Життя і гроші Андрія Портнова. Історія, що починається в кримінальному Луганську

UPD від 9 грудня 2021 року. Сьогодні Мінфін США вніс Портнова та його благодійний фонд до санкційного списку. Фігурантам списку заборонений в'їзд до США, їх активи на території країни за наявності таких мають бути заблоковані. Американським громадянам забороняється вести з ними будь-які справи.

Андрій Портнов зберігав вплив на судовий корпус України навіть під час втечі до Москви і Відня після Революції гідності. Два роки тому він повернувся в Україну і закріпив за собою статус найвпливовішого юриста країни. Протягом 2010-2013 років Портнов особисто проводив співбесіди і допоміг працевлаштувати сотні суддів, які надалі опинилися майже на всіх рівнях судової влади. Ці зв'язки — головний актив Портнова. Про це під час підготовки матеріалу журналістові LIGA.net розповідали багато співрозмовників.

Ще більше коментаторів радили ”бути обережнішим”, називаючи Портнова мстивим. Багато його колишніх колег відмовлялися говорити: “Я б не хотів мати його у ворогах. І всім іншим не радив би”.

Портнов, без сумніву, — талановита людина. Він ефективно використовує законодавство в особистих цілях. Слідчі, судді та політики — навчені зайвий раз навіть не згадувати його прізвище.

Але колись все було зовсім інакше. У 1990-х перспективи юриста з Луганська були тьмяними. Але Портнов зумів знайти людей, які йому допомогли.

Портнов не відповів на дзвінки та повідомлення журналіста LIGA.net. Але ми змогли знайти і поговорити з багатьма людьми, які знайомі з ним особисто. Як Портнов опинився в Києві, як допомагав прем'єрам і президентам, втік до Москви і налагодив там партнерство, на кого працює тепер, хто в орбіті його впливу, яким бізнесом він володіє і як вимагав “допитати посадових осіб США” — про це в нашому профайлі.

ДЕВ'ЯНОСТІ. СМЕРТЬ ДОБРОСЛАВСЬКОГО

Портнов родом з Луганська. Про його дитинство та юність відомо обмаль. У 2011 році журналістка Оксана Гейдор спілкувалася з його батьками, підтвердила вона в розмові з LIGA.net. “Серед трьох дітей він був найбільш неспокійним в дитинстві, — згадує мама Портнова Світлана в статті Главкома. — В три роки він напам'ять цитував сюжети програми “Врємя””.

Після школи Портнов пробував вступати до Інституту іноземних мов, проте погано здав іспит. Потім подав документи до Ленінградського військового училища. Але “тамтешні суворі порядки” були Портнову не до вподоби, і після відрахування його забрали в армію, служив у Білій Церкві.

Після армії він короткий час працював у міліції, а в 1993-му вступив на заочне відділення юрфаку Східноукраїнського державного університету. Того ж року влаштувався юрисконсультом в луганській фірмі Юрліт Лтд. Потім неповні два роки був юристом підприємства Луганськнафтопродукт, а в 1996 році у віці 23 років очолив місцеву юридичну фірму Укрінформправо. Хоча диплом юриста Портнов отримав тільки в 1999-му.

Автобіографія Портнова, яка є у розпорядженні LIGA.net

Кар'єрне зростання Портнова припало на час роботи в компаніях, що входили в сферу впливу луганського кримінального авторитета Валерія Доброславського. З ним Портнов міг бути знайомий щонайменше з 1994-го, розповіли LIGA.net два співрозмовники в правоохоронних органах. “Доброславський займався нафтовим бізнесом. Портнов як юрист опікувався цим напрямком. Луганська нафтобаза (дочірне підприємство Луганськнафтопродукту, де два роки працював Портнов) контролювалася Доброславським”, — зазначив один зі співрозмовників.

Водночас, за його словами, нафтобізнес Доброславського контролювався і силовиками. Зокрема, ексначальником управління МВС в Луганській області та ексректором Луганського державного університету внутрішніх справ Едуардом Дідоренком. “Припускаю, що кар'єрне зростання Портнова стало можливим завдяки тісним зв'язкам з Дідоренком”, — зазначив співрозмовник.

Цю версію підтверджує третє джерело, ексвисокопосадовець правоохоронних органів. “Дідоренка цікавив бізнес. Він тримав Добрика (прізвисько Доброславського. — Ред.) як важіль для протидії бандитам з точки зору впливу на економіку. І Портнов працював у Добрика у напрямку нафтобізнесу”, — розповідає він.

У 1996-му Доброславський створив Асоціацію молодіжного співробітництва XXI століття, де Портнов працював юристом. Як розповів у 2012 році один із близьких соратників Доброславського Ігор Гуменюк, назву організації придумали за аналогією з Асоціацією культурної спадщини Італії з серіалу про мафію “Спрут”.

Доброславський був першим луганським олігархом, розповідає LIGA.net журналістка й авторка книги “Як Україна втрачала Донбас” Марина Воротинцева. “Він активно заявляв про політичні амбіції, ходив на телеканали, намагався красиво говорити. Навіть заявив, що збирається балотуватися в нардепи. І він би переміг”, — каже вона. 

Створення Асоціації було частиною плану легалізації Доброславського, повідомив LIGA.net колишній соратник секретаря РНБО Олексія Данилова, який у 1994-1997 роках був мером Луганська. “Доброславський хотів стати медійним і легальним. Всі ці люди проходили такий етап. Спочатку бабки зробили, а потім на ці бабки виходять на легальний рівень”, — додає співрозмовник.

Планам Доброславського не судилося здійснитися. 1997-го невідомі розстріляли кортеж Доброславського з гранатомета й автоматів Калашникова. Гуменюк в подальшому став пособником окупаційних російських військ на Донбасі. Як і більшість засновників Асоціації XXI століття. Наприклад, власник газети XXI століття Юрій Юров приєднався до терористів.

