Гарячий балканський сезон: між Косовом і Сербією знову напруження

11 червня в Чорногорії відбудуться чергові позачергові парламентські вибори, які можуть змінити політику країни. У Боснії та Герцеговині Милорад Додик, зустрівшись із російським диктатором, знову торочить про вихід Республіки Сербської, а діяльність Верховного представника Крістіана Шмідта почала викликати запитання. У Хорватії на тлі посилення протестів проти зростання цін відбулися урочисті заходи на честь усташів, убитих у роки Другої світової війни.

Однак найбільшу увагу привернули події в північних општинах Республіки Косово, заселених здебільшого сербами, де вже кілька місяців вакуум влади — сербські чиновники та поліцейські припинили виконувати свої функції. Для відновлення управління општинами приштинська влада в квітні провела вибори, не визнані косовськими сербами та Белградом.

Днями керівники општин (усі косовські албанці) спробували зайняти свої робочі місця під прикриттям поліції з Приштини. Щоб уникнути кровопролиття, підрозділи миротворців KFOR встали між сербами та косоварами. Але в результаті в міжнародний День миротворця саме вони зазнали нападу. Як і на війні 90-х років, у них стріляли серби. Загалом було поранено 30—35 солдатів — італійців, молдаван, угорців. Ще кілька днів тому глава угорської дипломатії Петер Сіярто сказав, що “угорський народ тепер бачить сербів як братній народ”. І тут — кулі від “братнього народу”.

А сербську армію знову приведено до стану підвищеної боєготовності.

Уперше за останні роки західні країни провину за ескалацію насильства поклали на Приштину, лідер якої, здавалося, свідомо підштовхував сторони до конфлікту. Утім, і президент Сербії Александар Вучич не відставав, удавшись останнім часом до риторики, що розпалює міжнаціональну ненависть, і заявивши про захист усіх сербів, їхніх домівок і Сербії від “албанських окупантів”.

Про ці події написано вже чимало. Але важливо зрозуміти ставлення до них основних гравців — Сербії, Косова, Заходу, Китаю та Росії, а також бачення шляхів виходу з кризи.

Захід — США та ЄС — усвідомлюють, що імплементація Охридської угоди про нормалізацію відносин між Косовом і Сербією пробуксовує.

І тут регіон вибухає подіями в північних општинах, які відволікають увагу від виконання Охридської угоди. У центрі уваги опиняється пошук шляхів деескалації, примирення та початку переговорів. Саме для цього 30 травня з Вучичем у Белграді та прем'єр-міністром Косова Альбіном Курті в Приштині зустрілися посли “квінти” (ЄС, Великої Британії, Італії, США та Франції).

Наразі складно точно сказати, до чого домовилися учасники цих зустрічей. Однак можна припустити, що Вучичу та Курті в жорсткій формі буде запропоновано певний компроміс. Можливо — м'якший механізм створення Асоціації сербських општин (АСО), нові фінансові механізми, а також погрози скасувати безвізовий режим ЄС для Сербії та загальмувати його впровадження для Косова. Ймовірно, йтиметься й про відкликання обраних албанських мерів і повторне проведення виборів у чотирьох општинах. А поки що косоварам запропонували розмістити новообраних мерів у інших громадських будівлях і вивести приштинську поліцію з цих општин.

Вучичу також не завадила б ситуація, у вирішенні якої він показав би себе вправним політиком. Це важливо нині — адже він, заявивши про свій вихід із Сербської прогресивної партії (СПП), починає формувати нову політичну силу з робочою назвою “Рух за народ і державу”. Цим напередодні цілком імовірних дострокових виборів (у сербському політикумі про це кажуть як про неминуче) він намагається дистанціюватися від колишніх соратників. Причина в тому, що СПП у суспільній свідомості почала асоціюватися з безліччю проблем: двома масовими вбивствами в школах і бездіяльністю влади, тиском на журналістів, обмеженням прав і свобод громадян, погіршенням рівня життя. Про втрату популярності СПП свідчить і той факт, що на останньому мітингу протесту опозиції були присутні майже 100 тисяч людей, а на проурядовому, де виступав Вучич, — близько 50 тисяч.

Імовірно, створюваний рух опиратиметься на ширші верстви суспільства, насамперед — на молодь, стане ліберальнішим, збереже курс на євроінтеграцію, а також добрі відносини з Китаєм і Росією. Схоже, що Вучич і надалі збирається сидіти на двох стільцях: брати європейські гроші, розвивати військово-технічне співробітництво із Заходом і якийсь час дружити з Росією, допоки не знайде альтернативні джерела газу й нафти. Ну, а Косово для нього досі є Сербією.

Курті теж не в захваті від Охридських домовленостей. У нього дуже глибоке несприйняття створення Асоціації сербських општин, що ґрунтується на розумінні небезпеки отримання другої Республіки Сербської — постійного дестабілізуючого чинника для Косова. Не можна забувати, що Курті в 90-х роках був одним із радикальних лідерів студентського руху та все життя боровся за незалежність Косова. І тому будь-яка “бомба” під незалежність, наприклад, АСО, є для нього неприйнятною. Але на компроміси та втихомирення свого радикалізму він буде змушений піти — адже від нього вже втомлюються не лише в країні, а й в Албанії, США, ЄС. Окрім того, для Пріштіни надзвичайно важливо зберігати відносини зі США на рівні стратегічного партнерства та військову базу НАТО Bondsteel як гарантів існування незалежного Косова.

І ось уже пролунав перший дзвіночок. Посол США в Косові Джефрі Ховеньєр повідомив косовській владі, що участь косовських військових у міжнародних навчаннях Defender Europe-2023 скасовано.

Китай очікувано висловив підтримку зусиллям Сербії щодо “захисту власного суверенітету й територіальної цілісності”, виступив “проти односторонніх дій тимчасових органів самоврядування Косова”, яке він не визнає. Піднебесній потрібна стабільність на Західних Балканах і особливо в Сербії, куди у 2010—2022 роках надійшло понад 11 млрд дол. інвестицій, що становить 30% від вкладеного в регіон. А будь-які кардинальні зміни Пекіну не потрібні. Йому потрібна Сербія як стабільний об'єкт — будівельний, промисловий або банківський.

Росія несподівано перейнялася можливістю виникнення “сутичок” у Центральній Європі, забувши про війну, розв'язану в Україні. Тому Белград, вважають у Москві, має право розміщувати військовий і поліцейський контингенти в Косові. Та водночас росіяни забувають про низку досить жорстких умов, що не відповідають цій ситуації.

Звісно ж, Росія зацікавлена в появі ще однієї, нехай маленької, але війни в Європі. Тому, на словах висловлюючи стурбованість, насправді вона використовує будь-які можливості для дестабілізації регіону. Так, у соціальних мережах пишуть, що мітинги, їхній агресивний характер із нападами на миротворців, координуються “сербськими найманцями”, пов'язаними з ПВК “Вагнер”, представники якої засвітилися в Белграді на початку року.

Та наразі в північних општинах Косова тривають мітинги та з'являється дедалі більше сербських прапорів і сил KFOR… 

Володимир ЦИБУЛЬНИК, Тимчасовий повірений у справах України в БіГ (березень-липень 2018 р)