“Фільм про Батьку — чиста пропаганда”

- Чи Ваш фільм відрізняється ідеологічно від стрічки “Хрещений батька”?

— Ні, не надто. Але справа в тому, що мій фільм, тобто “Звичайний президент”, не є пропагандою, а от стрічка “Хрещений Батька” — це пропаганда у чистому вигляді, хоча там усе правда. Уся інформація, що містится у фільмі, нам давно відома. Але справа ж не у тому, правда це чи ні, пропаганда чи ні, а в тому, чому цей фільм взагалі з'явився зараз. Я би не погодився з твердженнями, що це суто боротьба каналу НТВ проти Лукашенки. За НТВ стоїть “Газпром”, а за “Газпромом” хто? Путін. Тому це боротьба, така собі битва бульдогів під килимом, битва людей, які ненавидять один одного — Путіна і Лукашенки.

- Але чому Ви говорите про якусь боротьбу під килимом? Цей фільм був показаний у прайм-тайм, це вибір телеканалу...

— Невже ви намагаєтесь зараз переконувати, що у Росії на будь-якому федеральному каналі можливий вихід інформації, що не контролюється російською владою. Таке може говорити або наївна людина, або той, хто хоче свідомо ввести в оману. Тут не йдеться про позицію якогось окремого каналу. Тут ідеться про позицію російської влади, яка використовує телеканал як інструмент впливу. Ще раз хочу наголосити: Лукашенка, на мою думку, це справжнє зло, і моя стрічка його таким показала ще 1996 року. Ми тоді попереджали Росію, чим завершиться уся ця прихильність до білоруського лідера, але тоді фільм ніхто в Росії не хотів брати. Натомість, Росія влила в Білорусь 52 мільярди доларів за цей час. Це лише офіційні цифри, а неофіційно, можу вас запевнити, — набагато більше. Саме на підтримку цього режиму. А тепер раптом вони починають використовувати давно відому інформацію на не дуже пристойну боротьбу один з одним.

-  Ну от Ви кажете, що Ваш фільм не був пропагандистським, а стрічка “Хрещений батько” якраз є саме такою. А чим відрізняється пропанада від непропаганди? Лише тим, коли і на якому каналі ці фільми демонструють? Якщо, як Ви кажете, зміст приблизно однаковий?

— Справа в тому, що в основі мого фільму — просто історія людини, яка йде до влади нагору. Власне, оця історія є просто документом і вона у фільмі — головне. Це як історична документалістика, як “Річард Третій” чи щось подібне. І назву я обрав невипадково. Багато хто пам'ятає культовий фільм режисера Михаїла Ромма “Звичайний фашизм”. Саме тому я назвав стрічку “Звичайний президент”. Це моя данина Ромму. Тут та сама стилістика, це власне як рімейк. Повторюю, це історія людини. А у новому фільмі просто взяті окремі дії, заяви, вчинки, і потім їх оцінюють: оце погано, оце взагалі його злочин тощо. Тобто зовсім інша стилістика і наголоси інші.