Конкретних відомостей про роль і діяльність Портнова в організації Доброславського вкрай мало. Ті, хто мали стосунок до Доброславського і його молодіжної організації, або померли, або не бажають говорити, або перейшли на бік російських окупантів. Співрозмовники LIGA.net у правоохоронних органах впевнені, що випадково Портнов у команді Доброславського опинитися не міг. Це фактично підтвердив і сам Доброславський в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю: “Я працюю з людьми, яких знаю і в яких впевнений. Моя команда зведена до мінімуму”.

Портнов запевняє, що не працював на підприємствах Доброславського. “У 1990 році я ще ходив до школи, після чого вже в 1991-му поїхав до військового училища і армію, і ніколи в Луганську не працював ні в чиїх компаніях, крім власної юридичної фірми та обласного відділення Спілки адвокатів”, — написав він у Telegram.

Водночас в автобіографії Портнова на старій версії його персонального сайту (зараз він не працює, але копія є в кеші Google) зазначено, що з березня 1993-го Портнов працював юристом “на промислових підприємствах і в юридичних компаніях Луганської області”. Це вказано і на актуальній версії сайту. Більш того, в автобіографії, написаній Портновим від руки, сказано, що в з червня 1994-го по лютий 1996-го він працював юристом в Луганськнафтопродукту.

ПІСЛЯ ЛУГАНСЬКА

Після смерті Доброславського в 1997 році кар'єра Портнова різко йде вгору — він переїжджає в столицю. До того ж влаштовується на роботу відразу в Нацкомісію з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Уже за два роки він став начальником управління корпоративних фінансів, де пропрацював до грудня 2001-го. Сфера компетенції — реєстрація емісій акцій. Зокрема додемісії. Цей інструмент часто використовували для отримання контролю над бізнесом: розмивали частки інших акціонерів.

Саме в цей період Портнов налагодив зв'язки з великим бізнесом. 2001 року він уклав договір на юридичне обслуговування з ПриватБанком Коломойського. “Стосувався він, перш за все, інвестиційного бізнесу, який був представлений у ПриватБанку, купівлі підприємств, захисту власності”, — розповів Портнов в інтерв’ю Українській правді в 2007 році.

Коломойський неодноразово підтверджував співпрацю з Портновим. “Він мені юридично допомагає років 20”, — заявив олігарх в інтерв'ю 2019 року.

“Портнов на початку 2000-х працював начальником відділу, і ми з ним комунікували по роботі, — розповідає LIGA.net один з колишніх юристів Коломойського. — Він уже тоді був грамотним і перспективним юристом”. Портнов також допомагав бізнес-партнерам Коломойського братам Суркісам в корпоративному конфлікті з українсько-російським бізнесменом Костянтином Григоришиним. Тоді сторони не поділили футбольний клуб “Динамо” (Київ).

За його словами, саме Суркіси познайомили Портнова з Віктором Медведчуком. “Я маю честь обмінюватися думками з Віктором Медведчуком, — говорив Портнов в одному з інтерв'ю 2008 року. — Віктор Володимирович — шанована мною людина. Подобається це комусь чи ні — роль Медведчука в розвитку держави, без сумніву, дуже істотна”.

Портнову є за що хвалити Медведчука. Саме за часів Леоніда Кучми, коли Медведчук був главою Адміністрації президента, Портнов пішов на підвищення: в 2003-му Кучма призначив Портнова першим заступником виконавчого секретаря НКЦПФР, а 2004-го — членом комісії. А після закінчення каденції Кучма віддячив Портнову званням заслуженого юриста.

“Портнов виявив себе висококваліфікованим фахівцем з питань врегулювання ринку цінних паперів. За його безпосередньої участі формувалася контролювальна функція НКЦПФР. Вагомий внесок Портнов зробив у розвиток Національної депозитарної системи”, — йдеться в нагородному листі Портнова, який є в розпорядженні LIGA.net.

У 2002-2003 роках, коли Портнов не працював в держкомісії, він організував власну адвокатську фірму Портнов і партнери, що спеціалізується на послугах у сфері корпоративного управління і приватизації. Співзасновником став Сидір Кізін, який до цього працював помічником глави НКЦПФР.

Одним із засновників фірми Портнова, яка пізніше змінила назву на Корпоративні технології, було “приватівське” підприємство Промрезерв. “На самому початку нашої діяльності передбачалося, що одним з акціонерів буде компанія, за якою дійсно стоїть ПриватБанк. Фірма один раз внесла гроші в статутний фонд, але цей проєкт не пішов”, — підтвердив Портнов в інтерв'ю за 2007 рік.

А після перемоги Віктора Ющенка Портнов відкрив для себе двері великої політики.

ГОЛОВНИЙ ЮРИСТ ТИМОШЕНКО

У 2005-му році Портнов разом з колегою з Корпоративних технологій Сергієм Петрашком представляв інтереси держсекретаря Олександра Зінченка, який звинуватив оточення Ющенка в корупції. Серед обвинувачених був секретар РНБО Петро Порошенко. За інформацією Радіо Свобода, позов про честь і гідність Зінченко і Портнов програли.

Портнов був позивачем у справі про незаконне суміщення Порошенком депутатського мандата і поста секретаря. Закликав Кабмін і Генпрокуратуру розпочати процедуру реприватизації “незаконно нажитої” Порошенком власності. Пізніше назвав цю заяву жартом. Ще одним проявом “юридичного тролінгу” був позов Портнова до Держкомітету у справах релігій — вимагав канонізувати Порошенка.

Позиція Портнова привернула увагу Юлії Тимошенко, її уряд у вересні 2005-го пішов у відставку. Юрист познайомився з БЮТ. “Ми стали вести справи про захист їхньої честі, гідності та ділової репутації, — пояснював Портнов в одному з інтерв'ю. — Далі було формування списків БЮТ (вибори 2006 року. — Ред.), в які я потрапив дуже швидко. Вважаю, що мені просто пощастило”.

