Душа бажає свята

Сьогодні українці з усіх боків чують поради, як, у чому, де і за яким столом потрібно зустрічати Новий рік, щоб він вийшов вдалим.Фахівці в області фен—шуй рекомендують чіпляти на святкове дерево сріблясті прикраси і класти під ялинку пучок моркви. Езотерики кажуть, що в ніч із 31 на 1 відбувається потужна закладка енергетики на весь майбутній рік, тому до події треба ретельно готуватися і все робити за певними правилами. Ворожки радять чіпляти обереги “на удачу”, екстрасенси — “вимітати” з будинку сварки та докори... Утім, як стверджують професійні психологи, насправді успіх свята залежить не від зовнішнього антуражу, а від внутрішнього стану людини. І сварки “під ялинкою” не зіпсують весь наступний рік, а шикарне застілля вартістю в місячну зарплату не гарантує достаток впродовж наступних 365 днів. Про це “Україна молода” дізналася в розмові із психологом, психотерапевтом, дослідником у галузі психічної саморегуляції Юрієм Садовським.

　Депресія особливо гірка, коли всім навколо добре

— Юрію Володимировичу, люди щоразу мало зі шкіри не вилазять, щоб найліпше підготуватися до новорічного свята. Й обновки купують, і стіл накривають, як на три весілля, а все тому, що вірять: як новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Така установка справді діє?

— Це міф. Але налякати себе таким чином можна. У випадку із вразливою людиною така установка може задати рамки для інтерпретації подій у майбутньому році. Наприклад, людина може невдало і безрадісно “відбути” свято. А потім, натикаючись на якісь проблеми в житті (зі здоров’ям, грошима, стосунками на роботі), буде повторювати: “Ну от, усе зрозуміло, чому так виходить, я нічого з цим не можу зробити”. Хоча насправді причини будуть зовсім інші.

— До речі, не так уже й рідко напередодні Нового року в людей виникає якась незрозуміла незадоволеність, спустошеність, розчарованість, чи що... А медики констатують, що в цей період різко збільшується кількість самовбивств. Звідки це береться? І що з цим робити?

— Я не маю статистики по суїцидах, але можу припустити, чому так трапляється. Це свято — особливе для нашого народу, така перевалочна віха між пройденим періодом життя і майбутньою ділянкою. Хоча насправді перевалочним пунктом є кожен день, але в більшості людей виникає очікування того, що саме новорічний момент може бути знаковим, кульмінаційним. До цієї дати підбиваються підсумки року, на підприємствах і в установах готуються облікові документи, й у свідомості людини дійсно формується ставлення до цього моменту часу як до особливого — коли закінчується знайоме і починається незвідане. Це невідоме завжди вкрите таємницею, флером магії, очікування, тривог, надій. І якщо людина підійшла до цього моменту в депресивному стані, не бачачи своєї перспективи, їй може спасти на думку суїцид. Особливо коли всі навколо радіють і не приховують свого щастя. Якщо людина розчарувалася в спілкуванні, не має сил, щоб пережити цей контраст між святковим, легким, радісним настроєм інших і своєю надривністю і приреченістю, може статися біда. Але, якщо людина під час особистої трагедії все одно налаштована на довіру, відкритість, спілкування, нічого страшного не станеться. Надія дасть сили, зігріє, виведе з депресії.

“Свято — це не те, що написано на календарику”

— На що треба звернути увагу, що зробити, аби новорічні свята пройшли тихо—мирно, радісно і без особливих травм для психіки?

— Є одна універсальна порада: свято — це не те, що написано на календарику. Свято — це те особливе, особисте ставлення до події, яке в тебе є. І дай Боже, щоб у тебе було розуміння, чому ось ця секунда — свято. Чому цю мить, які б у тебе не складалися обставини, ти дійсно будеш сприймати як радісну? Якщо людина для себе це відкриє, то вона уникне тих станів, які на неї можуть навіяти бурхливий захват, веселощі натовпу. Якщо особисто для мене є сенс у цьому святі, нехай мене це гріє, і я цей день проживу так, як відчуваю. Це відчуття може дуже відрізнятися від ставлення інших людей, і я маю на це право. Я не зобов’язаний волочитися за іншими чи, навпаки, бігти попереду на масові заходи, а можу провести свято тихо, якщо дійсно цього хочу, якщо цього достатньо, щоб мені було просто радісно, без додаткової стимуляції.

