Футбольний клуб: бізнес чи іграшка?

Що таке сьогодні футбольний клуб для його власника? Безумовно, це значна стаття витрат. А ще вітчизняні клуби для їх власників — це атрибути заможного життя, імідж-проекти або додаткові важелі для впливу на маси.

Спорт асоціюється в Україні не інакше як з благодійністю, але спортивна індустрія у світі тісно пов'язана з комерцією, і цей процес неможливо зупинити.

Просування продукції, експансія на нові ринки, глобалізація бізнесу — ці азбучні поняття сучасної економіки все частіше проникають у футбольний лексикон.

Європа: прірва між лідерами і аутсайдерами

Європейські корпорації за останнє десятиліття спромоглися перетворити футбольне видовище на продукт, за який готові платити його основні споживачі — вболівальники, а також рекламодавці, телевізійні компанії і спортивні організації.

Люди, які навіть не цікавляться футболом, знають про існування таких футбольних клубів, як “Манчестер Юнайтед”, “Мілан”, “Реал Мадрид” або “Барселона”. Це саме ці “монстри” з багаторічною історією є яскравими прикладами мегауспішних проектів.

Використання ефективних маркетингових заходів дозволило клубам Старого Світу закріпитися на всіх світових континентах. Мерчандайзинг і продаж ліцензій на випуск продукції в Азії та Північній Америці принесли їм десятки мільйонів доларів доходу.

Тому національні футбольні федерації Англії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції сьогодні не думають про прибутковість проектів. Для них більш важливим є питання рівномірного розподілу доходів між усіма учасниками чемпіонатів.

Протягом останніх 15 років у конкурентній боротьбі між клубами п'яти найбільших європейських футбольних ліг помітні очевидні ознаки різкого розмежування. При цьому кілька провідних клубів завдяки великим прибуткам збільшують відрив від інших, говориться у дослідженні компанії Ernst & Young.

За словами менеджера з питань консультування у спорт-індустрії Ernst & Young Арнда Ховеманна, основні категорії доходів середньостатистичного європейського клубу з чемпіонатів першої п'ятірки включають в себе прибуток від продажу прав на трансляцію і бонуси від участі у Лізі Чемпіонів і Лізі Європи.

Додатковим прибутком можуть бути також кошти від продажу абонементів, квитків у день матчу, спонсорських внесків і продажу сувенірів.

Однак основною причиною гегемонії деяких сьогоднішніх лідерів називають відсутність централізованого маркетингу прав на мовлення. У деяких чемпіонатах ці питання досі не врегульовані.

Наприклад, в Іспанії та Італії з кінця 1990 років продавцями прав на телемовлення є окремі клуби. Таким чином, мадридський “Реал” і “Барселона” щорічно заробляють понад 150 мільйони євро, а провідні італійські клуби — більше 100 мільйонів євро.

“Реальний рівень конкуренції у п'яти провідних лігах значно відрізняється. Основна причина відносної відкритості німецької “Бундесліги” і французької ліги у порівнянні з командами італійської “Серії А” та іспанської ліги полягає у централізованому маркетингу прав на мовлення і, відповідно, більш рівномірному розподілі доходів між клубами”, — вважає глава регіональної практики EMEIA компанії E&Y Бруно Перрен.

Водночас, за його словами, англійська “Прем'єр-ліга” відрізняється набагато більшою передбачуваністю, в тому числі й завдяки значним сумам, які виділяють інвестори.

Крім того, прірва між багатими і бідними клубами збільшується в результаті постійної участі провідних клубів у Лізі чемпіонів. Виплати у рамках цього турніру різко зросли, особливо після змін формату змагань, що відбулися на рубежі тисячоліть.

Згідно з дослідженням британського Центру міжнародного спортивного бізнесу, заробіток переможця Ліги чемпіонів 2008-2009 років іспанської “Барселони” з урахуванням усіх призових, комерційних і рекламних доходів склав понад 110 мільйонів євро, а англійського “Манчестер Юнайтед” — не менше 65 мільйонів євро.

“Успішні клуби отримують бонуси, розмір яких стає все більшим. Це дозволяє їм зміцнювати конкурентні позиції у спорті, підвищуючи ймовірність нових успіхів”, — каже менеджер Ernst & Young Ніл Пейті.

Україна: прірва між витратами і доходами

Поки футбольна Європа намагається вирішити проблему нерівномірних доходів учасників чемпіонатів, українські менеджери ще тільки думають над стратегією рентабельності своїх дітищ.

Представники вітчизняної футбольної індустрії не можуть похвалитися великими перемогами — на полях фінансових балансів поки тільки одні збитки.

А ось на футбольних полях результат у минулорічному розіграші Кубка УЄФА показали відразу декілька українських клубів. До того ж, трофей завоював донецький “Шахтар”.

Таким чином, за підсумками 2009 року Україна посіла сьоме місце у рейтингу коефіцієнтів УЄФА, який відображає досягнення клубного футболу європейських країн за останні п'ять років.

Але незважаючи на успіхи на міжнародній арені, в умінні заробляти українським клубам з європейськими не зрівнятися. Так, за офіційними даними “Шахтаря”, клуб за підсумками сезону 2008-2009 років витратив приблизно вдвічі більше, ніж заробив — 85 мільйонів доларів та 35 мільйонів доларів відповідно.

Особливо відчутною є відмінність від Європи у питанні основних джерел прибутку.

У “Прем'єр-лізі” відзначають, що більша частина доходів вітчизняних клубів припадає на продаж трансферних прав на футболістів. На другому місці у рейтингу найбільш прибуткових джерел — бонуси від участі в єврокубках. Так, для “Шахтаря” ці дві статті складають майже 75% річного прибутку.