Портнов очолив юридичне крило БЮТ, швидко зблизився з колегами по фракції  Святославом Олійником, Валерієм Писаренком та Володимиром Пилипенком. Пізніше цю четвірку з подачі Олійника називатимуть “групою Портнова”.

У цей період Портнов почав набирати політичної ваги і в розпал протистояння Ющенка з Тимошенко допомагав останній у тонких юридичних питаннях. 2007-го Центрвиборчком відмовився реєструвати виборчий список БЮТ на позачергові парламентські вибори і Окружний адмінсуд Києва (ОАСК) зобов'язав ЦВК переглянути рішення. Цим кейсом опікувався Портнов.

Наступного разу ОАСК встав на бік Портнова. У лютому 2008-го другий уряд Тимошенко призначив його першим заступником глави Фонду держмайна (ФДМ). Водночас тодішня голова ФДМ Валентина Семенюк-Самсоненко була відсторонена від посади, що робило Портнова в.о. голови. Ющенко указом призупинив рішення Кабміну. Однак ОАСК зробив те саме, тільки щодо указу президента. Рішення (фактично в інтересах Портнова) виніс Володимир Келеберда. Хто він? Нині він заступник голови ОАСК і фігурант “прослушки НАБУ”.

Семенюк відмовилася добровільно піти, а Ющенко таємним указом надав Фонду держохорону. “Президент прекрасно бачить пана Портнова, який творив рейдерство в роздріб. Якщо він прийде до Фонду держмайна, це буде гуртом і набагато страшніше”, — говорила Семенюк.

У Тимошенко у відповідь заявили, що ФДМ “повністю під контролем”, а кабінет голови фонду розташовуватиметься в будівлі уряду. До того ж рахунки фонду нібито перевели на ім'я Портнова.

За інформацією сайта Діло, за це Генпрокуратура відкрила кримінальні справи проти Портнова. Зокрема, реанімували справу трирічної давнини про нібито загрозу життю співробітниці НКЦПФР Оксані Сахнацькій. Як підсумок — Портнов публічно відмовився від посади голови ФДМ. Але не припинив атакувати Ющенка. І знову не минулося без ОАСК.

У жовтні 2008-го суддя Келеберда задовольнив позов юристів БЮТ і зупинив дію указу Ющенка про розпуск Ради. У відповідь президент звільнив Келеберду, а через кілька днів ліквідував ОАСК. Однак Портнов і його юристи стали на їхній захист і допомогли зупинити укази Ющенка в судах.

Проте тоді ОАСК не був монолітним організмом і не завжди ставав на захист Портнова. У вересні 2009-го ОАСК призупинив приватизацію Одеського припортового заводу, яку Тимошенко з Портновим намагалися провести роком раніше. У 2009-му афілійована з групою Приват Коломойського компанія Нортіма виграла аукціон з продажу 99,567% акцій ОПЗ. Однак, нове керівництво ФДМ назвало конкурс “змовою”, а суд призупинив приватизацію.

Портнов почав кампанію по звільненню голови ОАСК Олега Бачуна, такий висновок можна зробити з розслідування Української правди.

Журналісти видання стверджували, що близькі до Портнова юристи розсилали в ЗМІ та депутатам пакет компромату про розкішне життя і закордонні перельоти Бачуна. Портнов домігся розгляду цього питання на засіданні комітету Ради з питань правосуддя, головою якого був Сергій Ківалов. А кожному судді всіх адмінсудів України на пошту розіслали брошуру з детальними фотографіями способу життя судді.

Проти голови ОАСК виступив і Медведчук, який тоді був членом Вищої ради юстиції (ВРЮ). Одна з антирейдерських організацій попросила Медведчука перевірити окремі рішення Бачуна на законність. У підсумку Медведчук дійшов висновку, що Бачуна слід звільнити і внести відповідне подання. А тодішній заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, який сьогодні є нардепом від партії Медведчука, допомагав соратнику Портнова Писаренку з пошуком компромату.

Врешті Медведчуку та Портнову вдалося домогтися бажаного. 2010-го Бачун був звільнений, а його місце на чолі ОАСК обійняв Павло Вовк. Самого Портнова разом з Ківаловим у травні 2009-го було обрано членами ВРЮ за квотою з'їзду юридичних вузів. Хоча заступник голови БЮТ Олена Шустік назвала з'їзд нелегітимним.

У 2009-му Бачун був не єдиною “жертвою” Портнова. Ймовірно, аналогічним методом (збором і поширенням компрометуючих матеріалів) Портнов міг домогтися відставки заступника генпрокурора Олександра Шинальського. І, швидше за все, знову не без допомоги Кузьміна. Причина: Шинальський був конкурентом Кузьміна на шляху до посади члена ВРЮ.

Перехід Портнова в команду Віктора Януковича в 2010-му не виглядав несподіваним. Швидше — природним.

Читайте також (рос.): Печерский суд решил, что Портнов правомерно опубликовал личные данные водителя Схем

СПІВБЕСІДИ У ПОРТНОВА

Публічно співпрацювати з Партією регіонів Портнов розпочав 2008-го. За дорученням Тимошенко він працював над пакетом спільних з ПР законопроєктів, що послаблюють президентські повноваження Ющенка. Зокрема, Рада зобов'язала президента погоджувати призначення генпрокурора з парламентом. Авторами законопроєктів був Портнов і нардеп від ПР Олександр Лавринович.

Коли Тимошенко програла президентські вибори Януковичу, Портнов намагався переконати її в безперспективності подання позову до Вищого адмінсуду. Тимошенко не послухала Портнова і той пішов з посади заступника голови фракції БЮТ. Після програного процесу Портнов обірвав контакти з Тимошенко. “Я і мої колеги-депутати Олійник, Пилипенко і Писаренко ще задовго до президентських виборів зробили висновок, що це — наше останнє політичне життя в БЮТ”, — пояснив він.

