Долар за бігмаком

Одні кажуть, що так і має бути, інші, навпаки — стверджують, що американська валюта в Україні переоцінена.

У пошуках істини “Главред” має намір звернутись до різних способів способів обрахунку обмінного курсу. Наразі — до так званого індексу бігмаку

Голова Ради Нацбанку Петро Порошенко вважає, що 7,7 грн за долар — це об’єктивний курс, а 8,6 — межа цього року . А от за розрахунками впливового британського тижневика The Economist, долар в Україні повинен коштувати значно менше.

Британський часопис уже давно визначає вартість долара у світі відносно вартості макдональдівзького бігмака. Такий оригінальний спосіб як напівсерйозну ілюстрацію теорії обмінного курсу придумала у 1986 році одна з економічних редакторів видання — Пем Вуделл. Її метою було зробити теорію обмінного курсу більш зрозумілою. Відтоді журнал публікує результати індексу щорічно.

Дана методика розрахунку обмінного курсу долара ґрунтується на теорії паритету купівельної спроможності, відповідно до якої за американський долар можна купити однакову кількість товарів у різних країнах. Оскільки спосіб приготування та інгредієнти бігмака у різних країнах приблизно однакові, то порівняння його вартості в Україні і в США може показати, наскільки недооцінена чи переоцінена американська валюта відносно гривні. Ділимо вартість бігмака в Україні (14 грн) на його вартість у США (3,54 долл), і виходить, що “за бігмаком” — долар у нас мав би коштувати лише 3,95 грн. Але аж ніяк не 7,7 грн, як встановив НБУ, чи ще більше, якщо глянути на курс у готівкових пунктах обміну валют.

Незважаючи на популярність “індексу бігмака”, недоліків у нього не бракує. Оскільки ціна бігмака формується з вартості не лише інгредієнтів, а й робочої сили та оренди, деякі економісти рекомендують порівнювати обмінні курси “за бігмаком” у країнах, які перебувають на приблизно одному щаблі економічного розвитку. Адже якщо в заможних країнах основна складова ціни гамбургера — оплата праці, то в країнах, що розвиваються, це вартість продуктів.

Іншим критичним зауваженням у бік цього популярного гастрономічного індексу є те, що бігмак є нерепрезентативним споживчим кошиком для визначення вартості долара. Його ціна може різнитись через особливості ринку та купівельну спроможність потенційних споживачів. Так, у США вчащати до МакДо¬нальдзу можуть і малозабезпечені американці, але, скажімо, у Південно-Східній Азії цей фаст-фуд за цінами доступний лише для забезпечених. Поза тим, на ціну гамбургера впливають такі змінні величини, як конкуренція на внутрішньому ринку і рівень податків.

Із часу винаходу “індексу бігмака” здійснювалися багаторазові спроби повторити, ба навіть перевершити, його славу на прикладі інших товарів. Зокрема, два роки тому один з австралійських банків подібним чином створив “індекс iPod-а”. Аналітики банку виправдовували такий вибір тим, що всі іPod-и виготовляють на одному заводі в світі, а тому їх роздрібна ціна в різних куточках світу має бути більш-менш однаковою. Також була спроба взяти за базовий товар вартість скачування пісень на порталі iTunes. В обох випадках не обійшлося без недоліків. У першому — не врахували різницю у вартості доставки, а в другому — цінова політика локальних вебмагазинів iTunes усе-таки відрізняється. Критики закидають, що такі індекси — щонайменше кумедні. Адже якщо “за бігмаком” американський долар в Австралії та Японії недооцінений, то “за iTunes”, навпаки — переоцінений.

Урешті-решт, переоцінка чи недооцінка вартості долара “за бігмаком” повинна вказувати на те, що в довгостроковій перспективі різниця між фактичним та індексовим курсом долара повинна скорочуватись. Але цього чомусь не спостерігається.

“Якщо розглянути “індекс бігмака” у різних національних економіках, то побачимо, що для всіх країн, які розвиваються, курс долара є традиційно переоціненим. “За бігмаком” ми отримуємо переоцінку долара, але за рештою показників — зовсім інші результати. За “індексом бігмака” за останні десять років суттєвого скорочення розриву між “бігмаківським” та фактичним курсом не відбувалось”, — зазначає Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. На думку експерта, за цим індексом гривня недооцінена тому, що захист інвестицій у нас менш розвинутий, ніж у США, а тому й відсоткова ставка, яку тут готові заплатити, вища, ніж у США.

