Дмитрий Разумков: В отставку я не собираюсь

Днями “Українська правда” готувала великий текст про можливе звільнення голови Верховної Ради та його конфлікт з Офісом президента. На Банковій тривалий час роздратовані показовою самостійністю Разумкова — мовляв: “він працює на свою політичну кар’єру, а не на президента”.

Через самоізоляцію спікера ми збиралися в телефонному режимі записати з Разумковим бліц-інтерв’ю, яке мало би стати частиною вже згаданого матеріалу. 

Однак тоді голова Ради не захотів говорити дистанційно, натомість запропонував зустрітися наживо у перший його робочий день після одужання.

Зважаючи на останні події з можливою відставкою спікера, публічні конфлікти Разумкова в ефірах ток-шоу з лідерами фракції “Слуга народу” та окремі позиції щодо закону про олігархів, УП таки пристала на пропозицію  голови парламенту.

Впродовж години ми детально поговорили про відносини Разумкова з Володимиром Зеленським та Андрієм Єрмаком, його можливе звільнення, політичне майбутнє та особисті контакти з олігархами.

“Чому Стефанчук вважав, що має бути в.о. голови Ради? З таким успіхом, коли виходжу до вбиральні з сесійної зали, мій заступник також може бути виконувачем обов’язків”

— Поки ви були на самоізоляції, країна дізналася, що вас можуть відправити у відставку. Що про це думаєте?

— Можна відправити будь-кого у відставку або звільнити з посади. В цьому випадку рішення може прийняти тільки Верховна Рада України.

— Я правильно розумію, що наразі ніхто не збирає підписів депутатів за вашу відставку? Так само не було “сигнальних голосувань” в чатах фракції “Слуги народу”? Чому ж тоді всі — від політиків до пересічних людей на вулиці — говорять про вашу відставку?

— Поки що з підписними листами ніхто не заходив. Ви ж чудово знаєте, що про це говорять років так зо півтора. Тим більше, це дійсно відбувається у формі якихось кулуарних розмов.

Але ж всі також розуміють, що це буде безповоротний крок, навіть якщо сигнальне голосування проводити у чатах. 

Теж треба розуміти наслідки такого процесу. З цим сьогодні це пов’язано? Ну, хтось це пов’язує з тим, що я направив закон про деолігархізацію на Венеційську комісію. Але якщо ми зараз подивимося, то президент це повністю підтримує, він нещодавно провів розмову з паном Букіккіо. 

І тільки буде підписаний цей закон, він направиться до Венеційської комісії вже в другому читанні. Хоча це буде прецедентом, тому що до цього всі законопроекти, які направлялися до Венеційської комісії, були в редакції першого читання. Просто про це не хочуть казати колеги. 

Я не бачу в цьому проблеми, я вважаю, що я зробив усе правильно. До мене звернулися усі опозиційні фракції, уповноважена з прав людини. 

Добре, що зараз президент підтримує ініціативу щодо опрацювання вищезазначеного в подальшому закону Венеційською комісією.

— Поки ви були на самоізоляції, дуже цікаво спостерігати було, як в ефірах ток-шоу ви конфліктували з колегами...

— Я не конфліктую!

— У вас напружені стосунки з колегами з фракції “Слуга народу” і це видно неозброєним оком. Цікаво було так само подивитися, як ви спілкуєтеся з першим віцеспікером Русланом Стефанчуком — обмінюєтеся “шпильками” у прямому ефірі. Розкажіть про ваші стосунки зі Стефанчуком.

— Не розумію, про які “шпильки” ви говорите — це робочі дискусії. Я думаю, що кожен повинен виконувати свою роботу. Мені народні депутати не підпорядковані. 

А те, що стосується заступників, то вони повинні якраз виконувати ті завдання, ті доручення, які перед ними ставить голова Верховної Ради. А коли вони дуже хочуть, може, якось потрапити в інше крісло, навіть листи про це пишуть (Стефанчук звертався до Апарату ВРУ із запитаннями, чому на нього не перекладаються повноваження голови ВРУ на час самоізоляції спікера — УП). 

Ну, це вже така собі історія. Чому Руслан Олексійович вважав, що він повинен бути виконувачем обов’язків голови Верховної Ради?

— Бо ви пішли на самоізоляцію.

— Так, але я не пішов на лікарняний — це раз. 

