“Газпром” — це війна, яка постійно з нами

Відповідь на ці та інші запитання під час круглого столу в Інституті Горшеніна шукали народні депутати та експерти з енергетичних питань.

Народний депутат Інна Богословська (Партія регіонів) вважає, що в нинішній ситуації Україна має не тільки вести переговори з Росією, а й захищати свої інтереси на європейському напрямку. “Оскільки Україна є членом Європейського енергетичного співтовариства, то має активніше тиснути на ЄС у питанні заморожування будівництва Південного потоку, бо його будівництво зачіпає інтереси нашої країни”, — вважає вона. На її думку, Росія поводиться так агресивно, тому що як вимога виплатити 7 млрд. доларів, так і вся її газова політика завжди дорівнюють глобальній політиці.

Ще однією причиною газової війни може бути примус України до вступу до Митного союзу, однак І. Богословська переконана, що цей фактор навряд чи змусить Україну приєднатися до такого кроку, принаймні при цій владі.

Народний депутат від партії “УДАР” Валентин Наливайченко вважає, що Україні в цій ситуації треба діяти нестандартно. “На моє переконання, настав час поставити питання про енергетичну асоціацію з Євросоюзом та на цій основі домовлятися з Росією про енергетичну співпрацю вже у повноцінному тристоронньому форматі”, — сказав парламентарій. Оцінюючи перспективи можливого розгляду справи про семимільярдну претензію “Газпрому” в Стокгольмському арбітражі, В. Наливайченко зазначив, що, на його думку, “якщо Україна піде до суду, то не програє, бо цю вимогу буде кваліфіковано як примус”.

Директор енергетичних програм Центру “Номос” Михайло Гончар також вважає, що коли виходити з букви закону, то вимоги “Газпрому” неправомірні. “Хоча в контракті й зафіксовано принцип “бери або плати”, проте зафіксовано декларативно, тож ще невідомо, чи арбітраж взагалі прийме такий позов до розгляду”, — сказав експерт. А посилення тиску з боку Росії він пояснює тим, що “Газпрому” потрібні не так гроші, як українська газотранспортна система. “Тому вони й посилюють тиск та створюють проекцію загрози, мовляв, не можете платити грошима, платіть активами, щоб змусити українську сторону погодитися на здачу активу, — припустив М. Гончар. До того ж він не виключає, що “Газпром” навіть може вдатися до часткового обмеження поставок газу в Україну, щоб, заодно, випробувати нові маршрути поставок газу до Європи, які нещодавно було введено в дію. “Газпром” — це війна, яка постійно з нами, незалежно від того, чи буде зараз активне протистояння”, — підсумував експерт.

Тож попри заяви представників “Газпрому”, що українська ГТС йому вже й не дуже потрібна, все вказує на інше. “Без газотранспортної системи України, а особливо без наших підземних газосховищ неможлива ні ритмічна роботи ГТС Росії, ні стабільні поставки газу до Європи. Тому для України найкращим варіантом було б підписання контрактів з країнами Західної Європи про транспортування природного газу через власну територію від кордону Україна—Росія, а не так, як має місце зараз, коли європейські країни укладають контракти з “Газпромом” про транспортування газу аж від українсько-російського кордону. І тоді нам не будуть страшні ні Північний, ні тим паче Південний газові потоки”, — вважає екс-міністр палива та енергетики Іван Плачков. Але щоб домогтися цього, в переговорному процесі з Росією та Європою має бути задіяна вся державна машина, а не окремі, часто некомпетентні міністри, вважає він.

Дослівно

Інна Богословська:

“Почавши серйозну диверсифікацію енергоспоживання, заявивши про будівництво LG-термінала, підписавши контракти про постачання по реверсу дешевшого газу з Німеччини та активізувавши власний видобуток, ми викликали природну агресію Росії, яка звикла бути монополістом на нашому ринку”.

Сергій КОВАЛЕНКО