Експерт: Ситуацію в Єгипті не варто порівнювати з Україною

Експерт також каже, що найбільший ризик повторення єгипетської ситуації — в Алжирі.

Відповідаючи на запитання про те, кого у ситуації з конфліктом у Єгипті підтримуватиме Захід, пан Баронін сказав, що нестабільність у Єгипті не влаштовує США.

— На мій погляд, показовою є заява колишнього міністра Великої Британії Тоні Блера, який дуже позитивно відгукнувся на адресу Хосні Мубарака. Втім, якщо аналізувати заяву, яка пролунала кілька днів тому від Барака Обами, то сьогодні Вашингтон намагається демонструвати позицію захисту демократичних процесів у цій республіці.

Тим не менше, якщо розглядати геополітичні інтереси Вашингтона у цьому регіоні, то, звичайно, нестабільність у Єгипті не грає на руку Сполученим Штатам. Тому, на мою думку, ситуація буде влаштовувати Вашингтон до тих пір, поки вона буде під повним контролем, або на крайній випадок, це буде прогнозований для США розвиток політичних подій у тій країні.

- Які країни можуть бути на черзі аналогічних революцій та народних повстань? Яка з країн, на вашу думку, спостерігає з найбільшою тривогою за подіями в Єгипті? Чи це не Саудівська Аравія?

— Звичайно, для Саудівської Аравії це ризик втрати впливу у регіоні. За аналітичними оцінками, все ж таки Єгипет і Саудівська Аравія були майже рівними центрами впливу на країни ісламського світу саме в цьому регіоні.

Але найбільші ризики з точки зору повторення ситуації є в Алжирі. Саме в Алжирі найбільш потужний ісламський радикальний фактор, тому з цієї країни може розпочатися переформатування політичної ситуації у Північній Африці.

Що стосується Саудівської Аравії, то ми вважаємо, що є певна конкуренція між нею та Туреччиною щодо політичного, геополітичного та економічного впливу в регіоні. Я вважаю, що саме Туреччина найбільше виграє від конфлікту — як і у політичному, так і в економічному сенсі.

Насамперед, мова йде про перерозподіл туристичних потоків, тобто перевантаження цих потоків з частини Єгипту та Тунісу — до Туреччини та країн південної частини Європи, скажімо, тієї ж Греції. Греція зараз потерпає від економічної кризи і не може досі владнати ситуацію з підтримки малого і середнього бізнесу. На мій погляд, туристичний перерозподіл може стати дуже потужним чинником для зростання економіки Середземномор’я і підйому деяких країн Європи. Але з політичної точки зору, саме Туреччина має найбільш вирішені позиції щодо перерозподілу впливу на ісламський світ.

- Повертаючись до Єгипту, чи можливі тут певні паралелі з часами Помаранчевої революції — у масштабах, гаслах, вимогах?

— На мій погляд, ми не можемо жодним чином порівнювати події в Україні та певних європейських країнах з подіями в регіоні Єгипту. Потрібно враховувати, що у країнах Північної Африки, Африки в цілому, на Близькому Сході зберігається дуже потужна кланово-племінна побудова суспільства, яка визначає і будову влади в тому числі.

Саме баланс інтересів між окремими кланами визначає стабільність у тій чи іншій країні, чого немає все ж таки ні в Україні, ні інших країнах Східної Європи. Тому, якщо проводити паралелі, ми можемо казати лише про те, що у посткризовому світі погіршення певних економічних чинників може ставати тригером соціально-економічних змін, які можуть призвести до певних соціальних зрушень і протестів з боку громадян.

Але говорити, що ситуацію в Єгипті варто порівнювати з ситуацією на Майдані в 2004 році, — не можна. Я вважаю, що ані політичних, ані економічних схожих чинників немає.