольних органів мають бути широкі повноваження, без елементів примусу не обійтися. Але передусім варто було би без поспіху опрацювати вузькі місця податкового законодавства, які дозволяють не платити податків. Поки існуватимуть спокуси для бізнесу — він спокушатиметься”, — вважає Володимир Котенко. А Світлана Білик та Олег Шмаль із PriceWaterHauseCoopers Ukraine нагадують про інерцію фіскального відомства й прагнення розширити свої повноваження. “Завдання бізнес-співтовариства — брати активну участь в обговоренні Податкового кодексу та допомагати збалансовувати інтереси платників і фіскальної служби”, — вважають аудитори.

Невідповідність між деклараціями найбільшої владної партії про прагнення до максимальної самостійності регіонів і положеннями проекту Податкового кодексу — очевидна. Вона вкотре видає авторів, які думають лише про те, як сьогодні виконати план податкових зборів, і ніколи не міркували про стратегію розвитку країни. Закон України “Про систему оподаткування” нараховує 28 загальнодержавних і 14 місцевих податків. Натомість пропонується скоротити їх відповідно до 19 і 5. Більшість зборів, які пропонується скасувати, принципово на наповнення місцевих скарбниць не впливали. Водночас центральна влада пропонує надати місцевій право збільшити єдиний податок, на якому працює більшість дрібних підприємців, з 200 до 600 гривень. На думку завідувача сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Олексія Молдована, пропоновані зміни ніяк не посилять фінансової самостійності регіонів. “Збільшення надходжень від єдиного податку може призвести лише до скорочення виплат із держбюджету на підтримку регіонів”, — сказав він. Експерт відзначає, що жодного державного податку ідеологи Податкового кодексу в регіони передавати не планують.

Головним лобістом малого та середнього бізнесу у владі останніми роками вважали голову Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Михайло Бродський очолив комітет після приходу до влади Віктора Януковича і цей стереотип зламав. Він не приховує, що працює не на бізнес, а на владу, яка заклопотана виконанням передвиборних обіцянок. “Намагаємося вивести систему оподаткування для малого бізнесу на касовий метод”, — заявляє голова Держкомпідприємництва.

Чернігівець Сергій Б. працює за спрощеною системою оподаткування. Із цукру він виготовляє солодку вату і продає її неподалік атракціонів у міському парку. За його словами, запровадження обов’язкової торгівлі через касовий апарат для невеличкого бізнесу означатиме крах. “Буває, що до мене вишикується черга дітлахів із батьками, і тоді головне — швидкість. Як мені чеки вибивати? Та й придбати касовий апарат, носити його на звірку до податкової — це забиратиме дуже багато часу. А головне — навіщо?” — каже підприємець. На його думку, якщо вимагатимуть запровадження касового апарата, то систему оподаткування не можна буде вважати спрощеною. Він також переконаний, що такі драконівські заходи є свідченням упередженого ставлення влади до бізнесу.

Отже, є всі підстави стверджувати: ідеологія першого та другого варіантів Податкового кодексу тотожні. Той самий “звинувачувальний ухил” у ставленні до бізнесу, та сама перевага тактики стягування податків над стратегією розвитку економіки, те саме розширення повноважень митарів за наявних можливостей для зловживань несумлінними платниками. А що з головним козирем Миколи Азарова — зниженням ставки ПДВ та податку на прибуток? У першому варіанті пропонували поетапне зменшення ставки ПДВ: протягом 2012—2014 років — з 20% до 17%. Податок на прибуток планували знизити у 2011 році з 25% до 20%, а у 2014-му — поступово — до 17%. У другому варіанті кодексу з 2014-го передбачено єдину ставку податку на прибуток у 20%, а ставку ПДВ — у 17%. Щоб не допустити скорочення надходжень до бюджету внаслідок зниження податкових ставок великих підприємств, влада намагається закрутити “гайки” малим. Але гарантій, що заощаджені фінансово-промисловими групами кошти підуть на оновлення технологій та модернізацію виробництва, влада не дає. “Передбачається контроль за використанням податкових пільг, але повністю проконтролювати їх нецільове використання не вдасться”, — зазначає Володимир Котенко. А Світлана Білик та Олег Шмаль вважають, що головне — це загальний інвестиційний клімат і свобода власників бізнесу у використанні зароблених коштів. “Не має значення, де зберігаються кошти, важливо, де вони витрачаються. Якщо в Україні буде створено сприятливі умови для бізнесу, кошти вкладатимуть тут. Окрім того, можуть бути залучені гроші, зароблені в інших країнах, що в сотні разів перевищують місцеві ресурси”, — кажуть експерти. Однак захоплених відгуків від підприємців, які ознайомилися з ідеями Миколи Азарова та його соратників, поки що не чути. І хоча міністр фінансів Федір Ярошенко задоволений підсумками публічного обговорення проекту з представниками бізнес-спільноти, він так і не сказав, які ж із почутих пропозицій законодавці обговорюватимуть у Верховній Раді. Але нагадав: перший проект Податкового кодексу вже прийнято у першому читанні, і до того, щоб стати законом, йому лишилося одне голосування в сесійній залі Ради. А другий проект — лише привід для міркувань і дискусій.

Андрій ДЕРКАЧ