— А хіба веселощі натовпу — це погано? Чому краще уникати наведених станів від великих мас людей?

— Під Новий рік було б добре проглянути плани, провести ревізію того, що ми маємо, виставити пріоритети на майбутнє, подумати, як ми будемо жити далі. І це краще робити спокійно, а не під тиском чужої драматургії. У таку мить чужа програма, чужа енергетика, особливо потужна, може вибити людину з її власного настрою, а це не дуже добре. Крім того, багато хто каже, що це родинне свято. На мою думку — правду кажуть. Усе ж таки кожен із нас більше розділяє життя з близькими людьми, ніж із країною в цілому. Тому й свято краще проводити з тим, кого ми любимо, про кого піклуємося. Головне — чи встигаєш ти зметикувати, про що взагалі це свято. От як день народження — не в тебе, а в іншої людини, твого друга, родича. Що це таке? Це той особливий день, коли було б правильно частіше думати про іменинника, згадувати його із теплотою, щиро бажати найкращого. Можна навіть не промовляти цього вголос, але дійсно присвячувати цій людині в цей день більше уваги, дарувати більше любові, тепла. Але нерідко сенс цього свята перевертається, і воно перетворюється на конкурс подарунків та намагання якнайшвидше “накидатися” горілкою. І людина не встигає душевно долучитися до події, не помічає, що імениннику не вистачає простої теплоти, уваги. Часто так виходить і з новорічним святом.

— Я й сама помічала: бувало, що й стіл шикарний, і подарунки гарні, й розважальна програма підготовлена, а святкового настрою чомусь немає. А одного разу відзначали із борщем та смаженою картоплею замість торта, без ялинки, без копійки грошей, а було так душевно...

— Взагалі дуже важливо, щоб ми встигали наділяти сенсом те, що відбувається в нашому житті. Давайте не будемо гнатися за гострими відчуттями. Давайте не будемо поспішати, відвертатися одне від одного, перемикати увагу на щось навколо. Давайте побудемо, просто побудемо, без жодної мети, у якомусь єднанні, душевній близькості з тими, кого любимо. Коли люди сидять поруч, ніби й не говорять нічого особливого, але відчувають одне одного, нікуди не поспішають і їм буває досить уважного теплого погляду, посмішки на обличчі, і так їм добре...

Ось це насправді дуже важливо! Є тиха радість, яка гріє серце. Начебто нічого масштабного не зробив, а на душі тепло і чомусь радісно. У бурхливих проектах, у натовпі цього не виходить. Енергетика там зовсім інша, рвана. Такий стан треба буде постійно стимулювати, після нього у людини з’явиться виснаження, занепад сил. А після радості виснаження не буває, це зовсім інший стан, який більш органічний для нашої людської природи. Ось про це добре було б згадувати, розмірковуючи про новорічне свято.

“Ображена дитина” — психологічна пастка

— Отже, Новий рік — родинне свято. А якщо в сім’ї є серйозний конфлікт, наприклад, між батьками та дорослою дитиною? Доньці чи сину зовсім не хочеться лишатися вдома, а тягне відсвяткувати з друзями. Що в такій ситуації краще — залишитися з батьками і з приреченим виглядом сидіти перед телевізором та наїдатися олів’є чи все—таки піти на вечірку, про яку мріяв?

— Якщо “святкувати вдома” зводиться лише до відбування перед телевізором, залишатися точно немає сенсу. Бо виходить, що ця молода людина чимось жертвує, платить частиною свого емоційного життя за щось. А власне, за що?

— Ну не знаю... Мабуть, за те, щоб батьки не влаштували істерики...

