Economist про “головоріза Лукашенку” і Україну

Заголовки цілком промовисті: “Путін знову ужорсточує політику”, “Неприємна несподіванка у Білорусі”, “Естонія та спільна валюта ЄС”.

Стаття про Росію стосується судового процесу над Ходорковським і новим вироком олігарху від імені Путіна. У статті про Естонію, часопис дивується, навіщо стабільну естонську крону змінювати на євро під знаком запитання, і шукає відповіді у історії країни. І лише у статті про вибори у Білорусі Economist звертає увагу на уроки історії для України.

Часопис підводить підсумки президентських виборів у Білорусі так: “фальсифіковані голоси, розбиті голови, опозиція в ув'язненні, демонстранти побиті міліцією, а відносини з Європою зруйновані на друзки. …Алєксандр Лукашенка — радянський головоріз учетверте оголосив себе президентом з неймовірним результатом у 80% голосів виборців”.

Economist пише, що Лукашенка почувався захищеним, оскільки вміло розігрував Росію із Заходом. Хоча він розлютив Кремль влітку і Москва підтримала опозицію, вже у переддень виборів йому вдалося укласти угоду з Кремлем. Хвиля насильства у Мінську проти опозиції лише закріпить зв'язок з Москвою: “Пан Лукашенка знову є парією для Заходу і як ніколи залежний від Москви — президент Дмітрій Медвєдєв і патріарх РПЦ Кирило здійснили шоу привітання Лукашенки з перемогою на виборах”.

Economist зазначає, що Європейський Союз та Америка досі не визнали результати виборів і вимагають звільнення ув'язнених. У майбутньому, пише часопис, Заходу не варто через розбіжності Москви і Мінська вважати Лукашенка прийнятним для Заходу:

“Захід має розмовляти з Мінськом в один голос і відновити скасовану заборону на візи панові Лукашенку та його урядовцям. Слід заморозити їхні банківські рахунки на Заході та доступ до їх власності. Слід утриматися від спокуси винагороджувати пана Лукашенку за звільнення ув'язнених. Він любить вимагати гроші за “заручників”. Сплата “викупу” лише заохочує захоплення нових жертв”.

Висновки для України

Economist зазначає, що Білорусь стала випробувальним майданчиком для решти республік колишнього СРСР. Репресивні методи випробувані у Мінську застосовуються пізніше у “путінскій Росії”. Насильство у Білорусі маніфестує просування російської моделі на Захід:

“Особливе занепокоєння викликає Україна. Країна з населенням у 48 мільйонів повільно сповзає під президентством Віктора Януковича у російську політичну культуру. Останній арешт екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка був здійсненний у білоруський спосіб, що викликає занепокоєння”.

Часопис зазначає, що жорстка відповідь Євросоюзу Білорусі буде не лише правильним кроком, але й застереженням керівній еліті України, що застосування сили проти політичної опозиції буде мати високу ціну.