У квітні 2010-го Янукович призначив Портнова заступником глави Адміністрації президента і керівником управління з питань судової реформи. У БЮТ назвали вчинок Портнова “заздалегідь підготовленою зрадою”. “Є велика кількість людей, які звикли працювати виключно тоді, коли їхня партія або блок перебувають при владі, а коли потрібно працювати в опозиції — це набагато складніше”, — говорили у Тимошенко.

У жовтні 2011-го Печерський суд засудив її до семи років в'язниці за газові контракти з Росією 2009-го. За кілька місяців до цього експрем'єрка заявила, що її вирок було погоджено на “сходці” у Януковича, де були присутні глава СБУ Валерій Хорошковський, голова АП Сергій Льовочкін, глава Печерського суду Інна Отрош і Портнов.

Важлива деталь, що саме Портнов юридично супроводжував низку газових проєктів Тимошенко, зокрема готував договір про конфіскацію у РосУкрЕнерго 11 млрд кубометрів газу. “Його Юлія Володимирівна привезла з собою до Москви, і він весь час сидів у окремій кімнаті”, — заявив у 2009-му президент Ющенко на закритому засіданні РНБО.

Про кейс РосУкрЕнерго докладніше читайте в нашому спецпроєкті (рос.): Схемы против Независимости. 26 примеров системной коррупции в Украине

Портнов швидко інкорпорувався в систему влади Януковича і став драйвером судової реформи. “На практиці Портнов, Лукаш і Лавринович сиділи в президії, а самі засідання можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вони сиділи і слухали пропозиції членів групи, а потім готували законопроєкт, який хотіли. Тобто це був орган, яким можна було прикрити прийнятий закон”, — розповів LIGA.net член групи, нині заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

Через кілька місяців після приходу Портнова в команду Януковича парламент прийняв закон про судоустрій і статус суддів. Він передбачав створення Вищого спецсуду у цивільних і кримінальних справах. Цей і два інші вищі спецсуди вирішували, піде справа на перегляд у ВС чи ні. Тому Верховний суд фактично позбавлявся впливу на судову практику, каже Куйбіда.

Спеціальним законом було знижено кворум для прийняття рішень у Вищій раді юстиції, що відкрило шлях для масового звільнення суддів. На їхні місця переводили суддів переважно з Донецької та Луганської областей, яким віддавали керівні посади.

Переведенням і добором суддів займалася Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), головою якої був Ігор Самсін, одним з членів — голова ОАСК Павло Вовк. Куйбіда розповідає, що всі переведення робилися швидко і синхронно. ВККС володіла інформацією про ситуацію з вакансіями в судах у всій країні. Це була закрита інформація, яку ВККС оберігала як зіницю ока.

“Майже всі, призначені суддями в 2010-2014 роках, ніяк не могли оминути Портнова. Особливо на керівні посади у великих містах без благословення Портнова ти б не потрапив”, — говорить LIGA.net колишній суддя Вінницького окружного адмінсуду, голова правління фундації Dejure Михайло Жернаков.

Співрозмовник LIGA.net в правоохоронних органах підтверджує слова Жернакова: “Бажаючі отримати посаду мали спочатку отримати довідку-допуск у ВККС. А далі на кандидатів чекала “співбесіда “у Портнова. Якщо людина не сподобалася, всі домовленості з ВККС обнулялися.”Співбесіда” була, по суті, присягою на вірність”.

Інформацію Жернакова і співрозмовника підтверджує видання Цензор.нет. “У період з 2011 до 2014 року жоден суддя районного суду в місті Києві не призначався без особистої співбесіди і згоди з боку Портнова”, — йдеться в матеріалі Цензор.нет за 2014 рік.

За Портнова було врегульовано спосіб призначення голів судів. За часів Кучми за це право свого часу боролися президент і Верховний суд (ВС), але президент знайшов для ВС переконливі аргументи (надбавки до зарплат) — і переміг. За Ющенка повноваження президента призначати керівництво судів були скасовані КСУ, і цим займалася Рада суддів. За Януковича це право перейшло до ВРЮ, членами якої були Портнов, Ківалов, генпрокурор Віктор Пшонка і голова Вищого госпсуду Віктор Татьков. Саме ця четвірка була основними центрами впливу в судовій системі за Януковича і десь навіть конкурувала між собою, розповідає Куйбіда.

Було змінено систему суддівського самоврядування. “Оргкомітети в ручному режимі добирали делегатів на з'їзд суддів. На з'їздах нічого не обговорювали, а просто ухвалювали спущені з АП рішення”, — додав Куйбіда.

Дуже багато суддів завдячують Портнову своїм призначенням, каже Жернаков: “Як тоді, так і зараз, судді призначаються довільно. Всі боялися, тому що через ВРЮ і механізм дисциплінарних скарг можна було звільнити будь-якого суддю. Таким чином він поширив свій вплив на всю судову систему”.

Наприклад, в 2011 році Портнов допоміг уникнути відповідальності судді Печерського суду Сергію Вовку. Одна з потерпілих від рішення Вовка подала скаргу, перевірку якої проводив Портнов як член ВРЮ. Жодних порушень з боку Вовка Портнов не знайшов. Через вісім років саме Вовк задовольнив позов Портнова про захист честі і гідності та постановив стягнути з держбюджету 7 млн ​​грн. Правда, в Верховному суді Портнов відмовився від позову і 7 млн. Справа була закрита.

Читайте також (рос.): Агентство по обеспечению качества образования нашло плагиат в работе Портнова

В Адміністрації Януковича Портнов опікувався не тільки судами і новим кримінально-процесуальним кодексом. Наприклад, юридична віза Портнова могла стояти під “харківськими угодами”. У квітні 2010-го лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив, що особисто обговорював юридичну сторону питання з Портновим, і той показував доповідну записку, в якій стверджувалося, що ані Конституцію, ані закони України угоди не порушують.