По-друге, я виконував всі свої функції, стан здоров’я мені точно це дозволяв. Ви ж мене бачили в ефірах. Я думаю, що це достатньо чітко було видно. 

А апелювати до того, що “його немає”… З таким успіхом коли виходжу до вбиральні з сесійної зали, він також може бути виконувачем обов’язків.

— Але вас два тижні не було в Раді — хіба не було коректно передати повноваження вашому заступнику на час вашої фізичної відсутності?

— Головування на засіданні Верховної Ради України я передав, дав доручення заступникам провести засідання Верховної Ради України. Це абсолютно коректно, це передбачає регламент, це передбачає розподіл обов’язків між головою та заступниками. 

Тому в повному обсязі це відповідало нормам регламенту. Ви знаєте, регламент я не порушую і закон намагаюся не порушувати, на відміну від колег.

— Все-таки запитаю вас прямо: Володимир Зеленський хоче поставити Руслана Стефанчука на вашу позицію?

— Я думаю, що це питання краще адресувати президенту. Поставити когось — неможливо. 

Верховна Рада обирає на посаду голову Верховної Ради, першого віце-спікера, заступницю, в даному випадку, мова йде про Олену Кондратюк. Ще раз — обирає Верховна Рада. Так само ВРУ може відкликати. 

Чи хтось буде, скажемо так, ініціювати додатково ззовні цей процес — це вже інша історія. Але чи буде цим займатися президент, я думаю, що краще на він зможе відповісти самостійно. В мене з ним розмов про це не було.

— Процедурно ви праві — керівництво ВРУ призначають народні депутати. Але ми з вами чудово розуміємо, що депутати з фракції “Слуга народу” прийшли до парламенту завдяки Володимиру Олександровичу. І його слово для фракції важить дуже багато, він неодноразово фракцію переламував. Ви ж чудово аналізуєте ситуацію — у цьому випадку Зеленський буде вмовляти фракцію зняти вас? 

— Слово президента завжди багато важить. У мене не було розмов з цього приводу з президентом. Я не можу відповідати на це запитання.

— У вас зараз статус голови парламенту. Якщо ми відкриємо Конституцію — ви друга людина в державі. Тож, дозвольте закінчити запитання. Кажуть, що ви хочете формувати свою групу у парламенті з числа депутатів “Слуги народу”. Але тут виникають проблеми. Тому що з одного боку там мажоритарники, яким важливо не сваритися з владою, щоб їм виділяли гроші на округи, а інші — це списочники, які можуть втратити мандат. Я правильно розумію, що ваш єдиний варіант у такому випадку — координувати якусь групу всередині “Слуги народу”? 

— Дивіться, я дуже не люблю відповідати на гіпотетичні запитання. У вас надто гіпотетичне питання. 

Почнемо з питання про статус. Статус — це завжди тимчасово. Це раз. 

Якщо ми говоримо про якесь майбутнє, я думаю, що будь-який народний депутат, який сьогодні працює в стінах Верховної Ради, він хотів би мати якесь майбутнє. 

Хтось пов’язує його з державною службою, хтось пов’язує його з обраними посадами, хтось його пов’язує з власним політичним майбутнім, хтось пов’язує з групами, не групами, партіями, не партіями. 

Ми ж почали нашу бесіду про що? Що я, як Дмитро Разумков, сьогодні у відставку не збираюся. Поки що формальних підстав для цього немає. 

Але якщо буде прийняте таке рішення, я дійсно залишуся в політиці, мені це подобається. Це інструмент, який дозволяє тобі змінювати ситуацію в країні. Це не може залежати лише від тебе. Це завжди командна гра, це завжди різні люди, які тобі допомагають або тобі заважають. 

— Дозвольте уточнити. У вас уже є команда у парламенті?

— Так, в мене є команда. В мене є велика кількість народних депутатів, яких я щиро вважаю командою. І не лише своєю командою. В першу чергу навіть не своєю командою, а командою України. Людей, які дійсно готові працювати на користь нашої держави.

— Звучить як гасло: “це не моя команда, це команда України”.

— Дивіться, а ми так і приходили. Це не лише виборче гасло, ми так і повинні були формувати. Я не можу казати про всіх, але велика кількість депутатів у “Слузі народу” —  це люди, з якими я пройшов життєвий шлях. Щонайменше там з деякими три роки пройшов.