— Але ж душевної теплоти тут так і не з’явиться! Дивлячись новорічне шоу в 8 очей, ми не наблизимося одне до одного. Сидіти поруч — ще не означає бути разом... Ми станемо душевно ближчими, якщо будемо робити крок назустріч, будемо дивитися одне на одного, а не в телевізор. От якщо стосунки в родині можна налагодити, нехай немає гарантії, але є принаймні невеликий шанс, варто лишитися на свято вдома. Але якщо такого шансу поки немає, якщо від спільного застілля атмосфера в родині не зміниться, то людина цілком має право провести свято з друзями. Дорослий син або донька може привітати своїх батьків до, після свята, поспілкуватися з ними, і все буде нормально. Головне — м’яко підготувати до цього родину.

— А як щодо зустрічі Нового року на самоті? Буває, люди так роблять не тому, що дійсно цього хочуть. Просто ті, з ким хотілось би провести свято, не кличуть. А з тими, з ким виходить, не дуже—то й хочеться. “Так не дістанься нікому”, — думає людина і лишається наодинці із телевізором...

— Це мотивований каприз і підступна помста, мабуть, самому собі. Людині, яка потрапила в таку ситуацію, я б запропонував таке: а спробуй зробити так, щоб тобі було радісно і святково, навіть якщо ти один. Це реально! Для цього треба згадати, що ми можемо і маємо поважати себе. І навіть якщо ситуація не найсолодша, все одно можемо поважати себе. Можемо себе знати і відчувати настільки, щоб зрозуміти, чого прагне душа. І забезпечити собі спокійний, радісний, тихий і мирний настрій.

— А якщо насправді людина не хоче бути одна? Якщо вона сподівається, що в останню мить її пожаліють і покличуть у компанію?

— Це погана ситуація, коли людина перебуває в ролі ображеної чи обділеної дитини, яка “чекає від...” Від кого саме? Людина, може, і не усвідомлює цього. Але таке очікування принижує. І, як правило, навіть якщо її покличуть на свято, людина піде приниженою та ображеною. І повноцінного гарного настрою в неї не буде. Це небезпечний стан, така психологічна пастка.

— Як же вийти з цієї ситуації?

— Спробувати ненадовго, хоч на один день, влаштувати собі гарний настрій. Поставити перед собою таку задачу. Чому? Та хоч би тому, що ти до себе добре ставишся. Бажано дати собі таку установку до Нового року, аби встигнути зорієнтуватися. Бо якщо людина натикається на свято, а вона до цього внутрішньо не готова, то може дійсно почуватися ображеною, депресивною, покинутою, старшенно самотньою, згорьованою. Це не вихід! Людині треба постаратися зрозуміти, що саме їй може принести гарний настрій, де їй краще — чи одній, чи в компанії. І людина завжди має вибір — проскиглити весь цей час, промучатися або зробити собі добре і справді відпочити.

Кожна людина має право бути там, де їй добре. Але, з іншого боку, вона може почуватися добре всюди, де тільки опинилася. Це її вибір.

Такий секрет

“Свято — це не позначка в календарі, а заміточка в моїй свідомості, у моїй душі, — пояснює Юрій Садовський. — Так про що саме ця заміточка? Якщо я встигаю це зрозуміти, то в мене буде неповторний настрій. І ніхто не зможе його зіпсувати, у першу чергу — сам собі. Я вирішую, що цей день буде для мене святом. І я на себе дивитимуся впродовж дня таким критичним поглядом: ну, як? І раптом виявлю: та ні, яке це свято? Сиджу і заздрю. Або не знаходжу собі місця, переповнений роздратування. Ой, помилочка! Обіцяв же собі зовсім інше! Давай, рідненький, коли обіцяв, то будь чесний, принаймні перед собою, хоч один день. Бо це дуже показово. Якщо я зумію зробити для себе святковим бодай один день, значить, багато про себе зрозумів, багато відкрив. А це чудово”.

Наталя РОТАЙ