Допомагали Портнову в Адміністрації його давні соратники. Вищезгаданий Петрашко (адвокат Медведчука) очолював управління з контролю правоохоронних органів. Марина Паринова — управління представництва інтересів президента в судах, Андрій Пойда — відділення з питань діяльності правоохоронних органів, а Вадим Фесенко — управління з питань судоустрою.

Фесенко відіграв важливу роль під час Революції гідності. Як стверджує екссуддя Оболонського суду Києва Ірина Мамонтова, саме Фесенко вимагав обирати найсуворіші покарання для активістів Автомайдану. “Суддям сказали: ці люди повинні бути покарані по максимуму. Відсутність доказів нікого не хвилювала”, — розповів LIGA.net адвокат Автомайдану Роман Маселко.

За його словами, неформально судді підтверджують факт тиску, але давати показання — відмовляються. “Судді бояться і бачать, що нікого так і не притягли до відповідальності”, — повідомив адвокат у коментарі LIGA.net.

У розпал Революції гідності Портнова підвищили до першого заступника голови АП і він вів переговори з опозицією разом з Лукаш і секретарем РНБО Андрієм Клюєвим. “Навіщо я увійшов в цю групу, чесно кажучи, я навіть зараз до пуття не поясню. Це, звичайно ж, була моя велика помилка. Саме нам випала роль бути обличчям антиМайдану”, — говорив Портнов в інтерв'ю за 2015 рік.

Щодо диктаторських законів 16 січня, то Портнов запевняє, що був автором тільки одного з них — про дорожній рух і відеофіксацію порушень. Також Портнов готував до прийняття законопроєкт, що дозволив би блокувати рахунки організацій, які влада вважає “екстремістськими”. А 19 лютого, напередодні масових вбивств на Майдані, закликав ”радикалів” здати зброю і уникнути суворого покарання.

21 лютого Портнов покинув столицю і вирушив до Харкова, звідки втік до Росії.

Але вплив на суддівський корпус — зберіг.

“КАЗБЕК”, МОСКВА І ВІДЕНЬ

На початку 2015-го в інтерв'ю журналісту Павлу Шеремету Портнов так відповів на запитання, чому саме Росію обрав як місце для втечі: “Ну а куди? Росія близько, мовного і ментального бар'єру немає”.

У Росії Портнову видали дозвіл на тимчасове проживання на три роки. Він створив адвокатську фірму АП Груп, яка, як він стверджує, обслуговувала українських бізнесменів у Росії та російських бізнесменів в Україні, а також Інститут правових реформ, що займається “політичними питаннями, консультаціями, законодавством”.

“На моєму депозитному рахунку в ПриватБанку було майже $600 000. Я їх переказав на кредитну карту і користуюся ними. І зараз я заробляю гроші, бізнес розвивається”, — заявив Портнов в інтерв'ю в 2015 році.

У березні 2014-го Європейський Союз заморозив на один рік активи Портнова, а в Україні проти нього відкрили кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем. За версією слідчих, в 2010-2014 роках Портнов, суміщаючи посади в АП і КНУ імені Тараса Шевченка, заволодів зарплатою та іншими виплатами в сумі 137 639 грн. На підставі чого в грудні 2014-го було складено повідомлення про підозру. А в січні 2015-го Портнова оголосили в розшук.

Сам Портнов заявив, що зарплату з університету не забирав і оприлюднив виписку з карти, на яку отримував зарплату в КНУ, де вказано, що за останні два роки з його карти було знято 800 гривень.

Проєкт підозри Портнову (клікніть для збільшення)

“Кримінальну справу за зарплатою — це смішно. Це говорить про те, що він залишив хороші зв'язки і тил”, — повідомив LIGA.net екснардеп від БПП Валерій Карпунцов, який в той час працював старшим помічником генпрокурора з особливих доручень.

Тодішнє керівництво ГПУ також критикувало кримінальну справу проти Портнова. Ексгенпрокурор Олег Махніцький назвав це “пародією на кримінальне провадження”, а його колишній перший заступник Микола Герасимюк вважає включення Портнова до списку санкцій “політично вмотивованим”.

Як підсумок в березні 2015-го ЄС зняв санкції проти Портнова, а в жовтні того ж року ексзаступник голови АП виграв справу в суді ЄС у Люксембурзі і Євросоюз виплатив йому 15 500 євро. У листопаді Печерський суд зобов'язав слідчих зняти Портнова з розшуку і дав на це 48 годин. Примітно, що в цьому клопотанні інтереси Портнова представляв адвокат Сергій Демченко — нині нардеп від Слуги народу.

За словами Горбатюка, Портнов перевірявся і у справах Майдану, і щодо тиску на суддів, і щодо зміни Конституції в 2010-му. Але підозр не висувалося. “Всім слідчим і прокурорам, які займалися його справою, він писав, телефонував, погрожував. У ЗМІ з'являлися дискредитуючі статті на слідчих. І це впливало на процес розслідування. Припускаю, що це була одна з причин, чому другої підозри Портнову не відбулося”, — зазначив він в коментарі LIGA.net.

Наприклад, у 2017-му проти слідчого, який вів справу Портнова, відкрили дисциплінарне провадження. Прокурор ГПУ Олександр Божко стверджував, що Портнов писав йому повідомлення і погрожував “ви***ти в тупий собачий рот” (через два роки ідентичною фразою блисне нардеп Олександр Дубінський).