“У нас бували жорсткі дискусії із президентом”

— Повертаючись до нашої розмови про статус і групи, ви будете в опозиції до Зеленського, якщо втратите посаду?

— Тут не може бути опозиції, якщо ти втратив посаду. Ти не можеш собі дозволити, якщо ти дійсно хочеш працювати на державу, бути в опозиції лише для того, щоб просто комусь зробити погано або як маленька дитина образитися і сказати — все, я буду все критикувати і добре, і погане. 

Але якщо будуть правильні речі  — я і зараз їх підтримую. Якщо речі погані або в мене викликають якийсь дисонанс, я і зараз можу бути внутрішньою опозицією, я про це говорю. Ви можете запитати багатьох моїх колег — і на фракції, і поза фракцією я кажу, що що це повинно бути по-іншому. 

— Як Зеленський реагує на вашу таку внутрішню опозиційність?

— Я б навіть не казав, що це опозиційність, це інакша думка. По-різному. Бували більш жорсткі дискусії, бували менш жорсткі дискусії. 

— Переходило до підвищених тонів?

— І таке було, але не критично, назвемо це так.

— За що конкретно це було?

— Дивіться, різні випадки були. Я не пригадаю зараз точно, які питання ми обговорювали. Але я завжди вважаю дискусію правильною річчю. І не завжди я правий. І тобі потрібно слухати людей. 

Ви кажете про команду. А я дійсно вважаю, що треба чути інші думки для того, щоб сформувати правильне рішення. 

Так, в тебе є своє бачення, в тебе є своє розуміння. Але ти ж не месія. В тебе теж є людські вади, ти теж можеш помилятися. 

— Зеленському можна сказати: “Володимир Олександрович, ви тут не праві”? Так, щоб він це прийняв і почув?

— Сказати, думаю, що можна. Я думаю, що кожній людині це можна сказати. А чи почує, чи не почує — я думаю, що це залежить  від того, чи захоче людина це почути і від кого вона це чує.

— Давайте перейдемо до того, від кого можна таке чути. Я пам’ятаю про ваші натягнуті відносини з Андрієм Богданом, коли він керував ОПУ. Які у вас зараз відносини з чинним головою Андрієм Єрмаком?

— Ми не дуже часто спілкуємося по робочих питаннях. Я все ж таки вважаю, що це спілкування повинно бути більше з президентом. 

Кожен займається своїм, назвемо це так. Ми не є близькими друзями, щоб сьогодні про це можна було говорити.

— У парламенті говорять, що Андрій Єрмак — один із тих, хто каже: “напевно, Дмитра пора у відставку”. Вам про це щось відомо?

— Я від багатьох це чув, але безпосередньо з Андрієм Борисовичем це не обговорював. 

— У цьому контексті хочеться запитати про В’ячеслава Штучного (перший заступник начальника УДО — УП), він раніше був керівником апарату Верховної Ради.

— Так, до літа 2020 року працював. 

— Там досить цікава історія звільнення, яку ми вже описали в своїх статтях. Джерела розповідають, що у вас з ним був конфлікт. Нібито вам стало відомо, що Штучний співпрацював з ОПУ. Він, зі слів співрозмовників, слідкував за вами, що ви тут робите, з ким зустрічаєтеся — і доповідав на Банкову. Можете прокоментувати ситуацію?

— В’ячеслав Васильович захотів повернутися в УДО, він туди пішов. Зараз він перший заступник, якщо я не помиляюся, генералом став. Він продовжує там працювати. Трохи тут покерував, пішов туди. 

Просто якісні кадри ми ж не можемо лише в себе тримати (посміхається). Ми віддаємо їх в інші державні установи. Я думаю, що це було правильне рішення і для нього, і для апарату Верховної Ради, і для мене як голови Верховної Ради.

— Ви дуже дипломатично відповіли на моє запитання. Але чи слідкував він за вами від імені Офісу президента?

— Ну, він за мною не бігав, щоб прямо слідкувати.

— Він, наприклад, міг переглядати журнал відвідувачів.

— Дивіться, для мене не є проблема, я ж не ховаюсь ні від кого. Хтось розповідає: “ти з тим зустрівся, з тим зустрівся”. Так, я це роблю в своєму кабінеті, не бачу в цьому проблеми. 