“Якщо в нашій країні зміняться інституційні речі, і, скажімо, нас вважатимуть більш надійним партнером, то це може зміцнити національну валюту. Насправді, інституційна різниця між країнами визначає розрив між паритетом купівельної спроможності чи обмінним курсом за “індексом бігмака” й офіційним курсом”, — підсумовує Олександр Жолудь.

І все-таки в Секретаріаті Президента ціну — 9 грн за один долар вважають невиправданою. Із цим не погоджується, зокрема, Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, який вважає, що долар коштує стільки, скільки за нього готові заплатити. Незважаючи на адміністративні впливи наш міжбанківський та готівковий курси валют функціонують на ринкових засадах та адекватно відображають попит та пропозицію такого товару, як валюта.

“Зараз у нас доволі розвинутий валютний ринок, де є офіційний, міжбанківський та готівковий валютні курси. Ви ж бачите, Нацбанк обіцяє долар і за 7 грн, і за 6 грн, для чого планує проводити інтервенції, але нічого не виходить. Адже економічні агенти бачать це і налаштовані по-іншому”, — пояснює Юрчишин.

Очевидно, без спекулятивної гри тут не обійшлося, але курс валюти — це переважно формування попиту та пропозиції, яке дійсно відображає реальну вартість іноземної валюти. А вся “переоцінена” частка долара — це вартість ризиків, які вкладають в іноземні інвестиції, що йдуть в українську економіку.

Джон О’Салліван: “Індекс бігмака — дуже простий спосіб підрахунку обмінного курсу”

Економічний кореспондент британського видання The Economist, яке у свій час стало автором “індексу бігмака”, розповів нам про переваги та недоліки цього підходу.

Як узагалі з’явилась ідея про визначення курсу валюти відносно бігмака?

Це придумала наша колега в середині 1980-х років. Вона прагнула винайти спосіб використання ідеї економічної теорії паритету купівельної спроможності, але зробити її більш доступною та зрозумілою. Відтак намагалась знайти конкретний продукт, який був би широкодоступний та достатньо стандартизований у різних країнах. Окрім бігмака, перебрали ще багато різних товарів, які могли б слугувати таким еквівалентом підрахунку обмінного курсу. Серед них був навіть сам журнал Thе Economist. Бігмак вибрали як стандартизований та доступний у багатьох країнах продукт. Таким чином було винайдено легкий та швидкий спосіб підрахунку, наскільки обмінний курс, особливо в розвинених країнах Заходу, був близький до паритету купівельної спроможності. Мені не відомо нічого більш розповсюдженого та універсального, ніж цей гамбургер.

Критики цього індексу стверджують, що бігмак — недостатньо репрезентативний товар…

Звичайно, цей індекс і сам продукт не є репрезентативним. Його й не задумували таким. Це дуже простий і веселий спосіб підрахунку обмінного курсу. Цей індекс ніколи не представляли як вичерпний підручник з теорії обмінного курсу. Критики, очевидно, розглядають його занадто серйозно. Коли під індекс почали підводити економіки країн, що розвиваються, він став більш проблематичним. Адже вартість роботи в таких країнах загалом менша, а тому більше коштів спрямовується на товар, а не на оплату праці. Тож ми дійшли висновку, що “індекс бігмака” менш придатний для порівняння країн, які перебувають на різному рівні економічного розвитку. Коли економіка країни зростає, курс валют має тенденцію збільшуватися, бо підвищуються витрати на оплату праці. Ну і, звісно, люди не витрачають увесь свій дохід на бігмаки. Тому вся ця критика цілком виправдана, але, як я вже казав, даний індекс і не повинен був стати вичерпною теорією.

У довготривалій перспективі різниця між фактичною вартістю долара та його “бігмаківським” курсом повин­на скорочуватись? Але чому цього не відбувається?

Так, повинна. Але важко порівняти, скорочувалась ця різниця чи ні, бо долар то ріс, то падав, то знову ріс. Не варто очікувати, що всі обмінні курси зрівняються, адже обмінні курси коливаються не за цим принципом. Індекс просто показує тенденцію та вказує, в якому напрямку повинен коливатись курс. Можливо, один і другий обмінні курси за паритетом купівельної спроможності й зрівнялись у певний момент, але через інші чинники досі різняться.

Юрій ОНИШКІВ