У лютому 2018 року СБУ відкрила справу про держзраду, в рамках якої перевіряла можливу причетність Портнова до підготовки документів, які сприяли окупації Криму. Раніше видання Цензор.нет опублікувало так звані “записи Глазьєва”. Це записана українською розвідкою розмова між радником президента Росії Сергієм Глазьєвим і якимось “Володимиром Андрійовичем” від 1 березня 2014 року. З цієї розмови випливає, що проєкт постанови Верховної Ради Криму під час початку російської окупації готував Портнов. Однак в серпні 2019-го справу було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Ексголова СБУ Василь Грицак повідомив, що в 2015-му СБУ розслідувала ще одну кримінальну справу щодо держзради. Підставою стала заява громадянина України, який стверджував, що Портнов нібито надавав спецслужбам РФ доступ до інформації, яка представляє держтаємницю, а також закликав до насильницької зміни влади. Звинувачення не підтвердилися і справу закрили.

У 2019 році ОАСК знову допоміг Портнову. Канада запитувала інформацію в Україні, а МЗС та ГПУ розповідали про перебіг розслідувань щодо Портнова. Суддя ОАСК Огурцов визнав це протиправним. За даними співрозмовника LIGA.net в правоохоронних органах, незабаром після ухваленого рішення Огурцов зустрівся з Портновим в одній із країн ЄС.

Після рішення ОАСК в липні 2019-го Генпрокуратура попросила Канаду зняти санкції з Портнова.

ДОПОМОГА “НОВОРОСІЇ” ТА “ДОПИТ ПОСАДОВИХ ОСІБ США”

Перебуваючи у вигнанні, Портнов почав публічно захищати людей з проросійською позицією та/або тих, хто пропагує російські наративи. Наприклад, у вересні 2017-го став на захист так званого журналіста Дмитра Васильця, засудженого до дев'яти років за сприяння російським терористам. Згідно з вироком, він створив в інтернеті сервіси для трансляції пропагандистського телеканалу “Новоросія ТВ”. На початку 2018-го апеляційний суд скасував вирок.

Портнов також допоміг переїхати до Відня головному редактору сайту Країна Ігорю Гужві, якого прокуратура звинувачувала у вимаганні.

Він також допоміг проросійському блогеру Анатолію Шарію — той використовував юристів Портнова для судових позовів проти Порошенка. “Якщо Анатолій Шарій захоче приїхати в Україну, наша юридична команда звичайно і йому допоможе”, — говорив Портнов.

А 19 травня 2019 року, після довгого вигнання, і сам прилетів до Києва. Після прильоту йому надали поліцейську охорону. Портнов заявив, що його мета — притягнення до кримінальної відповідальності Порошенка, заступника голови АП Олексія Філатова, який за Порошенка курирував судову гілку влади, а також депутатів від НФ Максима Бурбака та Сергія Пашинського.

Останній активного підтримував іншу сторону акціонерів конфлікту навколо Житомирських ласощів. Понад три роки юрист Портнова Марина Паринова (фігурує в листуванні “казбека”) вела справу В'ячеслава Хімікуса, в якого вистрелив Пашинський. Після закриття справи в 2017-му, юристи Портнова через суд домоглися його відновлення. У 2019-му Пашинський навіть провів декілька місяців під вартою, однак в березні 2021-го суд виправдав його.

Наймасштабнішу кампанію Портнов розгорнув проти Порошенка. В Державне бюро розслідувань (ДБР) він подав десятки заяв (докладніше про них в нашому спецпроєкті: Между свободой и тюрьмой. Что ждет Петра Порошенко).

Адвокати Порошенка скаржилися, що про допити у ДБР дізнавалися від Портнова. “Про всі повістки на допит Портнов знав і публікував їх. Портнов щось анонсує і ДБР це тут же робить. Його заяви про злочин одразу реєструються, хоча хто інший подасть — ніколи в перший день не зареєструють”, — підтверджує слова адвокатів Горбатюк.

Після того, як випускник академії ФСБ Андрій Деркач оприлюднив “записи Порошенка-Байдена”, Портнов опублікував цілий план розслідування щодо цих записів, де покроково розписав, що потрібно робити Україні. Водночас Портнов у розпал виборів у США зажадав від української влади, зокрема, “підготувати запити” до компетентних органів у Вашингтоні, щоб там ”допитали посадових осіб США”.

“Ми бачимо елемент прямого зовнішнього управління з одночасною неповагою”, — заявляв Портнов, коментуючи “записи Деркача” в ефірі одного з телеканалів. Водночас він підкреслив, що справу плівок Байдена-Порошенка необхідно розслідувати незважаючи на те, “чи втручаємося ми в політичну систему США”.

РОЛЬ В КОМАНДІ ЗЕЛЕНСЬКОГО

Після повернення в Україну Портнов провів зустрічі з майбутнім главою Офісу президента Андрієм Богданом і главою ОАСК Вовком, повідомив LIGA.net співрозмовник в правоохоронних органах. Дуже швидко у Портнова з'явився імідж людини, близької до команди нового президента. Серед аргументів — власне сам Богдан, який став главою Офісу президента і який був свого часу помічником Портнова в парламенті. Богдан не приховував, що Портнов — його багаторічний друг.

По-друге, люди, пов'язані з Портновим, фінансували виборчу кампанію Зеленського. Згідно фінзвіту, адвокат і помічник Портнова в Раді Володимир Макар перерахував 148 000 грн, адвокати Портнова Анна Косінова і Карина Мікітян дали Зеленському сумарно 206 000 грн, а на той час чоловік Косінової Андрій — 120 000 грн.

Публічно Зеленський заперечує будь-який вплив Портнова. “Я не знаю пана Портнова, це не моя команда”, — заявив Зеленський в жовтні 2019-го. Це не заважало голові Офісу президента Богдану часто спілкуватися з Портновим, розповіли LIGA.net кілька співрозмовників у команді президента.

Співрозмовник LIGA.net у правоохоронних органах наводить як приклад кейс з відставкою глави КСУ Станіслава Шевчука. За його словами, ще в березні 2019 року проти Шевчука розпочалася кампанія.