Ніхто мені не показав відео або запис, як я сідаю з кимось з великих бізнесменів і проговорюю якісь корупційні схеми. Тому навіть якщо хтось за мною і слідкував, то це точно, знаєте, питання, на яке не варто витрачати часу, тому що все, що я роблю, я намагаюся робити максимально відкрито. 

— Чому ви конфліктували з ним?

— Я не конфліктував. Він пішов працювати на інший напрямок.

— Гаразд. “Слуга народу” зараз пропонує Штучного знову призначити керівником апарату.

— Ми не можемо залишити УДО без таких кваліфікованих кадрів.

— Розшифруйте, будь ласка, що ви маєте на увазі? 

— Я вважаю, що сьогодні людина займає ту позицію, на якій вона більш ніж ефективна.

— Але “Слуга народу” може ж якось винести це питання у зал? Як взагалі призначають керівника апарату?

— Вносить голова Верховної Ради кандидатуру на керівника. Виключно голова Верховної Ради. Не виконуючий обов’язки. Лише голова Верховної Ради може внести кандидатуру на посаду керівника апарату Верховної Ради України. А рішення приймає Верховна Рада України.

— Правильно розумію, що це рішення ви не винесете в зал?

— Я ж вам відповів. Я думаю, ми не можемо колегу відривати від такого важливого напрямку як робота в УДО. Особливо в рамках останніх подій, забезпечення діяльності вищих посадових осіб, їх охорони. Тому, я думаю, що він буде працювати далі там.

— Оскільки ви з усіма спілкуєтеся, то, на вашу думку, чи можлива нині об’єднана опозиція проти Зеленського?

—  Я не чув, щоб, наприклад, “Батьківщина” об'єдналася з “Опозиційною платформою за життя”. Таких ідей я не чув. 

Плюс, всі, кого ви перерахували, —  це особистості. Кожен з них відіграє свою політичну роль і має достатньо серйозну політичну вагу. 

Завжди важко поєднувати, це вже я говорю не як голова Верховної Ради, а все ж таки в минулому політтехнолог — важко об’єднуватися таким постатям. Вони навіть не різні, вони важковаговики. Їм буде це важко робити. 

Але українська історія бачила такі об’єднання, коли об’єднувалися навколо когось і рухалися вперед. Потім розвалювалося частіш за все, якщо ми подивимося політичну історію нашої держави, але приклади такі були.

— Але просто в них один зрозумілий ворог, я про це. У них є мета повернути собі владу.

— Вони й так у владі, їм не треба повертатися до влади, вони всі влада. 

Можна говорити про Володимира Борисовича Гройсмана, який зараз не є народним депутатом. Всі інші, кого ви перелічили, Кличко — мер Києва, Порошенко — співголова партії, Юлія Володимирівна Тимошенко — голова партії. Вони всі в політиці. 

Я дуже часто повторюю і говорю про це колегам: навіть якщо ви в опозиції, ви — влада. 

Тому що якщо вийти до людей і задати питання — чи депутат це влада? Він скаже — так. І він не буде з’ясовувати, чи це депутат від опозиції, або депутат від більшості. 

В нього буде питання — що ви для мене зробили. Як там з тарифами, як там з пенсією, як з соціальною допомогою, що з реформою ЖКГ, що з боротьбою з корупцією. 

Питання вони будуть задавати ідентичні. Я достатньо часто їжджу по території держави з робочими поїздками.

— До речі, ваші поїздки дуже дивно виглядають, тому що зазвичай голова Верховної Ради не їздить по регіонах. 

— А я виконую передвиборчу обіцянку. 

— Щиро кажучи, це нагадує передвиборчі тури....

— Ну скільки передвиборчий тур може тривати? Два роки?

— Він може тривати у вас 5 років, тому що ви — чинний голова Верховної Ради.

— Дивіться, це не пов’язано з виборчими турами. Виборчі тури не так робляться. Я ж знаю, як робляться виборчі тури.

— Але все одно це — прощупування електорального поля. 

— Дивіться, ні.

— Ну як ні?

— Давайте я відповім. Коли народні депутати їздять по своїх округах, по інших відрядженнях — це що, передвиборчі тури? Це їх робота. У нас щонайменше один тиждень на місяць — це робота в округах. 

Я — такий самий народний депутат, я так само буду їздити. Я від самого початку говорив, що буду їздити і спілкуватися з людьми. 