А от продаж телевізійних прав донецьким клубом додає всього лише 2% до загальної скарбнички надходжень. У той час як, скажімо, для німецького чемпіонату ця стаття доходів є основною.

“Доходи від прав на телевізійну трансляцію матчів в Україні становлять не більше 1% від бюджету нашого клубу, в той час як у Франції аналогічні доходи від прав покривають 50% витрат клубу”, — підкреслює гендиректор ФК “Шахтар” Сергій Палкін.

Загалом середній показник доходу від трансляцій складає не більше 5% від річних бюджетів українських клубів, і тому левова частка витрат футбольних підприємств покривається коштом їх власників.

Бюджети українських клубів у сезоні 2009-2010 років

Клуб	Бюджет, млн. дол.	Власник
“Шахтар” (Донецьк)	85	Рінат Ахметов
“Динамо” (Київ)	60	Ігор Суркіс
“Дніпро” (Дніпропетровськ)	58	Ігор Коломойський
“Металіст” (Харків)	30	Олександр Ярославський
“Металург” (Донецьк)	25	Сергій Тарута
“Арсенал” (Київ)	20	Вадим Рабинович
“Карпати” (Львів)	13,5	Петро Димінський
“Ворскла” (Полтава)	10	Костянтин Жеваго
“Металлург” (Запоріжжя)	10	Ігор Дворецький
“Іллічівець” (Маріуполь)	8	Володимир Бойко
“Чорноморець” (Одеса)	8	Леонід Климов
“Таврія” (Сімферополь)	7	Сергій Куніцин/Дмитро Фірташ
“Зоря” (Луганськ)	5	Євген Геллер
“Кривбас” (Кривий Ріг)	5	Олександр Ліфшиц
“Оболонь” (Київ)	4	Олександр Слободян
“Закарпаття” (Ужгород)	3	Нестор Шуфрич

Джерело: відкриті дані

Футбольний заробіток — у 2020 році

Менеджмент і власники вітчизняних клубів не очікують, що їхні проекти швидко окупляться.

На думку президента “Металіста” Олександра Ярославського, головною причиною низьких прибутків залишається відсутність бажання у менеджменту вітчизняних клубів працювати над комерціалізацією футболу.

“Необхідно зосереджувати зусилля на своїх клубах, покращувати їх інфраструктуру. Але головне — залучати глядача, адже основне джерело доходу — це вболівальники”, — стверджує він.

І тому, вважає власник харківського клубу, футболістам треба демонструвати яскраву і видовищну гру.

“Завдяки цьому на стадіоні будуть збиратися 40 тисяч глядачів. А тоді зацікавляться і телевізійні канали, і рекламні компанії, виросте дохід від продажу квитків та футбольної атрибутики. Якщо на трибунах сидять 500 чоловік, то такі клуби нікому не потрібні”, — вважає Ярославський.

Генеральний директор ФК “Карпати” Ігор Дедишин наголошує, що на відвідуваність матчів впливає декілька факторів. Першим чинником він називає гру і результат команди, а другим — сервіс і зручність для вболівальників.

За його словами, останнім часом кількість глядачів на львівському стадіоні тільки меншає.

“Я мушу погодитися з нинішніми реаліями. Відвідуваність матчів за участю львівських “Карпат”, у порівнянні з попередніми роками, поступово падає. І така тенденція спостерігається в усіх українських містах”, — зазначив Дедишин.

Негативні явища в українському футболі пов'язані з темпами розвитку економіки, вважає менеджмент ФК “Шахтар”.

“Погодьтеся, якщо ми купуємо футболіста за європейськими цінами, а квитки на матч продаємо за українськими цінами — як клуб може стати рентабельним?” — говорить генеральний директор донецького клубу Сергій Палкін.

За його словами, у Європі люди вільно витрачають гроші на розваги, у тому числі і на футбол, не замислюючись над тим, як прогодувати сім'ю.

“Рентабельні футбольні клуби в Росії та Україні неможливі. Це прямо пов'язано з розвитком нашої економіки”, — упевнений Палкін.

Зміну вектора можна очікувати не раніше, ніж через десять років, вважає Ярославський. А європейські фахівці, у свою чергу, стверджують, що в України є ряд незаперечних переваг для більш швидкого втілення в життя такої практики.

“Якщо порівняти країни, де футбольний ринок тільки розвивається, то Україна сьогодні має унікальні можливості для створення рентабельних футбольних клубів. Особливо на тлі підготовки нових стадіонів до “Євро-2012”, — наголошує Ховеманн.

Палкін погоджується з цією тезою і радить українським менеджерам прислухатися до досвіду європейських клубів. Але при цьому він попереджає, що створення прибуткового клубу є дуже складним завданням і для західноєвропейського менеджменту.

“Навіть життєві реалії Західної Європи, високий рівень розвитку економіки, інтерес публіки до футболу не знімають всіх проблем. Є безліч англійських, французьких, іспанських, італійських клубів, яким до рентабельності ще далеко”, — стверджує гендиректор “Шахтаря”.

В цілому, проблеми українського футболу і європейського незрівнянні. Якщо до дефіциту в бюджетах західноєвропейських клубів призводить гіперактивність у питанні інвестування в гравців, то бюджети українських клубів сьогодні страждають через слабкий розвиток футбольного ринку і відсутність конкуренції у національному чемпіонаті.

Власники провідних вітчизняних футбольних брендів тільки починають замислюватися над процесами комерціалізації “гри мільйонів”. Ще зовсім недавно вони називали свої клуби “іграшками”, а зараз гордо називають їх “проектами”.

Дмитро ДЄНКОВ