“Тупицькому в історії з моїм звільненням допомагали судді, призначені Януковичем. Плюс судді Микола Мельник, Сергій Сас та Ігор Сліденко. Вони забезпечували інформаційну атаку на мене в газеті Дзеркало тижня, де 14 березня вийшов лист з фальшивими звинуваченнями на мою адресу, — розповідає LIGA.net Шевчук. — Судді хотіли розглянути справи НАБУ, НАЗК, феросплавів, НКРЕКУ. На їхню думку, я не давав прийняти ці рішення. Тому потрібно було мене посунути”.

Співрозмовник LIGA.net в правоохоронних органах стверджує, що Портнов міг координувати з Вовком: які скарги на Шевчука мають бути подані, коли, від кого. “Портнов розумів, що ніхто, крім Вовка, не вирішить питання з КСУ. На той момент Вовк був №1 в цих питаннях”, — каже співрозмовник.

За його інформацією, Портнов і Вовк збирали голоси за звільнення Шевчука. “Зустрічі з суддями відбуваються не тільки в ресторанах, але і кабінетах. Зокрема, і в кабінеті Вовка, де він одному з суддів КСУ, дуже близькому до Портнова, дає гарантії для інформування інших суддів КСУ: мовляв, спочатку голосуйте за звільнення Станіслава (Шевчука. — Ред.), після ми переоберемо голову і зама, а щодо інших питань не буде, нова влада їх не зачепить”, — розповідає співрозмовник.

На той момент “паства” Портнова і Вовка в КСУ — це близько 10 суддів. Для звільнення Шевчука треба було набрати 12. “Дійсно, Вовк обговорював з Портновим перебіг зустрічей з чинними суддями КСУ та умови, на яких ті погоджувалися підтримати усунення Шевчука. Серед іншого, предметом торгу була посада нового голови КСУ”, — додає джерело в правоохоронних органах .

14 травня, в день усунення Шевчука з посади голови КСУ, Вовк, Портнов і Богдан були постійно на зв'язку, телефонували один одному. Вовк поінформував інших учасників про зміну ситуації в КСУ в режимі реального часу, вони обговорювали проблеми нестачі голосів і можливі варіанти вирішення, розповідає співрозмовник.

Підписуйтесь на розсилки LIGA.net — тільки головне у вашій пошті

Побічно факт переговорів трійки підтвердив журналіст Юрій Бутусов. “На записах, які є частиною кримінальної справи про захоплення влади суддями ОАСК, голоси, вкрай схожі на Вовка, Богдана і Портнова обговорюють призначення Тупицького головою суду, а також завдання, які він має виконати після призначення”, — написав він у Facebook.

Відповідаючи на запитання про причетність Портнова, Вовка і Богдана до свого звільнення, Шевчук заявив LIGA.net, що був допитаний як свідок у НАБУ і тому обмежений підпискою про нерозголошення. “Але є достатньо матеріалів, які вказують на зовнішні сили, які погоджували план перевороту. Цей план мені відомий, і він є на плівках”, — зазначив ексголова КСУ.

Присутність Портнова на “плівках ОАСК” підтвердив LIGA.net Горбатюк: “На плівках зафіксовано, що Портнов фактично поставив заступником голови Апеляційного суду Києва свого нібито кума (мова про Володимира Мельника. — Ред.). Вовк каже, що Портнов особисто йому хвалився, що телефонував голові суду і за допомогою погроз змусив провести призначення”.

Співрозмовник LIGA.net в правоохоронних органах вважає, що в червні 2019 го, незабаром після успішної зміни керівництва КСУ, Портнов і Вовк вирішили взяти під контроль Раду суддів (РСУ), Контроль над РСУ відкриває можливості провести своїх людей за квотою РСУ до складу ВККС і ВРП, що в поєднанні з КСУ означало взяття під контроль практично всі вищі судові інстанції країни.

Читайте наш лікнеп (рос.): ВККС, ВСП, КСУ, ВСУ. Словарь, который поможет разобраться в деле главы и судей ОАСК

За відпрацьованою схемою процес розпочався з інформаційних вкидів проти тодішнього голови РСУ Олега Ткачука, які стають приводом для обговорення на засіданні Ради суддів, внесення до порядку питання про недовіру голові. “Провайдером” цієї схеми, за даними співрозмовника, став тодішній голова Апеляційного суду Хмельницької області Анатолій Марцинкевич, ставленик Портнова і його друг.

“Марцинкевич неодноразово приходив до Вовка в кабінет, і вони обговорювали, як зібрати голоси для усунення Ткачука. Паралельно це питання Вовк регулював з Портновим і Богданом, як гарантом змін з боку “нової влади”, — розповідає співрозмовник.

Причетність Марцинкевича LIGA.net підтвердив сам Ткачук. За його словами, Марцинкевич обдзвонював членів РСУ і просив підтримати порядок відбору кандидатів у судді Конституційного суду. “Я побачив, що деякі мої колеги захотіли, можливо, прислужитися перед представниками політичних еліт і зробити так, щоб в судді КСУ пройшли політично ангажовані кандидати”, — говорить Ткачук.

При цьому документ він побачив всього за день до засідання. Його розгляд просував заступник голови РСУ Вадим Бутенко, який паралельно виступив за відставку Ткачука. “У них було два варіанти: спробувати винести цей порядок на розгляд, знаючи, що я буду проти, або поміняти главу РСУ”, — додає Ткачук.

Напередодні засідання РСУ Ткачуку стало відомо про ці плани, і він заявив про тиск з боку Офісу президента. Проте Ткачука усунули, замінивши його більш лояльною людиною Богданом Монічем. З'їзд суддів делегував своїх членів у ВРП, не чужих Вовку, про що свідчить реакція ВРП на оприлюднені факти про зловживання Вовка. РСУ також висловилася на захист ОАСК.

Про роль Портнова в цій історії Ткачуку нічого не відомо. “Але люди, які були на записах ОАСК, казали мені, що там йшлося і про мою персону”, — уточнює екс-глава РСУ.