Тому що якщо сидіти виключно в кабінеті, то потім відбувається те, про що ви згадали: потрапляєш у таку бульбашку. Раніше я жартував, що у Верховній Раді, мабуть, не те повітря, тому що коли сюди заходиш, люди дуже змінюються. 

А я не хочу змінюватися. Я хочу залишатися людиною, в першу чергу, ми про це говорили. 

— Ви як політтехнолог чудово розумієте важливість живих зустрічей людьми. 

— Я пам’ятаю парламентські вибори, коли я їздив, мене не було в Києві майже ніколи, тому що ми приїздили, наприклад, в четвер або в п’ятницю і йшли на ефір. Один день вихідний — це в кращому випадку. 

І настільки для мене акумулятором були люди, тому що ти сидиш, і в тебе немає сил взагалі. А потім ти пішов, з людьми поспілкувався — хоп, в тебе з’явилося друге дихання. 

Я вже жартував, і колеги це знають, це я не придумав, що в мене за ту виборчу кампанію третє дихання відкривалося. І це правда. І навіть зараз, коли я спілкуюся з людьми, я отримую задоволення. 

— Ви технічно відповідаєте. 

— Я правду вам сказав. Дивіться, я зараз не відповідав вам технічно. Я вам відповідав те, що вважаю за правильне. 

Я можу відповісти технічно, ми теж з вами це проходили. Але зараз я кажу виключно те, в що вірю. Я вважаю, що це правильний підхід і до державного управління. 

Тому що функція голосувати в залі, тиснути кнопки і читати хоча б закони, за які ти голосуєш, це не повний перелік повноважень і завдань, які перед тобою ставлять люди.

— То для чого ви спілкуєтеся з Кличком та Гройсманом, які поза парламентом?

— З Кличком я спілкуюся тому, що він голова Асоціації міст, це раз. Два — він київський міський голова, багато є питань, пов’язаних з його безпосередньою діяльністю. 

Якщо ви говорите про Володимира Борисовича Гройсмана, я з ним познайомився в далекому 2012-му році, коли я працював з Сергієм Леонідовичем Тігіпком, а Гройсман на той момент був мером Вінниці. І час від часу ми підтримуємо контактуємо. Я не бачу тут проблеми.

— Ви бачите Кличка чи Гройсмана своїми політичними союзниками на майбутнє?

— Про які зараз союзи ми ведемо мову, якщо я сьогодні є головою Верховної Ради? 

Мені вже закидають запитання про побудову партії. Я вже чув, що в мене партія побудована, багато що чув. Але це говорять ті, хто нічого не розуміє в побудові партії.

— Логічно, що ви зараз її будувати не можете, тому що ви відразу перейдете в категорію прямих конкурентів. 

— Я зараз не про політичну конкуренцію, хоча і вона також додає тобі драйву, що тобі треба рухатися.

— Дмитро Олександрович, я запитував вас про нові політичні союзи. Вони для вас можливі? 

— Я зараз не займаюся побудовою якоїсь політичної структури, щоб говорити про якесь об’єднання з колегами. Не думаю, що це варто сьогодні взагалі обговорювати. 

— Зараз багато говорять про можливість переносу парламентських виборів, щоб спочатку пройшли президентські, а потім парламентські. Вам про це щось відомо?

— Чув ці розмови серед журналістського співтовариства, і від депутатів прізвище називати не буду. Це неможливо, це порушення Конституції. 

Рада ніколи не працювала рівно 5 років. Дійсно ця Рада, Верховна Рада 9-го скликання, пропрацює найменший термін, ніж всі попередні. 

В Конституції написано, що “вибори відбуваються в останню неділю п’ятого року повноважень”. Оскільки Верховна Рада 9-го скликання почала працювати 29 серпня 2019 року, то вибори повинні відбутися в останню неділю жовтня 23-го року. Подобається це комусь, чи не подобається. 

— Але депутати можуть сказати, що їх обмежують у правах, тому що Раду обирають терміном на 5 років. 

— Що значить обмежуютьі права? Всі права регламентуються Конституцією, і наші в тому числі.

— Так, але там прописано про 5 років строку повноважень.

— 5 років, а вибори відбуваються так, як написано в Конституції. Там не написано 5 повних років, правда? Як дітей, знаєте, питають — тобі скільки повних рочків?

— Якщо президентські вибори відбудуться раніше — будете балотуватися?

