Геологія чи географія?

Останні 6 років були досить сприятливими для компаній гірничодобувної галузі. Китай поглинав корисні копалини з такою швидкістю, з якою їх видобували компанії гірничодобувної галузі. Ціни на сировинні товари стрімко зростали, тимчасово опускаючись після фінансової кризи 2008 року. Криза ж 1990-х залишилися при цьому у далекому минулому.

Майже в минулому. Протягом останніх тижнів, коли чутки про коливання глобальної економіки посилилися, котирування цін на акції великих компаній гірничодобувної галузі зазнало значних коливань. Незважаючи на це, прибутки підприємств зростали в небачених обсягах. 24 серпня найбільша гірничодобувна компанія світу BHP Billiton оприлюднила річний звіт, згідно з яким її прибутки сягнули $ 23,6 млрд. Нещодавно й інша англо-автралійська компанія-гігант Rio Tinto зафіксувала рекордний прибуток за перші півроку 2011. Інші великі компанії-гірники: Vale, Xstrata та Anglo American — теж отримали значні прибутки.

Інвестори мали б радіти. Проте… У звіті компанії Rio бракувало прогнозу аналітиків, а тому в інвесторів виникли сумніви щодо стратегії діяльності компанії. Першим насторожило те, що близько 80% прибутку компанія Rio отримує від видобутку лише одного виду корисних копалин, а саме залізної руди. Видобуток лише однієї корисної копалини робить існування компанії вразливою. І це не єдина проблема. Бразильська компанія Vale отримує 60% свого прибутку за рахунок видобутку залізної руди. Минулого року компанія продала більшу частину свого алюмінієвого бізнесу, поклавши таким чином усі яйця в один “залізний кошик” (ред. тобто, зробивши бізнес повністю залежним від видобутку залізної руди).

Існує дві теорії для диверсифікації ризиків компаній-гірників. Перша полягає у тому, що ризики потрібно розподіляти залежно від геологічних факторів. Тобто, компанії повинні видобувати кілька видів корисних копалин на випадок, якщо ціни на один з них різки впадуть. Саме такої теорії дотримувалися підприємства під час мега-злиття, що лягло в основу створення компанії BHP Billiton. Ця теорія пояснює також чому такі гіганти, як Xstrata та Anglo American займаються різними видами видобутку.

Протилежна теорія стверджує, що гірникам потрібно думати радше про географічну диверсифікацію ризиків, аніж геологічну. Деякі аналітики вважають, що через шалене зростання апетиту Китаю до шаленого зростання споживання корисних копалин, КНР уже споживає близько двох п’ятих світового видобутку індустріальних металів — відповідно, ціни на сировину будуть тільки зростати. Йдеться про “суперцикл” з високим попитом на корисні копалини тривалістю 20-25 років.

“Найбільшою ж загрозою для компаній-гірників на даному етапі є не так стрімке падіння цін на кінцевий продукт гірників, як намагання урядів різних країн привласнити більшу частку прибутків компаній гірничодобувної галузі”, вважає експерт компанії Grant Thornton LLP (Grant Thornton LLP — є однією з найбільших аудиторських та консалтингових компаній США, за межами великою четвірки: Deloitte Touche Tohmatsu, Ernst & Young, KPMG, та PricewaterhouseCoopers). Відповідно, щоб диверсифікувати політичний ризик, гірничодобувним підприємствам варто “копати” в різних країнах.

Компанія BHP Billiton у своїй діяльності використовує першу теорію. Підприємство намагається стати найбільшим постачальником поташу (карбонату калію K2CO3), який є основою для міндобрив, а тому нещодавно інвестувала $ 12,1 млрд в американську компанію з видобутку сланцевого газу Petrohawk. Таким чином BHP Billiton планує розширити свій бізнес в галузі енергозабезпечення, яка вже забезпечує п’яту частину прибутків фірми.

Друга теорія теж знайшла своїх послідовників. Мотивацією для цього стало те, що уряди деяких африканських країн, зокрема тих, що перебувають у скрутному становищі, із заздрістю дивляться на гірників, які щодня набиваю свої гаманці грішми. Так, політики Танзанії обкладають гірників податком на надприбутки. Уряди Намібії та Зімбабве задумуються над націоналізацією копалень та шахт — тобто, над змушенням гірників продати або просто передати активи місцевим компаніям. А новий уряд Перу вирішив стягувати прибуток на надприбутки, але пішов на поступки, знайшовши інші шляхи наповнення державної казни.

Проблеми можуть виникнути в найнепередбачуваніших місцях. Наприклад, у 2010 році уряд Австралії спробував ввести податок на надприбутки компаній гірничодобувної галузі. Тоді протести великих компаній-гірників змусили уряд відмовитися від ініціативи та коштували прем’єр-міністру його посади. Тепер же Австралія віддасть здачу, ввівши податок на видобуток залізної руди та вугілля.

Приклад Anglo American також демонструє небезпеку географічної концентрації бізнесу. Першопочатково компанія була створена в Південно-Африканській Республіці. У 1999 головний офіс перенесено у Лондон. Компанія ще й досі отримує 40% прибутків з копалень у ПАР. Відповідно, як тільки політики ПАР згадують про націоналізацію, ціни на акції компанії реагують миттєво. До того ж один із представників правлячої партії постійно провокує розмови про вилучення шахт підприємства без компенсації. Позиція партії ймовірно не матиме підтримки у парламенті країни, але про всяк випадок Anglo American інвестує значні кошти в Латинську Америку та інші країни.

На сьогодні у всіх компаній гірничодобувної галузі так багато вільних готівкових коштів, що вони стовідсотково будуть тринькати їх на подальші поглинання. Однак, щоб уникнути майбутніх труднощів, доречно застосовувати обидва варіанти диверсифікації ризиків. Особливо враховуючи те, що політичні тенденції є такими ж непередбачуваним, як і ціни на корисні копалини.

Переклад — “Український тиждень”