Побічно роль Вовка підтверджує Національне антикорупційне бюро. “Слідство зафіксувало, що голова ОАСК має безпрецедентний вплив на окремих членів Вищої ради правосуддя. При цьому також задокументовано “втілення аналогічних сценаріїв” в Раді суддів і навіть в Конституційному суді”, — йдеться в повідомленні НАБУ.

Після цього було узято курс на підкорення Верховного суду. Законопроєкт, який передбачав скорочення кількості суддів ВС вдвічі (з 200 до 100), народжено у Вовка в кабінеті та підтримано Портновим, говорить співрозмовник LIGA.net у правоохоронних органах. Закон було проголосовано парламентом і підписано президентом, але у підсумку КСУ визнав його неконституційним в частині ліквідації ВС. З критикою ініціативи виступила Венеціанська комісія. Врешті цій ідеї дали задній хід.

Смирнов був адвокатом давньої соратниці Портнова Олени Лукаш, а в серпні 2018-го опублікував спільну з Портновим фотографію. “Якщо Смирнов публікує фото з Портновим, то це теж — політична заява. Ця людина не перший день в адвокатурі і прекрасно розуміє, що означає фото з Портновим”, — вважає Жернаков. На даний момент пост з фотографією Смирнова не доступний.

З Татаровим зв'язок набагато очевидніший. “Коли Портнова допитували після його приїзду, то він прийшов з адвокатом Татаровим. Двічі або тричі допитували і всі рази адвокатом був Татаров”, — згадує Горбатюк. Крім того, за словами адвоката Маселко, Татаров разом з Портновим погрожували прокурору Божко “посадкою”. А в протистоянні Татарова з НАБУ Портнов став на бік свого ексадвоката і заявив, що бюро мститься Татарову за його позицію.

“Зеленський тільки підсилює судову мафію, — вважає Жернаков. — Люди Портнова відповідають за судову реформу в Офісі президента. І всі законопроєкти Зеленського націлені на консервацію статусу-кво і посилення ВРП”.

ФІКСЕРИ ОЛІГАРХІВ: ЗВІДКИ ГРОШІ

Незважаючи на медійність Портнова, про його бізнес чи інші джерела доходу мало що відомо. Згідно з довідкою, опублікованою Портновим, за 2020 рік він заробив пристойні гроші — 41 млн грн. Водночас більше половини проєктів його команди — це соціальне навантаження. “Є проєктна робота, є поточна робота, хтось погодинну роботу виконує. Але у нас понад 50-60% — це соціальне навантаження. Це там, де гроші не беруться, де хтось комусь допомагає, волонтерство”, — сказав Портнов в інтерв'ю YouTube-каналу BigMoney.

За його словами, у нього є юристи в різних точках світу. “Є кілька юристів у Відні, є юрист в Барселоні, до яких ми можемо звернутися. Є люди, яким я допомагаю і введуть міжнародні процеси. Вони живуть у Вірменії”, — додав Портнов.

Водночас він не любить розширювати штат юристів і довіряє лише перевіреним часом. “Я маю бути впевнений, що не буде витоку інформації, що людина не телефонуватиме по GSM-каналу. Я маю розуміти, що людина не зрадить”, — зазначив Портнов.

У Портнова розвинені соцмережі. Наприклад, один з найбільших каналів у Telegram на 173 000 підписників. Але не виключено, що частина з них — боти. Наприклад, проєкт UkraineWorld встановив, що акаунти, які републікують повідомлення Портнова в Twitter, роблять 70-180 твітів на день — забагато для реальної людини.

З Портновим пов’язують сайт Закон і бізнес, який регулярно висвітлює діяльність юриста. Власником видання, згідно з реєстром фізичних осіб, є Юрій Петренко. Людина з такими самими ініціалами була помічником нардепа Писаренка, давнього соратника Портнова.

На думку колишнього колеги Портнова за юридичним корпусом, він заробляє тим, що продає вміння вирішувати питання. “Умовний Коломойський до нього звертається, і він через своїх друзів це вирішує. Так заробляють 99% адвокатів”, — говорить співрозмовник LIGA.net.

СЕКРЕТ ПОРТНОВА

Всім співрозмовникам LIGA.net ставила одне й те саме запитання: у чому секрет Портнова і як йому вдається тримати в шорах українські суди.

Горбатюк вважає, що секрет у безпринципності: “Він одним з перших в Україні почав впроваджувати на політичному рівні систему досягнення цілей шляхом не просто обходу закону, а й проштовхування таких мутних законів, що дозволяють досягати будь-яких злочинних цілей для замовників. І навчив політиків, що обмежень немає. Все можна вирішити”.

Для частини судового корпусу Портнов — захист їхньої реальної недоторканності. “Фактично нікого із суддів, призначених за Портнова, не звільнили, — каже Жернаков, — за результатами кваліфікаційного оцінювання прибрали менше одного відсотка”.

“Влада змінюється постійно і намагається впливати на суди, — пояснює Горбатюк. — Портнов же показав, що мав вплив за будь-якої влади і міг захищати своїх людей. А всі судді хочуть захисту і системи, за якої можна буде уникати відповідальності. Вовк і Портнов займаються тим, що об'єднують таких суддів і вибудовують протиправну систему. Проштовхують своїх людей у ВРП, у Раду суддів, у ВККС. Якщо не проштовхується — їхні адвокати писатимуть позови, ставитимуть замовні матеріали в ЗМІ”.

“За часів Портнова була створена кадрова конструкція, що дозволяє адміністративно керувати судами і суддями, — каже колишній член ВРП Ігор Фомін. — І тепер можна ставити свої кадри, просувати своїх людей. А потім вони, коли опиняться на посадах, будуть тобі винні. Ось такий емоційний бартер виходить. Всі живі люди. Коли-небудь хтось комусь допоміг”.

Юрій СМІРНОВ