— У нас що, вже оголосили вибори? (сміється) Дайте дожити, ви ж самі не розумієте, що спочатку буде. На парламентські точно піду.

— Від якої партії?

— Ну, почекайте, в якій партії, я поки позафракційний. Ще ж не вигнали зі “Слуги народу”. Поживемо побачимо, я поки нікуди не готуюся (посміхається).

“Я вірю в обіцянку президента про один термін”

— Олігархів залишив на кінець. Я правильно розумію, що ваша окрема позиція по цьому закону — це для того, щоб не посваритися із представниками великого бізнесу?

— В сенсі не посваритися? Я проголосував би за цей закон, там проголосована моя правка. Я казав, що я вважаю, що цим не може займатися РНБО. 

— Я Венеційську комісію зараз мав на увазі.

— Дивіться, до мене звернулися 4 фракції. До цього до мене 6 разів зверталися представники партії “Слуга народу”, і я направляв законопроекти до Венеційської комісії. 

Ні Давид Георгійович, ні представники “Слуги народу”, ні представники жодної з інших опозиційних політичних сил до мене не приходили не казали — не направляй. Чому не направляй? 

У нас є уповноважена, яка звернулася з цим проханням, 4 опозиційні фракції. Направлення до Венеціанської комісії не є підставою не розглядати закон. 

Це ж мені колеги почали писати про те, що ти не направляй, а ще ми тобі нагадаємо норми регламенту про те, що фракція повинна готуватися до другого читання. Ну, я і відповів, як це повинно готуватися. Але треба віддати належне, що апарат відпрацював на 100%. 

— Якщо ми вже з вами так чесно говоримо, з ким ви зустрічалися за останні два роки з представників великого бізнесу? Або говорили по телефону?

— Ви, напевно, ставите питання щодо Ріната Леонідовича Ахметова. Я з ним не знайомий.

— А чому ви подумали, що я хотів про Ахметова запитати?

— Я по очах у вас бачу. (посміхається)

— Я запитував загалом про олігархів.

— Я знайомий і бачився з Пінчуком, бачився з Коломойським на YES в 2019 році. Я бачився за цей проміжок часу з Косюком на якихось публічних заходах. Про політичну діяльність ні з ким з представників великого бізнесу не говорив.

— На кінець кілька коротких запитань, якщо можна, теж відповідайте коротко. Чи отримують депутати “Слуги народу” доплати в конвертах?

— Не знаю. Я не отримував жодного разу ніяку доплату, ні від “Слуги народу”, ні від згаданих великих бізнесменів.

— Не про вас, а про депутатів питаю. 

— Я відповів на ваше запитання: я цього не бачив. Особисто я ні від кого не брав. 

—  Чи вважаєте ви себе членом команди Зеленського?

— Я вважаю себе членом команди, про це багато разів говорив. Хтось мене, мабуть, не вважає, хтось вважає. Хтось трактує мої дії з одного боку, хтось з іншого. Але головне, щоб ті принципи, з якими приходила команда, були витримані.

— Ви вірите в другий термін Зеленського? 

— Я не зможу коротко. (задумано) Поки що вірив в те, що президент іншого не говорив. 

У передвиборчій програмі було написано про один термін. І я вважаю, що це правильно. 

Чому? Тому що ми з вами побачили не одну виборчу кампанію, не одних політиків. 

Людина, коли потрапляє до влади… Ми зараз не про президента Зеленського, а в цілому, беремо якогось гіпотетичного президента. Гіпотетичний президент десь всередині свого терміну, з третього року, починає думати про наступний термін. 

Будь-яке обдумування ідеї про наступне, воно відображається в негативному плані на ефективності діяльності державного діяча. Ти перестаєш бути державником, якщо ти до цього ним був, і стаєш політиком. 

Тому що ти думаєш про те, як треба поліпшити свій рейтинг, як треба його зберегти, як треба примножити, що треба “продати”, в гарному розумінні цього слова, людям для того, щоб тебе знову обрали. 

Тому виходить, що у держави є не 5 років для виконання тих завдань, які були поставлені, а 3.

— Але ж ми з вами розуміємо, що в команді президента є люди, які говорять, що треба йти на другий термін. 

— У нас же поки що свобода слова з вами є. Можливо є люди, які можуть пропонувати такі ідеї, чому ні? Це їхнє право.

Роман КРАВЕЦЬ